 |
|
| Г.Чміль, Т.Томенко, В.Приходько |
|
4 березня на «КіноОбозі" відбулась прес-конференція на тему: «Премія «Оскар»: Чи довго Україні чекати на
найвищу нагороду кіномистецтва?»
У прес-конференції
взяли участь:
-голова Державної служби кінематографії Ганна Чміль;
-кінорежисер, лауреат багатьох міжнародних кінофестивалів
Тарас Томенко;
-кінопродюсер Віктор
Приходько
-кінопродюсер Діна Борисенко
«КіноОбоз": Чи є українське кіно?
Ганна Чміль: Сьогодні за цим столом присутні фактично троє
продюсерів. Раз є продюсери, значить, є кіно. Інша справа, чи багато його в
Україні. Його мало, якщо говорити про повнометражні фільми, які призначені для
кіно-театрального показу. Якщо взяти статистику, то за минулий рік ми маємо 10
повнометражних художніх фільмів. Ще 40 короткометражних – документальних,
анімаційних, науково-просвітницьких.
Якщо порівняти із статистикою
фільмів іноземного виробництва, які за цей період були продемонстровані в
кіно-театральному прокаті, то їх було 198. 10 і 198 – це цифра, яка дає
відповідь на означене питання.
Безумовно, що в інформаційному
просторі фільмів українського виробництва більше, оскільки існує багато
продакшн-студій, в тому числі і пана Приходька, які виконують реалізацію
проектів телевізійних каналів і т.ін. Тому, за підсумками моніторингу, трохи
більше 2 тисяч годин за минулий рік на телевізійних екранах України було
продемонстровано фільмів, які були вироблені на замовлення телевізійних
каналів, продаєш-студіями чи з Росією, чи самостійно, які теж були
продемонстровані на каналах телебачення.
Виктор Приходько: Я, честно говоря, в прокате
украинского кино вообще не видел. А, «Сафо» была некоторое время в прокате и
даже немножко денег собрала.
Ганна Чміль: У минулому році у прокаті був більм
«Богдан-Зіновій Хмельницький», «Владика Андрій», «Прикольна казка», «Райські
птахи» Балаяна, до квітня вийде фільм Кіри Муратової «Ілюзія страху».
Якщо не бачили, то це не
означає, що нема.
Тарас Томенко: В Україні кіно є, воно було і буде. Питання в
іншому – питання в тому, наскільки це кіно може дійти до глядача не тільки в
Україні, а й у світі. Тому що кіно – це універсальна річ, яка має бути
розрахована не на країну-виробника, а щоб було цікаво подивитися людям в усьому
світі.
В нашій країні кіно завжди
відсувається на задній план, до нього не доходять руки. Навіть з тим самим
законом не зрозуміло: чому він не приймається? Де він? Яка його доля? Всі
говорять про цей закон, про підтримку вітчизняного кінематографу, але якщо його
немає, значить, він не діє. Можливо, десь на папері він є, але дії від цього
закону ніякої немає. Депутати Верховної Ради били себе в груди: «Як тільки ми
починаємо працювати, ми одразу приймаємо цей закон», але від закону має бути
дія.
Національний фільм повинен
мати підтримку, мати преференції при прокаті, має мати зелену дорогу в
кінотеатрах, іти в найкращий час. У нас цього немає.
Ситуацію треба кардинально
міняти, ламати і вибудовувати якусь нову схему, щоб глядач міг бачити це кіно.
Немає комунікації з глядачем.
