Міністр освіти Дмитро Табачник в ексклюзивному інтерв’ю Бі-Бі-Сі заявив, що всі розмови про дискримінацію української мови вважає безпідставними. Він також сказав, що під час поїздки до Москви обговорював із російським міністром освіти Андрієм Фурсенком співпрацю між вузами двох країн.

- Західні українці почуваються так, ніби ви їх вважаєте громадянами другого сорту або неповноцінними українцями, бо вони не є частиною українського етносу.

- Ні, це неправда. Я вважаю, що жоден регіон, зокрема, і представники Галичини, не мають права нав’язувати свої погляди представникам інших регіонів. Тому що велика і різнобарвна держава повинна вчитися поважати погляди одне одного.

- Про вас говорили (я цитую): «Дмитро Табачник – українофоб». Навіть були фрази типу «україножер». Ви все ж таки давали приводи і підстави своїми заявами, своїми інтерв’ю, поглядами. Так вважати чи не так?

- Вважаю, що ні. Тому що, коли я говорив, що є дуже велика різниця ментальна, політична між різними регіонами України, то я лише констатував дуже добре відомий факт. Якщо хтось сумнівається в цьому, хай почитає класиків української літератури, скажімо, того ж Нечуя-Левицького. У нього набагато різкіші висловлювання. Або останнього гетьмана України Скоропадського.

Об’єднання України повинно будуватися на толерантності. А коли, скажімо, говорять про якісь вигадані закиди щодо розпалювання міжнаціональної ворожнечі, вибачте, це самі опоненти, в першу чергу, кажуть про різні етноси. Тому що неможна в середині одного народу розпалювати міжнаціональну ворожнечу.

- Але в українській історії Кравчук був із Волині, навіть не галичанин, а з Волині. Леонід Кучма, якого ви дуже добре знаєте, з Чернігівщини, але робив кар’єру на Дніпропетровщині. Ющенко з Сумщини – це північно-східна Україна. Янукович взагалі з Донбасу. Тобто галичани фактично не правили Україною як такою, чи не так?

- Я думаю, що представники якраз Західної України тривалий час повністю домінували в гуманітарному управлінні і уряді, і окремих міністерствах. Я можу називати багато прізвищ, але справа не в тому. Справа в тому, що (ще раз кажу!) треба говорити про те, як той чи інший державний менеджер виконує чинні закони.

А розмови на кшталт того, що можна вимовляти ритуальні слова, а при цьому руйнувати ввірену тобі галузь, не виконувати норми законодавства чинного, руйнувати державні програми і поводитись, скажемо так, дуже хибно і при цьому, так би мовити, за рахунок слів вважати себе патріотом – це не просто застарілий, а це абсолютно, на мою думку, поверховий і негарний підхід.

- Тобто коли деякі представники української інтелігенції кажуть, що ви зверхньо ставитесь до української культури, це несправедливо?

- Абсолютно! Я вважаю, що це вигадані речі. Вигадані і безпідставні.

- Тепер щодо міністерських справ. Щодо зовнішнього оцінювання – там як справи? Дехто каже, що ви, мовляв, хочете, скасувати, інші кажуть, що додати також співбесіди, як справа тут посувається?

- Нісенітниця! Я взагалі, на жаль, за останній місяць став трохи фахівцем в організації протидії політичним провокаціям. Скажімо, перед тим, як розглядали питання щодо моєї відставки у Верховній Раді, заполонили засоби масової інформації абсолютно неправдивими повідомленнями, які розкидалися з посиланням на «Інтерфакс-Україна», що я скасував зовнішнє тестування.

Це просто провокація. Зовнішнє тестування зберігається, але воно буде як складний процес, безумовно, модернізуватись і доповнюватись.

Перша модернізація цього року для того, аби діти з усієї України мали однакові умови для конкурентоспроможності при вступі до вищих навчальних закладів.

Усі діти будуть складати тестові завдання тією мовою, якою вони вчаться в школі.

Якщо держава фінансує школи на 8-ми мовах, відповідно і діти не можуть бути штучно, через вигадки чиновників поставлені в невигідні, в нерівні умови, коли час на завдання однаковий, а хтось мусить користуватися словником – це перше.

Друге – у жодному з 500 найбільших університетів світу, які є лідерами світової освіти, немає зарахування в студенти лише за результатами тестів. Скрізь - комбінована система. І світовий досвід показує, що практично скрізь у світі враховуються бали, напрацьовані за середню освіту.

