1958 р. – першим директором інституту було призначено Воробйова Сергія Олександровича.
1958 р. – відкрито ще три спеціальності: автомобілі та трактори; прилади точної механіки; будівельні та дорожні машини та обладнання. Плановий контингент студентів - 12 тис. осіб.
1958р. – почала працювати перша Вчена рада інституту.
1959р. – в інституті вперше відкриті підготовчі курси.
1959р. – відкритий Харківський загальнотехнічний факультет для мешканців Харкова та Харківської області.
1960р. – вперше почала працювати методична рада УЗПІ.
1960р. – УЗПІ об’єднує 15 навчально-консультативних та опорних підрозділів: Ворошиловський, Горловський, Конотопський, Полтавський, Херсонський, Дніпропетровський, Сумський, Крюковський, Краматорський, Шосткінський, Сєверодонецький, Ждановський, Лісічанський, Ізюмський, Енакієвський.

1961р. – перший набір до аспірантури за чотирма спеціальностями: автоматизація виробничих процесів; технологія ливарного виробництва; металоріжучі верстати; технологія силікатів.
1963р. – УЗПІ як Республіканський центр здійснює методичне керівництво та розробку навчально-методичної літератури для студентів-заочників інженерно-технічних спеціальностей.
1963р. – створено першу в інституті галузеву науково-дослідну лабораторію автоматизації виробничих процесів.

1964 р. - ректором УЗПІ призначено Андреєва Георгія Яковича, який зробив великий внесок у подальшу розбудову інституту.
1966 р. - відкрито підготовку інженерно-педагогічних кадрів на денній формі навчання за спеціальностями 0305 „Теплові електричні станції” та 0510 „Технологія та обладнання зварного виробництва”, а з 1975 року – за спеціальностями: 0315 “Інженер-викладач електро-енергетичних дисциплін” та 0577 “Інженер-викладач машинобудівних дисциплін”.

1978 р. - ректором інституту призначено Артюха Станіслава Федоровича. Збільшився контингент студентів до 9475 осіб, зокрема 1174 студентів денної форми навчання, 1125 осіб – вечірньої та 7176 осіб заочної форм навчання.
1989 р. – до складу ХІПІ ввійшов “Гірничий факультет” (колишній Стаханівський філіал Комунарського гірничо-металургійного інституту), єдиний в Радянському Союзі навчальний заклад, який готував інженерно-педагогічні кадри для ПТУ гірничої промисловості.
1990 р. – УЗПІ перейменований у Харківський інженерно-педагогічний інститут (далі – ХІПІ).

1994 р. – за Державною акредитацією інститутом одержано IV рівень і статус Української інженерно-педагогічної академії (далі – УІПА).
У цей період УІПА виступає ініціатором створення навчально-науково-виробничого комплексу з підготовки інженерно-педагогічних кадрів для профтехосвіти України, до складу якого, крім академії, увійшли шість індустріально-педагогічних технікумів: Київський індустріально-педагогічний технікум, Донецький індустріально-педагогічний технікум, Рубіжанський індустріально-педагогічний технікум, Конотопський індустріально-педагогічний технікум, Харківські індустріально-педагогічні технікуми № 1 і № 2.

1994 р. – при академії почала працювати фахова Рада з ліцензування та акредитації інженерно-педагогічних спеціальностей та вищих професійно-технічних училищ.
2002 р. – ректором академії призначено доктора педагогічних наук, професора Коваленко Олену Едуардівну, яка є членом Методичної Ради Міністерства освіти і науки з проблем інженерно-педагогічної освіти.
2003 р. – ректора УІПА О. Коваленко обрано Президентом Національного моніторингового комітету України Міжнародного товариства інженерної педагогіки (IGIP).

2009 р – відкрито спеціалізовану вчену раду із захисту кандидатських дисертацій зі спеціальності «Стандартизація, сертифікація та метрологічне забезпечення».
За часи свого існування академія підготувала понад 70 тис. фахівців, які мають високі інженерні знання й уміння, спеціальну психолого-педагогічну та правову підготовку для роботи на підприємствах різних галузей промисловості.