Ганна Чміль: Проект закону, про який говорить Тарас, справді
декілька років знаходиться у Верховній Раді. Суть його полягає в тому, щоб
змінити державну кінокультурну політику із політики прямого бюджетного
фінансування на політику протекціонізму – починаючи від зняття ПДВ у
виробництві і закінчуючи зняттям ПДВ при демонстрації. Це один контекст. Другий
контекст – принаймні, звільнення від оподаткування тої суми, яку вкладає
інвестор або продюсер, або будь-яка фінансова структура у кіно. І третій
контекст – розширення меж фінансування кіновиробництва, бо на сьогоднішній день
кіновиробництво, принаймні, на державному рівні, фінансується тільки через
держзамовлення. На розгляді в Кабінеті Міністрів Постанова КМУ про зміну
державного замовлення на державну підтримку. Окрім того, сьогодні на двох
комітетах Верховної Ради – з питань культури і духовності і на комітеті
закордонних справ, - розглядається проект закону про ратифікацію Європейської
конвенції про спільне кіновиробництво. Саме ратифікація цією конвенції є першим
кроком для вступу до європейського кіно ринку.
Виктор Приходько: Честно говоря, категорически не
согласен со всеми предыдущими ораторами. Во-первых, меня напугали слова Томенко
о том, что надо что-то ломать. У нас уже этого сделано достаточно. У нас
только-только начал работать кинопрокат, и поэтому что-либо ломать, навязывать,
заставлять показывать чье-то кино, как этого хочется кому-то – категорически
невозможно. Этим можно только убить кинопрокат, что сейчас и делается с помощью
неразумной украинизации.
Второе – все эти комитеты Верховного Совета, Евроимажи
вообще никакого отношения к кино не имеют. И не должны иметь. Для того, чтобы
снималось украинское кино, нужны сценарии и нужны режиссеры. Более того, я
сильно сомневаюсь, что нужны все эти законы, особенно по НДС и всему прочему,
потому что, кроме путаницы, это ничего не принесет. Вы с меня не берете НДС, но
когда я оплачу услуги и все прочее, я буду платить НДС, и когда буду покупать
товары, тоже буду платить НДС. Начинается бесконечная путаница и никакой
прибыли в этом нет. В России это работает, но только потому, что есть
государственные телевизионные заказы.
Мне это, например, не надо. Никакие договора с Европой для
проката ничем не помогут. Мы сняли фильм с норвежцами без всякого договора,
сейчас с американцами бюджет составляется – и никто нам не мешает. Честно
говоря, это не имеет никакого отношения к кино.
Ганна Чміль: Все це має відношення, оскільки на сьогоднішній
день, коли я назвала 190 фільмів іноземного виробництва, то практично основна
частина фільмів – це американські фільми і російські. Ні в Росії, ні в Америці
ПДВ не існує. Але вони попадають сюди, користуючись пільгами. Мова йде про при
рівняння, щоб принаймні український фільм попадав у ті самі умови, у які
попадає на українському ринку іноземний фільм. Тому я вважаю, що це потрібно –
створити рівні умови для національного фільму. Будь-яка держава займається
протекціонізмом. І Україна у переговорному процесі при вступі в СОТ, завдячуючи
європейським експертам, які відстоювали європейське кіно, європейський ринок і
національний контекст в країнах Європи, від імені України в цьому переговорному
процесі брали дуже активну участь, і ми аудіовізуальний сектор підписали з
обмеженнями, що означає, що Україна може застосовувати політику протекціонізму.
Інша справа, здатна вона сьогодні це робити чи не здатна. Результати показують,
що поки що не до кіно.
Тарас Томенко: Я не згоден, що українська картина може загубити
український прокат. Це нонсенс. А навіщо ж він тоді створюється? Для показу
фільмів інших держав? Я не розумію. Це просто кришування якогось прокату і
інтересів фінансових груп.
Читайте також:
В конце года нас ждет
«Зона»
Украинское и зарубежное
кино - счет 10:198
Дивіться відеосюжети:
Американский Оскар
для американцев
В конце 2009 ждем
украинский фильм про Чернобыль
А. Чмиль: Украинские
актеры зарабатывают больше российских
В. Приходько: За
фильм лучше получить деньги, а не Оскар
Деньги для кино - не
проблема, даже в кризис
|
|
| Дата проведення: 2009-03-04 13:00:00 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
| На головну |
| |
| 7. |
|
Vira: |
|
Добрий день! Запитання до пані Ганни Чміль: який бюджет українського кіновиробництва на 2009 рік, скільки фільмів за держзамовленням буде знято чи запущено у виробництво цього року? Які саме і хто їх знімає?
