Алібі - форум юристів України

Зміст

1. Чому в ЦПК не передбачено відповідальності сторони за неявку до суду, за порушення порядку під час проведення судового засідання?

2. ЦПК передбачає різні способи вручення судових повісток. За якими критеріями перевіряється належне повідомлення про дату судового засідання?

3. Чи потрібно прокурору або адвокату, які беруть участь у справі, роз'яснювати їхні права та обов'язки, адже вони юристи?

4. Як реагувати суду на заявлене клопотання особи, яка володіє державною мовою, однак бажає давати пояснення рідною для неї мовою, наприклад, російською (співвідношення ч. 2 ст. 7 та ч. 2 ст. 55 ЦПК)?

5. За положеннями ст. 55 ЦПК перекладач повинен вільно володіти мовою, якою здійснюється цивільне судочинство. Чи слід та яким документом про освіту можливо перевірити знання ним цієї мови? Хто повинен здійснювати офіційний переклад судового рішення?

6. Чи можна прийняти зустрічний позов, поданий після проведення попереднього судового засідання, незважаючи на те, що за правилами ст. 123 ЦПК це забороняється, однак у цьому є доцільність?

7. Чи може суд зі своєї ініціативи в порядку ч. 2 ст. 157 ЦПК подовжити строк розгляду справи, якщо є для цього підстави, однак сторони такого клопотання не заявляють або заперечують проти цього?

8. Чи можна двічі і більше разів подовжити судовий розгляд за правилами ч. 2 ст. 157 ЦПК?

9. Яким чином розглянути справу в строк, визначений ст. 157 ЦПК (не більше двох місяців), якщо по багатьом справам слід отримати висновки експертів, відповіді на запити, допитати свідків, а також потрібно суду проаналізувати всі обставини справи для ухвалення законного та обґрунтованого рішення?

10. Яким чином можливо дотриматися розумних строків розгляду справи, але не більше двох місяців, якщо по деяким з ним слід виконати положення Мінської Конвенції або в порядку ст. 132 ЦПК направляються судові доручення?

11. Яким чином сторона в судовому засіданні повинна довести відмову від визнання в попередньому судовому засіданні обставин? Яка процедура вирішення судом цього питання?

12. Чи вправі суд допитати свідків, які з'явилися, при відкладенні розгляду справи у відсутності якоїсь із сторін у справі?

13. При новому розгляді справи після скасування раніше ухваленого рішення нерідко є проблемою повторно викликати свідків для допиту. Чи можна у такому разі оголосити їх показання, що були дані раніше?

14. Чи вправі суд з власної ініціативи допитати свідка, якщо це потрібно для ухвалення законного і обґрунтованого рішення?

15. Яка процедура розгляду заяви про фальшивість письмового доказу (ч. 2 ст. 185 ЦПК)?

16. Статтею 191 ЦПК надано суду право відкласти розгляд справи або оголосити перерву в її розгляді. Зокрема, відкласти розгляд справи суд може у випадках, встановлених цим Кодексом. Що це за випадки та яка різниця між відкладенням та перервою?

17. Чи потрібно при відкладенні розгляду справи повторно досліджувати докази, якщо вони були
досліджені раніше?

18. Яким чином виконати вимоги ч. 5 ст. 197 ЦПК щодо роздрукування технічного запису судового засідання, якщо немає відповідної технічної можливості та відповідного програмного забезпечення?

1. Чому в ЦПК не передбачено відповідальності сторони за неявку до суду, за порушення порядку під час проведення судового засідання?

