Народився 1985 р. в Хмельницькій області, живе та працює у Львові

Студент Львівської академії мистецтв

Виставки

2010

"Мясо. Симулякри", Програма Генофонд, Я Галерея, Київ

2009

Груповий проект А4, Карась Галерея, Київ

2008

Групова виставка "Решето", галерея Пори року, Львів

Демонстрація "Самознищення", арт-центр Я Галерея, Київ

Садан працює на грані між ілюстрацією й соціально-критичним мистецтвом, оперує традиційними медіа, але з новим підходом (графіка, скульптура).«М'ясо. Симулякри» - перший проект з масштабного циклу робот художника, темою якого є еволюція.

«Еволюція як ідея виникла, коли я намалював невеликий цикл робіт під назвою “Useless”, в якому об’єктами були уже не кістки і м’ясо, а візуально живі, зібрані форми, тоді - з’явилась думка про те, щоб розвивати м’ясо далі. Ніби нарощувати на вихідний матеріал нові кістки, нове м’ясо, шкіру, нервові  клітини, серце і  т.д. Тобто оживляти їх. Еволюція, як я зараз розумію і уявляю, буде розвитком не лише візуальних форм, але й їхнього змісту. Якщо "М’ясо.Симулякри" має на меті лише критичну сторону, то надалі  я намагатимусь не лише критикувати проблемні сторони соціуму, але й подавати їм якісь альтернативи.  Наприклад, критикуючи стереотипну фізичну чи матеріальну красу, у вигляді альтернативи я подаватиму красу іншу – духовну, чи таку ж фізичну, але з іншої сторони...»

Садан, лютий 2010

«Важку задачу звалив на свої плечі Садан – нас цинічних, ерудованих, пересичених він хоче налякати. Перша поява Садана в  Я Галерея була в проекті «Демонстрація» минулого року. Тоді виникла запекла дискусія між аудиторією і художником, до якої він виявився неготовий. Прийнявши до уваги цей досвід, Садан переходить на зовсім інший художній рівень, розкривається не тільки як графік-ілюстратор, але й як талановитий скульптор, який не боїться експериментувати з матеріалом, знаходиться на грані між містифікацією й реальністю. Образи його скульптур цілком життєздатні, наскільки це взагалі є можливим для груди кісток й декількох напружених м’язів. В майбутньому я бачу черги на його виставки, де головними героями є об’ємні вирази його графічних досліджень – неоптимістичні пророцтва майбутніх життєвих форм. Він нас приваблює, саме тому що лякає.»

Павло Гудімов