This version of the page http://www.aligator.com.ua/?menu=info&id=14 (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2010-08-03. The original page over time could change.
ГРК "АЛІГАТОР"
  • Аквапарк
  • Фітнес-клуб
  • Готель
  • Ресторан
  • Сауна

Туризм

Загальна характеристика Тернопілля
   Тернопільська область займає площу 13,8 тисяч км². На півночі Тернопілля знаходяться Кременецькі гори. Саме там було знайдено одні з найбільш давніх поселень первісної людини на території України. Південь області омиває ріка Дністер - друга за величиною водойма України та найчистіша річка у країні, за дослідженням міжнародних експертів. Населення Тернопільської області - 1100 тисяч. Клімат Тернопілля - помірний. Середня температура липня - +18º С, січня - -5º С.
Визначні місця Тернопілля
   Найбільші у світі карстові печери знаходяться на півдні Тернопільської області - в межиріччі Серету, Збручу і Дністра. "Оптимістична" печера має довжину 201 км, "Озерна" або "Голубі Озера" - 117 км, "Кришталева" - 23 км, "Млинки" - 23 км, "Вертеба" - 9 км. Сталактитові бурульки, котрі можна побачити у печерах, утворюючи химерні форми, підтримують життя печерних легенд і роблять вашу подорож під землею і справді неповторною. У лабіринтних мандрах на вас очікують численні кам'яні сови, орли, кобри, ящірка, черевичок попелюшки, жар-птаха, Господар печер і навіть "тещин язик". Не дарма підземні печери називають "Восьмим чудом світу". Карстові печери на Тернопіллі утворилися близько 20 мільйонів років тому, після розмивання гіпсових порід підземними водами. До речі, процес печеротворення триває і досі.
   Кременецькі гори були оголошені пам'яткою природи республіканського значення ще у 1963 році. Невисокі пасма мальовничих гір вкриті мішаними лісами, а біля підніжжя та на схилах розкинулись луки з різнобарв'ям трав та квітів. Росте тут чимало лікарських рослин, тому багато хто приїздить сюди влітку, аби відновити свої сили серед мальовничої природи. Та часто туристи відвідують містечко Кременець і взимку, адже поблизу райцентру є траса швидкісного спуску на санках і комплекс швидкісних трамплінів.
   Товтровий кряж бере свій початок на Львівщині - у місці, де пролягає вододіл басейнів Дніпра-Славутича та Дністра, звідки джерельцями випливають Іква, Стир, Серет та Горинь. Товарова гряда - це залишок великого бар'єрного рифу, який існував у прибережних водах теплого Сарматського моря 15-20 мільйонів років тому. Товтри - це унікальна пам'ятка минулого, подібної якій немає у всій Європі. Скажімо, біля села Дзвеняча Збаразького району є яр під назвою Жаб'як. Це своєрідний природній музей, де зосереджено багато природних експонатів. Яр на кілька десятків метрів врізається у товщу гірських порід, оголюючи прошарки, яким 15-20 мільйонів років. У них захоронені рештки рослин і тварин, котрі, втім, досить непогано збереглися. У пізніших відкладеннях знаходили бивні та зуби мамонтів, крем'яні знаряддя праці. А на горі Бохіт знайшли святилище, де стояв Збруцький ідол Світовид - бог давньоруських слов'ян, скульптурне зображення якого знайшли неподалік, у ріці Збруч, ще 150 років тому.
   Дністровський каньйон - найбільший в Україні та один з найбільших в Європі. Типовий вигляд Дністровського каньйону - круті скелясті чи заліснені береги, дика недоторкана природа, мальовничі острови. Можливо саме тому, тут так полюбляють влаштовувати багатоденні сплави на катамаранах або байдарках. У межах Дністровського каньйону створено ландшафтний заказник. Там, на відтинку 250 км, можна побачити близько десяти карстових печер і гротів, що знаходяться у вапняках. Особливо вражає їхній химерний вигляд, коли дивитись на них з річкового плеса. А ще туристів приваблюють невеликі водоспади - так звані "дівочі сльози". Вони збігають по зарослих мохами скелях. Втім, Дніпровський каньйон - не єдиний каньйон на Тернопіллі. Прекрасними є також каньйони річок Збруч, Серет, Стрипа, Джурин, Тупа, Циганка тощо.
