Кримінальна юстиція на порозі реформи

Автор: Олександра ПРИМАЧЕНКО
  • принт версiя
  • обговорити
  • надіслати другу
  • прочитати пізніше
  • лист редактору

Стрімко підім’явши під себе судову систему, влада ринула до нових вершин — реформ кримінальної юстиції в цілому. За словами одного з радників президента, очільник держави доручив підготувати відповідні пропозиції до 20 серпня. Наскільки відомо, особливої активності на цьому напрямі поки що не видно. Можливо, всі пропозиції вже готові. Можливо, реформатори, котрі поголовно віддалися у спекотні серпневі дні вивченню відповідного закордонного досвіду, ще на під’їзді.

Тим часом передовий загін — МВС уже демонструє повну готовність до змін: ініціює громадську дискусію про те, як нам перейменувати міліцію. Слід гадати, з огляду на відсутність інших проблем, — найактуальніше для відомства питання, оскільки вирішили, що наразі саме час змінити мільйон вивісок, печаток, бланків, посвідчень... Можливо, їх надихнув російський законопроект «Про поліцію», який страшно читати, навіть перебуваючи в іншій державі. Хай там як, обговорюють цю маячну ідею на повному серйозі. Офіційно повідомляється, що при МВС України створено робочу групу, яка займеться перейменуванням міліції. «Поліція» їх не влаштовує — як з’ясувалося, при певній трансформації слова в особливо чутливих можуть виникнути нехороші історичні асоціації з... поліцаями. Втім, божевільна ініціатива дає величезний простір для фантазії. Можна, наприклад, творчо обіграти прізвище міністра. Правда, корінь не дуже оптимістичний, але, з іншого боку, це цілком відповідало б нашій правоохоронній практиці.

Сьогодні не існує повноважної, комплексної, продуманої концепції реформування кримінальної юстиції, якщо говорити про опубліковані документи. Починаючи з того, що для вироблення стратегії протидії певному явищу треба чітко усвідомлювати його масштаби. Реальний масштаб, а не наївну офіційну статистику наших правоохоронних відомств. Не завадило б також навчитися оцінювати збитки, яких завдає злочинна діяльність. Непросте питання, але в інших державах робити це якось примудряються. Оцінивши масштаби лиха, можна запрошувати до публічної дискусії професіоналів, сперечатися, придумувати концепції і лише потому — здійснювати реформи. Тому що скасувати злощасне додаткове розслідування справ, як нам обіцяли, — це не реформа, це велика стратегічна мета, а поки що — просто гасло. Перш ніж його можна буде втілити в життя, не розваливши остаточно нашу, дуже умовно — правоохоронну систему, треба чимало потрудитися над комплексними проблемами, в яких потонула українська кримінальна юстиція. Це неймовірно важко, але можливо.

Як заявив заступник голови адміністрації президента Андрій Портнов, мета реформи — максимальне наближення системи кримінальної юстиції до європейської без порушення позитивних тенденцій системи, яка існує в Україні, тобто пошук адекватного компромісу. Втім, важко уявити, як досягти такого компромісу досить неоднорідній європейській кримінальній юстиції з абсолютно неадекватною українською...

З величезної кількості вкрай важливих аспектів, без усвідомлення яких неможлива якісна, комплексна реформа кримінальної системи, сьогодні ми торкнемося лише деяких «правил гри», котрі здалися нам найцікавішими, якщо говорити про досвід зарубіжних країн. При цьому наголосивши, що найчастіше використання як аргументу посилання на «європейський досвід» і «досвід демократичних держав» у вустах багатьох наших політиків та реформаторів насправді просто шахрайство. Навіть «досвід європейських держав» дуже важко усереднити. Є досвід Великобританії і Франції, а є — Італії або Нідерландів. Він дуже різний. І не можна перетягувати звідти окремі елементи в нашу реальність, посилаючись на те, що так «заведено в Європі». Тому що хтось може дозволити собі судову експертизу і пенітенціарну систему у фактичному підпорядкуванні МВС, а також величезні повноваження, надані правоохоронним органам, у тому числі розгляд справ про незначні порушення, базуючись виключно на свідченнях поліцейського тощо. А ми — ні. У нас інші правосвідомість, історичний досвід і практика правозастосування.

