Ринок нерухомості Франції виявився одним з найстабільніших протягом 2009 року. За результатами аналізу, інвестиції саме у французьку нерухомість є набагато вигіднішими, ніж у об’єкти нерухомості інших європейських країн. Після придбання нерухомості у Франції власник сплачує наступні податки: податок на проживання і податок на нерухомість. Останній регулюється "Загальним податковим кодексом Республіки Франції" (від 1 липня 1979 року). Вони належать до місцевих податків на нерухомість. Існують кілька інших податків, що також пов’язані з нерухомістю. Але про них мова піде в наступній статті.Податками обкладаються як фізичні, так і юридичні особи. Тому місцеві органи влади так само мають сплачувати за приміщення підприємства, де вони знаходяться, територіальний економічний податок Contribution Economique Territoriale. Навіть, якщо ви працюєте у себе вдома, все рівно потрібно сплачувати даний податок. Проте, деякі пільги передбачено і в цьому випадку.^[1]

Податок на проживання

"Taxe d’habitation", розділ 3,Статті: 1407-ост. Ред. від 27.04.2010, 1408 - від 16.07. 2006, 1409 - 1413 - 2000, 1413 (1990), 1414(30.12.2009), 1414А - 27.04.2010 Податкового кодексу Франції.

Сплачується цей податок у тому випадку, коли власник постійно проживає у своєму будинку. Прибуток особи, яка володіє майном, впливає на суму податку, що сплачують.

Податкові зобов'язання

Податок на проживання сплачується щорічно, якщо людина постійно мешкає у будинку на період 1 січня (кожного року). Якщо будинок не є головним місцем помешкання, податок необхідно сплачувати. Якщо у особи є право на проживання у будинку і він не пустує, податок теж сплачується. Час, проведений у будинку, не впливає на суму податку. За умови проживання лише кілька тижнів на рік, а в інший час здачі в оренду будинку, власник може не сплачувати податок. Хоча зберігаються зобов'язання зі сплати податку з підприємницької діяльності. За умови здачі в оренду власності – сплачує податок орендар, якщо нерухомість у оренді кілька років поспіль. Тимчасовий орендар власності (на період свят) не сплачує податок, але кожний, хто орендує власність з 1 січня на постійних умовах , або на пів-постійних, сплачує податок.

Вирахування суми податку

Підрахунок та збір податку здійснюється Управлінням податкових органів. Формула підрахунку базується на теоретичній орендній платні, яку можна отримати за нерухомість на вільному ринку(враховуючи розмір та розташування). Сума податку змінюється, в залежності від рішення окремо взятої комуни, розміру та стану кожного об’єкту власності. Сума податку вища у містах, ніж у сільській місцевості.

Податок можна сплачувати через Інтернет або чеками. У кінці року висилається платіжна квитанція, із вказаною кінцевою датою сплати. У власника є вибір: сплачувати щомісячно або щорічно, коли сума вираховується з особистого рахунку клієнта.

Коли новий власник в’їжджає до будинку у середині року, колишній власник юридично відповідальний за сплату податку за увесь рік. Треба пам’ятати про наступне: якщо власник будинку проводить ремонтні роботи, необхідно повідомити про це податкові органи (форма IL 6704), які проведуть повторне оцінювання власності. Це є потрібним у випадку, коли вартість робіт зростає як мінімум на 10% від вартості власності, що обкладається податком.

Коли ще накладається податок

Якщо у будинку ніхто не проживає, податок не сплачується. Для того, щоб можна було "проживати у будинку", він має бути, як мінімум, мебльований та з комунальними послугами (згідно з визначенням податкових органів). Органи місцевої влади мають розпорядження про те, що не обкладаються податком кімнати у приватному будинку, які здаються щодобово (chambres d'hotes) та пристанище для туристів (gîtes).

Якщо останні як мінімум 5 років житло було незаселеним (у таких містах, як: Париж, Тулуза, Ліон, Монпель’є, Грас, Антіб, Ніцца), податок усе одно сплачується. Якщо мінімум 10 років – до суми податку додається 50% штрафу від величини податку. У інших регіонах Франції також може бути накладений штраф, за умови, що житло пустує 2 роки поспіль (з 1 січня). Штраф не буде накладений, як у першому, так і у другому випадку, якщо житло порожнє через те, що воно не придатне для проживання, і вартість робіт у будинку перевищує 25% від вартості самого будинку. Якщо власник намагався здати в оренду житло і це було безуспішним,він не повинен сплачувати податок та штраф (але треба довести факт спроб).

Категорія людей, які позбавляються від сплати податку

Зменшення суми або позбавлення від сплати податку можливе для тих осіб, котрі довели, що будинок є їхнім основним помешканням. Якщо у власника є діти, сума податку буде на 10-15% меншою (у розрахунку за кожну дитину).

Повне позбавлення від сплати надається :

• особам, вік яких перевищує 60 років;
• овдовілим особам, незалежно від віку;
• недієздатним або немічним особам, які отримують 3 види виплат: за інвалідністю, за віком, додаткову за інвалідністю;
• особи на виплатах солідарності: сплачується після виходу терміну нарахування звичайної виплати з безробіття; раніше вона називалася "aide de secours exceptionnel".

