Сергій Якутович

Народився 21 листопада 1952 року в Києві в родині художників. Його батько Геогрій Якутович - видатний український графік середини 20 ст., відомий також роботою в кіно, зокрема над фільмом «Тіні забутих предків» С.Параджанова.

1963-1970 - Республіканська середня художня школа ім. Т. Г. Шевченка

1970-1973 – Московський поліграфічний інститут, факультет художнього оформлення

1973-1974 – Київський державний художній інститут (Національна академія мистецтва та архітектури), графічний факультет

З 1973 – постійний учасник художніх виставок в Україні та за кордоном

1977-1981 – аспірант творчих майстерень Академії мистецтв СРСР у Києві

1977 – перша премія з графіки на виставці-конкурсі «Молоді художники СРСР», Москва

З 1978 – член Спілки художників СРСР

1979 – перша премія з графіки Академії мистецтв СРСР. 1979-1981 – стипендіат СХ СРСР

1980 – гран-прі Всесоюзної виставки «Молодість країни», Ташкент

1981 – лауреат Всесоюзної премії ім. Ленінського комсомолу. 1983 – гран-прі міжнародного конкурсу «За мир», Берлін

1983-1988 – премії на міжнародних бієнале графіки в Братиславі, Любляні, Кракові

1985 – спеціальний приз Першої трієнале антифашистського мистецтва в Майданеку (Польща)

1987 – відзначений почесним званням «заслужений художник України»

1990 – стипендія міста Лейпцига

1990 – нагороджений Великою золотою медаллю Академії мистецтв СРСР

1996-1999 – працював в Іспанії

2003 – Золота медаль Академії мистецтв України

2004 – лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка

2004 – член-кореспондент Академії мистецтв України

2008 – почесний приз фонду «Україна-3000» за внесок у розвиток українського кінематографа

2008 – відзначений почесним званням «народний художник України»

 

Головні виставки

2009

"Гоголь народився...". Національний Музей імені Андрея Шептицького у Львові (організатори: Я Галерея, //гудімов арт проект)

«Гомін». Український Дім, Київ (організатори: Я Галерея, //гудімов арт проект)

«Гоголь народився…» ЮНЕСКО, Париж, Франція;  Український Дім, Київ, Україна; Український Дім, Москва, Росія
(організатори: Міністерство культури і туризму України, //гудімов арт проект)

2008

«Кінографіка». Фестиваль «Молодість Київ, 2008 (організатори: Я Галерея, //гудімов арт проект)

2006

«Незавершений проект». Вашингтон, Нью-Йорк, США

2005

«Мазепіана». Париж, Франція

2004

«Георгій та Сергій Якутовичі». Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль, Кам'янець-Подільський, Київ

2003

«Вибране. Незавершений проект». Київ

1996-1999

«Україна - шість художників для світу». Іспанія, Португалія, Швейцарія

1995

«Якутович - Україна». Нью-Йорк, США

1993

Спільна виставка Ольги та Сергія Якутовичів «Теrrа іnсognita». Мюнхен, Німеччина

1992

«Якутович - гравюри». Тулуза, Франція

1990

«Трійця». Київ-Лейпциг

1988

«Ольга і Я». Санкт-Петербург, Росія

1985

«Молодь і художники України». Москва, Росія

1981

«5 графіків». Київ

1980

Всесоюзна виставка «Молодість країни». Ташкент

 

Твори зберігаються:

Національний художній музей України (Київ), Національний музей книги та друкарства (Київ), Музей літератури (Одеса, Україна), Державна Третьяковська галерея, Музей образотворчого мистецтва ім. О. О. Пушкіна (Москва), Державний Російський музей, Музей Ф. М. Достоєвського (Санкт-Петербург, Росія), Altes Museum (Берлін), Музей міста Катанья, Український дім в Америці (Нью-Йорк, США), Смітсонівський музей (Вашингтон), Білий Дім (Вашингтон).

