Виступ польського даб-реґґі гурту «Paprika Korps» та київських рокабільних стріт-панкерів «StinX» 2 лютого у «Ляльці».
Давно не занходив настільки нових емоцій, до того ж – позитивних. Напевне, найбільш оптимістичний концерт в «Ляльці» на якому я був. Не просто драйв, галас, музика, а щира радість. Ну добре, це й так вам нічого не говорить. Розповідаю по суті.
Щасливішим за мене був хіба що наш звукорежисер – дядько Віктор Шеремета. Польські хлопаки приїхали зі своїм мобільним настроювальником Кубою, який швиденько визвучив «Паприк» і видобув з «ляльківської» апаратури чудову якість звучання на втіху публіці та гордість дяді Віті. Як наслідок, вже перші рифи «СтінКСів» змели людей з-за столиків прямісінько перед сцену. З перших секунд – місиво, як на батальних полотнах: превернута колонка, хтось валяється на підлозі, хтось комусь вискочив на плечі і т.д. Все-таки влить стріт-панк, а не симфонії. Не те щоби хлопці грали щось дуже нове для вже засмальцованого панк-року, але робили свою справу так природньо і весело, що вистачало просто зловити ритм. Видно, що гітарери Утюг і Че таки трохи пограли рокабіллі свого часу. Єдине, чого я не второпав: нащо про життя київських дітей вулиць співати ангійською? Але біс знає, може в столиці надлишки освіти... На сцені хлопці лаялись теж мовою королеви, але пиво пили «Львівське», та й зі мною намагались спілкуватись українською. А крім цього, мене потішив ще їхній кавер на Елвіса. Ніби свої люди, най грають щасливо.
А справжній відрив влаштували сусіди-поляки. Музичні терміни багато розповісти не зможуть, краще скажу, що в мене це асоціювалось з Бобом Марлі у відкритому космосі, пасіками на Ямайських хуторах, махновськими тачанками, які мчать за обрії нескінченних плантацій... Був такий трус, що у бразилійських лісах є мавпи, які наїдаються листя коки, залазять на вехівки дерев і втикають в горизонт, доки мертвими не звалюються на землю. Це було щось подібне. Переливання від рок мотивів до трансових звуків, жорсткого дабу і щирого реґґіджу у майстерній підбірці «Паприк» не перекидає з хвилі на хвилю, а тільки підсилює ейфорію. Навіть повністю втративши звук, музику можна було б читати з обличя людей, які не просто відривались, а ці хвилини повністю жили музикою. Не знаю, як такий стан називають екзегети растафаріанства, але проповідники буддизму говорять про цей стан «бути тут і зараз».
«Paprika Korps» є професійним гуртом, який не тіко поназаписував альбомів, але й сам займається розкруткою реґґі-культури в рідному Ополє. Використання вокалісто-клавішником Пйотром Маслянкою різноманітних клавіш із найдивнішими звуками, злагоджена гра, яка може виникнути тільки, якщо всі ловлять однаковий настрій і звук, який відчуває Куба.. До речі, Куба – матеріалізація Джа в людськй подобі, напевне набільш незамінний учасник гурту, бо вміє телепатично сприймати всі настрої і переносити їх на кніпки та штурхальця пульту. А втім, більше про «Paprika Korps» ви дізнаєтесь із їхнього офіційного сайту: www.paprikakorps.pl або з інтерв’ю, яке я вже пару днів перекладаю з польської.
Юрко ВовкоГон
Панк-рок київських вулиць
Інтерв’ю із хлопцями із київського стріт-панкового гурту «StinX».
Щойно після виступу в «Ляльці» 2 лютого 2007р.
Хто такі і звідки? Явки, ставки і так далі…
Утюг: Ми – гупа «StinX». Я– Утюг, басист. Це –Че, гітарист, він із Києва. А наш драмер десь там залишився, так шо говорити будемо ми без нього, він теж із Києва. А я з Чернігова, але був переїхав до Києва, зараз знову приїхав до Чернігова, але…
Че: Але хлопці кльові, тому граємо разом.
