Тези виступу Міністра юстиції України Миколи Оніщука на ХХІІІ Конгресі Всесвітньої асоціації юристів «Верховенство права – гарантія захисту прав людини» (м. Київ, 23 березня 2009 року)

Шановні колеги, учасники і гості ХХІІІ Конгресу Всесвітньої асоціації юристів!

Щиро вітаю вас з відкриттям цього поважного форуму і висловлюю сподівання, що ваше перебування на гостинній українській землі буде приємним, а робота Конгресу – плідною і вельми корисною.

Як вже підкреслювалось, Україна у дуже стислі терміни здійснила перехід до суспільства, де усталились ринкові відносини і принципи плюралістичної демократії, що будуються на праві приватної власності та свободі особистості.

Цілком зрозуміло, що в цей невеликий для історії проміжок часу формувалась і національна правова доктрина, основним завданням якої було і є юридичне опосередкування, створення правових механізмів утвердження та розвитку України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Відродження національної державності, обґрунтування її інституціональних основ потребували нової філософії державознавства, вироблення сучасних наукових підходів до завдань правового творення.

Ми виходили з того, що на передній план повинні виступити характеристики цивілізованої держави у їх загальносвітовому розумінні. Характеристики, котрі розкривають державу як організацію влади, що з урахуванням різноманітних інтересів людей забезпечує їх збалансованість та необхідну координацію, вирішуючи загальні справи суспільства.

Йшлося, по-перше, що така держава у своїх діях виходить із пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, ставлячи в центр соціального буття та діяльності держави саме людину, її свободи, природні права, честь і гідність.

По-друге, така держава є правовою. В ній першоджерелом права є фундаментальні природні права і свободи людини. Керуючись цим правом і забезпечуючи його верховенство, вона стає органом народу. Саме народ визначає форму організації і механізм функціонування держави, доручаючи їй ті загальні справи суспільства, які неможливо ефективно здійснювати засобами безпосереднього народовладдя, зокрема: нормативне регулювання суспільних відносин, забезпечення національної безпеки, громадського порядку тощо.

По-третє. Дотримуючись загальновизнаних норм міжнародного права, така держава органічно інтегрується у європейську та світову спільноту, що надає їй можливість користуватися усіма надбаннями світової цивілізації.

Саме ці висхідні ідеї були покладені в основу методології формування незалежної української держави і, зокрема, стали визначальними при формулюванні загальних засад конституційного ладу України.

Історичними віхами на шляху українського державотворення постали ухвалені Верховною Радою України 16 липня 1990 року Декларація про державний суверенітет України, 24 серпня 1991 року Акт проголошення незалежності України, підтверджений всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року і, насамкінець, прийнята парламентом 28 червня 1996 року Конституція України.

Декларація, а згодом і Основний Закон України проголосили державний суверенітет України як верховенство, само¬стійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території, а також не¬залежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Вони запровадили європейські стандарти конституційних гарантій щодо прав і свобод людини, їх судовий захист на основі верховенства права включно з можливістю звертатися до Європейського суду з прав людини; визначили фундамен¬тальні засади безпосередньої і представницької демократії, органі¬зації і здійснення державної влади в Україні, утвердження її громадянства, економічної самостійності, екологічної безпеки, культурного розвитку тощо.

Разом з тим, більш ніж 10-річний досвід реалізації положень Конституції України виявив наявність ряду неузгоджень, прогалин і проблем, які виникли і загострились після переходу України у 2004 році до формування Уряду парламентом. Що породило низку компетенційних конфліктів у трикутнику Президент – Верховна Рада – Уряд.

Одночасно і законодавчий орган, склад якого формується за закритими виборчими списками, на моє постійного вотуму довіри.

Місцеве самоврядування в умовах існуючого устрою все ще залишається додатком до центральної влади.

Надто низьким є рівень довіри до судової гілки влади, яка не стала дієвим та ефективним інститутом захисту прав людини. А саме судочинство – справедливим.

Система кримінального переслідування все ще несе в собі відбиток репресивно-каральної системи, і не в повній мірі відповідає європейським стандартам.

Система державної влади не стала надійним запобіжником корупції.

Узагальнюючи, вимушений констатувати, що реальні суспільні відносини, тобто конституційний лад, який можна розглядати як фактичну конституцію, складаються сьогодні не на ґрунті юридичної (писаної) конституції, а скоріше навпаки, виникають і функціонують наперекір їй. Отже йдеться про необхідність переосмислення конституційної системи України.

Тому проблема вдосконалення Конституції є об’єктивною, вимагає всебічного переосмислення конституційних реалій і завдань в інтересах і за участі всього українського суспільства. Можливості такі надані Указами Президента України про Національну конституційну раду, якими на початку 2008 року запроваджений новий етап конституційного процесу.

