Алібі - форум юристів України

Зміст

1. Чи має право особа, яка подала апеляційну скаргу, доповнити або змінити її поза межами встановлених строків? Чи вправі апеляційний суд поновити цей строк?

2. Чи вправі апеляційний суд не прийняти відмови від апеляційної скарги або відкликання апеляційної скарги, наприклад, якщо порушуються права інших осіб?

3. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 301 ЦПК при підготовці справи до розгляду апеляційним судом суддя-доповідач з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі. Чи означає це, що суд апеляційний суд вправі залучити до участі у справі, наприклад, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, яку суд першої інстанції помилково не залучив до участі у справі?

4.Чи не є порушенням принципу змагальності і рівноправ'я сторін положення ч. 2 ст. 305 ЦПК про те, що неявка учасника процесу, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи?

5.Чи може сторона, яка визнала обставини в суді першої інстанції, відмовитись від такого визнання в суді апеляційної інстанції?

6. В яких випадках апеляційний суд може встановлювати нові обставини та досліджувати нові докази?

7. У ст. 303 ЦПК нічого не вказано про право апеляційного суду переоцінювати встановлені судом першої інстанції докази. Чи вправі апеляційний суд, крім дослідження нових доказів, переоцінювати докази, встановлені місцевим судом?

8. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 301 ЦПК України при підготовці справи до розгляду апеляційним судом передбачена можливість вирішення клопотання осіб, які беруть участь у справі, про виклик свідків, витребування доказів тощо. Напевне, йдеться про нові докази. Разом з тим, у ч. 2 ст. 303 ЦПК передбачено випадки, коли апеляційний суд може дослідити нові докази, але в стадії розгляду справи, тобто вислухавши думку інших учасників процесу. Чи немає колізії правових норм щодо строку прийняття, витребування та дослідження апеляційним судом нових доказів?

9. Чи вправі апеляційний суд, виходячи за межі доводів апеляційної скарги, перевіряти законність
судового рішення в частині, що не оскаржена, а також судових рішень, що не оскаржені?

10. Чи не буде виходом за межі доводів апеляційної (касаційної) скарги скасування окремої ухвали при скасуванні при апеляційному (касаційному) перегляді судового рішення, якщо окрема ухвала не оскаржувалась?

1. Чи має право особа, яка подала апеляційну скаргу, доповнити або змінити її поза межами встановлених строків? Чи вправі апеляційний суд поновити цей строк?

Диспозитивні права на доповнення чи зміну апеляційної скарги можуть бути реалізовані лише протягом строку на апеляційне оскарження. Ст. 300 ЦПК не надає апеляційному суду права вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на зміну чи доповнення до апеляційної скарги, тому при здійсненні таких дій поза визначеними законом строками, вони не повинні апеляційним судом прийматися до розгляду і повертаються заявникові. Від цього слід відрізняти наведення додаткових аргументів до апеляційної скарги, що пов'язані із поданням заперечень на апеляційну скаргу і які не змінюють первинні мотиви та вимоги апеляційної скарги.

2. Чи вправі апеляційний суд не прийняти відмови від апеляційної скарги або відкликання апеляційної скарги, наприклад, якщо порушуються права інших осіб?

До диспозитивних прав особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідно до положень ст. 300 ЦПК, відносяться право на відкликання апеляційної скарги та відмови від апеляційної скарги. Це різні процесуальні дії.
При відкликанні апеляційної скарги суддя-доповідач виносить ухвалу про повернення скарги. Це можливо здійснити до початку розгляду справи за скаргою в апеляційному суді. При цьому таке право особи, яка подала апеляційну скаргу, нічим не обмежене, контроль суду за цією процесуальною дією не проводиться, суд зобов'язаний вчинити відповідну процесуальну дію і вирішити питання позитивно. Мотиви відкликання скарги для суду значення не мають, а особи, які заявили таке клопотання, не зобов'язані наводити їх в суді. Особа, яка відкликала подану апеляційну скаргу, не позбавлена можливості повторно подати апеляційну скаргу на загальних підставах.
Відкликання апеляційної скарги слід відрізняти від відмови від апеляційної скарги.
Відмова від апеляційної скарги може бути прийнята лише в судовому засіданні апеляційного суду із закриттям апеляційного провадження у справі, тоді як при відкликанні апеляційної скарги постановляється ухвала суддею-доповідачем одноособово. Відмова від апеляційної скарги може бути заявлена протягом усього часу розгляду справи, тобто до виходу до нарадчої кімнати.
Право особи на відмову від апеляційної скарги нічим не обмежене, контроль суду за цією процесуальною дією не проводиться, на відміну від положення ч. 5 ст. 298 ЦПК 1963 р., в якій зазначалось, що питання про відмову від апеляційної скарги і закриття апеляційного провадження провадиться за правилами здійснення цієї процесуальної дії, передбаченого Кодексом. Разом з тим, апеляційний суд повинен попередити особу, яка відмовляється від апеляційної скарги, про процесуальні наслідки такої дії: неможливість повторного оскарження судового рішення з тих
самих підстав.
Однак апеляційне провадження не може бути закрите, якщо інші учасники процесу подали апеляційну скаргу і вона розглядається.
По іншому регулюється питання про відмову позивача від позову чи укладення мирової угоди в апеляційній інстанції. Згідно зі ст. 306 ЦПК такі процесуальні дії сторін знаходяться під контролем суду, так як вони вчиняються відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії, незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

3. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 301 ЦПК при підготовці справи до розгляду апеляційним судом суддя-доповідач з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі. Чи означає це, що суд апеляційний суд вправі залучити до участі у справі, наприклад, третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, яку суд першої інстанції помилково не залучив до участі у справі?

Не вправі. Зазначена норма права вказує на те, що суддя-доповідач при підготовці справи до апеляційного розгляду з'ясовує склад осіб, які беруть участь у справі, вик лючно виходячи з того суб'єктного складу учасників процесу, що були залучені належним чином судом першої інстанції для участі у справі. Тобто, ЦПК не передбачає можливості залучення апеляційним судом під час розгляду справи в апеляційному порядку для участі у справі осіб, які не брали участь у справі, в суді першої інстанції.
Якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі, то це є підставою для безумовного скасування ухваленого судового рішення з направленням справи на новий розгляд (п.4ч. 1ст,311,п.4 ч. 1 ст. 338 ЦПК).

4.Чи не є порушенням принципу змагальності і рівноправ'я сторін положення ч. 2 ст. 305 ЦПК про те, що неявка учасника процесу, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи?

Частина 2 ст. 305 УПК, яка регулює провадження у справі в суді апеляційної інстанції, передбачає, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Закон створює рівні умови для осіб, які мають право звернення в суд апеляційної інстанції, зобов'язавши суд повідомляти їх про час і місце судового розгляду справи, надіслати їм копії апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами.
За змістом ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Саме тому, особа, визначивши свої права, реалізує їх за своїм розсудом. Розпорядження своїми правами (як матеріальними, так і процесуальними способами їх захисту) являється одним з основоположних принципів судочинства (принцип диспозитивності).
Враховуючи завдання судочинства, підстави скасування судових рішень і повноваження суду апеляційної інстанції, принцип правової певності, поширення загальних правил, закріплених у ст. 169 ЦПК, про відкладення розгляду справи у разі неявки в судове засідання будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, на провадження у справі в суді апеляційної інстанції не відповідало би конституційним цілям цивільного судочинства, що, в свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту у тому розумінні, який він закладений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, які свідчать про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь в судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду справи судом апеляційної інстанції по суті.

5.Чи може сторона, яка визнала обставини в суді першої інстанції, відмовитись від такого визнання в суді апеляційної інстанції?

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
У ст. 178 ЦПК, яка розміщена в главі, що регулює судовий розгляд у суді першої інстанції, зазначено про право сторони відмовитись від раніше визнаної обставини. Так, відмова від визнання в попередньому судовому засіданні обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 304 ЦПК справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою про апеляційне провадження.
Крім того, ст. 303 ЦПК передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку суд має право досліджувати нові докази при умові поважності їх неподання до суду першої інстанції.
Хоча в цій статті зазначено про нові докази, а не про нові обставини (факти), як це мало місце в ст. 301 ЦПК 1963 р., проте це немає якогось особливого значення, оскільки докази завжди обґрунтовують якійсь фактичні обставини. У даному випадку докази обґрунтовують нові обставини.
Таким чином, якщо сторона, яка відмовляється від визнаної раніше обставини, доведе поважність причин неподання таких доводів суду першої інстанції (наприклад, докази обману, насильства, внаслідок яких вона визнала обставину, з'явилися пізніше тощо) і така відмова буде прийнята апеляційним судом з постановленням відповідної ухвали, то апеляційний суд може зазначене врахувати і ухвалити судове рішення у відповідності до встановленого.