   Борщів розташований на південному сході Тернопільської області. Річка Збруч на сході відділяє район від Хмельницької, а Дністер на півдні - від Чернівецької областей. З 295 пам'яток природи Тернопілля на Борщівщині є 72. Тут і дерев'яні церкви ХVII-ХVІІІ ст., залишки оборонної системи римлян - Вал Траяна, поселення і поховання трипільської та черняхівської культури, доби пізнього палеоліту і бронзи, слов'янські городища й кургани часів Київської Русі, середньовічні замки, палаци XIX ст.
   Скала-Подільська - мальовниче містечко в Борщівському районі. Відоме з І половини ХІV ст., раніше воно називалося Скала, або Скала над Збручем. Вже тоді існував оборонний дерев'яно-земляний замок, дуже понищений татарами. Місто й замок були спалені вщент після одного з нападів татар. Кілька років тривав ремонт та перебудова фортеці. Швидкий розвиток артилерії зумовив зведення мурованого замку бастіонного типу. Роботи проводились з допомогою та за рахунок міщан, яких для цього на 2 роки звільнили від міського податку. Відбудований замок зміцнили мурами. Тут розмістився військовий загін. Замок з трьох боків був захищений скелями та річкою і лише з півдня був доступним. Але з цього боку викопали глибокий рів, звели кам'яні стіни і порохову вежу. З південного боку знаходилася в'їздна брама, дістатись, до якої можна було лише підйомним мостом, який за потреби, спускали на грубих ланцюгах. Та після захоплення Поділля турками у 17 ст. замок не відбудовувався. Зараз над Збручем збереглися лише башта, оборонні стіни, що сходяться на краю виступу під гострим кутом, 4-ярусна порохова вежа (в основі прямокутна, а на висоті першого ярусу зовнішня її частина заокруглена), а також рештки палацу з чудовим кам'яним орнаментом навколо вікон та дверей.
   На увагу туристів в Скалі-Подільській заслуговує також старий костьол, збудований у 18 ст. Цей храм по праву заслуговує назви "останнього відлуння готики на Україні". Зараз костьол відновлює свою роботу, його відремонтували, навколо спорудили високу кам'яну огорожу. На пагорбі між костьолом та замком - велика церква. Нижче - криничка. За переказами, вона - одна з найстаріших на Поділлі. Місцеві жителі називають її "Королівкою". Ця криниця лежала на "чорному шляху" - зі Львова до Кам'янця, яким татари гнали полонених у ясир. Є легенда, що цим шляхом проходив князь Данило зі свитою - платити данину ханові, і тут його захопила зима. Слуги князя викопали криницю, з якої брали воду. Саме тому її і називають "Королівською", "Королівкою".
   Бучач - райцентр на півдні Тернопільської області. Місто розташоване у мальовничих ландшафтах по обидва береги р. Стрипа. Відоме поселеннями трипільської культури. Колись Бучач знаходився у власності магнатської родини Бучацьких. Зараз місто багате на історико-архітектурні пам'ятки: мурований замок 14 ст., церква Св. Миколая 17 ст., міська ратуша, збудована німецьким архітектором Бернардом Меретином та скульптором Йоганном Пінзелем, Покровська церква та костел Успіня Діви Марії, греко-католицький монастир Чина Василіана 17 ст.
   Бережани - давнє галицьке містечко, районний центр з багатою культурною й освітньою традицією. З 2002 року тут діє Державний історико-архітектурний заповідник, до якого включені замок Сенявських та костел-усипальниця, ратуша 1811 року, Троїцький монастир, дерев'яна церква "на Адамівці", парафіяльний та монастирський костели. Місто славиться своїми виробами зі скла ручного розпису, які відомі та популярні далеко за межами Тернопільщини та України. А неподалік від Бережан розкинулося село з романтичною назвою - Рай. Там розташувався мисливський палац родини Потоцьких 18 - 19 ст.. Довкола палацу діє унікальний дендропарк із каскадом живописних озер.