Запитання до Тараса Томенка і Віктора Приходька: чого, на вашу думку, більше не вистачає українським фільмам, пропонованим на Оскар, - художньої самобутності, професіоналізму, грошей чи реклами? |
|
|
Г.Чміль, Т.Томенко, В.Приходько: |
|
Ганна Чміль: Якщо говорити про Бюджет 2009 року, то можна взагалі цю прес-конференцію закривати, бо за програмою створення і розповсюдження фільмів там передбачено 5 мільйонів гривень. Цього не вистачить навіть на погашення боргів за виконані роботи. Правда, є ще 50 мільйонів у стабілізаційному фонді, але ви прекрасно розумієте, що говорити про повноцінний контекст цих 50 мільйонів поки що сенсу немає, хоча у березні постанову Кабінету Міністрів про використання коштів стабілізаційного фонду приймаємо.
Коли Діна говорила про Прибалтійський контекст – така країна, як Естонія, має закон про культурний капітал. Цей культурний капітал поповнюється за рахунок акцизного збору від реалізації алкоголю, тютюну і азартних ігор. І цього досить для того, щоб повноцінно підтримувати і виробництво фільмів, і творчу молодь, і образотворче мистецтво, музичне і таке інше. І це справді досвід, який варто було б запозичити. На жаль, в Україні є проект закону, але він навіть не на підході до будь-якого розгляду, хоча закон про збір на підтримку кіно від акцизного збору – 1% акцизного збору від реалізації алкоголю і тютюну було б досить для того, щоб щорічно на потреби кіновиробництва мати 453 мільйони гривень. На жаль, у Верховній Раді його поки що ніхто не підтримує.
Тарас Томенко: Чинників насправді три: гарний сценарій, гарний сценарій і гарний сценарій. У нас він є, так що чекайте.
Виктор Приходько: Я еще раз хочу вернуться к мысли, что составляющая успеха кинематографа: первый шаг – уничтожить Министерство культуры.
Тарас Томенко: Це антидержавна позиція.
Ганна Чміль: Це, на щастя, не залежить від такого геніального продюсера і режисера, фільмів якого немає у кінопрокаті жодного.
Виктор Приходько: Второе – не нужны никакие законы, в том числе об отчислениях от продажи алкоголя и наркотиков на кино. Нигде этого нету, этого не надо.
В отличие от Министерства культуры, у меня за прошлый год дебютировало четыре режиссера, которые не имеют никакого образования, которые приехали из разных уголков страны, которые сделали профессиональную работу и получили за это деньги. Они работают уже нормальными режиссерами. Парень 18 лет приехал ком не из Черкасс, привез пятиминутную короткометражку, которую он снял с братом и сестрой. Он сейчас снимает у меня фильмы.
Тарас Томенко: Які це фільми?
Виктор Приходько: «Возвращение Мухтара» - он снял 8 или 9 серий. Это профессиональное кино, которое имеет хорошие рейтинги.
-Как его фамилия?
Его зовут Саша Харкало. Есть парень из Донецка, который написал множество сценариев и купил уже в городе две квартиры на эти деньги. И т.д. и т.д. И в конце концов я построит первую и единственную частную киностудию на территории Украины, которая значительно больше по размерам и по возможностям, чем киностудия Довженко.
Ганна Чміль: Безумовно, частина її там, певно, і знаходиться. Так що давайте, Вікторе, не будемо про це говорити. |
|
|
| 6. |
|
Judge: |
|
Добрый день.