6. В яких випадках апеляційний суд може встановлювати нові обставини та досліджувати нові докази?

Відповідно до ст. 303 ЦПК апеляційний суд при перевірці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У системному зв'язку п. 6ч. Зет. 295 та ч. 2 ст. 303 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини в тому разі, коли їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи ( з урахуванням положень про належність та допустимість доказів), які особа не мала можливості подати суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, чи неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або можуть бути перевіреними судом апеляційної інстанції доказами, які судом першої інстанції досліджувались з порушенням встановленого порядку (наприклад, з порушенням порядку допиту свідків).
У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші учасники процесу мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Надання особою, яка бере участь у справі, в суд апеляційної інстанції доказів, які вона без поважних причин не надала суду першої інстанції, виключає можливість їх прийняття і дослідження судом апеляційної інстанції та розцінюється як процесуальний недогляд або зловживання правом цієї особи.
Про прийняття і дослідження нових доказів, як і відмови в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок як в протокольній ухвалі при обговоренні заявленого клопотання, так і в судовому рішенні.
Дослідження нових доказів можливе в наступних випадках: докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала і не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду; додаткові докази, які витребову-вались раніше, появилися після прийняття рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необгрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.

7. У ст. 303 ЦПК нічого не вказано про право апеляційного суду переоцінювати встановлені судом першої інстанції докази. Чи вправі апеляційний суд, крім дослідження нових доказів, переоцінювати докази, встановлені місцевим судом?

Межі розгляду справи апеляційним судом, встановлені ст. 303 ЦПК, передбачають право апеляційного суду не лише встановлювати нові обставини та досліджувати у певних випадках нові докази, а й переоцінювати докази, встановлені та оцінені судом першої інстанції. Так, ч. 2 ст. 303 ЦПК вказує на те, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку.
Разом з тим, переоцінюючи докази, встановлені судом першої інстанції, апеляційний суд, керуючись загальними положеннями щодо оцінки доказів, передбаченими ст. 212 ЦПК, зобов'язаний також зазначити, які порушення були допущені судом при дослідженні доказів та вирішенні справи.
Наведемо такий приклад із судової практики.
У серпні 2003 р. позивач звернувся до суду з позовом до інших відповідачів, органу приватизації в особі виконавчого комітету Іллічівськом міської ради про визнання права на жиле приміщення, визнання незаконним розпорядження органу приватизації про приватизацію жилого приміщення та визнання недійсним свідоцтва про право власності на жиле приміщення.
Зазначав, що відповідачі проживають у спірній квартирі. У цій же квартирі від народження проживав і продовжує проживати й він. До вересня 1991 р. позивач був прописаним у квартирі, однак у зв'язку з працевлаштуванням у Іллічівському морському порту та можливістю стати на квартирний облік за місцем роботи він виписався з квартири та 18 вересня 1991 року прописався в гуртожитку за місцем роботи. Як член сім'ї наймача він продовжував проживати в спірній квартирі.
Посилаючись на те, що без його відома та згоди відповідачі приватизували квартиру, чим порушили його право на житло, позивач просив визнати право на вказане жиле приміщення, визнати незаконним розпорядження органу приватизації про приватизацію жилого приміщення та визнати недійсним свідоцтво про право власності на жиле приміщення.

8. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 301 ЦПК України при підготовці справи до розгляду апеляційним судом передбачена можливість вирішення клопотання осіб, які беруть участь у справі, про виклик свідків, витребування доказів тощо. Напевне, йдеться про нові докази. Разом з тим, у ч. 2 ст. 303 ЦПК передбачено випадки, коли апеляційний суд може дослідити нові докази, але в стадії розгляду справи, тобто вислухавши думку інших учасників процесу. Чи немає колізії правових норм щодо строку прийняття, витребування та дослідження апеляційним судом нових доказів?

