До речі, інтернет-магазин «Балтії-Друку» прилучився до популяризації України у світі. Потенційні покупці продукції видавництва (їх понад дві тисячі щомісяця) – в усіх куточках світу, включаючи, приміром, Австралію та Латинську Америку.

Засновники «Балтії-Друку» почали з випуску листівок, бо на 1997 рік в Україні була відсутня якісна продукція. Вони прагнули виготовляти листівки, які були б зразком поліграфічного мистецтва.

Пропоную розмову з Рутою Малікєнайте, директором видавництва «Балтія-Друк» та Віргініюсом Строля, комерційним директором.

-Чи з’явилися якісь нові тенденції у видавничій політиці “Балтії-Друку» останнім часом?

Віргініюс Строля: - Принципових змін не сталося. Ми поглиблюємо вивчення української культури і втілюємо це у нашій продукції. Скажу відверто: й надалі відмовляємося від багатьох проектів на замовлення, приватних чи державних ініціатив, навіть якщо вони «пахнуть» добрими грішми. Бо там, де замовлення й відповідні кошти – там обов’язково постають вимоги, часто несумісні з нашим виробленим баченням і принципами.

Рута Малікенайте: - Ми «набиваємо» свій видавничий портфель планами на два-три роки заздалегідь. Надалі, не відмовляючись від свого основного напрямку – книжки про Україну – плануємо випускати видання, які наблизили інші країни до України. Назріла в цьому потреба, оскільки українці все більше прагнуть пізнати великий світ, дедалі частіше вирушають у мандри.

-Чула про задум вашого видавництва, який пов'язаний зі спільною історією України та Литви, - Велике князівство Литовське.

В.С.: - Скажу відверто: задум цього видання виник не лише з того, що ми – литовці за походженням. Нам хотілося б, аби ширший загал мав доступ до матеріалів, які розкривають спільні сторінки історії двох європейських країн XIII-XVI століть. Маємо брак належної інформації: про період тривалістю трьохсот літ в українських підручниках подається одним рядком.

Р.М.: - Цього року щойно приступили до роботи: почали збирати відповідний матеріал і литовські дослідники, й українські. Потім маємо остаточно структурувати весь матеріал, включно з ілюстрованим, відповідно до концепції видання. Призначене видання буде для всіх, хто цікавиться історією, але передусім – для істориків-методистів.

В.С.: -Задум цей спав нам на думку в Луцьку, відомому своїм замком, де князь Любарт провів перший з’їзд монархів європейських держав. Свого часу ми довідалися, що в канцелярії президента Литви є масштабна картина литовського художника, на якому відтворено цю подію. Отож виготовили фотокопію цієї роботи, максимально наближену до оригіналу за розміром та фактурою. Восени 2004 року ми передавали цю копію до Луцького історичного музею.

- Повернімося до загальних питань. Як би ви охарактеризували розвиток книжкового ринку в Україні на нинішній час?

В.С.: -Спостерігаємо значний позитив – і це очевидно на прикладі багатьох видавництв, зростання якості книжкового продукту, розвитку друкованого репертуару. Нагальна проблема, як відомо, полягає в іншому: нерозвиненість книгорозповсюдження.

- Як вам бачиться ваше видавництво через десять років?

В.С.: Наше завдання залишиться тим самим: максимально інформуватимемо про особливості й переваги самобутньої культури України. Неминучий розвиток туристичної індустрії спричинить усе нове й нове відкриття України – і закордонними туристами, й громадянами нашої країни. Дуже оптимістично дивлюся в майбутнє.

Пригадаймо марку видавництва «Балтія-Друк». І справді – орел високо літає і багато бачить.

Людмила Таран Журнал "Українська культура"- грудень 2007 р.

 
Другие статьи:

Луцьк - Батьківщина Європарламенту

Презентація путівника Чернівцями...

Посібник із втечі від міського гармидеру  

Струни мої золоті ...

Сладкий обман традиционной кухни

Традиції національного зодчества

Скарби "Галицького Версалю"

Шедевральна архітектура

Українська народна іграшка

Об оборотках современных открыток

Військова оздоба жінки