Про кредитну політику міської влади

15:08, 27.10.2010

З іншого боку, ще 4-5 років тому на все це оздоровлення міської інфраструктури традиційно не вистачало грошей, тож виникає питання: чи не зловживає міська влада кредитами, чи не зроблять вони через 5-7 років з міста банкрута?

Скільки ми винні?

Нещодавно передвиборча хвиля викинула в інформаційний простір чутку про те, що львівська мерія набрала кредитів на півтора мільярда гривень і що за це не одне покоління нинішніх і майбутніх львів’ян буде сидіти у борговій ямі.

Яку ж суму насправді заборгувало місто на сьогодні? З цим питанням звертаємося до начальника управління зовнішньоекономічних відносин та інвестицій Львівської міської ради Сергія Кіраля: «Загальна сума заборгованості за зобов’язаннями міського бюджету становить 195 мільйонів гривень. Це кошти, які міська рада залучила на реалізацію проектів до чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Загалом шляхом випуску облігацій було позичено 295 мільйонів гривень, але після того, як будівництво стадіону було передано у відання Кабінету Міністрів, 100 мільйонів гривень з цієї позики «зависло» на депозитному рахунку і їх треба повернути інвесторові».

Окрім того, сьогодні обслуговується ще кілька кредитів, отриманих комунальними підприємствами Львова. Утім, як зазначив чиновник, вони не лежать тягарем на бюджеті міста й не можуть вважатися його боргом, бо за них розраховуються суб’єкти, що ведуть господарську діяльність: «Але оскільки міська рада надала гарантії за позики комунальних підприємств, доцільно було б згадати і про ці запозичення. Ще 2004 року комунальне підприємство «Львівводоканал» залучило 24 мільйони доларів (на сьогодні це приблизно 200 мільйонів гривень) кредиту Світового банку на вирішення проблеми водопостачання. Ще одну позику на 22 мільйони гривень отримало «Львівсвітло» на модернізацію системи освітлення вулиць».

Отже, якщо врахувати, що термін погашення облігацій міської ради становить п’ять років, а відсоткова ставка – 9% річних, то навантаження на бюджет міста за позиками, безпосередньо залученими міською владою, становить 57 мільйонів на рік. За інформацією першого заступника міського голови Олега Синютки, бюджет Львова на 2010 становить 2,5 мільярда гривень. Тож на борг і його обслуговування припадає лише трохи більше за 2% річної міської каси. «Це мізер», – стверджує Олег Синютка.

«Жодної загрози неповернення кредитів немає. Більше того, для динамічного розвитку Львову доцільно було би збільшувати кредитний портфель. Адже відсоткові ставки кредитів, які залучає міська влада, удвічі-втричі нижчі за рівень інфляції в Україні. Отже, отримавши позику, ми користуємося коштами, які в 2-3 рази дешевші, ніж «гроші в панчосі». Тобто, якщо б місто акумулювало зароблені гроші для того, щоб провести ремонт вулиць чи обновити комунальне господарство, це виявилося б значно дорожче, ніж взяти на ці потреби кредит. А враховуючи рівень інфляції, виконання масштабних проектів без зовнішніх запозичень було б взагалі неможливим. Поки ми збирали би гроші, наприклад, на обновлення дорожньої інфраструктури міста, всі наші заощадження з’їла б інфляція» – запевняє перший заступник мера. 

   

Хто нас фінансує? 

Фінансування міського бюджету здійснюється в основному з трьох джерел: 1) власні кошти міста, отримані з податків, оренди і продажу міського майна, 2) субвенції центрального бюджету, що перераховуються з Києва, 3) зовнішні запозичення. На сьогодні бюджетний кодекс України є документом середини минулого століття. Він абсолютно не відповідає нинішнім реаліям. Зміни до цього документу дещо лібералізували бюджетний процес для місцевих органів влади. Але Львів і далі віддає до центрального бюджету 90% податків, сплачених на його теренах. Для порівняння: у Швейцарії міста залишають собі 60% податків й лише 40% віддають на загальнодержавні потреби. У цій країні діє правило: більше грошей повинно залишатися там, де їх роблять. А тому бюджет Цюріха, який має у два з половиною рази менше населення, сягає 7 мільярдів доларів США. Маленькі містечка з 40 тисячами мешканців мають у своєму розпорядженні бюджет такий, як у Львові. А все тому, що у нашому місті залишається тільки 10% сплачених на його території податків. Решту забирає держава, яка потім поблажливо «дотує» місто крихтами зі свого столу.