Дійсно, у даному випадку є певна законодавча непослідовність і вирішення цього питання потребує від суддів апеляційного суду врахування такого поняття як системний аналіз процесуальних норм та розуміння їх змісту і направленості.
Тому здійснення підготовчих дій, зазначених в п. 6 ч. 1 ст. 301 ЦПК слід логічно пов'язувати з положеннями ч. 2 ст. 303 ЦПК, що регулює межі розгляду справи апеляційним судом і можливість апеляційного суду досліджувати нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Вважаємо, що ці дії необхідно виконувати в підготовчій частині апеляційного розгляду справи по суті. Цим самим буде виконаний принцип цивільного судочинства, який випливає із положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, тобто принцип передбачуваності (або прогнозованості) дій апеляційного суду для учасників процесу. Так, учасники процесу, які готуються до апеляційного розгляду справи, вправі підготовлювати свою позицію у справі з урахуванням того, що апеляційний суд не прийме нових доказів, якщо будуть відсутні поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції. Інакше це буде порушенням вимоги дотримання цивільної процесуальної форми, а також можна вести мову про прийняття апеляційним судом недопустимих доказів (ст. 59 ЦПК). Крім того, учасники процесу мають право висловити свою думку щодо можливості прийняття чи неприйняття до апеляційного розгляду нових доказів.
З урахуванням наведеного, вбачається необхідним, аби законодавець уточнив зазначене положення закону, яке практикою сприймається неоднозначно.

9. Чи вправі апеляційний суд, виходячи за межі доводів апеляційної скарги, перевіряти законність судового рішення в частині, що не оскаржена, а також судових рішень, що не оскаржені?

Право апеляційного суду вийти за межі доводів апеляційної скарги передбачено частинами 3 і 4 ст. 303 ЦПК.
Апеляційний суд зобов'язаний мотивувати вихід за межі доводів апеляційної скарги в своєму рішенні, оскільки безпідставне використання цього права являється процесуальним порушенням, яке буде підставою для скасування такого судового рішення в касаційному порядку.
При виході за межі доводів касаційної скарги суд не вправі перевіряти законність судових рішень в тій частині, в якій вони не оскаржені, оскільки це буде порушенням принципу диспозитивності цивільного процесу.
Також суд апеляційної інстанції не вправі перевіряти законність судових рішень відносно осіб, які не подали апеляційну скаргу. У даному випадку судове рішення щодо цих осіб може бути й незаконним, проте в силу змагальності та диспозитивності процесу ці особи самі визначають свою процесуальну поведінку: оскаржити рішення чи ні. Якщо вони рішення не оскаржили, значить погодились з ним і після набрання ним чинності зобов'язані будуть його виконати.

10. Чи не буде виходом за межі доводів апеляційної (касаційної) скарги скасування окремої ухвали при скасуванні при апеляційному (касаційному) перегляді судового рішення, якщо окрема ухвала не оскаржувалась?

Відповідно до ст. 211 ЦПК суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.
Суд з власної ініціативи вирішує питання про доцільність постановлення окремої ухвали, однак він не може (і не має права) залишатися байдужим свідком виявлених при розгляді справи незаконних дій, порушення правових норм, він повинен активно протидіяти цьому.
У керівних роз'ясненнях - постановах Пленуму Верховного Суду України постійно звертається увага суду про необхідність більш повно виявляти причини та умови, які сприяли виникненню цивільних правопорушень і реагувати окремими ухвалами: п. 23 постанови № 9 від 21.12.1990 р. (з відповідними змінами) "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції"; п. 33 постанови № 9 від 6.11.1992 р. (з відповідними змінами) "Про практику розгляду судами трудових спорів"; п. 26 постанови № 6 від 27.03.1992 р. (з відповідними змінами) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" та в інших.
У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.1997 р. "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" особливо вказується на те, що при постановленні окремих ухвал слід мати на увазі, що ці ухвали повинні ґрунтуватися на достовірно встановлених фактичних даних.
Окремі ухвали стосуються питань, які виходять за межі основного спору, але пов'язані з ним і направлені на усунення виявлених порушень закону, недоліків в роботі організацій тощо.
Таким чином, оскільки окрема ухвала взаємопов'язана та безспірно стосується одного й того ж самого предмета позову, то вона підлягає скасуванню при скасуванні судового рішення й без окремої скарги на таку ухвалу, тому вищестоящий суд при вчиненні таких дій не виходить за межі доводів скарги.

Алібі - форум юристів України

Администратор запретил отвечать гостям на сообщения! Для регистрации пройдите по ссылке: зарегистрироваться