Білоруський транзит

21 червня російський «Газпром» одержав команду від президента РФ Д.Медведєва почати обмеження добових поставок у Білорусь на 15%, а вже наступного дня — на 30% від норми. Про можливість скорочення газопоставок у Білорусь росіяни попередили ще 16 червня. Формальним приводом стали взаємні претензії: «Газпром» своєчасно не оплатив послуги «Белтрансгазу» з транзиту російського газу в Європу за перші п’ять місяців 2010 року; Мінськ не розрахувався за придбаний у той же період газ для споживачів Білорусі. Суми взаємних претензій сторони називають різні.

Мінськ виставив Москві рахунок за транзит у розмірі 260 млн. дол. «Газпром» хоча й визнав наявність боргу, але не згоден із білоруським рахунком і називає суму в 228 млн. дол. У Білорусі теж вважають, що винні за спожитий газ 187 млн. дол., а не 192 млн., як стверджують у російській компанії, які й перерахували «Газпрому». Різницю ж в оплаті транзиту Мінськ пригрозив узяти газом з експортного потоку. Так розпочалася практична фаза російсько-білоруської «газової війни», яка до болю нагадує російсько-українське газове протистояння початку 2006-го і 2009 року.

Крім взаємних фінансових претензій, основною причиною конфлікту з Білоруссю російська сторона називає бажання останньої в односторонньому порядку підняти ставку транзиту газу територією Білорусі з 1,45 до 1,88 дол. за прокачування 1000 кубометрів по 100 км газопроводу. Пікантність ситуації ще й у тому, що «Газпром» володіє 50% «Белтрансгазу».

Представник «Газпрому» Сергій Купріянов 24 червня заявив агентству «Интерфакс-АГИ», що в контракті передбачено базову ставку за транзит у розмірі 1,45 дол. за 1000 кубометрів на 100 км. При створенні СП на базі «Белтрансгазу» було передбачено можливість збільшити розмір ставки до 1,74 дол. 2009 року й до 1,88 дол. — 2010-го. Проте, на думку С.Купріянова, це питання було пов’язане зі збільшенням оптової надбавки на газ, реалізований «Белтрансгазом» на місцевому ринку. Ця надбавка, за його словами, мала становити 10,47 дол. на 1000 кубометрів газу 2009 року та 11,08 дол. — 2010-го. Однак цю надбавку не було запроваджено. «З огляду на те, що ці питання пов’язані, «Газпром» був готовий заплатити за старою ставкою, але білоруські колеги відмовилися приймати цей платіж», — повідомив С.Купріянов. За його словами, «Газпром» заплатив «Белтрансгазу» за транзит у листопаді—грудні і за перші місяці 2010 року «у точній відповідності з контрактом — за базовою ставкою 1,45 дол. — усього 228 млн. дол.».

Мінськ і Москва не перший місяць ведуть суперечку про тарифи. І нинішній конфлікт, мабуть, можна було б вважати бізнес-конфліктом, якби не принаймні три політичні обставини. По-перше, це відмова О.Лукашенка підписати й беззастережно ратифікувати базові документи про Митний союз РФ, Білорусі й Казахстану, який мав почати працювати вже з 1 липня поточного року. До слова, у цей же Митний союз і вже в поточному році Україну активно зазивали росіяни. Тобто нашій країні явно пропонували «білоруський» варіант.

По-друге, це дірка в бюджеті Білорусі, яку Лукашенко намагається залатати будь-якими способами. Спроби загравати з європейськими лідерами не принесли Мінську очікуваних дивідендів. А братерські відносини з РФ і «Газпромом» обертаються тільки втратою газотранспортної системи Білорусі. Хоча зрозуміло, що конфлікт із «Газпромом» можна розв’язати тільки шляхом переговорів. Затяжних та ой яких непростих. По-третє, це бажання росіян взяти активну участь у приватизації білоруської промисловості, чому Мінськ не менш активно опирається.

Найбільш неприємне в цій історії те, що Москва готова приструнити Мінськ, демонстративно використовуючи Київ. А українські представники влади їй у цьому люб’язно підіграли з напівнатяку.