Тобто бали шкільного атестату. Це друга новація. Дуже важливо, що в цьому році гідно оцінена праця школяра впродовж 10 років і, найголовніше, праця шкільного вчителя, який є одним із головних чинників високої якості знань. Тобто шкільний атестат в цьому році при конкурсному відборі буде враховуватись до 200 балів. Тобто кожна дитина може набрати до 600 балів, складаючи зовнішнє незалежне оцінювання, і до 200 балів за атестат.

Третя, дуже важлива новація теж на зустріч абітурієнтам, – щоб діти (або їх батьки) кожного року не платили гроші, можна подавати при вступі до українського університету сертифікат Центру тестування не лише цьогорічний, а й минулого року, або 2008-го. Раніше, нагадаю, було зовсім по-іншому. Кожен сертифікат жив тільки один рік, а наступного року треба було реєструватися і платити гроші. Я думаю, що це неправильно.

Ще одна дуже важлива новація – будуть просто рахуватися бали за тести і бали атестату. Зняті обмеження, коли, скажімо, раніше не допускали до вступу в університет тих, у кого було з якогось предмету менше 124 балів. У результаті в 2008 і 2009 роках ми фактично позбавили можливості вступати і одержувати вищу освіту майже 40 тисяч дітей. У когось було 200 балів з фізики, 200 - з математики і менше 124 - з мови та літератури. І ми їх лишали за бортом. Або навпаки – були з історії і літературі дуже високі оцінки, а, скажімо, з математики менше 124. Вони теж лишалися за бортом.

В цьому році вони будуть брати участь у конкурсному відборі, і якщо їм балів вистачить за результатами атестату і тестування – будь ласка!

- Щодо мови тестів, навчання і шкільництва. Можливо, українській мові треба хоча б на якийсь час підтримати свій авторитет? Все ж таки це було б справедливо, чи не так?

- Держава і підтримує. Тому що, коли ми говоримо про те, що в Україні є російські, угорські або молдовські школи, ми забуваємо лише одне: дуже важливо, що учні всіх цих шкіл обов’язково проходять навчання української мови і української літератури в повному обсязі. Тому розмови про дискримінацію української мови сьогодні я вважаю безпідставними.

І, крім того, ті діти, які вчаться в цих школах, повинні найважливіший іспит у своєму житті складати тією мовою, якою вони вчили математику, фізику або географію. Як їм зручніше. Прийдуть до університету – будуть вчитися так, як усі.

- Щодо нових підручників історії. Наскільки це є актуально для України? Чому нинішні підручники погані?

- Підручники цього року будуть видаватися за бюджетні кошти для 10-го класу. Ми також будемо намагатися по можливості перевидати підручники хоча б для 2-го і 3-го класів. Тут жахлива ситуація. Сьогодні підручникам 2-го класу 8 років. Це не підручники, це - лахміття.

Їх може в будь-який момент санітарно-епідеміологічна служба в будь-якій школі просто вилучити тому, що вікова межа життя підручника, особливо в молодшій школі, – це 5 років. А коли 8 вже пройшло і почнеться 9-й навчальний рік, то на кожній сторінці стільки плям, дитячої слини і таке інше, що не можна вчитися за цими підручниками. Тому будемо перевидавати їх.

- А з точки зору змісту?

- Міністерство буде працювати над новими стандартами навчання для того, щоб зробити освіту більш високої якості. Взагалі наш головний дороговказ і головна мета – це підвищення якості освіти. Тому що, на жаль, в останні роки якість і шкільної, і вищої освіти дуже деградувала.

Щодо змісту підручників, я думаю, що підручники з історії обов’язково повинні також спиратися на нову концепцію.

До речі, її напрацьовували без мене вчені Києва, Харкова, Львова, Одеси, і я абсолютно солідарний із професором Наталією Яковенко, яка підчас свого виступу говорила про головні основи цієї концепції.

Перше – ми повинні вважати всі історичні події, які відбувалися на території сучасної України, невід’ємної частиною української історії. Друге – ми повинні відмовитись від етноцентризму. Тобто етнічного підходу, перебільшення і гіперболізації держави, мілітарних аспектів викладання історії.

І третє – я також із цим погоджуюсь – вчені пропонують побудувати викладання історії на принципі антропоцентризму. Тобто в центрі людина, а не держава.

І навіть переможна війна, будь-яка, 17 століття чи пізніше – це перемога держави, а людям вона несла страждання. Я думаю, що от з такими підходами, з новою концепцією ми обов’язково зможемо і деполітизувати, і зробити підручники об’єктивними, гуманними. А ще одне хочу сказати, що українофільство або «украинолюбие» треба розуміти як Коцюбинський, як Лисенко, як той же Нечуй-Левицький. Коли українофільство не передбачає і в інтелігентному вигляді не допускає полонофобії чи русофобії.