Індивідуальний "формат"

На ці роздуми мене наштовхнула стаття з блоґу Іванки тут на "Молодому Радіо". :)

Поняття про індивідуальність, на мою думку, дійсно, актуальне в усі часи, адже майже кожен до цього прагне в тій чи іншій мірі.

Визначення "формат" чи "не формат" - дуже знайоме, з різними відтінками))). Мені, наприклад, ще з ліцею не подобалася шкільна форма. А ми мали весь тиждень ходити в ній. І лиш у суботу інколи дозволялося прийти в джинсах - свобода! З того часу не люблю щось однакове. Ще тоді активно протистояла правилам і порушувала їх. Не тому, що дуже "выделывалась", просто це було нормальне бажання дівчинки-підлітка показати свою індивідуальність.

Ще, не так давно, працювала на роботі, де більшість ходили в офіційних ділових костюмах і такими поважними намагалися здаватися оточуючим. Лиш один хлопець - рокер, був весь час у чорному вбранні та з ланцюгами. Він не вписувася у "формат" організації, не зважаючи на те, що роботу виконував непогано. Йому постійно робили зауваження...

А я, насправді, й досі люблю різний одяг - не завжди "форматний". :)) Подобається щось яскраве, багатокольорове, кумедне (не потрібно уявляти папугу, будь-ласка :)), люблю багато браслетів, а ще - резинки кольорів райдуги у волоссі (спеціально підбираю:)), рюкзак, бо з ним досить зручно, звісно, брелки на ньому. :) О, ще також спідниці, довжиною за коліно, подобаються, але зараз, частіше, носять короткі... ех! Ну, припустимо, що в універ я зможу прийти у "своєму" стилі - в нас за цим не дуже слідкують. Так, багато хто не зрозуміє, погоджуюсь, бо "не формат". Чи просто - дитячість (скоріш за все цей варіант, бо насправді, я ще не дуже доросла, мабуть:))...

А, от на роботу вже так не прийдеш...несолідно якось. І ми вдягаємось в оболонки костюмів. Класичний одяг - завжди гарно, не сперечаюсь. От тільки не варто забувати, що за тою оболонкою ховається жива душа, яка не змінюється...просто в солідному одязі ми ведемо себе по-іншому, по-діловому, адже маєм відповідати зовнішньому вигляду. Ми часто намагаємось здаватися тими, ким насправді не є, бо вважаємо, що це нам чи комусь потрібно. Якби люди на один день змогли б забути про "формат", а просто були б собою, ми б дізналися багато цікавого і нового про один одного...і, можливо, так було б легше жити - без стилів і упереджень, але не забуваючи про певні норми поведінки, бо інакше - буде безлад: в театрі чи інших подібних місцях, наприклад, "формат" все-таки потрібен.)))

Фото з сайту: http://blog.gypsy05.com/

© Використання матеріалу (в т.ч. часткове) без письмової згоди автора не допускається.