Воднораз очевидно, що як і недосконалість різношерстих законів, котрі регламентують правоохоронну діяльність, так і недостатні можливості, надані правоохоронцям, зв’язують руки або примушують порушувати ці закони задля результату. Тим часом слабкі, ретельно не виписані повноваження все одно жодним чином не захистять громадянина від несумлінного правоохоронця.

Із французької Інструкції з кримінального процесу від 21 жовтня 1791 року «…функції поліції тонкі й делікатні, і якщо принципи її постійні, то застосування їх модифікується під впливом безлічі обставин, яких неможливо передбачити законами, і для того, щоб здійснювати ці функції, потрібна певна довірча свобода дій, яка може триматися лише на бездоганно чесних виконавцях».

Очевидно, що, навіть маючи чудове законодавство і стовідсоткове фінансування, ми не зуміємо якісно реформувати кримінальну юстицію, радикально не змінивши підходів до формування правоохоронних кадрів. Але це — тема окремої розмови. Як і дискусія щодо оптимальної для нашої держави моделі правоохоронної системи, ролі та функцій прокуратури, координації діяльності правоохоронних органів зі схожими функціями, кримінального процесу та багато іншого.

Великобританія. Протидія злочинності вважається однією з найрезультативніших у західному світі. Найважливішу роль відіграє профілактика злочинів. Головний акцент робиться на зменшення шкоди, якої завдає злочинність. Британська правоохоронна політика, що має назву «закон і порядок», передбачає широкий комплекс заходів правового, соціального, фінансового характеру, спрямованих на зміцнення безпеки, контроль над злочинністю, а також на зменшення у громадян відчуття страху перед злочинністю та підвищення авторитету працівників правоохоронних органів.

В англійському кримінальному праві існує так звана теорія залякування. Відповідно до неї злочинець розглядається як «жертва», яку необхідно принести в інтересах загальної превенції. Мета покарання — захист суспільства від нових злочинів. Відповідно до цієї ж теорії шкода від покарання не повинна перевищувати шкоди від скоєного злочину.

Англійська поліцейська служба децентралізована. Міністрові внутрішніх справ підпорядковується Скотленд-Ярд. Стосовно інших поліцейських формувань функції міністра обмежуються питаннями фінансування та кадрової політики. Він не має права оперативного керівництва і не несе прямої відповідальності за їхню діяльність. Охорона правопорядку здебільшого є функцією регіональної і місцевої влади. Це традиція.

До функцій МВС Великобританії належать підтримання закону і правопорядку, забезпечення ефективної поліцейської служби, контроль та управління службами тюрем, нагляд за пожежною службою, розробка нового законодавства з питань, які належать до компетенції МВС.

Департамент поліції — найбільша структурна одиниця, до складу якої входять інспекторат; судова експертиза; відділення наукового розвитку поліції; група управління і розвитку поліції; національний поліцейський обчислювальний центр; директорат зв’язку; відділення постачання і транспорту; поліцейський коледж.

Вища посадова особа у сфері здійснення кримінального переслідування — генеральний атторней. Його накази й розпорядження обов’язкові для всіх правоохоронних органів.

З 2006 р. діє Служба боротьби з найбільш небезпечною організованою злочинністю (SOCA). Її фінансує Міністерство внутрішніх справ, проте вона організаційно незалежна від міністерства. У ній працюють
4200 співробітників із різ
них правоохоронних органів (Держуправління по боротьбі зі злочинністю, Національної кримінально-розвідувальної служби, митної та податкової). Робота SOCA переважно зосереджена на босах кримінального світу. Цікаві критерії, за якими оцінюються результати діяльності служби. Зокрема її операції повинні мати очевидний позитивний вплив на зменшення рівня організованої злочинності. Діяльність служби має сприяти поглибленню знань та підвищенню рівня розуміння злочинних принципів і схем.