Відповідно до ст. 27 ЦПК брати участь в судових засіданнях є правом, а не обов'язком осіб, які беруть участь у справі. У зв'язку з цим і немає відповідальності (штрафної) для сторін за неявку до суду. Процес є змагальним, а не слідчим, тому, якщо до суду не з'являється відповідач, належним чином повідомлений про дату судового засідання, то для нього наступає лише процесуальна відповідальність у вигляді ухвалення рішення (можливо заочного) на підставі наданих суду доказів (ч. 4 ст. 169 ЦПК). В апеляційному суді від нього нові докази не будуть прийняті, якщо він не доведе, що з поважних причин не надав їх районному суду (в тому числі по пошті тощо), незалежно від того, що не з'явився до районного суду.
У разі повторної неявки до суду позивача, належним чином повідомленого про дату судового засідання, процесуальною відповідальністю для нього буде постановлення ухвали про залишення позову без розгляду (п. З ч. 1 ст. 207 ЦПК).
За порушення порядку в судовому засіданні для сторін існує відповідальність і ці заходи та порядок їх застосування передбачені гл. 9 розд. І ЦПК.
Крім того, за неповагу до суду передбачена відповідальність згідно зі ст. 185-3 КпАП України (за винятком передбаченої цим Кодексом неявки позивача до суду, оскільки ЦПК не ставить йому зазначене в обов'язок).

2. ЦПК передбачає різні способи вручення судових повісток. За якими критеріями перевіряється належне повідомлення про дату судового засідання?

Після призначення справи до судового розгляду розпочинаються дії з повідомлення всіх осіб, які беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду.
Суд зобов'язаний своєчасно повідомити учасників процесу про час і місце судового засідання (ст. 158 ЦПК), аби вони мали можливість підготуватися до судового засідання.
Судові виклики та повідомлення проводяться повістками і порядок вручення судових повісток врегульовано главою 7 розд. І ЦПК.
ЦПК оперує терміном «належне повідомлення». Це означає: 1) повістка відправляється в строк, розумно достатній для підготовки сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, до участі у справі, здійснення своїх процесуальних прав, виконання обов'язків та захисту своїх прав; 2) для повідомлення осіб, які беруть участь у справі, використовуються повідомлення. їм надається можливість визначитись про бажання взяти участь у справі; 3) повістки направляються за адресами, зазначеними в позовній заяві, а при зміні цієї адреси учасники процесу зобов'язані повідомити про це суд; 4) повинна бути забезпечена документальна фіксація результату повідомлення.

3. Чи потрібно прокурору або адвокату, які беруть участь у справі, роз'яснювати їхні права та обов'язки, адже вони юристи?

Прокурор і адвокат, які звісно що є юристами, у цивільному процесі є особами, які беруть участь у справі (ст. 26 ЦПК). Вони мають права та обов'язки, передбачені ст. ст. 27 і 31,46 ЦПК. Відповідно до ст. 167 ЦПК обов'язком суду є роз'яснення прав та обов'язків особам, які беруть участь у справі.

4. Як реагувати суду на заявлене клопотання особи, яка володіє державною мовою, однак бажає давати пояснення рідною для неї мовою, наприклад, російською (співвідношення ч. 2 ст. 7 та ч. 2 ст. 55 ЦПК)?

На відміну від ЦПК 1963 р. пошуком перекладача займаються учасники процесу, а не суд.
Таким чином, якщо особа, яка бере участь у справі, заявляє клопотання про те, що їй потрібен перекладач, суд повинен їй роз'яснити та можливо встановити строк (якщо є зловживання) про явку до суду перекладача, якого ця особа визнає за необхідне. Від суду лише вимагається виконати дії, передбачені ст. 55 ЦПК, та постановити про залучення перекладача у справі ухвалу. Якщо справа вже розглядалася по суті, то її розгляд слід відновити спочатку (з розгляду справи по суті), про що зазначено в ч. 6 ст. 191 ЦПК.

5. За положеннями ст. 55 ЦПК перекладач повинен вільно володіти мовою, якою здійснюється цивільне судочинство. Чи слід та яким документом про освіту можливо перевірити знання ним цієї мови? Хто повинен здійснювати офіційний переклад судового рішення?

