НЕМА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Знаєте, за останні 2 тижні зі мною сталося декілька важливих подій. Хочу поділитися незабутніми враженнями.
Я несподівано захворіла... Ось так раптом. Прийшла вдень додому, так жахливо себе почувала. Але жодних симптомів грипу чи застуди. Зайшла в найближчу аптеку, придбала ліки першої допомоги.
Відшукала термометр, вирішила перевірити температуру. І тут не повірила своїм очам: 39! Нічого зовсім не болить-і на тобі!
Варто сказати, що як себе лікувати від звичайного ОРВІ знаю, тому "напилася" жарознижуючого і чекала результату. Нічого... Найсильніші ліки, які я коли-небуть приймала, не подіяли. Стало ще гірше.
Взагалі-то, до лікарів не люблю звертатися і йду до них в останню чергу, коли вже ну зовсім не можу нічого вдіяти. Тому, власноруч намагалася хоч щось зробити, якось збити температуру. Нічого. На вечір взагалі 39,7 бахнуло. Народні методи теж виявилися безсилими. І ніяких ознак застуди.
Вперше я злякалася так за своє здоров"я. Сама в чужому місті... Хто допоможе? Тому, зваживши все, вирішила викликати "швидку допомогу". Варто зазначити, що живу я в гуртожитку. Телефон "швидкої" висить у нас на вахті.Мені допомагала подруга, за що їй дуже вдячна. Вона спустилася вниз і подзвонила по номеру. Розмова була короткою:

-Адреса яка?
- ....(така-то)
-то це, що гуртожиток?
-так
-то це студентка?
-так
-вибачте, ми не несемо відповідальності за студентів
-як?
-дзвоніть "03"!

Набираємо "03":
--Адреса яка?
- ....(така-то)
-то це, що студентський гуртожиток?
-так
-а ми за студентів не несемо відповідальності. У вас мають бути свої лікарі.
-але ж це "швидка"?!
-ну то й що! у нас і так багато викликів!
-але ви не маєте право не приїхати!
-дзвоніть по такому номеру ......
поклали слухалку.

Дзвонимо.
-А ви нам вже дзвонили. Бувайте.
-Допоможіть, будь-ласка. Ви ж клятву давали.
-вже пізня година.
-яке пізня? 19-00.
-ми студентів обслуговуємо до 18.
-а після 18 вмирати?
-робіть самі, що завгодно.
-ви не маєте права...
-а ми не несемо відповідальності за студентів!
поклали слухалку.

Взагалі-то якісь медики потім приїхали. Через півтори години. За цей час і вмерти можна. Стояла під гуртожитком "швидка", дзвонила на вахту і питала:
-То де ваша дівчина? Чому вона не виходить до нас?

Ага, то не я вже лечу їх зустрічати з 8 поверху і з температурою майже 40?

Прийшли. Спитали, чи хочу в лікарню. Не хочу.
-що болить?
-нічого
-нічого? ми не знаємо, що це таке.
Дякую за те, що хоч збили температуру. Але таку прочитали лекцію, щоб їх більше не турбували і дали зрозуміти, що в них нема відповідальності...

Не в образу шановним медикам написано, але так прикро за нашу "швидку допомогу". І це лікарі? Чи це взагалі люди?
Не всі, звичайно, але я раз за своє життя викликала "швидку" і бажання з нею мати справи відпало.

Тому, бажаю всім здоров"я! І ніколи не опинитися в подібній ситуації!