Сію, вію, посіваю...

Старий Новий рік, або Святого Василя - друге свято різдвяного циклу (після Різдва Христового і перед Водохрещем). Утім, хоч ми його і святкуємо, проте мало хто переймається питанням, звідки ж така плутанина і що це таке - Старий Новий рік.

Святкування Нового року 1 січня в Російській імперії, як відомо, започаткував у 1700 році Петро І. Однак до 1918 року тут, як і на території сучасної України, час рахували за Юліанським календарем (його запровадив у 45 році до нашої ери Юлій Цезар), тобто рік тривав рівно 365 днів і 6 годин. Але істинний сонячний рік на 14 хвилин і 11 секунд є довшим. Це означає, що через 100 з лишком років календар уже відстає від астрономічної дати на один день, відповідно, за півтори тисячі років - на цілих десять днів. Тому в кінці ХVІ століття Папа Римський Григорій ХІІІ вводить у вжиток нове літочислення - Григоріанський календар. Відповідно до нього після 4 жовтня 1582 року одразу настало 15 жовтня. Майже весь світ у тому самому році прийняв реформу. Росія та низка інших країн рахували дні за старим стилем аж до ХХ століття. До слова, більшість православних церков (також і російська), як тоді, так і тепер, визнають лише Юліанський календар і святкують за ним усі нерухомі церковні свята. На сьогодні різниця між старим і новим літочисленнями становить 14 днів (тому Новий рік за Юліанським календарем випадає на 14 січня), відповідно, у 2100 вона сягне 15 днів, у 2200 - 16 і т. д.

Щодо другої назви свята - день Святого Василя, то воно так названо на честь Святителя Василя Великого, котрий поряд із святителем Миколаєм Чудотворцем здавна користувався особливим шануванням серед віруючого люду. Частина мощей Святителя Василя й донині перебуває в Почаївській лаврі.

Водночас не без того, що свято своїм корінням сягає часів язичництва. Принаймні знаємо таку історію зі слов’янської міфології. У бога Лада, побратима бога Місяця, була донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була мила й чарівна. Одного разу, коли князь-Місяць був на полюванні, лютий змій викрав зі срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. А славний богатир Безпальчик-Васильчик визволив красуню, а тоді одружився з нею. Тому на Василя у жертву приносять свиню, яка вважається місячною твариною, а на вечерю готують свинячі нутрощі, варять зі свинячих ніжок "дриглю" (або, як ще кажуть в деяких регіонах, холодець), щоб у людей не боліли ноги.

З язичницькою культурою багато в чому пов'язана і традиція посівати людські помешкання зерном зранку цього дня й бажати господарям здоров’я та достатку в родині (зерно у слов’ян - символ багатства та життя, що охороняє від пристріту). Вважається, що ходити посівати можуть тільки хлопчики. Ось традиційна привітальна примовка на Василя:

Сію, вію, посіваю - з Новим роком поздоровляю.

Сійся, родися, жито, пшениця, усяка пашниця.

З Новим роком будьте здорові!

Ця традиція збереглася і донині. Правда, що далі, то більше вона нагадує нехитрий спосіб дитячого заробітку. Але це вже тема окремої розмови.

ДО СЛОВА

У Києві про традицію святкування Старого Нового року нагадає вечір у Національному заповіднику "Софія Київська". Завтра, 15 січня, організатори фестивалю "Країна мрій" проводять тут традиційні вечорниці (початок о 18.00). Зі святом традиційними українськими піснями і театральними дійствами киян вітатимуть такі фольклорні гурти, як "Гуляйродод", "Стріла" та "Кросна".