А на ці державні субвенції, що не перевищують у бюджеті міста і п’ятої його частини, треба дати зарплату всім бюджетникам, відремонтувати дороги, садочки, школи. Грошей на інші проекти хронічно не вистачає. «І тому, якщо Львів хоче конкурувати з іншими містами за інвестиційну привабливість, за туристичну атракційність, за ринок робочої сили, за все те, що приносить гроші, то йому не обійтися без запозичень, – вважає Сергій Кіраль, – Якщо ми будемо програвати цю конкуренцію, інвестори відвернуться від Львова і будуть охочіше вкладати гроші в міста сусідніх країн – Польщі, Словаччини, Румунії. Туди ж потягнуться наші заробітчани. Сірий, брудний, розбитий Львів залишиться без туристів, які радше відвідуватимуть Краків чи лижні курорти Словаччини. А це втрата колосальних сум, які туристи залишають у місцях свого відпочинку».     

 

Для чого нам позичати?

Потреба міста в  кредитах повинна бути зрозумілою також кожному мешканцеві Львова. Місто ще не заробляє таких грошей, як у ЄС. Але львів’яни вже сьогодні хочуть жити так, як в Європі, мати побутовий комфорт в квартирах, їздити добрими дорогами, ходити освітленими, прибраними вулицями і дихати чистим повітрям. Сьогодні місто не може цього забезпечити своїм мешканцям тільки за власні кошти.   

«Я не знаю жодного міста в світі, яке могло би розвиватися без кредитів, – говорить П’єр-Ів Тесьє, представник французької фірми Egis BCEOM, яка працює над проектом реконструкції та модернізації доріг у Львові, – Я розумію побоювання людей, викликані недавньою фінансовою кризою, яка спричинила багато банкрутств. Але кредит завжди буде залишатися рушійною силою економічного прогресу, і без нього не можна буде обійтися, незважаючи на жодні кризи».

За словами фахівця, при отриманні кредиту треба застерігатися від трьох небезпек. Перша з них виникає, якщо кредит використовується не на розвиток, а тільки на споживання. Друга небезпека полягає в залученні кредитів з високою відсотковою ставкою, що збільшує ризик позичальника при виникненні якихось непередбачуваних обставин. Третя проблема може виникнути внаслідок надмірного розбухання кредитного портфеля, який перевищує можливості повернення запозичень. У ситуації ж із кредитами, які бере Львів, жодної такої небезпеки не існує навіть близько.

Усі кредити надають місту на підставі чітко виписаних прозорих проектів розвитку, виконання яких на кожному етапі контролюється самим позичальником. Будь-яке відхилення від проекту є підставою для розірвання кредитної угоди. Місто бере позики на проекти, які будуть в перспективі генерувати надходження до міського бюджету. За словами начальника управління зовнішньоекономічних зв’язків і інвестицій Сергія Кіраля, кожен долар кредитів повинен обернутися двома доларами доходів.

Львів працює з кредиторами на дуже вигідних умовах. Позику надають такі світові фінансові організації, як Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, державні банки. Ці установи відрізняються від комерційних банків тим, що не фінансують комерційні проекти, а тому умови, на яких вони надають кредити, є дуже вигідними. Відсоткова ставка (5-8%) є значно нижчою, ніж у комерційних банків (до 20%), а термін надання позики і обслуговування боргу триває 10-15 років, що втричі довше, ніж на ринку комерційних запозичень. Паралельно надаються грантові кошти (їх не треба повертати) на супроводження проектів; на ці гроші винаймають фахівців, інженерні компанії, які допомагають Львову в реалізації проекту. Крім того, місто отримує безкоштовний бонус у вигляді можливості скористатися з передових сучасних технологій. 