За умови, що власність є вашим основним місцем проживання, щорічний прибуток нижче визначеного ліміту і ви не сплачуєте податок на майно ( l’impôt de solidarité sur la fortune (ISF)), ви позбавляєтесь від сплати податку на проживання. Податок на майно (ISF) є щорічним податком.^[2] Він виник після того, як Соціалістична партія у 1981 році висунула його у списку під назвою "101 Пропозиція для Франції". Треба детальніше зазначити, що собою являє цей податок.

Податок на майно (ISF) відраховується у випадку, коли особа володіє майном на суму від € 790 000 (євро) (сума встановлена з 1 січня 2010 року; після утримання майна, якщо мало місце вилучення, або після сплати боргів).У процентах сума податку на майно коливається від 0% (якщо майно на суму, меншу за 790 000 євро) до 1.8% (якщо майно на суму більшу, ніж 16.540 мільйони євро ).^[3].

Податок нараховується:

• на майно на суму, що зазначена вище на період 1 січня. Протягом перших п’яти років сплати податків сюди не входить майно за межами Франції. Це стосується лише тих осіб, які переїхали сюди з 2005 року і пізніше; хоча і податкова служба веде відлік з серпня 2008 року. Тому необхідно отримати консультацію у фахівця;
• якщо ви вважаєте, що володіння вашим майном перевищує допустимий для вас ліміт у фінансовому плані, вам необхідно оцінити майно для обкладення податком і подати на розгляд форму з повним платежем. Допускається вказувати несплачені податки на момент 1 січня. Але треба також враховувати взяті у банку кредити;
• податкова декларація резидентами Франції надається до 15 червня; інші громадяни країн Європейського Союзу, які є власниками нерухомості на території Франції (яка оцінена на суму, що перевищує їхній прибуток) сплачують до 15 липня, усі інші – до 31 серпня;
• прибуток накладається на усі чисті активи в інших частинах світу, якщо ви громадянин країн ЄС і є резидентом Франції; за умови, якщо ви резидент іншої країни, податок накладається лише на майно на території Франції.

Франція - єдина країна (у межах Європейського Союзу), в якій існує податок на майно. У Норвегії та Ліхтенштейні введений схожий вид податку, але він відрізняється від французького. У Швейцарії обкладають податком на рівні кантонів, але він є меншим, у порівнянні з французьким. Інші країни, такі, як Австрія, Данія, Німеччина, Нідерланди, Фінляндія, Швеція, Іспанія та Греція скасували подібний податок. Бельгія, Велика Британія та деякі інші країни взагалі не мали цього податку.^[4]

Що стосується податку на проживання, то при сплаті його власник з обмеженими можливостями може подати прохання про позбавлення від сплати податку. За умови, що він не входить у жодну з вищенаведених категорій пільговиків. Якщо мова йде про подружжя: у випадку, що один з подружжя працездатний, а інший – з обмеженими можливостями, можливе отримання відмови у позбавленні від сплати.

Під час нарахування податку на проживання, спираються на максимальну межу прибутку. Допустима межа (максимальна) прибутку на 2010 рік вираховується на основі чистого прибутку особи за 2009 рік (revenue fiscal de référence), що не може перевищувати €9,876 на 1 особу і €15,150 на подружжя (сума збільшена, із урахуванням інших членів родини). Ще однією умовою нарахування пільг на сплату прибутку є проживання окремо від кого-небудь з родини (сина чи дочки), чий прибуток є вищим за встановлену мінімальну межу.

Формула для підрахунку знижки здається складною. Щоб отримати знижку у 2010 році, прибуток за 2009 не може перевищувати €23,224 на рік на 1 особу і €32,940 на подружжя (сума може збільшуватися, із урахуванням дітей у майбутньому).Крім того, ще може надаватися знижка у розмірі 3,44% під час сплати.

Наприклад: подружжя з чистим прибутком у €15,000 зобов’язане сплатити податок у €500 (до зменшення суми).На їхній чистий прибуток вони отримують податкові пільги у розмірі €7,918 на подружжя. З цієї суми і визначається подальша сума податку. Таким чином (враховуючи знижку у 3,44%) вийде: €7,082 x 3.44% = €243. Знижка у €257. Знижка автоматично вираховується податковими органами, після того, як вони отримують декларацію про чистий прибуток.^[5]

Ті, хто отримують соціальні виплати (такі, як Revenu de solidarité active (RSA)), також позбавляються від сплати податку на проживання та від сплати за телеканали. RSA сплачується працівникам з низькою заробітною платнею. Основна мета такої виплати – заохочення працівників до більшої активності у пошуку роботи. Виплату французький уряд увів лише 1 червня 2009 року.^[6]

Окрім вищезазначених знижок на податок на проживання, органи місцевої влади уповноважені надавати знижку до рівня максимум у 15% особам з низьким рівнем прибутку, за умови, що допустимий рівень прибутку прохача відповідає наведеному вище. А також сума майна, що обкладається податком не є вищою за 130% від середньої суми по регіону. У будь-якому випадку, завжди необхідно консультуватися з Податковим місцевим центром.^[7]

Далі буде…

Прес-служба
ДП "Інформаційний центр"