Адєжда Бабкіна

Початок

Приблизно так все і почалось для літературно-музичної формації Адєжда Бабкіна. Чому літературно-музична? Бо на той час майже всі учасники групи шось пописували і вже були цим відомі серед малосимпатичних інтелектуалок Могилянки.

Персонажі

Назву групи ще задовго до дебюту було придумано Павлом Коробчуком (барабани), Дмитром Лазуткіним (труба) та Колею Леоновичем (вокал) у автобусі по дорозі зі Львова до Києва. Тоді ж було і приблизно обмальовано концепцію. Кажуть, з ними у той історичний момент був ще якийсь Олег, який ніби має якесь відношення до проекту. Але цей факт залишився непідтвердженим.

За день до дебюту відбулась перша репетиція у форматі трьох вище згаданих людей, до яких приєдналися Тарас Бай (z-бас), Влад Волочай (нінтендо-клавіші) і якийсь гітарист, який зрештою на виступ не з'явився, і взагалі зник. Крик, лажа, криві імпровізації, наркотичні танці і т. п. – так пройшов перший виступ Адєжди. Допомагали у цьому Андрій Хаданович (просто вибіг один раз на сцену), Юрій Іздрик (як виявилось, дуже непогано грав на синтезаторі) і Алкоголь (все). Першого не знаю, другий – дорослий дядько, відомий як письменник, як познайомився з третім, не пам'ятаю. Показавши київській інтелектуальній молоді себе, АБ зникла. Як і передбачалось, прикололись і розбіглись.

Через кілька місяців у зморщені легені Адєжди Бабкіної вдихнув троха перегару Роман Онофрійчук, який і став адекватним гітаристом групи. Бо, насправді, цих гітаристів було як гівна, і всі, чомусь, Олегами називались. Жоден не прижився на малородючому проспиртованому грунті Бабкіної. Рома ж зібрав усіх вдруге, чим і продовжив всю цю фігню.  

Сподіваємось до гурту повернеться Влад Волочай (нінтендо, каосілятор), який одружився і зник. Також, чекаємо на Діму Лазуткіна (труба).