   У теперішньому Язловецькому монастирі сестер-непорочниць колись було родинне гніздо магнатів Язловецьких - гілки відомого середньовічного роду князів Бучацьких. Це для них побудували фортецю, важливий пункт оборони перед наїздами татар і румунів у14-17 ст. Пізніше нові власники замку - Понятовські перебудували долішну частину на пізньобароккову резиденцію, що добре збереглася і донині з геральдичним фронтоном і ренесансово-барокковим порталом. Із середини 19 століття палац і довкілля належить сестрам-непорочницям. Зараз Язловецький монастир після руйнації, якої зазнав у часи лихоліть, поступово відновлюється. У його приміщеннях обладнано келії, в яких можуть зупинитися туристи. Тут є також можливість ознайомитися з історією монастиря, оглянути залишки старого замку, відвідати музей та монастирський склеп, вбудований у скелю.
   Село Зарваниця (Теребовлянський район) - найбільша християнська святиня Тернопілля. Як йдеться у легенді, ще у 1240 році, після зруйнування монголо-татарами Києва, монах, котрий саме звідти йшов, ліг відпочивати під горою, на березі Стрипи. Попивши води з джерела, він заснув, знесилений після дороги та голодний. Тоді уві сні йому з'явився образ Матері Божої. Згодом чернець на тому місці побудував каплицю, у якій помістив чудотворну ікону. А дізнавшись про таке диво, люди почали селитися у цій благодатній місцині. У 18 ст. Побудували вже четвертий з часів існування Зарваниці храм Пресвятої Трійці, куди перенесли чудотворну ікону та образ Розп'ятого Спасителя. А у 1867 році папа Пій ІХ надав іконі відпустового значення. Відтоді святе щороку місце відвідують тисячі прочан, тут влаштовуються всенародні прощі. А у 2000 році тут побудували Марійський комплекс, куди, окрім собору Зарваницької Матері Божої, входить Співоче поле для великих зібрань прочан.
   Водоспади Тернопілля - одна з найбільших туристичних принад нашого краю. Їх у нас є більше двадцяти. Найцікавішими з них є Червоногородський - 16-метровий водоспад біля села Нирків Заліщицького району. Найбільшводоспадистий струмок - Русилівський. Він починається з кількох джерел на околиці села Русилів Бучацького району. Джерельні струмки зливаються в один і, долаючи стрімкі уступи пісковиків, вливаються у Стрипу. На своєму шляху струмок утворює 15 водоспадів. Деякі з них падають з висоти 8-13 метрів. Мальовничими також є Возилівський, Жежавський, Космиринський та Сокілецький каскади водоспадів, котрі також знаходяться у Бучацькому районі. Уваги заслуговують й Іване-Золотецькі водоспади, що у Заліщицькому районі.
   Про минуле Тернопілля нагадують 34 замки і замкові споруди. Найбільш впорядкованим серед них сьогодні є Збаразький замок. Свою славу міцної цитаделі він підтвердив під час визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Козаки були у Збаражі тричі: у 1648, 1649 і 1651 роках. Найяскравішою сторінкою в історії визвольних змагань є облога Збаража у 1649 році. Ця битва була одним із рушіїв при підписанні Збаразького мирного договору, який вперше зробив незалежною значну частину України. Тепер на території замку діє Державний історико-архітектурний заповідник. У райцентрі Теребовля, на замковій горі, руїни старої фортеці також збереглися досі. Побудували Теребовлянський замок козаки Богдана Хмельницького ще у 17 столітті. Та після нападів татар він був зруйнований.
   На Замковій горі у Кременці також височіють руїни старого замку. Досі там залишилися рештки мурів і бійниць. Штурмом було зруйновано замок 10-тисячним загоном Максима Кривоноса. Відтоді його не відбудовували.


Вгору