ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату
ЦИПРОФЛОКСАЦИН-ДАРНИЦЯ
(CIPROFLOXACIN-DARNITSA)
Склад:
діюча речовина: 1 таблетка містить ципрофлоксацину 250 мг у перерахуванні на ципрофлоксацину гідрохлорид;
допоміжні речовини: крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, тальк, магнію стеарат.
Лікарська форма. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Фторхінолони. Код АТС J01MA02.
Клінічні характеристики.
Показання. Лікування неусклад Ципрофлоксацин-Д табл. 0.25 г. №10нених та усклад Ципрофлоксацин-Д табл. 0.25 г. №10нених інфекцій, спричиненb[ збудниками, чутливими до ципрофлоксацину:
-інфекції середнього вуха та придаткових пазух носа;
-інфекції очей;
-інфекції дихальних шляхів;
-інфекції органів черевної порожнини, бактеріальні інфекції шлунково-кишкового тракту, жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, а також перитоніт;
-інфекції нирок і сечовивідних шляхів;
-інфекції органів малого таза, у тому числі гонорея, аднексит і простатит;
-інфекції шкіри та м’яких тканин;
-інфекції кісток і суглобів;
-сепсис.
Профілактика та лікування інфекцій у хворих з ослабленим імунітетом (у тому числі на тлі лікування імунодепресантами та при нейтропенії). Вибіркова деконтамінація кишечнику під час лікування імунодепресантами.
Протипоказання. Гіперчутливість до компонентів препарату. Одночасний прийом з тизанідином (ризик вираженого зниження артеріального тиску, сонливості). Дитячий вік до 18 років (до завершення процесу формування кістяка). Виражений атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу, психічні захворювання, епілепсія, епілептичний синдром, виражена ниркова та/або печінкова недостатність.
Спосіб застосування та дози Ципрофлоксацин-Д табл. 0.25 г. №10. Режим дозування встановлюють індивідуально, залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, а також від виду і чутливості збудника. При неусклад Ципрофлоксацин-Д табл. 0.25 г. №10нених інфекціях сечовивідних шляхів, а також при гонореї Ципрофлоксацин-Дарниця призначають внутрішньо по 125 мг двічі на добу. При усклад Ципрофлоксацин-Д табл. 0.25 г. №10нених інфекціях сечовивідних шляхів, а також при інфекціях дихальних шляхів доза становить 250 - 500 мг двічі на добу. При інших інфекціях препарат призначають по 500 мг двічі на добу. При інфекціях тяжкого перебігу, при рецидивуючих інфекціях у хворих на муковісцидоз, при інфекціях органів черевної порожнини, кісток і суглобів, спричинених Pseudomonas або стафілококами, при перитоніті та септицемії, а також при гострих пневмоніях, спричинених Streptococcus pneumoniae, дозу слід збільшити до 750 мг двічі на добу. Максимальна добова доза становить 1 500 мг. Таблетки слід ковтати не розжовуючи і запивати невеликою кількістю рідини. Препарат можна приймати незалежно від прийому їжі, проте прийом натщесерце прискорює засвоєння ципрофлоксацину.
Якщо стан пацієнта не дозволяє приймати таблетки, рекомендується проводити парентеральну терапію інфузійним розчином ципрофлоксацину, а після покращання стану перейти до лікування препаратом у формі таблеток.
Режим дозування при порушенні функції нирок або печінки у дорослих.
Порушення функції нирок.
При кліренсі креатиніну від 31 до 60 мл/хв/1,73 м2 або його концентрації в плазмі крові від 1,4 до 1,9 мг/100 мл максимальна добова доза ципрофлоксацину для перорального застосування повинна становити 1 000 мг на добу.
При кліренсі креатиніну 30 мл/хв/1,73 м2 або менше, або його концентрація в плазмі крові - від 2 мг/100 мл або більше, максимальна добова доза ципрофлоксацину для перорального застосування повинна становити 500 мг на добу.
Порушення функції нирок + гемодіаліз.
При кліренсі креатиніну 30 мл/хв/1,73 м2 або менше, або його концентрація в плазмі крові - від 2 мг/100 мл або більше, максимальна добова доза ципрофлоксацину для перорального застосування повинна становити 500 мг на добу. У дні проведення гемодіалізу ципрофлоксацин приймають після проведення процедури.
Порушення функції нирок + перитонеальний діаліз у амбулаторних пацієнтів.
