Володимир Стецькович

Народився 1987 року, живе та працює у Львові. Закінчив Українську академію 

друкарства. Графік, для нього не існує формальних обмежень для роботи - 

окрім традиційного паперу Стецькович прицює з постільною білизною,

старими викройками, на стінах закинутих приміщень, у природному ландшафті,

на людському тілі. Вперше використавши простирадла та підковдри як полотно

у проекті "Птахи", в останній серії художник повертає іх до першоджерела - ліжка.

У тісній співпраці з Петром Гуменюком, який безперечно є головним неформальним

вчителем Стецьковича, опанував нову для себе техніку лінориту, не в останню чергу

завдяки якій проект "Ліжко" вийшов таким "м'ясним" та тілесним.

 

 

Виставки

 

2011

Genofond. Pinakothek, Titanikas Exhibition Halls, Vilnius Academy of Arts 

 

2010

генофондlovekiev, Київська міська галерея Лавра, Київ

Птахи, Програма Генофонд, Я Галерея, Київ

Клітка, Музей ідей, Львів

 

2009

Проект Читати, GogolFest, Київ

Гра перформанс, Львів

 

2008

Дуалізація, Музей ідей, Львів

В проекті «Птахи» Володимир Стецькович постає справжнім графіком-монументалістом, оскільки значну частину проекту було втілено у природному середовищі - на Скелях Довбуша, де художник реалізовує свій потяг до екстремальних видів спорту, і у пост-індустріальному - на стінах закинутої фабрики.

 

«Насправді птахи самі собою роблять композиції, коли у небі, чи сидять, тут і думати довго не треба, я зробив декілька кліше птаха та почав з ними експериментувати. А скелі, ну це, скоріш за все, спроба випустити їх у їхнє ж середовище. Якщо говорити про суто технічну сторону проекту, то висіти на шнурку - звична справа для мене, а малювати в такому положенні спробував вперше. Ідея малювати саме на скелях, на висоті, яка непіддатна для непідготовленої людини, з'явилась одною із перших, а уже решта речей - це просто рефлексії на цю тему. Оскільки скеля - це щось велике та недосяжне,  і коли ти знаходишся на ній, підвішений, на висоті близько 60 метрів над землею,ти і є цей "птах". Саме цей елемент проекту якнайкраще розкриває сутність свободи, розкутості у думках, розуміння справжнього себе та нівелює раціональність життя.»

Володимир Стецькович, лютий 2010

«Стецькович дивує тим, як легко, ніби граючи, зображує на поверхні стіни, скелі, викройки, простирадла, паперу символ, що за своєю глибиною й наповненням наближає проект до концептуального. Йому пощастило з оточенням: на нього звернули увагу Андрій Сагайдаковський і Петро Гуменюк, з подачі яких я й дізнався про Стецьковича. Більш ніж півроку моєї кураторської роботи з автором показали його непередбачуваним у підході, але послідовним у роботі з темою. Важко прогнозувати, як він буде розвиватися, але в одному я впевнений: художник для нього не професія, а стан душі. До речі, заробляє він на життя дуже романтичною роботою - художник по світлу в одному з Львівських театрів.»

Павло Гудімов