У Великобританії також існує агентство з розшуку злочинних доходів.

Британська Служба безпеки MI5, зокрема, зобов’язана підтримувати поліцейську діяльність, а також діяльність інших органів правопорядку у сфері запобігання і виявлення «серйозної злочинності». Насамперед ідеться про незаконний обіг наркотиків.

Закон «Про кримінальну юстицію і суспільний порядок» 1994 р. істотно обмежив право обвинувачуваного на мовчання, частково поклавши на нього обов’язок доведення своєї невинності. Переважно цей закон стосується підозрюваних у тероризмі, участі в діяльності ОЗУ та корупції.

Австрія. Австрія — одна з найбільш безпечних держав. Фахівці вважають це результатом ефективної співпраці між держорганами і поліцією, а також роботи з малими порушниками і віктимними групами.

У результаті реформи 2005 р. служби охорони правопорядку (поліцейські сили гарантування громадської безпеки, служба з розслідування кримінальних злочинів і жандармерія) були об’єднані. Автономним підрозділом Федерального міністерства внутрішніх справ Австрії є Федеральне бюро внутрішньої безпеки (ФБВБ). Цей незалежний підрозділ керується власними інструкціями у процесі здійснення професійної діяльності. ФБВБ розслідує злочини проти національної безпеки і справи, порушені кримінальною поліцією щодо корупційних дій або посадових злочинів держслужбовців. У таких випадках ФБВБ співпрацює з компетентними прокуратурами та судами, є координуючим центром для всіх правоохоронних органів. Ще одне завдання ФБВБ — програми навчання і профілактика корупції.

Після теракту 11 вересня 2001 р. у США було проведено реформу підрозділу мобільного реагування, підрозділи спецреагування та оперативні підрозділи жандармерії було об’єднано у спецпідрозділ «Кобра». При генеральному директораті громадської безпеки МВС існують три спецпідрозділи: по боротьбі з наркотиками, тероризмом і оперативна група жандармерії.

Австрійська кримінально-розвідувальна служба, або Федеральне бюро розслідувань, створена 2001 року для ефективної протидії злочинності на національному рівні.

Є робоча комісія по боротьбі з організованою злочинністю, у роботі якої беруть участь судді, прокурори, представники управління фінансів (розшук тих, хто скоїв податкові злочини).

Італія. На думку італійських учених і практиків, успіхи в боротьбі зі злочинністю в Італії зумовлені насамперед жорстким законодавством щодо мафіозних структур, у сфері протидії корупції і взаємодією між судами та органами кримінального переслідування, наділеними значними оперативними повноваженнями. Найважливіші чинники: законодавство, яке реально заохочує співпрацю колишніх членів мафіозних організацій із правоохоронними органами, ефективне законодавство, що стосується протидії відмиванню брудних грошей, а також громадянська активність суспільства.

Відповідно до закону №267 (2000 р.), передбачено розпуск муніципальних і провінційних рад, а також тимчасове відсторонення або відставку мерів (президентів провінцій) у разі існування зв’язку між місцевою адміністрацією та організованим злочинним об’єднанням. Ці суворі норми поширюються лише на політичні посади.

У 2006 році італійський парламент прийняв закон №277 «Про створення парламентської комісії з розслідування феномену оргзлочинності мафіозного типу і схожих злочинних формувань». Італійці передбачили в зазначеному законі серйозні комплексні завдання. Зокрема «розгляд негативних наслідків діяльності мафіозних груп у системі виробництва, особливо у зв’язку зі зміною принципів свободи приватної економічної ініціативи, вільної ринкової конкуренції, свободи доступу до кредитів і фінансової системи та прозорості використання державних витрат на державному і регіональному рівнях, спрямованих на розвиток виробництва». Крім того, «проведення моніторингу спроб представників мафії впливати на прийняття рішень місцевими органами влади, а також інших форм проникнення мафії в цю сферу». Комісія має право, зокрема, ігноруючи заборону Кримінально-процесуального кодексу, вимагати копії документів, що стосуються розслідування і розгляду справи в суді, який зобов’язаний надати їх негайно.