1 таблетка по 500 мг ципрофлоксацину (1 x 500 мг) або 2 таблетки по 250 мг (2 x 250 мг).
Немає необхідності в корекції дози.
Немає досвіду застосування препарату в дітей із порушенням функції нирок або печінки.
Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, клінічного перебігу та результатів бактеріологічних досліджень. Рекомендується продовжувати лікування протягом принаймні трьох діб після нормалізації температури або зникнення клінічних симптомів. Тривалість лікування при гострій неусклад Ципрофлоксацин-Д табл. 0.25 г. №10неній гонореї та циститі становить одну добу. При інфекціях нирок, сечовивідних шляхів та органів черевної порожнини тривалість лікування досягає 7 діб. При остеомієліті курс терапії може бути продовжений до двох місяців. При інших інфекціях тривалість курсу лікування зазвичай становить 7 - 14 діб. У хворих з ослабленим імунітетом лікування проводять протягом усього періоду нейтропенії. При інфекціях, спричинених стрептококами та хламідіями, лікування повинно тривати не менше 10 діб.
Побічні реакції. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль у животі, метеоризм, зниження апетиту, холестатична жовтяниця (особливо в пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі), гепатит, гепатонекроз.
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, тривожність, тремор, безсоння, "кошмарні" сновидіння, периферична паралгезія (аномальне сприйняття болю), підвищене потовиділення, підвищення внутрішньочерепного тиску, сплутаність свідомості, депресія, галюцинації, а також інші прояви психотичних реакцій (зрідка прогресуючих до станів, при яких пацієнт може заподіяти собі шкоду), мігрень, непритомність, тромбоз церебральних артерій.
З боку органів чуття: порушення смаку та нюху, зору (диплопія, зміна кольоросприймання), шум у вухах, зниження слуху.
З боку серцево–судинної системи: тахікардія, порушення серцевого ритму, зниження артеріального тиску.
З боку кровотворної системи: лейкопенія (гранулоцитопенія), анемія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, тромбоцитоз, гемолітична анемія.
Зміни лабораторних показників: гіпопротромбінемія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ і лужної фосфатази, гіперкреатинінемія, гіпербілірубінемія, гіперглікемія.
З боку сечовидільної системи: гематурія, кристалурія (насамперед при лужній реакції сечі та низькому діурезі), гломерулонефрит, дизурія, поліурія, затримка сечі, альбумінурія, уретральні кровотечі, гематурія, зниження азотовидільної функції нирок, інтерстиціальний нефрит.
Алергійні реакції: шкірний свербіж, кропив’янка, утворення пухирів, що супроводжуються кровотечами, поява маленьких вузликів, що перетворюють струпи, гарячка, крапкові крововиливи на шкірі (петехії), набряк обличчя або гортані, задишка, еозинофілія, підвищена світлочутливість, васкуліт, вузликова еритема, мультиформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
Інші: артралгія, артрит, тендовагініт, розриви сухожиль, астенія, міалгія, суперінфекції (кандидоз, псевдомембранозний коліт), "припливи" крові до обличчя.
Передозування. Діарея, блювання, біль у животі, артралгія, судоми, порушення функції нирок, висипка, відчуття тривоги, шкірні алергійні реакції.
Лікування. Специфічний антидот не відомий. Необхідно ретельно контролювати стан хворого, провести промивання шлунка та інші заходи невідкладної допомоги, забезпечити достатнє надходження рідини. За допомогою гемо- або перитонеального діалізу може бути виведена лише незначна (менше 10 %) кількість препарату.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Препарат протипоказаний у період вагітності та годування груддю.
Діти. Препарат протипоказаний дітям віком до 18 років.
Особливості застосування. Літнім пацієнтам дозу знижують на 30 %.
Щоб уникнути розвитку кристалурії, неприпустимо перевищувати рекомендовану добову дозу. Необхідне також достатнє вживання рідини та підтримка кислої реакції сечі.
Хворим з епілепсією, нападами судом в анамнезі, судинними захворюваннями та органічними ураженнями мозку, у зв"язку з загрозою розвитку побічних реакцій з боку центральної нервової системи (ЦНС) ципрофлоксацин слід призначати тільки за життєвими показниками.
Ципрофлоксацин не рекомендований як засіб першого ряду для лікування пневмококової пневмонії.
Ципрофлоксацин не рекомендований для лікування гострого тонзиліту.
