Низькі зарплати порівняно з провідними світовими центрами аутсорсингу. Гарне сполучення із сусідніми ринками, спрощений візовий режим. І, нарешті, багатющий кадровий потенціал. Ні Бухарест, ні Будапешт, ні Прага з Братиславою не можуть змагатися зі Львовом як за загальною кількістю студентів (128 тис. 2007 року), так і за їхньою спеціалізацією (наприклад, підготовка 1500 IT-спеціалістів на рік). Чи готова міськрада взяти на себе ініціативу з формування інвестиційного бренда Львова, залучення в місто сучасних технологій і капіталів, приведення освітніх програм у відповідність із потребами бізнесу? А головне, чи доріс до необхідності нових підходів бізнес? Ви гадаєте, все це спрацює? «Поставлені перед регіонами масштабні завдання можна вирішити лише шляхом спільних зусиль влади, бізнесу, ЗМІ та широкої громадськості», — стверджує директор Фонду «Ефективне Управління» Наталя Ізосімова. Практично про те ж каже партнер компанії Monitor Group Ендрю Сворт: усе залежить в основному від спроможності влади ефективно вирішувати пріоритетні завдання, залучати до активної участі в проекті представників кластерів. «Це дуже важливо, бо в найближчі півтора-два роки вони спільно створюватимуть у регіоні привабливий інвестиційний клімат, адаптуватимуть освітню систему до потреб бізнесу, налагоджуватимуть співробітництво між підприємствами — учасниками кластерів, поліпшуватимуть нормативно-правове середовище». Візьмімо, приміром, створення привабливого інвестклімату. У рекомендаціях Monitor Group — як для Донецької області, так і для Львова — йдеться про створення Агентства по залученню іноземних інвестицій. В українських умовах такі структури вже не раз гучно створювалися і тихо вмирали, але якихось помітних результатів від їхньої діяльності не було. Отже, щось не так? — Підхід неправильний, — роз’яснює Євген Орловський. — Адже як зараз відбувається процес залучення інвестицій у тій же Донецькій області? Намагаються продати те, що продати легко і що зацікавить інвестора насамперед: будівельні майданчики, цікаві проекти. Проте системної, стратегічної роботи, в основі якої лежить чіткий курс і чітке спрямування, нема. А як має бути? В ідеалі, після створення агентства разом із бізнесом визначаються сфери, куди треба залучити інвесторів. Наприклад, Донецьку потрібні нові технології в металургії, потрібні нові споживачі сталі для розвитку внутрішнього ринку. Таким чином, у процесі обговорення робоча група виходить на перелік конкретних компаній. А вже агентство виконує технічну роботу: готує для цих компаній документацію (що включає, у тому числі, й заходи стимулювання з боку місцевої влади), розсилає листи потенційним інвесторам із тим, щоб націлити їх на конкретну розмову. Ще одне поле нової для нас роботи — налагодження взаємодії всередині кластерів. Подолання зашореності, пошук точок дотику між окремими гравцями, а відтак — народження довіри до свого місцевого бізнесу і колосальний виграш за рахунок синергії... «Виступаючи в ролі контактера, підрядника в лідерів бізнесу, малі підприємства отримують зовсім нові можливості для свого розвитку, — розкриває один із аспектів такої взаємодії голова комітету з питань малого та середнього бізнесу Донецької торгово-промислової палати Владлен Сисун. — Уже зараз великий бізнес звертається до малого в пошуках спільних рішень, по співробітництво. Та з його боку найбільш затребуваними є аутсорсингові компанії бухгалтерського обліку, аудиторські, консалтингові, логістичні та транспортні компанії. Для малого ж бізнесу дуже важливим є гранично простий механізм пошуку замовника. Необхідно створити асоціації малих виробників, котрі допоможуть великому бізнесу розмовляти зрозумілою для малого бізнесу мовою. Тому давайте дивитися на реалізацію стратегії і на можливості, що відкриваються, не як на відносини «дуже багатий покупець і велика юрба маленьких замовників». Може, це комусь видасться дивним, але після багатомісячних досліджень розробники стратегії знову в пошуках. Потрібні спеціалісти, у перспективі — команда однодумців, спроможна втілити рекомендації на практиці. Тож затримка не за грошима, на брак яких ми звично списуємо більшість своїх промахів та недоліків. Затримка — за людьми, здатними перевести намічене з площини мрій у площину дій, а отже, зробити наші регіони й Україну загалом більш конкурентоспроможними. Як виглядаємо ми зараз? От уже другий рік поспіль Фонд «Ефективне Управління» разом із Всесвітнім економічним форумом у Давосі проводять розрахунки індексу конкурентоспроможності українських регіонів. І зовсім скоро, 25 червня ц.р., вони презентують дані найсвіжішого дослідження. Цього року Фонд та ВЕФ проаналізували рівень конкурентоспроможності 15 областей нашої країни (проти 12-ти 2008-го). У липні презентації дослідження відбудуться у Вінниці та Запоріжжі. І хто знає, може, саме вони згодом наважаться скласти компанію Донеччині та Львову. Чи конкуренцію...