Відповідно до ст. 47 ЦПК перекладач є іншим учасником процесу, а не особою, яка бере участь у справі. Тобто, це особа, яка сприяє здійсненню правосуддя.
Законодавець не визначив, яким саме документом перекладач повинен підтвердити знання мови, якою здійснюється судочинство, та іншої мови, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також володіння техніки спілкування з глухими, німими чи глухонімими.
Проте суд повинен роз'яснити перекладачу, що для перекладу необхідне знання не тільки філологічне, а й знання спеціальних юридичних термінологій, деякі знання в галузі права. Це потрібно для того, аби зазначена особа могла для себе вирішити, чи не відмовляється вона від участі у процесі через відсутність достатніх знань мови, необхідних для перекладу (ч. З ст. 55 ЦПК).
Факт вільного володіння іноземною мовою може бути підтверджено документом про відповідну освіту та кваліфікацію перекладача, який має бути залучений до справи. Закон не зобов'язує суд перевіряти ці документи, однак і не забороняє це робити з метою попередження можливого неправильного перекладу та надійного захисту прав учасника процесу.
Офіційний переклад судового рішення здійснює також перекладач, який залучається до участі у справі за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Закон не зобов'язує суд здійснювати переклад судового рішення (шукати перекладача тощо). Крім цього, учаснику процесу видається судове рішення, яке ухвалюється державною мовою, і він не позбавлений можливості самостійно звернутися до перекладача для перекладу судового документу. Однак у цьому випадку суд не вправі посвідчувати правильність такого судового рішення в перекладі, оскільки перекладач офіційно не залучався до участі у справі і не попереджався про відповідальність, про що зазначено в ст. 164 ЦПК.

6. Чи можна прийняти зустрічний позов, поданий після проведення попереднього судового засідання, незважаючи на те, що за правилами ст. 123 ЦПК це забороняється, однак у цьому є доцільність?

Дійсно, на відміну від ЦПК 1963 р., новий ЦПК задля дотримання встановлених строків розгляду справи в ст. 123 ЦПК визначив імперативне положення, що зустрічний позов може бути пред'явлений до або під час попереднього судового засідання.
Виконання відповідачем даного свого права передбачає відповідний обов'язок суду своєчасно направити йому копію позовної заяви з роз'ясненням його права на заперечення проти позову, в тому числі й на подання зустрічного позову (ст. 128 ЦПК).
Разом з тим, на нашу думку, норма ЦПК щодо строку, в який може бути поданий зустрічний позов, є процесуальним строком, який в разі його пропуску з поважних причин може бути поновлений.
Слід звернути увагу й на іншу деяку неузгодженість норм ЦПК щодо ідентичного інституту, а саме відносно позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Так, за положеннями ст. 34 ЦПК (яка суперечить ст. 125 ЦПК, але вона існує в загальних положеннях) зазначена третя особа вправі пред'явити позов до закінчення судового розгляду.

7. Чи може суд зі своєї ініціативи в порядку ч. 2 ст. 157 ЦПК подовжити строк розгляду справи, якщо є для цього підстави, однак сторони такого клопотання не заявляють або заперечують проти цього?

Відповідно до ст. 157 ЦПК суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів — одного місяця.
У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справ, але не більше як на один місяць.
Зазначене є новелою ЦПК, тому слід звернути увагу на юридичну конструкцію цього положення. Так, із норми ч. 2 ст. 157 ЦПК вбачається, що подовження (а не продовження) строку розгляду справи можливе лише за певних умов: 1) у виняткових випадках, 2) за клопотанням сторін, 3) з урахуванням особливостей розгляду справи.
При цьому всі ці елементи повинні бути наявними одночасно.
Процесуальний строк - це проміжок часу, визначений законом або призначений судом, для здійснення процесуальних дій учасниками процесу.
Строки судового розгляду, які зобов'язовують суд здійснити процесуальні дії в певний проміжок часу, за своїм характером є службовими строками.
їх відмінність в тому, що: а) регулювання службових строків не знаходиться в главі ЦПК про строки; б) вони встановлені для суду і для судді; в) вони відрізняються за наслідками їх пропуску. Пропуск процесуальних строків позбавляє особу можливості здійснювати процесуальну дію, а пропуск службових строків, навпаки, не знімає з суду обов'язку здійснити дії, направлені на правильне і своєчасне вирішення справи. Так само і зазначений в ч. 2 ст. 157 ЦПК (про подовження строку розгляду справи) строк є службовим строком, відповідно до якого навіть при його пропущенні суд зобов'язаний вчинити певні процесуальні дії, зокрема розглянути у даному випадку справу, тому цей строк, на нашу думку, може бути подовжений більше ніж один раз.
Таким чином, якщо з поважних причин у виняткових випадках закінчити у визначений законом строк справу розглядом неможливо, а сторони не заявляють клопотання про подовження строку розгляду справи, то суд повинен з власної ініціативи поставити питання на обговорення (а не самостійно вирішувати питання), оскільки цей строк е службовим з відповідними наслідками його спливу, з постановленням відповідної ухвали.