При виникненні під час або після лікування тяжкої та тривалої діареї необхідно виключити діагноз псевдомембранозного коліту, що вимагає негайної відміни препарату та призначення відповідного лікування.
З появою болю в сухожиллях або при перших ознаках тендовагініту лікування слід припинити (описані окремі випадки запалення й навіть розриву сухожиль під час лікування фторхінолонами).
У період лікування слід уникати контакту із прямими сонячними променями.
Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Під час лікування слід утримуватися від керування автотранспортом та від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості психічних і рухових реакцій.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Внаслідок зниження активності процесів мікросомального окислювання в гепатоцитах ципрофлоксацин підвищує концентрацію та подовжує період напіввиведення T1/2 теофіліну та інших ксантинів (наприклад, кофеїн), пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів, непрямих антикоагулянтів, сприяє зниженню протромбінового індексу.
При одночасному призначенні з іншими протимікробними лікарськими засобами (бета-лактамні антибіотики, аміноглікозиди, кліндаміцин, метронідазол) зазвичай спостерігається синергізм дії; може успішно застосовуватися в комбінації з азлоциліном та цефтазидимом при інфекціях, спричинених Pseudomonas spp.; з мезлоциліном, азлоциліном та іншими бета-лактамними антибіотиками – при стрептококових інфекціях; з ізоксазолпеніцилінами та ванкоміцином – при стафілококових інфекціях; з метронідазолом і кліндаміцином – при анаеробних інфекціях.
Підсилює нефротоксичну дію циклоспорину, спостерігається збільшення сироваткового креатиніну. У таких пацієнтів необхідний контроль цього показника 2 рази на тиждень.
При одночасному застосуванні підсилює дію непрямих антикоагулянтів.
Пероральне застосування разом з Fe-вмісними лікарськими засобами, сукралфатом і антацидами, що вміщують Mg2+, Ca2+ і Al3+, призводить до зниження всмоктування ципрофлоксацину, тому його слід призначати за 1–2 години до або через 4 години після прийому вищезазначених лікарських засобів.
Нестероїдні лікарські засоби (крім ацетилсаліцилової кислоти) підвищують ризик розвитку судом.
Діданозин знижує всмоктування ципрофлоксацину внаслідок утворення з ним комплексів, що вміщують в діданозині Al3+ і Mg2+.
Метоклопрамід прискорює абсорбцію ципрофлоксацину, що призводить до зменшення часу досягнення його максимальної концентрації в крові (Cmax).
Спільне призначення урикозуричних лікарських засобів призводить до уповільнення виведення (до 50 %) і підвищення плазмової концентрації ципрофлоксацину.
Ципрофлоксацин підвищує Cmax у 7 разів (від 4 до 21 разу) і збільшує площу під кривою концентрація в плазмі – час (AUC) у 10 разів (від 6 до 24 разів) тизанідину, що підвищує ризик вираженого зниження артеріального тиску (АТ) та сонливості.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Протимікробний засіб широкого спектру дії, похідне фторхінолону, пригнічує бактеріальну ДНК-гіразу (топоізомерази II і IV, відповідальні за процес суперспіралізації хромосомної ДНК навколо ядерної РНК, що необхідно для зчитування генетичної інформації). Порушує синтез ДНК, ріст і поділ бактерій; спричиняє виражені морфологічні зміни (у тому числі клітинної стінки та мембран) і швидку загибель бактеріальної клітини.
Діє бактерицидно на грамнегативні організми в період спокою та поділу (так як впливає не тільки на ДНК-гіразу, але й спричиняє лізіс клітинної стінки), на грампозитивні мікроорганізми - тільки в період поділу.
Низька токсичність для клітин макроорганізму пояснюється відсутністю в них ДНК-гірази. На тлі застосування ципрофлоксацину не відбувається паралельного вироблення стійкості до інших актибіотиків, що не належать до групи інгібіторів гірази. Це робить його високоефективним стосовно бактерій, стійких, наприклад, до аміноглікозидів, пеніцилінів, цефалоспоринів, тетрациклінів та багатьох інших антибіотиків.
До ципрофлоксацину чутливі грамнегативні аеробні бактерії: ентеробактерії (Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia marcescens, Hafnia alvei, Edwardsiella tarda, Providencia spp., Morganella morganii, Vibrio spp., Yersinia spp.), інші грамнегативні бактерії (Haemophilus spp., Pseudomonas aeruginosa, Moraxella catarrhalis, Aeromonas spp., Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Campylobacter jejuni, Neisseria spp.), деякі внутрішньоклітинні збудники - Legionella pneumophila, Brucella spp., Chlamydia trachomatis, Listeria monocytogenes, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium kansasii, Corynebacterium diphtheriae;
грампозитивні аеробні бактерії: Staphylococcus spp. (S. aureus, S. haemolyticus, S. hominis, S. saprophyticus), Streptococcus spp. (Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae).