Розслідування у справах мафії, що стосуються викрадення людей із метою отримання викупу та злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотиків, здійснюється спеціальним антимафіозним прокурором (ст. 6 КПК Італії). Щодо цієї категорії справ спеціальними законами передбачено особливий порядок моніторингу та обшуків. У таких випадках процесуальні вимоги для отримання санкцій суду набагато менш суворі, ніж у «звичайних випадках».

В італійців кримінальна санкція — це реакція на протиправну дію та її наслідки, а запобіжний захід — засіб профілактики таких дій. І саме як запобіжний
захід розглядається… конфіскація. Відповідно до рішення Конституційного суду Італії, такі заходи не суперечать Основному Закону. Стосовно осіб, підозрюваних у причетності до організованої злочинності, може бути проведене розслідування майнового і фінансового стану. Це розслідування здійснюється також стосовно чоловіка чи дружини особи, дітей, а також усіх, хто протягом останніх п’яти років мешкав із нею. Для застосування майнових заходів (секвестру — тимчасового припинення права власності і розпоряджання майном — або конфіскації) достатньо побічних доказів, які підтверджують «розумну можливість» того, що факт є достовірним. Такими фактами може бути невідповідність рівня життя офіційному доходу, часті зустрічі з мафіозі, заяви свідків, які співпрацюють із правосуддям.

У відповідь на звернення заявників Євросуд із прав людини постановив: така «конфіскація слугує загальним інтересам», а саме запобіганню використанню відповідного майна на шкоду суспільству. Як стверджують ЗМІ, два роки тому італійська поліція конфіскувала майно одного з кланів сицилійської мафії на суму 700 мільйонів євро.

Сформульовано нову категорію злочинів, що називається «зовнішня підтримка мафіозних об’єднань». Ідеться про осіб, котрі безпосередньо не входять до злочинної спільноти, але надають їй свідому й добровільну допомогу.

Основними органами правопорядку є державна поліція, корпус карабінерів (воєнізоване формування, до функцій якого належить протидія оргзлочинності та тероризму), генеральне командування фінансової гвардії (підпорядковане міністрові економіки та фінансів) і пенітенціарна поліція. У деяких регіонах Італії існують свої поліцейські структури провінційної та муніципальної поліції.

Проблеми, пов’язані з функціонуванням правоохоронних органів із однаковими повноваженнями, вирішують шляхом створення судової поліції. Її завдання — координувати діяльність трьох основних правоохоронних органів на центральному і міжрайонному рівнях.

Під егідою департаменту держбезпеки МВС функціонує спецпідрозділ по боротьбі з оргзлочинністю — дирекція з розслідування злочинів мафії (DIA), де служить близько 1500 осіб. Її завдання — скоординована розвідка, спрямована на виявлення злочинних організацій мафіозного типу, їхньої структури, зв’язків, сфери діяльності та проведення відповідного розслідування. DIA уповноважена контролювати проведення тендерів, підозрілих фінансових операцій, пов’язаних із будь-якими громадськими роботами, де існує ризик проникнення, впливу ОЗУ. Проте в цілому діяльність DIA спрямована не на виявлення окремих злочинів, а на всю сферу інтересів організованої злочинності.

Національну прокуратуру антимафії (DNA), створену в рамках генпрокуратури, очолює національний прокурор антимафії. У DNA працюють фахівці високого класу, які проходять ретельний відбір. Вона координує діяльність органів кримінальної юстиції та суду. Головне завдання — координація розслідування кримінальних справ окружними прокурорами за фактами злочинів, типових для мафіозних організацій.

