КРУТИ - інформаційний ресурс про День української молоді
Головна
Спогади
Статті
Пісні
Поезія
Література
Ілюстрації
Юриняк Анатоль - Пам'яті Крутянців (1960)
І сум, і жаль, де Крути — І гордим треба бути.
Чорну вістку вітер котить, Жили дротина: — Ой, лежить там цвіт покотом, Зяють триста ран!.. В чорній тьмі зринає змора — Командирів кінь: — Ой, згинає мене горе, Вже не чую ніг... Сумно ворон знявсь угору, Сумно кряче: — Кру-у... Хто посміє їх клювати?! Ой, не сила вже літати — Нині я помру... Морок дуже налягає, Сипле снігом тьма... Важко бачить, Трудно вчути — Тане крига, лід пекучий, Із сердець палких, жагучих Воля вироста!..
* * * Не наказ їх кликав на ворога йти — Покликало серце гаряче. Хай буде їх триста іти до мети, Хай смерть хижа свище завоєм густим, — Вперед несуть серце гаряче. І знявся Див сумом:
— Ой, буде жаль!
Та ж їх тільки горстка,
Напроти ж — вал:
Балтійські матроси —
Розлючені оси.
Балтійські матроси мчать учвал!
І кров полилася. В нерівному змагу Багнетом прибито юнацьке життя. Живий не схилив українського стягу, А смерть їх значила державне буття.
Безсмертен народ, де за волю в боях Юнацькою кров'ю позначений шлях!