8. Чи можна двічі і більше разів подовжити судовий розгляд за правилами ч. 2 ст. 157 ЦПК?

Нерідко судді вважають взагалі за недоцільне постановляти таку ухвалу, зазначаючи, що через це судове рішення скасоване не буде.
Запропонований варіант процесуальної поведінки суду є невірним. Дійсно, через відсутність ухвали про подовження строку розгляду справи ухвалене судове рішення не може бути скасоване. Проте у даному випадку буде процесуальне правопорушення з боку суду, яким порушуються законні права суб'єктів процесу. У такому разі настануть відповідні наслідки для суду: постановлення окремої ухвали тощо.

9. Яким чином розглянути справу в строк, визначений ст. 157 ЦПК (не більше двох місяців), якщо по багатьом справам слід отримати висновки експертів, відповіді на запити, допитати свідків, а також потрібно суду проаналізувати всі обставини справи для ухвалення законного та обґрунтованого рішення?

Для того, щоб розглянути справу у визначений законом строк слід належним чином провести попереднє судове засідання, належним чином здійснити процесуальні дії по підготовці справи до судового розгляду. До того ж, провадження у справі повинно відкриватися за тією позовною заявою, з якої чітко випливає матеріально-правовий спір.
Щодо отримання висновку експерта, то на час проведення експертизи, якщо ці строки значні, провадження у справі зупиняється і строки розгляду справи не обчислюються.
Щодо отримання відповідей за запити, то, по-перше, в основному, такі запити повинні робитися в процесі підготовки справи до судового розгляду, для чого слід попередньо визначити факти, які повинні бути встановлені для вирішення справи, і лише після цього призначати справу до розгляду. По-друге, при дачі запиту слід встановлювати строк дачі відповіді з попередженням про наслідки порушення цього строку.
Щодо необхідності певного часу для аналізу всіх обставин справи, то для професійного судді значного строку для цього не потрібно, адже обставини справи аналізуються на протязі всього часу розгляду справи: від пред'явлення позову і до ухвалення рішення. ЦПК не включає в строк розгляду справи зазначену розумову діяльність судді. Якщо у справі оголошувалася перерва перед проголошенням рішення і ніякі процесуальні дії не вчинялися (фактично -для роздуму над тим, яке рішення прийняти), то зазначене є процесуальним порушенням суду, оскільки такого права для оголошення перерви чи відкладення справи ЦПК не надає.

10. Яким чином можливо дотриматися розумних строків розгляду справи, але не більше двох місяців, якщо по деяким з ним слід виконати положення Мінської Конвенції або в порядку ст. 132 ЦПК направляються судові доручення?

У даному випадку дійсно строк розгляду справи буде порушений, проте не з вини судді, а в силу необхідності виконання вимог процесуальних норм. В літературі вже неодноразово зазначалось про необхідність надання суду права зупиняти провадження у справі за вказаними обставинами.

11. Яким чином сторона в судовому засіданні повинна довести відмову від визнання в попередньому судовому засіданні обставин? Яка процедура вирішення судом цього питання?

У своїх поясненнях у судовому засіданні сторона може відмовитися від визнання в попередньому судовому засіданні обставин (ст. 178 ЦПК). При цьому сторона повинна довести, що вона визнала обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною.
Це має важливе значення для розгляду і вирішення справи, оскільки за ст. 61 ЦПК обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч. 1).
Застосування зазначеного положення закону буде ускладнюватися тим, що передбачає необхідність проведення фактично окремого етапу судового засідання, так як сторона не лише повинна зазначити про відмову від визнання раніше обставини, а й довести цей факт певними доказами, які суд повинен, зі своєї сторони, оцінити за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об 'єктивному та безпосередньому дослідженні цих доказів.
Відмова від раніше визнаної обставини не є цивільно-правовою угодою, однак, на нашу думку, для з'ясування фактів наявності помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною суд повною мірою може скористатися постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», однак лише для оцінки доводів цієї сторони і з урахуванням особливостей цивільної процедури.
Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу, яка апеляційному порядку оскарженню не підлягає, так як не перешкоджає подальшому провадженню у справі та не передбачена ст. 293 ЦПК. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку, тобто положення ч. 1 ст. 61 ЦПК не буде діяти, так як підстава для звільнення від доказування вже не існує.

