Цьогорічний фестиваль “Нівроку-98”, який традиційно проводиться на День молоді, обіцяв перестрибнути усі попередні. Зацікавити публіку мали і численні імениті групи, вже знайомі справжнім шанувальникам музики, і нова модерна сцена, яка зводилась вперше в Тернополі, і той факт, що фестиваль мав тривати два дні. Проте всі потенційні слухачі, які прийшли в суботу і чекали початку концерту, ходячи туди-сюди навколо Театрального майдану, так його і не дочекалися, Зате побачили, як поступово народжувалася пристойна сцена.

Правда, в той день слухачі все-таки знайшли розраду у двох перуанцях, які за тридцять метрів позаду спорудженої сцени нервували перехожих мелодіями древніх інків, не забуваючи при цьому продавати касети із своїми записами за... 4 гривні. Виявилось, що заради екзотики тернополяни охоче розлучаються і з такими грішми. Зрештою, наступного дня під час фестивалю перуанці знову зібрали свого слухача з іншого боку сцени. Але, звичайно, більшість людей зібралась на Театральному майдані. Поступово пенсіонерів на лавочках замінили молоді люди з менш здивованими обличчями, і “Нівроку-98” почав набирати обертів. Незважаючи на запальні пісні “Танку на майдані Конго” та “Трьох поросят”, якими розпочався концерт, публіка залишилась вірною принципу закомплексованої свідомості: “Танцювати можна, лише коли стемніє”. Спитавши в однієї компанії, що за гурт виступає на сцені, у відповідь почув: “Там же пише на плакаті — “ТІS SНОР”.

Але таких “знавців” виявилось небагато, в усякому разі під час виступів “важких” рокерів ніхто не розбігався. До того ж “Нівроку-98” став менш роковим. Такий гурт, як “Порожня клітка”, прикрасив би будь-яку танцювальну вечірку. Саме з його виходом на сцені в повну силу запрацювало “світло”, а в руках слухачів подекуди з"явилися запальнички. Згодом виступ “Мотор"ролли” повністю розкомплексував публіку, і здавалося, що ніщо вже не в силі зіпсувати настрій розігрітій молоді. Інакше думала чорна хмара, звалившись на місто зливним дощем. Люди розбігалися під дерева, укриття драматичного театру, найближчі арки, але вперто не йшли додому. Найзавзятіші залишилися танцювати біля сцени, мокнучи під дощем. Під час виступу гурту “Фактично самі” невідомо звідки над натовпом з"явився прапор, який наче закликав поповнювати ряди танцюючих. Найгарячіші голови познімали футболки, махаючи ними над головами, час від часу поодинокі перебіжчики босоніж долали шлях від театру до сцени. Тим часом в одних плавках своєрідне шоу творили “Рокові яйця”. Їх важка для сприйняття музика, мабуть, злякала природу, бо дощ почав вщухати, а після динамічного хард-кору “Армади” і взагалі скінчився.

Останнім номером програми був “Танок на майдані Конго”. На відміну від початку концерту люд вже “відривався” на повну силу. Відтанцювавши останню композицію “Раrtу”, молодь неквапом почвалала “до люлі”, аби там побачити солодкі сни чи то про “хіп-хоп”, чи то про нескінченні танці, чи то про те, що наступний фестиваль “Нівроку” розпочнеться вчасно...