КРУТИ - інформаційний ресурс про День української молоді
Головна
Спогади
Статті
Пісні
Поезія
Література
Ілюстрації
Гординський Святослав - З поеми "Сім літ"
Рік 1918
Стяги лопочуть: марш, Дзвонів розгойданих гуд, Іскри з підкутих чобіт Креше за лавою лава, Київ навшпиньки стає: Синьожупанники йдуть, З тисяч захоплених уст "Ще не вмерла" гримить і "Слава!"
На вітрі чуби і шлики, Козацтво встало з могил, Виблискують спраглі шаблі, Як під Корсунем і Конотопом; Вершники в сідлах нові — Від штолень, плугів, горнил, Очі свої протри, Глянь, очманіла Европо!
Скінчились походи чужі, У своїх вирушати тепер, Налягати на шприхи, Лежати в болотних шанцях, Приймати кулю у грудь Не за москвина й германця, А за землю свою, За землю свою і герб.
Йдуть січневі сніги, Орда надходить від Крут, На плятформах гармати, Над містом шрапнелів грюкіт, Знов набої в руках, Сиплеться скло на бруки — По цей і по той бік Дніпра За маршрутом маршрут.
Станція у степу, За шибкою телеграфіст: Тоненька стрічка в руці, Свічка поблимує тьмаво, Цокає апарат, Паровозу далекий свист: Ешелони ідуть на фронт За тебе, Державо!