Більшість стафілококів, стійких до метициліну, резистентні й до ципрофлоксацину. Чутливість Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis, Mycobacterium avium (розташованих внутрішньоклітинно) – помірна (для їхнього пригнічення потрібні високі концентрації).
До препарату резистентні: Bacteroides fragilis, Pseudomonas cepacia, Pseudomonas maltophilia, Ureaplasma urealyticum, Clostridium difficile, Nocardia asteroides. Не ефективний що до Treponema pallidum.
Резистентність розвивається вкрай повільно, оскільки, з одного боку, після дії ципрофлоксацину практично не залишається персистуючих мікроорганізмів, а з іншого – у бактеріальних клітин немає ферментів, що його інактивують.
Фармакокінетика. При пероральному застосуванні швидко й досить повно всмоктується із шлунково–кишкового тракту (ШКТ) (переважно в дванадцятипалій кишці). Прийом їжі сповільнює всмоктування, але не змінює Cmax та біодоступність. Біодоступність становить 50–85 %, обсяг розподілу – 2–3–5 л/кг, зв"язок з білками плазми – 20-40 %. Період максимальної концентрації в крові (TCmax) при пероральному застосуванні – 60– 90 хв, максимальна концентрація в крові (Cmax) лінійно залежить від величини прийнятої дози та становить при дозах 250, 500, 750 і 1000 мг відповідно 1–2; 2–4; 4,3 і 5,4 мкг/мл. Через 12 годин після прийому внутрішньо 250, 500 і 750 мг концентрація препарату в плазмі знижується до 0,1; 0,2 і 0,4 мкг/мл відповідно.
Обсяг розподілу – 2–3 л/кг.
Добре розподіляється в тканинах організму (за вийнятком тканин із високим вмістом ліпідів, наприклад, нервової тканини). Концентрація в тканинах у 2–12 разів вища, ніж у плазмі. Терапевтичні концентрації досягаються в слині, мигдаликах, печінці, жовчному міхурі, жовчі, кишечнику, органах черевної порожнини та малого таза, матці, сім’яній рідині, тканині простати, ендометрії, фаллопієвих трубах і яєчниках, нирках та сечовивідних органах, легеневій тканині, бронхіальному секреті, кістковій тканині, м"язах, синовіальній рідині та суглобових хрящах, перитонеальній рідині, шкірі. У спинномозкову рідину проникає в невеликій кількості, де його концентрація, при відсутності запалення мозкових оболонок, становить 6–10 % від концентрації в сироватці крові, а при запалених - 14–37 %. Ципрофлоксацин добре проникає також в очну рідину, бронхіальний секрет, плевру, очеревину, лімфу, через плаценту. Концентрація ципрофлоксацину в нейтрофілах крові у 2–7 разів вища, ніж у сироватці крові.
Активність ципрофлоксацину дещо знижується при значеннях pН < 6.
Метаболізується в печінці (15–30 %) з утворенням малоактивних метаболітів (діетилципрофлоксацин, сульфоципрофлоксацин, оксоципрофлоксацин, формілципро-флоксацин).
Період напіввиведення (T1/2) при пероральному шляху введення – близько 4 годин, при хронічній нирковій недостатності – близько 12 годин. Виводиться переважно нирками шляхом канальцевої фільтрації та канальцевої секреції в незміненому вигляді (при прийманні внутрішньо – 40–50 %) та у вигляді метаболітів (при прийманні внутрішньо – 15 %), інша частина – через ШКТ. Невелика кількість виводиться з грудним молоком. Нирковий кліренс – 3–5 мл/хв/кг; загальний кліренс – 8–10 мл/хв/кг.
При хронічній нирковій недостатності (кліренс креатиніну вище 20 мл/хв) відсоток виведеного нирками препарату знижується, але кумуляції в організмі не відбувається через компенсаторне збільшення метаболізму препарату та виведення з каловими масами. Хворим із тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 20 мл/хв/1,73 кв.м) необхідно призначати 1/2 добової дози.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого з жовтуватим відтінком кольору з фаскою та рискою.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
