Міста, як дерева, мають свої коріння, стовбур і крону. Здається коріння старого Києва на Подолі. Якщо ви хочете зрозуміти душу старого града, почути биття його серця, що пробивається крізь багатовіковий шар, відчути атмосферу міста спустіться на Поділ. Незважаючи на те, що в останні два століття він надзвичайно виріс і перемінився, на кожному кроці тут проступає вічність і все повітря пронизує тисячолітня людська думка і творчість. Поділ – історичний район Києва, один з найдавніших у місті. Входить до сучасного Подільського району. Лежить на правобережній низовині між гирлом р. Почайни і схилами Старокиївської гори, Замкової гори та гір Хоревиця і Щекавиця. Звідси походить назва місцевості – Подоліє (долішня місцевість), Поділ. Перші людські поселення на Подолі з’явилися на початку нашої ери. За часів Київської русі Поділ був торгово-ремісничим осередком міста. Тут містилися ремісничі квартали, зокрема Гончарі, Дігтярі, Кожум’яки, головний міський торг, гавань, митниця. Поділ мав лінію укріплень, що проходила по річці Глибочиці (тепер вулиці Верхній вал і Нижній вал). Центром Подолу було Торжище (тепер Контрактова площа).

На Подолі певною мірою відчуваєш, чому Київ вважали величезною святинею, православною віхою в долі країни. Саме тут ще за півстоліття до офіційного прийняття християнства діяв перший на Русі православний храм. На думку вчених, місцезнаходження древнього храму фіксує сучасна Іллінська церква. 988 р. у річці Почайни хрестили киян. А перед тим у Хрещатицькому джерелі було охрещено синів князя Володимира.

В середині 13 ст. у зв’язку із зруйнуванням верхньої частини міста під час монголо-татарської навали, Поділ фактично став головним районом Києва. З 15 по 19 ст. тут містилися магістрат, Київське братство, Києво-Могилянська академія тощо.

З кінця 17 ст. розгорнулася інтенсивна забудова Подолу. З 1797 р. на Подолі відбувалися щорічні контрактові ярмарки. Після пожежі 1811 р., коли згоріла більшість будівель Подолу, тут було прокладено нові вулиці, що в основному збереглися досі. 

Вишукана візерунчастість українського бароко в архітектурі Подолу XVIII ст.. – це твори випускників академії І Григоровича-Барського: церква Миколи Набережного і Покровська, дзвіниця знищеної церкви Миколи Доброго, розкішне вбрання Кирилівської церкви, фонтан “Самсона”. Фонтан, до речі, одночасно був центральною частиною першого київського водопроводу. Він мав славу не меншу, ніж римський Треві.

Андріївський узвіз. Андріївський узвіз пролягає від Контрактової площі до Володимирської вулиці та Десятинної вулиці. Верхня частина узвозу виникла на шляху, який вже за часів Київської Русі зв'язував Старий Київ (Гору) із Подолом, пролягаючи між Андріївською (Уздихальницею) та Замковою (Хоревицею, Старокиївською горою, згодом Киселівкою) горами. Назву узвіз одержав, ймовірно, у 18 ст. від Андріївської церкви (збудована у 1744 — 54, архітектор В. Растреллі). До Андрієвського узвозу прилучаються: вулиці Покровська — Боричів Тік — Фролівська і Воздвиженська.

Своїми витонченими обрисами чітко вирізняється на фоні небосхилу, на початку Андріївського узвозу Андріївська церква. Пам’ятка архітектури, закладена 1744 р. Зведена 1747 – 53 р. в стилі бароко за проектом архітектора В. В. Растреллі на Андріївській горі. Будівництвом керував зодчий І.Ф. Мічурін. Висота церкви – 60 м., довжина – 30 м., ширина – 23 м. Однокупольний храм з п’ятиглавим завершенням має форму хреста, в кутах якого розміщені декоративні вежі на масивних стовпах, що відіграють роль своєрідних контрфорсів. Зовні контрфорси прикрашені пілястрами й прикриті трьома парами колон з капітелями коринфського ордеру. До Андріївської церкви з боку вулиці ведуть круті чавунні сходи. Навколо церкви – балюстрада, з якої відкривається мальовнича панорама Подолу і Дніпра. Внутрішнє оздоблення Андріївської церкви розроблене В. В. Растреллі, ближче до стилю рококо. Воно було виготовлене формами українських різьбярів М. Чвітки та Я. Шевлицького. 

На узвозі панує атмосфера міста кінця 19 — початку 20 ст. Вулиця славиться тим, що у будинку №13 жив письменник М. О. Булгаков. У цьому будинку розташовано музей Булгакова.