Де ви такі кльові відшукали одне-одного? І що робите, так би мовити, па жизні?
Че: Па жизні пацани ми канкрєтні, а драмер в мене, блін, на районі живе, я знаю його вже довго. А от і він, ком цу мір май лібер (а далі не по нашому). Ми з Троянди (Троєщина – хто не шарить по пацанячи). Троянці ми. А цього чувака з Чернігова я на Контрактовій зустрів, він був у таких кльових полосатих штанях.
Утюг: А я в Києві вчився в академії культури на звукорежисурі, але в результаті я закинув навчання. Мені не сподобалось, я зрозумів, що сам можу навчати не гірше.
І що «панком-роком» вдається прожити?
Че: Нє.
Утюг: Панком не вдається, але я граю ще в різних бандах.
Драмер: А я закінчив архітектуру, працюю аніматором і також заробляю гроші анімаційною роботою, а не музикою. Музикою я заробляю нічого.
Че: Потрібно грати графічний дизайн, щоб заробляти гроші, як я (він - дизайнер).
Перше ліричне питання: чого наша країна в такому лайні?
Драмер: Щоб Україна не була в лайні, треба частіше виходити на полювання.
Че: Або на рибалку. Нам сьогодні одна жіночка цей прикол розказала. (Якщо хтось не знає прикол: після нещодавніх мисливсько-політичних подій поширилась SМS-пропаганда «Врятуй Україну ще раз – запроси Азарова на рибалку»).
Як вам Львів засмакував?
Утюг: Ми зафанатіли від цього міста. (Хлопаки втикають на освітлену телевежу Високого Замку). Все пре: маленькі вулички, архітектура, люди…
Че: Навіть те, як порушують правила вуличного руху. Ставлять там автомобілі серед проїжджої частини..
Тоді зустрічне питання: ваші стосунки з київською міліцією?
Утюг: В нас є багато пісень на цю тему.
Че: Ми не любимось: шо вони нас, шо ми їх…
Драмер: У мене навіть стаття є підходяча. Мене судили за то, що бився з міліцією на футболі.
А за кого – за наших чи за «Спартак»?
Драмер: За «Динамо», ти шо...
Всі на купу: Вайрашать, говорять щось про копаний м’яч, ще якісь люди підходять, про правозахисників та судово-тюремну систему, панятія, панк-весію «Владіміскій централ» та інші бздури.
Що читають та дивляться київські панки, скажімо – ви?
Драмер: Класику. Достоєвського, Чехова, поважаю Леся Курбаса…Шевченка, Панаса Мирного… Дивлюся радянське кіно, люблю ще англійські фільми.
Че: А я люблю дивитись жахи. «Есквайр» читаю, «ЖЖ» читаю і IСQ читаю.
Всі на купу: нгаєвжагрувжжжж (та інші звуки, які запису не піддаються).
Кого з попередньої історії України ви би могли визнати панками?
Че: Всі шестидесятники, всілякі…
Драмер: Всі ті люди, що йшли проти системи в будь-які часи на Україні: в часи Шевченка чи за Совка, які протестували режиму.
Че: Яких вивозили на Сибір…
Драмер: А так, ще поважаю Висоцького, на віть в театрі його грав.
Че: А я сам Висоцький.
Що робити правдивому львівському панку в Києві?
Драмер: Треба купити журнал «Афішу» і подивитися де шо буде.
Утюг: В Трубу-у-у!
Че: Яку «Афішу», – бухла і йти шукати інших панків.
Що може врятувати світ?
Че: Ні.., ну типу – нічого. І не треба, хай гниє. Бухло може врятувати…
Драмер: Культура. Розум.
Че: Ага, блін, культура: Чєхови, ай к’ю, – ти гониш,– бухло і «Лайф Стайл».
/ ІНТЕРВ'Ю / Реґґі з паприкою
Польоти панк-думок зловив та передав Юрко ВовкоГон