12. Чи вправі суд допитати свідків, які з'явилися, при відкладенні розгляду справи у відсутності якоїсь із сторін у справі?

За загальним правилом судовий розгляд цивільних справ повинен закінчуватися постановленням судового рішення, в якому суд має дати відповідь на заявлені вимоги позивача і заперечення відповідача і це повинно відбутися в першому ж судовому засіданні (ст. 157 ЦПК). Однак існують обставини, які відповідно до вимог закону не дають можливості ухвалити рішення у справі, тому розгляд справи ускладнюється. Відкладення розгляду справи - це перерва судового розгляду на чітко визначений строк з метою забезпечення умов для правильного розгляду і вирішення справи по суті.
У ЦПК немає такого зазначення при відкладенні розгляду справи і допиті свідків, які з'явилися, як присутність всіх осіб, які беруть участь у справі, про що було зазначено в ст. 176 ЦПК 1963 р. Проте це не значить, що при неявці когось з осіб, які беруть участь у справі, можна допитати свідків, які з'явилися, при відкладенні розгляду справи в будь-якому випадку. Це можливо лише при неявці таких осіб і прийнятті судом рішення про розгляд справи за їх відсутності з підстав, які передбачені в ст. 169 ЦПК.
Якщо після відкладення розгляду справи у випадку, коли сторони не наполягали на повторенні пояснень учасників цивільного процесу, наданих раніше, знайомі з матеріалами справи суд надає їм право не повторювати свої пояснення знову ж, а лише підтвердити їх і надати додаткові пояснення, якщо вони існують (ч. 7 ст. 191 ЦПК). Це можливо за виключенням випадків, коли змінюється склад суду або до участі у справі залучаються інші особи.

13. При новому розгляді справи після скасування раніше ухваленого рішення нерідко є проблемою повторно викликати свідків для допиту. Чи можна у такому разі оголосити їх показання, що були дані раніше?

При повторному розгляді справи після скасування раніше ухваленого рішення суд вправі оголосити і оцінити у сукупності з іншими доказами показання свідків, допитаних у судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення, у разі, якщо допит зазначених свідків був проведений у відповідності до вимог ЦПК і при умові, що допит цих свідків у новому судовому засіданні неможливий внаслідок документально підтверджених хвороби, відрядження чи інших поважних причин.

14. Чи вправі суд з власної ініціативи допитати свідка, якщо це потрібно для ухвалення законного і обґрунтованого рішення?

Не вправі, це є порушенням принципу змагальності.
Наприклад, при розгляді цивільної справи за позовом М.В.В. до М. Д.Б. про встановлення батьківства та стягнення аліментів Жовтневий районний суд м. Харкова у рішенні від 5.12.2005 р. про відмову в задоволенні позову зазначив, що з ініціативи суду був допитаний лікар-гіне-колог С. У ході судового засідання суд не ставив питання про допит цього свідка на обговорення (Архів Жовтневого районного суду м. Харкова. - Справа № 2-463 за 2005рік).
У даному випадку суд проявив активність з благим наміром, проте неправильно цю активність застосував, порушивши загальні засади відправлення судочинства.
Відповідно до ст. 10 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Обов'язки суду у змагальному процесі чітко визначені. Тому, якщо суд вважає за необхідне отримати певні докази, як-то: витребувати документи, допитати свідків, призначити експертизу тощо, він зобов'язаний зазначене питання поставити на обговорення учасників процесу, роз'яснивши для підтвердження якого факту (обставини) це потрібно та які можуть наступити наслідки відмови у підтвердженні цього факту, і в залежності від отриманих відповідей вирішити це питання. При запереченні проти таких дій суду з боку учасника процесу, який зобов'язаний був цей факт довести, суд не повинен проявляти активність, а, в залежності від обставин, визнати факт як існуючий або відмовляє в його визнанні. Також важливим є правильне оформлення зазначених дій в судових процесуальних документах, аби вищестоящі судові інстанції мали змогу дати їм належну правову кваліфікацію в разі оскарження судового рішення.