Будинок у вигляді старовинного замку на Андріївському узвозі № 15, що має опоетизовану назву “Замок Річарда-Левове серце” - пам’ятка архітектури 19 ст. Названий киянами за ім’ям англійського короля, героя роману Вальтера Скотта “Айвенго”. Будинок стоїть на складному рельєфі колишньої літописної гори Уздихальниці нижче від Андріївської церкви. На Андріївському узвозі також функціонує унікальний музей однієї вулиці. У ньому показано історію Андріївського узвозу у картинах, фотографіях та інших речах від давнини до наших часів. Вздовж усієї вулиці багато картинних галерей та художніх салонів.

Основна забудова вулиці виконана в 90-х рр. 19-го ст. і на початку 20 ст. Нині, відтворений у стародавньому виді, узвіз — це місце виставки-продажу живопису і виробів народної творчості під відкритим небом. Андріївський узвіз називають київським Монмартром. У будь-який день, у будь-яку погоду ви завжди побачите тут декілька художників, що демонструють свої роботи, зразки прикладного мистецтва — прикраси, посуд із скла і кераміки, кумедні фігурки з дерева, іграшки, медалі, монети і багато чого іншого. Тут також виступають співаки й артисти. На Андріївському узвозі багато невеликих барів і кафе, де можна відпочити. 

Рибальський півострів. У середній течії Дніпра, в межах Києва , розміщений північніше Подолу; являє собою останець колись довгої коси, що була лівим берегом р. Почайни і вела до літописної Притики, відокремлюючи їх від Дніпра. Назву свою він бере від навколишньої історичної місцевості – Рибалки, де було й однойменне поселення. У 1897-99 під час створення на Р. п. верфі для пароплавів береги Рибальського півострова підвищили і замостили. А у 1926-30 за проектом Б. Домансьеого та М. Парусникові на Р. п. спорудили надпотужну для того часу електростанцію. У кiнцi 30-х рокiв верф заводу «Ленiнська кузня» (деякий час до того мала назву «Корабельня iм. Сухомлина») була реконструйована. Пiсля Другої свiтової вiйни, пiд час якої верф i завод дуже постраждали, було проведено реконструкцiю, а 1961 року збудовано нову гавань з рiчковим портом. У 1963 роцi до пiвострова прокладено вантовий мiст.

На Подолі розташований університет “Києво-Могилянська академія”- перша вища школа на Україні та Східній Європі і визначний культурно-освітній центр. Заснована в 1632 році внаслідок об’єднання київських Братської і Лаврської шкіл. Спочатку вона носила назву Києво-Могилянської колегії, оскільки видатну роль в її заснуванні відіграв київський архимадрид, а потім митрополит Петро Могила. Потім, в 1701 році, Петро I перетворив колегію в академію, яка незабаром стала однією з самих великих та престижних вищих учбових закладів в слов’янському світі. В Киівській академії, серед багатьох інших видатних діячі науки, культури та політики, навчались М.Ломоносов, Г.Сковорода, І.Григорович-Барський, А.Милородович. Російське самодержавство побоювалося цього осередку української духовності, тому і ліквідувало його у 1817 р. У1991 р. покладено початок новому життю старої школи.

Діючий жіночий Флоровський (Фроловський) монастир відомий з 15 ст. Монастирський комплекс складається з Вознесенської церкви (1722-32), двохповерхової трапезної, дзвіниці (1740) та будинку ігумені. Всередині Вознесенської церкви збереглися розписи 19 ст.

Музей-аптека. Біля входу до монастиря знаходиться одна з перших київських аптек, яка була відкрита І. Гейтером у1728 р. За 110-літню історію свого існування в ній зросло декілька поколінь аптекарів і лікарів. Розквіт аптеки розпочався з в середині XVIII ст., коли заклад прийняв Георг-Фрідрих Бунге. Нині – це одночасно і музей, присвячений історії фармацевтики, і діюча аптека.

Поштова станція. Поділ славиться і тим , що тут у вересні 1775 році була заснована перша почтова контора у Києві. Державна пошта була зручною i надiйною, обмiн кореспонденцією постійно розширювався, почала діяти поштова служба i в інших, на той час значних містах України. 1782 року Київську поштову контору було реорганізовано у губернський поштамт i переведено до Печерської фортеці, де перебували губернські цивiльнi та вiйськовi установи. 3 1849 року до початку ХХ століття поштамт розміщувався на вулиці Хрещатик,у бувшому розкішному особняку, що раніше належав шляхтичу Онуфрiю Головiнському.

У 1846 році для станції на площі Хрещатик (нині — Поштова) збудували новий будинок у стилі класицизму з пiзнiшими добудовами службових приміщень.

Головний будинок Поштової станції на Подолі зберігся і донині.