Скажите, пожалуйста, куда можно отправить свой сценарий, чтобы иметь полную уверенность, что его прочтут? |
|
|
Г.Чміль, Т.Томенко, В.Приходько: |
|
Ганна Чміль: Можете направити в експертну комісію Міністерства культури, якщо це стосується нас. Його прочитають і дадуть висновок.
-І що далі буде з цим сценарієм?
Якщо це справді буде цікавий сценарій, то його рекомендують до державного фінансування або, принаймні, до часткової фінансової підтримки. |
|
|
| 5. |
|
Инеса: |
|
Что вы думаете о единственном оскаровском сюрпризе - о том, что главную награду получил Шон Пенн, а не Микки Рурк. |
|
|
Г.Чміль, Т.Томенко, В.Приходько: |
|
Дина Борисенко: Если ответить с долей шутки, то Микки Рурк был долгое время «плохим мальчиком» и только сейчас стал исправляться. Америка ему дала шанс тем, что предложила ему пока только номинацию. А Шон Пенн сыграл очень социально резонансную роль, он давно не получал Оскара, и весы перевесили в пользу Шона Пенна. Но если вы смотрели вечер награждения премией «Оскар», вы помните, как приветствовал зал Микки Рурка – намного ярче и теплее, чем Шона Пенна. |
|
|
| 4. |
|
Аня (Киев): |
|
Украина стала настоящим полигоном для съемок российских фильмов и сериалов, украинских актеров эксплуатирует российский кинобизнес (практически бесплатно, если сравнить их гонорары с гонорарами российских звезд). Почему такое происходит? Неужели так мало хороших сценариев, и так много нужно денег, чтобы снимать свой качественный продукт, отмежевавшись от России? |
|
|
Г.Чміль, Т.Томенко, В.Приходько: |
|
Виктор Приходько: Где вы взяли такие сведения? Мы снимаем достаточно много продуктов – часть под заказ, часть под продажу за свои деньги. Последний успешный проект – «Колдовская любовь» - фильм, который мы снимали за свои деньги и частично привлекли деньги украинского канала «Интер». Мы снимали его со своим сценарием, на своей киностудии. Да, часть артистов была московская, от этого вы никуда не денетесь, это естественная, нормальная международная практика. Французы вставляют в свои фильмы американских актеров, если они хотят попасть в их прокат или вообще куда-то попасть. Если европейское кино снимается, обычно объединяются несколько стран, у них есть актеры из каждой страны, которые участвуют в проекте. Это совершено нормально. Но кроме актеров у нас никого нету в проектах. И таких проектов много, мы снимаем их постоянно.
По поводу гонораров. Не надо преувеличивать по поводу разницы. Я уж не говорю о том, что сейчас она еще меньше стала после падения цен. Но есть украинские актеры, которые получают очень хорошие гонорары, но я не буду называть цифры и имена. Посмотрите, на каких машинах они приезжают, в каких домах они живут. Я бы сильно за них не переживал.
Ганна Чміль: Я в цьому не бачу нічого поганого. Справді, сьогодні дуже багато студій в Україні, які роблять багато фільмів. Думаю, що це треба розглядати як нормальний процес, тому що сьогодні кіносвіт шукає там, де дешевше, де краще, де доступніше. І Україна в цьому контексті відповідає дуже багатьом моментам. Я абсолютно згодна з Віктором про те, що, на щастя, на сьогоднішній день оплата праці українських акторів в порівнянні з російськими іноді є навіть більшою. Тобто цей контекст поступово теж стирається і це стає нормою. Усе залежить від професійності актора.