Литва. Існують державні програми запобігання і контролю за організованою злочинністю та корупцією. Зроблено реальну, із серйозними результатами спробу вплинути на глибинні причини виникнення та існування корупції і оргзлочинності: не тільки правовим шляхом, а з допомогою економічних, соціальних, інформаційних, виховних заходів. Ухвалено новий кримінальний і кримінально-процесуальні кодекси, які високо оцінені фахівцями в галузі кримінального права. Ухвалено низку законів: про декларування власності та доходів резидентів, про узгодження державними службовцями публічних і приватних інтересів на державній службі, про суспільну відповідальність, про фінансування політичних партій і політичних організацій та ін.

Ухвалено закони про запобігання організованій злочинності, про оперативно-розшукову діяльність (чи секретне переслідування), які розширили можливості держорганів, закон про агентурну діяльність. Внутрішні правила поліцейських департаментів, департаментів держбезпеки та міноборони щодо діяльності співробітників установлюються наказами та інструкціями, які засновуються на однакових принципах. Вони не можуть бути затверджені без схвалення міністра юстиції.

Лише окремі агентурні операції вимагають попереднього дозволу судді чи генпрокурора. Зокрема для імітації злочину, використання спеціальних технічних засобів для контрольованої поставки.

Створено Службу спеціальних розслідувань, відповідальну за боротьбу з корупцією. Її завдання — кримінальне переслідування у корупційних справах, визначення «поганих правил гри» у законах, процедурах, конкретних ситуаціях і зміна їх у міру можливості. Аналізуючи конкретні випадки давання хабарів, ССР пропонує спрощення визначеної процедури з метою зменшення корупційного ризику. Третє завдання — просвітительська робота, покликана переконати громадян у тому, що корупція становить реальну загрозу. (Докладніше — в інтерв’ю директора Служби спеціальних розслідувань Литви «Дзеркалу тижня» від 11 листопада 2006 року.) ССР — максимально незалежна, не підпорядковуючись виконавчій владі, звітує виключно перед президентом і парламентом.

Нідерланди. Фахівці вважають, що саме тут найбільш повно вдалося втілити концепцію збитку (шкоди), якого завдає злочинність. Концепція збитку відіграє особливу роль при виборі послідовності дій під час розслідування організованої злочинної діяльності цільовими міжвідомчими слідчими бригадами. Пріоритетними є розслідування діяльності злочинних груп, яка завдає шкоди: життю та здоров’ю людини; особистому майну, особистій чи діловій сфері фізичної (юридичної) особи; урядовим та іншим державним органам управління (наприклад, шляхом корупції). Таким, що завдає найбільшої шкоди, вважають ринок амфетамінних стимуляторів.

2003 року в Нідерландах було ухвалено закон про стимулювання чесної оцінки урядом. Згідно з ним перевіряється кримінальне минуле претендента на отримання ліцензії, субсидій чи на участь у тендері. Це — заслін, який захищає уряд від випадкового надання нових можливостей для скоєння злочину. Відповідні оперативні дані надають виконавчій владі правоохоронні і судові органи. Цей самий закон містить додаткові підстави для анулювання вже виданих дозволів, якщо місцевий уряд (мерія) має достатні підстави для припущення, що його буде використано для відмивання грошей, отриманих у результаті раніше скоєних злочинів або для вчинення нових злочинів. Тобто для відкликання ліцензії зовсім не обов’язково, щоб людина була засуджена, достатньо «обгрунтованої підозри» щодо злочинних дій. Цей закон стосується окремих сфер: готельного та ресторанного бізнесу, індустрії надання секс-послуг, промислового та житлового будівництва, переробки сміття, транспорту.