Вийти ж за межі безпечного запозичення містові не дозволить бюджетний кодекс. Міська влада отримує від Міністерства фінансів погодження на кредити, річне обслуговування яких не перевищує 10% витратної частини бюджету.  

 

На що підуть позики?

Зараз фактична заборгованість Львова, навіть з урахуванням  зобов’язань комунальних підприємств, які мають свій власний бюджет, лиш трохи перевищує 15%  від річного бюджету міста. Для прикладу, 1998 року загальні боргові зобов’язання Санкт-Петербурга становили 80% від міського бюджету. І нічого страшного не сталося, це російське місто продовжило динамічно розвиватися. А вже у 2003 році внаслідок інфляції цей борг перетворився у 15% від міського бюджету.   

Перший заступник міського голови Олег Синютка говорить, що Львів тільки починає працювати з міжнародними фінансовими організаціями, і цей напрям наповнення міського бюджету має дуже великий потенціал розвитку. Сьогодні Львів стоїть на порозі реалізації трьох великих проектів. Торік було підписано угоду з Європейським банком реконструкції та розвитку про надання комунальним підприємствам Львова позики в сумі 38 мільйонів євро ( з яких 10 мільйонів – гранти) на вдосконалення двох маршрутів електротранспорту (трамваї №2 і 6) і на модернізацію системи теплопостачання. Третій проект, в якому можлива співпраця з ЄБРР – будівництво трамвайної колії на Сихів, якою щодня буде користуватися понад 80 тисяч людей. Підписання угоди на 12-14 мільйонів євро планується в листопаді.

За словами начальника управління зовнішньоекономічних зв’язків та інвестицій Сергія Кіраля, міська влада передбачає дуже перспективну комплексну співпрацю з ЄБРР в майбутніх проектах – таких, як мережа паркування автомобілів, система розумних світлофорів, запровадження електронного транспортного квитка. Усі ці проекти вимагатимуть залучення кредитів на вигідних для міста умовах.

Тому до запозичень треба ставитися так само, як і до інших форм наповнення міського бюджету. Розвиток без них є неможливий у сучасних економічних реаліях. А без розвитку нічого й думати про зростання ділової активності у Львові, внаслідок якого може підвищитися і сама вартість міста.

 

Коментарі до статті

сихів30-10-2010 21:50

а хіба фізична праця тепер комусь потрібна у львові? чи можна адекватно існувати, працюючи руками? львів стає постіндустріальним містом (і нам про це весь час говорять), робоча сила виїжджає назад, на села.

я свідомо змішую поняття культури і розваг. у львові усіляко організується "кульутрний менеджмент", який говорить, що культура має бути прибутковою. культурні заходи стають не більше ніж "приманкою" для туристів, засобом покращення іміджу міста.

я просто про що говорю. є каста ІТ людей, програмістів. їх багато. у львові це мабуть єдині хто заробляє дійсно багато і має майбутнє. а як живуть інші? змушені ставати шахраями, як от "вчителі-медики". їхати на заробітки?

де правда.

для себе не бачу перспектив.

Тарас Сихову30-10-2010 17:07

Нічого не зрозуміло. Яких таких простих людей? і чому не буде шановано? а медики-вчителі - "прості люди"? їх "шановано"? Що за культ абстрактних "простих людей"? доки фізична праця потрібна - доти й, перепрошую за тавтологію, вона затребувана. А "шанована" чи ні - це залежить від рівня культури, а не від кількості розваг (але Ви, здається, і культуру причисляєте до розваг).

Lv29-10-2010 22:59

Згідний з Torro:)))

Сихову -- майбутнє -- у інформаційних технологіях, сфері послуг, інтелектуальній праці. Зараз нова епоха. У даний час світова економіка розвивається таким чином, що фізична праця дедалі менше затребувана.

Torro29-10-2010 12:25

Ух ти яка "аналітика".))))))))

Я так поняв, же Андрюша (у випадку його другого пришествія) зупинятися на досягнутому не збирається і буде "добудовувати" трамвайну колію на сихів по 75000 гривень за метр погонний)))))))))))

Садовий - ваш мер))))))))

Юрко28-10-2010 15:30

Все стане відомо тільки після виборів.