15. Яка процедура розгляду заяви про фальшивість письмового доказу (ч. 2 ст. 185 ЦПК)?

Однією з новел нового цивільного судочинства є введення правових норм про розгляд судом заяви про сумнів у достовірності наданих суду доказів або їх фальшивості. Раніше ЦПК УРСР 1924 р., 1929 р., а також 1963 р. з багатьма його змінами та доповненнями такої специфіки встановлення обставин цивільних справ не знав.
Так, згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
Можливість заявлення спору про фальшивість доказів існує при розгляді справ про стягнення позики, про визнання заповіту недійсним (коли заявляється спір про фальшивість, підроблення боргової розписки або заповіту) тощо. Раніше суди такі посилання сторін, в основному, перевіряли за допомогою інших доказів, в тому числі призначенням відповідної експертизи.
За змістом ч. 2 ст. 185 ЦПК заяву про сумнів з приводу достовірності або про фальшивість може бути подано будь-якою особою, яка бере участь у справі, а також відносно будь-якого документа, наданого в якості письмового доказу. При цьому слід виходити з того, що згідно ст. 64 ЦПК письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи те, що норма права про подання заяви про фальшивість доказу закладена в статтю, яка регулює дослідження письмових доказів, не слід дослівно розуміти так, що про фальшивість може бути заявлено лише відносно "документа", як зазначається в ч. 2 ст. 185 ЦПК. Хоча наука цивільного процесуального права і виходить з того, що документи є лише різновидом письмових доказів, слід мати на увазі, що згідно прийнятої класифікації, а саме за зовнішньою формою, письмовими доказами є документи у вигляді різних за обов'язковістю посвідчення письмових форм (розписка, акт про нещасний випадок, свідоцтво про народження, нотаріальні договори тощо), що має значення для висновку про те, відносно якого документа можливо заявити спір про фальшивість. Тому слово "документ" має узагальнююче значення, хоча з техніко-юридичної точки зору слід було вказати не "документ", а "доказ", оскільки про фальшивість можливо заявити і відносно речового доказу (ст. 188 ЦПК).
Заяву про сумнів у достовірності доказу або про його фальшивість може бути подано лише в судовому засіданні (а саме - при дослідженні письмових або речових доказів) відносно документа, який уже знаходиться у справі, тобто доданий з позовом або з іншими доказами, або відносно документа, який лише подається особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення з ним судом та учасниками процесу.
При цьому особа, яка заявляє спір про фальшивість доказу, повинна чітко зазначити, в чому саме проявляється сумнів у достовірності доказу або його фальшивість, оскільки безпідставне заявлення такого спору є зловживанням своїми процесуальними правами (ч. З ст. 27 ЦПК). Така обґрунтована заява може бути зроблена усно в ході розгляду справи або письмово. У першому випадку усна заява про фальшивість доказу заноситься до протоколу/журналу судового засідання, а письмова заява - залучається до матеріалів справи.

16. Статтею 191 ЦПК надано суду право відкласти розгляд справи або оголосити перерву в її розгляді. Зокрема, відкласти розгляд справи суд може у випадках, встановлених цим Кодексом. Що це за випадки та яка різниця між відкладенням та перервою?

