Різні люди, характери, долі… ;-)
Саме вони складають невід’ємну частину нашого життя. Лише їм під силу впливати на нього позитивним чи негативним чином. Саме люди, які нас оточують мають безпосереднє відношення до нас самих. Звичайно, не всі, не кожен.
Ми йдемо своєю дорогою життя. Десь поруч чи, може, далеко-далеко, простяглися шляхи знайомих чи зовсім чужих нам людей. Вони йдуть, шукаючи кожен своє щастя. Іноді, шляхи підходять дуже близько один до одного, потім, можливо, розходяться в різних напрямках… А є й ті дороги, які не просто перетинають а розсікають нашу. Люди, котрі йдуть ними, безпосередньо впливають на нас самих, на характер, сприйняття світу, уявлення про нього. Вони здатні зупинити нас на мить, на хвилинку, щоб ми хоча б трохи замислилися над вічними питаннями, пріоритетами, цілями, сенсом життя... Щоб зробили важливі висновки…
Саме ці люди несуть у собі той вогник світла, який, здавалося, було давним-давно втрачено. І як важко зрозуміти, що перед тобою саме та особистість, яка залишить на твоєму шляху величезний, неповторний відбиток мудрості. Як же складно у темряві, сірості і буденності побачити в комусь дивне і тепле сяйво і не помилитися, не втратити його, а взяти в холодні долоні той вогник, зігрітися ним поділитися з кимось іще і випадково стати для когось незвичайним і важливою людиною. Але спочатку його треба розпізнати, знайти...
Зіпсовані жорстокістю люди з неприязню ставляться до не таких, як вони. Їх окам’янілі серця частіше за все не сприймають неподібним їм. Зараз люди живуть за законами джунглів: хочуть брехати – брешуть, хочуть вбивати – вбивають. Морально. Інколи навіть самі не підозрюючи, наскільки жорстоким может бути їх ставлення по відношенню до ішних. І, на жаль, вони ніколи не замислюються над тим, що насправді відчуває та людина, яку ще не зіпсував світ, сповнений брудом, холодом, байдужістю та несправедливістю.
Дякувати Богу, якщо така незвичайна особистість з’являється на нашому шляху, якщо нам вдається її розпізнати в натовпі і в чомусь гарному від неї навчитися. Як важливо побачити той вогник світла – незвичне сяйво любові та мудрості, щирості та відкритості, добра та тепла. І не просто знайти, а впіймати частинку вогника у свої долоні й не відпускати ані його, ані людину, котра їм поділилася. Як чудово дарувати тепло та любов, надію та віру цій незіпсованій світом людині, щоб потім разом віддавати частинку вогника оточуючим.
Лише любов здатна підіймати до небес.
«Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надіймається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається, все терпить. Ніколи любов не перестає!».
Лише любов дає наснагу жити далі, незважаючи ні на що.
Лише любов має змогу змінювати нас на краще і розтоплювати крижані серця.
Тож, давайте дарувати справжню щиру любов один одному. Якщо на вашому шляху зустрінеться така незвичайна людина – не відштовхуйте її, придивіться до неї уважніше. Можливо, саме її любов має здатність змінити ваше життя...А, може, тільки ви маєте силу подарувати цій людині тепло и турботу, щоб і для неї стати незвичайною. :-)