Німеччина. Особливо велика увага приділяється Кримінально-процесуальним інструментам
боротьби зі злочинністю. Реформування законодавства, здійснене в 90-х роках минулого століття, привнесло істотні зміни в КПК. Насамперед розширилися оперативно-розшукові методи. Починаючи з агентурних операцій, знімання інформації з різних засобів комунікації і закінчуючи прихованими способами спостереження. Методи, застосовувані правоохоронними органами, стали більш таємними і проактивними, випереджальними.
Для того щоб нові норми Кримінально-процесуального кодексу ФРН відповідали Конституції, до неї було внесено поправки. Зрозуміло, громадськість була не в захваті від таких змін. Особливо що стосується можливості правоохоронних органів здійснювати електронне спостереження за приватним приміщенням.

Законом про контроль за відмиванням брудних грошей запроваджено процедуру, згідно з якою податкові органи повинні бути поінформовані щодо будь-яких даних, отриманих у результаті розслідування, коли існує підозра у відмиванні грошей. Було створено спеціальні команди з розслідування такої категорії справ. До їхнього складу входять прокурори, працівники митних і податкових органів.

Правознавці сперечаються щодо того, чи можуть змішуватися принципи кримінального та податкового права і чи не порушує ця процедура право не свідчити проти себе. Адже фінансову інформацію особа надає добровільно, а тим часом ця інформація може бути використана в кримінальному процесі. Але це питання залишається предметом дискусій, а відповідне законодавство діє.

Повідомляти про підозрілі операції зобов’язані не тільки фінансові установи, а й адвокати та аудитори.

Згідно із законом «Про боротьбу з нелегальною торгівлею наркотиками та іншими формами організованої злочинності» 1992 р., за наявності підозри у скоєнні відповідних тяжких злочинів допускається не тільки прослуховування телефонних розмов, а й таємне прослуховування всіх розмов, які ведуться у певному житловому приміщенні. Взагалі, як зазначають дослідники, правила розслідування діяльності організованої злочинності істотно відрізняються від «звичайної процедури». Багато хто побачив у цьому дискримінацію. Однак існує рішення Конституційного суду Німеччини, згідно з яким доповнення до кримінального кодексу, які стосуються боротьби з оргзлочинністю, не є порушенням конституційно гарантованого права на однакове поводження. Наслідком такого рішення стала ще й розширена конфіскація.

Було встановлено, що найефективніші заходи, результатом яких стало виявлення і розкриття злочинної діяльності, — це прослуховування телефонних розмов, використання інформаторів (часто з кримінальним минулим), контрольні закупівлі. Застосовувалося також підбурювання до злочинної діяльності (яке не допускається за українським законодавством). Середня тривалість розслідування таких справ становила два роки.

Прокурор не зобов’язаний доводити зв’язок між злочином, у вчиненні якого підозрюється особа, і всім майном, яке вважається отриманим протиправним шляхом. (Так само — в Австрії і Нідерландах.) Для ухвалення рішення про конфіскацію досить побічних доказів. У випадку, якщо злочинець діяв в інтересах третьої особи, це майно також підлягає конфіскації.

Сербія. У 2000 р. було ухвалено закон «Про організацію та юрисдикцію державних органів влади з протидії організованій злочинності». Згідно з ним особи, які обіймають посаду і (або) виконують завдання та тимчасові види робіт у спеціальних організаційних підрозділах, передбачених цим законом, повинні до початку виконання своїх обов’язків надати звіт про своє фінансове становище. Не тільки про своє особисте, а й дружини чи чоловіка, родичів по прямій лінії та побічних родичів до третього ступеня кревності, родичів з боку чоловіка до другого ступеня кревності. Всі ці дані становлять службову таємницю. Перевірка осіб та їхнього фінансового становища здійснюється без повідомлення до початку виконання ними своїх обов’язків, упродовж перебування на службі та протягом року після закінчення терміну перебування на посаді.

