Володимир Будніков

Народився 1947 р., живе і працює в Києві

1965 – Республіканська художня школа ім.Т.Г. Шевченка

1971 – Київський державний художній інститут, майстерня академіка Тетяни Яблонської

З 1975 – член Національної спілки художників України, Заслужений діяч мистецтв України, професор Української академії мистецтв

 

Персональні виставки

2009

«МІНІМИСТЕЦТВО», арт-центр Я Галерея, Київ, куратор проекту - Павло Гудімов

"Рай", галерея Bottega, Київ

«Пейзажі», Музей російського мистецтва, Київ

2007

«Полювання», арт-центр Я Галерея, Київ

2003

«Нескінченна мандрівка», галерея «Ательє Карась», Київ

2002

«Пейзаж», ЦСМ «Совіарт», Київ

2001

«Малюнки», галерея «Лавра», Київ

«Живопис», галерея «In der Gerbgruben», Бургенленд, Австрія

2000

«Ретроспектива», галерея «Л Арт», Київ

1999

«Об’єкти», Центр сучасного мистецтва «Совіарт», Київ

1998

Галерея «Ательє Карась», Київ

«Оазис», виставковий зал Національної спілки художників України, Київ

1997

«Ретроспектива», виставковий зал EEG, Берлін

1996

«Біле в білому», виставковий зал  НСХУ, Київ

1995

Галерея «Pallet», Клеве, Німеччина

Галерея «Kunst – Brucke», Берлін

«Секрет життя», галерея «Аліпій», Київ

 

 

«Тільки через зображення пустот, заповнених тушшю місць і заповнених місць серед пустот, можна передати перехід від того що є до неіснуючого. Мій папір - такий же інструмент, як і моя туш».

Володимир Будніков

 

«Білий колір найкраще підходить для актуалиізації прихованого, алогічного, адже він передбачає надмірне різноманіття чуттів. Його можливості безмежні й суперечливі. Він демократичний».

Володимир Будніков

 

«Працюючи на планері, я прагну вбачення внутрішнього світу речей, що не вкладається ні в тілесну тривимірність, ні взагалі в тіло».

Володимир Будніков

 

«Владимир Будников минимально использует цветовую гамму, рисует безупречные необарочные пейзажи, вся прелесть которых заключается в их простоте».

Лилия Заяц

 

«Будников – прежде всего мастер красивых по живописи пейзажей, натюрмортов или особого свойства «некартинных» композиций. Он не любит «социальщины», не пишет полотен на «злобу дня». Он любит негромкий, утонченный, очень духовный, неповторимый мир произведений таких, скажем, художников, как Д. Моранди и А.Тышлер».

Александр Соловьёв