Під Тернопілами згинули
триста спартанців...
З античної історії.
Нас тут триста, як скло,
Товариство лягло...
З народної пісні про битву
запорожців із польською
шляхтою під Берестечком.
Йшли рекрути попід Крути —
Їх не повернути —
Зупиняти злу ординську
Зграю большевицьку.
Муравйов занадто близько,
Хоч побий, хоч висіч.
Суне військо-муравлисько —
Аж тринадцять тисяч.
Завойовницька навала.
Камінь. Рейка, Шпала.
Дикі крики. Бронепоїзд.
Трагедійна повість.
І солдати у в обмотках,
І матроси п'яні.
А із ними — зброя й водка,
Й прапори багряні.
Стрілянина, кулі, порох —
Поперек, навкісно.
На чернігівських просторах
Лютій битві тісно.
Воля доленьки сумної,
Полинова правда:
В нас на душу — три набої —
От і вся розрада.
Віддали останні сили
По найвищім праву:
Захищали, боронили
Молоду державу.
Ой крива, крута дорога,
Крем'яниста стежка.
Тільки смерть, як перемога.
Місяць, як сережка...
На Аскольдовій могилі —
Снігу, наче цвіту.
Матері і сестри милі,
Плач спиніть по світу.
Ми із вами на прощання
Понесемо тугу
Та згадаєм про знущання
І страшну наругу...
Голоси із неба чути,
З-під барвінку-рути...
Нам ніколи не забути
Ті криваві Крути!Івано-Франківськ. 29 січня 1992 р.
< Попередня | Наступна > |
---|