Франція. Якщо особа не може довести законність свого доходу, який відповідає стилю її життя і має постійні контакти з учасниками злочинної асоціації (ст. 450-1 КК), вона ризикує відбути п’ять років ув’язнення або сплатити штраф у 75 тисяч євро. Такий самий підхід поширюється на осіб, які підтримують постійні контакти з торгівцями наркотиками.

Кримінально-процесуальний закон надає можливість поліцейському затримувати на добу будь-кого, чию особу він вважає за потрібне перевірити.

Поліцію у Франції розділено на адміністративну та судову (кримінальну). Перша виконує профілактичні функції. Більшість злочинів розслідує кримінальна поліція, вона перебуває під контролем одночасно прокуратури, суду та вищих поліцейських чинів.

МВС Франції має у своєму розпорядженні величезний адміністративний апарат. Окремого підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю в складі МВС немає.

На відміну від поліцейських установ, жандармерія має таку саму організацію, звання і форму, як і армія, офіційно підпорядковується міноборони, але, з огляду на покладені завдання, також залежить від МВС і мін’юсту. Жандармерія забезпечує і підтримує громадський порядок. Територіальні структури жандармерії виконують ті самі завдання з розслідування злочинів, що й національна поліція.

Боротьбою з економічною та фінансовою злочинністю займається міжміністерська група розслідування, яка існує в Центральному управлінні з розслідування фінансових злочинів, створена у 2006 р. До її складу входять жандарми, податківці та митники. Головним завданням протидії економічній та фінансовій злочинності і корупції вважається пошук і конфіскація активів злочинців.

Польща. З 2003 р. тягар доведення законності доходів покладено на обвинувачуваного. Якщо суд визнає особу винною в тому чи іншому тяжкому чи корисливому злочині, вважається, що будь-яка власність, отримана в період між скоєнням злочину і винесенням вироку, є доходом від злочинів і підлягає конфіскації. Тягар доведення протилежного лежить на обвинувачуваному. У випадку, якщо суд доведе, що злочинець передав ці доходи у власність іншій особі, суд вважає їх такими, що підлягають конфіскації.

У Польщі існує Центральне бюро розслідування, яке має підрозділи в кожному регіоні країни, але не підпорядковується місцевій поліції. До ЦБР входять колишні співробітники бюро боротьби з оргзлочинністю і бюро боротьби зі злочинами у сфері незаконного обігу наркотиків — усього близько 2000 осіб. Це 1,5% від усіх поліцейських. Проте в першому кварталі 2007 року вони вилучили в злочинців близько половини загальної кількості кримінальних доходів, вилучених усією поліцією. Прокуратура і держбезпека також мають підрозділи по боротьбі з оргзлочинністю, і вони часто дублюють роботу одне одного.

* * *

Очевидно, що є величезний і воістину неоціненний досвід, який допомагає досягати значних результатів у протистоянні зі злочинністю. Він вартий ретельного вивчення і переосмислення для створення продуманої, якісної, професійної стратегії реформування кримінальної юстиції. Це цілком можливо — якщо держава справді ставить перед собою таку мету. Досвід Грузії, зокрема, в галузі реформ правоохоронної діяльності, хоч би яким неоднозначним він був, показав, що за наявності політичної волі можна в досить стислі терміни радикально змінити ситуацію, надавши народу принципово інші правила життя. Що стосується України, то мало в кого є ілюзії щодо справжньої мети й результату нинішніх реформ. Можливо, публічна дискусія професіоналів зможе бодай частково спрямувати цей процес у русло, яке подарує надію на те, що правоохоронні органи в нашій державі почнуть нарешті відповідати своїй назві.

У роботі над матеріалом було використано публікації О.Шостко «Протидія організованій злочинності в європейських країнах», І.Горшенєва «Поліція в механізмі сучасної демократичної держави», М.Корнієнка «Протидія організованій злочинності в країнах ЄС і США».

  • принт версiя
  • обговорити
  • надіслати другу
  • прочитати пізніше
  • лист редактору