 

Справжньою подією в українській культурі став у цьому плані фільм «Молитва за гетьмана Мазепу» режисера Ю. Іллєнка, де художником-постановником був Сергій Якутович. Критики назвали цей фільм «намальованим кіно», підкреслюючи провідну роль художника в його образності. Для фільму Якутович написав великі багатофігурні полотна, що стали активним тлом для сюжетної дії, створив інсталяції з реальних і штучних предметів, просторові архітектурні форми, що інтерпретували історичні реалії епохи XVII ст. в Україні. У фільмі відображено його захоплення стилістикою бароко, глибоке знання історії, філософське мислення. Неоднозначно сприйнятий критикою та глядачами, фільм позначив важливі тенденції в усвідомленні Україною свого національного минулого.

Для самого художника робота над фільмом розкрила новий етап його творчості: з цього часу він активно працює в кінематографі, стає художником-постановником блокбастеру «Тарас Бульба» за повістю М. Гоголя режисера В. Бортка, багатьох телефільмів і кінофільмів. Епоха бароко в Україні, що була переломною в її історичному поступі, надихнула художника на велику графічну серію «Мазепіана» (2003). У ній митець розгортає широку епічну панораму історичного часу національно-визвольної боротьби українського народу, пошуків свого місця в бурхливих історичних катаклізмах епохи, що стали для України й періодом яскравого мистецько-культурного злету, і «добою Руїни», що завершилася колоніальною залежністю від Російської імперії.

Галина Скляренко

Кандидат мистецтвознавства

 

Схильність до метафор та алегорій розкриває у Якутовичі людину бароко, що, до речі, зближує художника з Миколою Гоголем, автором, до  творів якого Якутович малював ілюстрації, на основі яких навіть зробив науково-пізнавальний фільм «Загублений Рай». Бароко, якому випало стати українським Ренесансом, досить сильно вплинуло на обох митців. У Якутовича воно позначилося багатьма своїми рисами. Наприклад, потяг до контрастів та драматизації цього протиставлення роздвоєння на символічний та натуралістичний способи сприйняття дійсності.

Типове для бароко сновидо-алогічне трактування простору, як на гравюрі українського художника-графіка 17-го сторіччя Леонтія Тарасевича, знаходимо і у графіці та офортах Якутовича. Між простором сну та простором реальності межа відсутня, все вільно перетікає одне в інше, не знаючи кордонів. Прагнення де-реалізувати простір поєднується із бажанням порушити плинність часу. На малюнках Сергія зустрічаються спогади про минуле із передчуттям майбутнього, коло часу замикається, так, часто на одній його роботі ми спостерігаємо, як у кіно, розвиток сюжету, його зав’язку, кульмінацію та спад, що відбуваються у полі малюнку одночасно. Навіть вплив сценографії та кінематографічності у творчості Якутовича нагадує про поетику доби бароко, якій було притаманне зближення різних видів мистецтв та особлива увага до театральності, видовищності, драматичної експресії як спроби відобразити мінливий та заплутаний світ. Олена Мартинюк, мистецтвознавець Цитата 2 Розкіш доторку пера Якутовича до паперу в тому, що він його торкає як жінку – тремтливо, пристрасно. Однак, пишний та розкутий стиль лінійної графіки художника обумовлений не легковажним ставленням до лінії, а скоріше навпаки, її строгістю, вивіреністю. Таким розчерком малюють цілу фігуру, не відриваючи руки від аркуша. Його свобода полягає радше у роботі із простором та рухом на площині, аніж із лінією, яка у Сергія візерунково-філігранна, чітка.

Розкіш доторку пера Якутовича до паперу в тому, що він його торкає як жінку – тремтливо, пристрасно. Однак, пишний та розкутий стиль лінійної графіки художника обумовлений не легковажним ставленням до лінії, а скоріше навпаки, її строгістю, вивіреністю. Таким розчерком малюють цілу фігуру, не відриваючи руки від аркуша. Його свобода полягає радше у роботі із простором та рухом на площині, аніж із лінією, яка у Сергія візерунково-філігранна, чітка. 

 

Олена Мартинюк

мистецтвознавець