Справа не завжди може бути розглянута у призначений час у першому же судовому засіданні, хоча саме на це направлені норми нового ЦПК (принцип концентрації процесу). У практиці розгляду і вирішення цивільних справ виникають немало випадків, коли при розгляді справи по суті виявляються такі обставини, які не дають можливості суду ухвалити у справі рішення, а тягнуть за собою всілякі ускладнення, перешкоди з метою вчинення певних процесуальних дій.
Одними з таких ускладнень є відкладення та перерви в судовому засіданні, про що йдеться в ст. 191 ЦПК.
Нерідко суди плутають відкладення розгляду справи від оголошення в розгляді справи перерви, що призводить до суттєвих помилок, оскільки вони відрізняються між собою як за підставами, так і за наслідками.
Підстави відкладення розгляду справи передбачені ч. 1 ст. 191 ЦПК. Це: 1) випадки, встановлені цим Кодексом (наприклад, ст. 169 ЦПК); 2) у разі неможливості розгляду справи у зв'язку з необхідністю заміни відведеного судді; 3) залучення до участі в справі інших осіб.
У деяких інших нормах ЦПК зазначені випадки відкладення розгляду справи, які перешкоджають розгляду справи. Так, розгляд справи має бути відкладеним у разі неявки в судове засідання перекладача, коли одна із сторін не володіє державною мовою. Розгляд справи має бути відкладеним у разі, якщо відповідач не отримав копії позовної заяви та доданих до неї документів і не зміг підготуватися до розгляду справи або в разі пред'явлення відповідачем зустрічного позову, а позивач просить надати йому термін для підготовки надання заперечень на цей позов тощо. Невиконання судом таких вимог призведе до порушення принципу змагальності цивільного процесу, а значить буде підставою для скасування рішення суду.
Підстави для оголошення перерви передбачені в ч. 2 ст. 191 ЦПК. У разі неможливості продовження розгляду справи у зв'язку з необхідністю подання нових доказав суд оголошує перерву на час, необхідний для цього.
Наслідком відкладення розгляду справи є її розгляд спочатку (ч. 6 ст. 191 ЦПК) в силу принципу безперервності, а в разі оголошення перерви - призначається день нового судового засідання для продовження розгляду справи (ч. З ст. 191 ЦПК).
Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, призначає відповідно день нового судового засідання або його продовження, про що ознайомлює під розписку учасників цивільного процесу, присутніх у судовому засіданні. Учасників цивільного процесу, які не з'явилися або яких суд залучає вперше до участі в процесі, викликають у судове засідання на призначений день.

17. Чи потрібно при відкладенні розгляду справи повторно досліджувати докази, якщо вони були досліджені раніше?

Відповідно до ч. б ст. 191 ЦПК, якщо розгляд справи відкладався, справа розглядається спочатку.
Це означає, що справа розглядається спочатку за всіма правилами, встановленими для розгляду справи в судовому засіданні. Отримані в минулих судових засіданнях документи підлягають оголошенню та дослідженню за правилами ст. ст. 185-190 ЦПК у тому судовому засіданні, в якому ухвалюється судове рішення, незалежно від того, що ці документи досліджувались тим же складом суду в іншому судовому засіданні. Це є вимогою принципу безпосередності судового процесу (ст. 159 ЦПК). Про зазначене також йдеться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.1990 р. № 9 (з відповідними змінами) «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції».

18. Яким чином виконати вимоги ч. 5 ст. 197 ЦПК щодо роздрукування технічного запису судового засідання, якщо немає відповідної технічної можливості та відповідного програмного забезпечення?

Вимагати роздрукування технічного запису судового засідання є правом учасника процесу. Відповідно до постанови КМ України від 15.02.2006 р. № 151 «Про встановлення розмірів плати за роздрукування технічного запису судового засідання в адміністративних та цивільних справах і видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу» за роздрукування однієї сторінки тексту на папері формату А4, що повністю або частково відтворює технічний запис судового засідання, встановлено плату в розмірі 5 гривень.
Разом з тим, диспозиція ч. 5 ст. 197 ЦПК вказує на те, що клопотання учасника процесу про роздрукування технічного запису судового засідання розглядається головуючим одноособово і він може його задовольнити, а не зобов'язаний. Тобто норма права не є імперативною. На даний час дійсно немає для цього відповідної технічної можливості та відповідного програмного забезпечення і тому, на нашу думку, саме з цих підстав у задоволенні клопотання може бути відмовлено. Натомість обов'язково учаснику процесу слід запропонувати отримати копію інформації з носія, на який здійснювався технічний запис цивільного процесу. Необхідні витрати компенсуються за рахунок плати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Алібі - форум юристів України

Администратор запретил отвечать гостям на сообщения! Для регистрации пройдите по ссылке: зарегистрироваться