Безумовно, технічно є можливість збільшити транзит газу в Європу по українській газотранспортній системі й на 30 млрд. кубометрів на рік. Та йдеться не про технічні можливості. Тим більше що у разі форс-мажорних обставин «Нафтогаз України», а точніше, «Укртрансгаз» без будь-якого шуму, а відповідно до договору й технічної угоди міг допомогти перекинути додатковий обсяг експортного газу. Російські президент Д.Медведєв і прем’єр
В.Путін однозначно «тиснуть» на президента Білорусі О.Лукашенка, маніпулюючи бажанням України збільшити транзитний газопотік через свою територію й одержати від РФ гарантії транзиту. Але в ситуації російсько-білоруського конфлікту це буде тимчасовим заходом (збільшення газотранзиту на період активного протистояння). А от із Білоруссю ми ризикуємо погіршити й так непрості відносини. І немає жодних гарантій, що у разі українсько-російського газового конфлікту РФ не стане в такій же ролі, як нині Україну, використовувати Білорусь. Адже ми це вже проходили.

За великим рахунком, Україна могла б підставити своє транзитне плече європейським покупцям російського газу, не виступаючи при цьому в ролі абсолютно керованого Росією штрейкбрехера. Адже РФ виставляє Білорусь таким же «ненадійним транзитером» газу для європейців, як свого часу виставила Україну. І в такий спосіб тільки зміцнює потенційних європейських інвесторів у думці про необхідність фінансувати газопроводи, що обходять і Україну, і Білорусь. Як, наприклад, «Північний потік» і «Південний потік».

Замість розумного політичного нейтралітету в цій ситуації прем’єр України М.Азаров і глава Мінпаливенерго Ю.Бойко на початку російсько-білоруського конфлікту виступили із заявами, акценти яких незабаром довелося згладжувати. У результаті їх слід розуміти так, що Україна готова допомогти саме європейським покупцям, які страждають у цій ситуації. Хоча від самого початку транзитне плече готові були підставити «Газпрому», з котрим (якщо вірити заяві голови комітету Держдуми Росії з енергетики, транспорту і зв’язку В.Язєва на газовій конференції в Москві 24 червня) уже 30 червня українська сторона має намір обговорювати частки в газотранспортному СП. При цьому в Брюсселі 22—23 червня міністр палива та енергетики Ю.Бойко говорив із європейцями про фінансування модернізації газотранспортної системи України в рамках тріумвірату: постачальник газу, транзитер, європокупці. Схоже, що комусь очевидно замилюють очі. І цей «хтось» — явно не «Газпром»...

Що ж до транзиту газу через ГТС України, то на момент написання цієї статті, за даними «ДТ», додаткова заявка від «Газпрому» надходила — на збільшення щодобового транзиту газу в Європу мінімум на 55 млн. кубометрів. Чи став у пригоді європейцям цей додатковий обсяг, що може бути поставлений через Україну, вже невдовзі стане відомо Хоча вже зараз очевидно, що Мінськ, як свого часу і Київ, програв Москві як мінімум інформаційну складову конфлікту.

P.S. Коли номер уже був зверстаний, стало відомо, що «Газпром» направив у Мінськ документи для оформлення підвищення ставки транзиту. «Ми направили в Білорусь пакет документів, які потрібно підписати для того, щоб легалізувати їхні претензії на вищі ставки з транзиту», — сказав журналістам офіційний представник «Газпрому» С.Купріянов. За його словами, білоруська сторона інформувала, що їй потрібен час для проведення необхідних погоджень.

Хоча при цьому білоруські експерти вважають, що навіть якщо конфлікт у результаті й вирішиться благополучно, то під кінець року він може розгорітися з новою силою. Хоча б тому, що Мінську складно в цій фінансовій ситуації знову не влізти в борги перед братерською союзною державою РФ. Тим більше що ціна російського газу для Білорусі знову зросте в третьому кварталі поточного року, а 2011-го може бути вже європейською.

Реклама