Йдеться про системне оновлення Конституції України, яке б передбачало:

• реальне розширення і зміцнення існуючих інститутів безпосередньої демократії за рахунок запровадження права громадян на законодавчу народну ініціативу;
• розвитку існуючого механізму стримувань та противаг за рахунок переходу до бікамералізму, тобто утворення двопалатного парламенту;
• наділення громад, тобто місцевого самоврядування реальними публічно-владними повноваженнями при перегляді територіального устрою держави.

В площині правотворення слід ввести в легальне русло інститут парламентського лобізму.

Окремо зупинюся на проблемах реформування правосуддя. За часів незалежності серед найбільш помітних кроків слід відзначити такі:

• запровадження засад інстанційної побудови судової системи, створення системи апеляційного та касаційного оскарження судових рішень на заміну судового нагляду;
• створення адміністративної юстиції (прийнято Кодекс адміністративного судочинства, утворено систему адміністративних судів на чолі з Вищим адміністративним судом);
• встановлення судового контролю над законністю затримання та арешту осіб, встановленням винятків з таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, над застосуванням інших обмежень прав та свобод людини і громадянина.

Тим не менше, наші співвітчизники продовжують вважати, що суд в Україні неефективний, несправедливий, і більше того – корумпований. Лише 10% громадян довіряють судам, а за даними Всесвітнього економічного форуму Україна знаходиться на 99 місці зі 125 країн за показником незалежності судової системи. Більше того, останнім часом суди активно використовуються у політичній боротьбі, часто перебираючи повноваження як Парламенту, так і виконавчої гілки влади.

Ми бачимо удосконалення судової системи через організаційні та правові важелі.

Так, ключовими елементами організаційних заходів є:

• інстанційна побудова судів, що забезпечує сталість судових рішень та єдність судової практики;
• покращання добору суддівських кадрів завдяки запровадженню спеціалізованої підготовки в Єдиному національному закладі, введенню анонімного тестування, розмежуванню питання доступу до суддівської професії і питання доступу до конкретної посади судді;
• удосконалення механізму притягнення суддів до відповідальності – встановлення чітко окреслених для цього підстав, зосередження функцій дисциплінарного переслідування суддів та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності в різних інституціях;
• зміна порядку призначення суддів на адміністративні посади – перехід до їх виборності самими суддями;
• обмеження повноважень керівників судів представницькими функціями і контролем за організацією роботи в суді, що забезпечить неможливість зовнішнього впливу на суддю, втручання у здійснення судочинства;
• удосконалення існуючої системи органів суддівського самоврядування, яке має бути реалізовано насамперед на рівні окремого суду;
• запровадження єдиної, відокремленої від судів, системи судового управління;
• запровадження інституту мирових суддів, що сприятиме наближенню правосуддя до населення та розвантаженню судів.

Складовою належного функціонування судової системи є процесуальне законодавство, яке власне визначає правила судочинства.

Національною комісією із зміцнення демократії та утвердження верховенства права підготовлений проект нового Кримінального процесуального кодексу, який має забезпечити процесуальну рівність та змагальність сторін у кримінальному провадженні, підвищує гарантії захисту прав підозрюваних, обвинувачуваних, підсудних, потерпілих.

На часі прийняття Кодексу комерційного судочинства, який внесений Міністерством юстиції на розгляд Уряду. Новий Кодекс має перетворити господарський процес у ефективний спосіб вирішення приватно-правових комерційних спорів.

Нами здійснюються кроки щодо розвитку позасудових процедур, зокрема посередництво (медіація), що дозволить зменшити навантаження на суди. Підготовлені законопроекти щодо застосування процедури примирення у кримінальному, цивільному та господарському процесах, які розглянуті та схвалені вже згадуваною Національною комісією і передані Президенту України для внесення їх до парламенту.

Право на судовий захист не може бути реалізованим у повній мірі за відсутності змін у питаннях надання правової допомоги. Завершується робота над новою редакцією Закону «Про адвокатуру», який покликаний вирішити дві основні проблеми – запровадження адвокатського самоврядування та уніфікація професії незалежно практикуючих юристів і адвокатів. Розроблений та внесений на розгляд Уряду проект закону про безоплатну правову допомогу.

Ми сподіваємося, що найближчим часом парламент ухвалить у другому читанні законопроект про судоустрій та статус суддів, який стане правовою базою для реформування судової системи. Без реальних змін у цій сфері демократичні перетворення, що відбулися у країні, не є усталеними.

Дякую за увагу. Ще раз бажаю делегатам Всесвітнього Конгресу успішної роботи і приємного перебування у столиці країни – місті Київ.

Прес-служба Міністерства юстиції України
Tел. 271- 16-76
E-mail: press@minjust.gov.ua

На попередню сторінку