Є, врешті-решт, розпорядження Кабінету Міністрів про контрактну систему найму знімальної групи і про відповідну оплату праці в залежності від того, скільки актор вартує. |
|
|
| 3. |
|
ГЗ: |
|
Запитання Тарасу Томенко. Які саме міжнародні нагороди ви отримали? можете назвати? і чому про вас нічого не чути в Україні? |
|
|
Г.Чміль, Т.Томенко, В.Приходько: |
|
Тарас Томенко: (сміється) Як я можу відповісти на запитання, що про мене нічого не чути в Україні? Я маю нагороду на Берлінському кінофестивалі, в Японії за кращий фільм. Я маю нагороду в Кракові, я маю нагороду Федерації європейських кінорежисерів. Близько 40 нагород на вітчизняних і міжнародних конкурсах за всі мої картини.
-Над яким проектом ви зараз працюєте за допомогою пані Діни?
Дина Борисенко: По поводу того, что о Томенко ничего не слышно – это преувеличение, поскольку продюсерские круги и Украины, и России знают об этом режиссере. Два года назад было положено начало большого кинопроекта, который, как режиссер, возглавляет Тарас Томенко. Поскольку фильм находится пока в процессе производства, я могу сказать буквально два слова о фильме. Он посвящен Чернобыльской аварии 1986 года. Переплетение непредсказуемых событий в первые десять дней после аварии – тема проекта.
Проект поддержало Министерство культуры, в частности, его сопровождала Анна Павловна Чмиль. История проекта довольно сложная. По правилам Министерства культуры у фильмов существует строгая граница времени для производства, независимо от его сложности: она достаточно коротка.
Год и два или год и три месяца – это очень небольшой срок для того, чтобы реализовать картину. Я не стану говорить – на Оскар, на Венецию, на Канны. Это можно обсуждать тогда, когда работа готова. Потому что при всех сильный стартовых условиях наличие хорошей авторской группы, достаточных инвестиций, тем не менее, кино – это все равно магия, это чудо, которое происходит или не происходит. Поэтому судьбу нашего фильма, как и любого другого, возможно обсуждать только после того, как фильм готов. Но в любом случае есть такая поговорка: «Экспромт должен быть хорошо подготовлен». Как и в каждой работе, есть система, которая обязательна для тех, кто в душе претендует на то, чтобы когда-то получить такое право и стать, по крайней мере, соискателем этой премии.
Стартовых условий достаточно много. Мы, например, в своем проекте поставили перед собой задачу овладеть стартовыми условиями, реализовать, и будь что будет. Столкнулись с очень многими проблемами, поскольку почти первопроходцы. Еще, может быть, пара компаний шла этим путем, и мы. Периодически обмениваемся впечатлениями – совпадают трудности, проблемы. Это то, что остро необходимо для создания киноиндустрии. Но я говорю с продюсерской точки зрения.
Мы планируем в конце 2009 года работу сдать. Получим хорошую работу – будем двигаться. Параллельно мы ведем работу, тоже практически на коленях, по продвижению фильма на международный рынок. Недостаточно знаний, нет информационных баз, нет кооперации.
Виктор Приходько: На сегодняшний день проблема в том, что нет сценариев и нет режиссеров. Деньги найти на кино даже сейчас вообще не проблема. Никакой технологической или экономической проблемы нет.
Я понимаю, через Министерство снимать очень тяжело. У них там еще сталинские законы – я видел сам.
Ганна Чміль: Вони вже не діють.
Виктор Приходько: Нет проблем. Схемы отработаны – отработаны здесь, отработаны в Москве, отработаны за рубежом. Они очень простые. Вообще нет проблем – то, что украинское кино через два дня выходит в тираж – это потому что зрители на него не идут. Нет других поводов. Если фильм собирает много денег, никогда в жизни его никто не снимет с экрана. |
|
|
| 2. |
|
999: |
|
Как вы оцениваете "Миллионер из трущоб"? Он действительно достоин такого количества Оскаров? |
|
|
Г.Чміль, Т.Томенко, В.Приходько: |
|
Виктор Приходько: Мы не должны его оценивать. Пусть его оценивают американские академики. При чем здесь мы? Это их награда. Если бы мы вручали свою награду, мы бы тогда его оценивали. Вопрос некорректно поставлен. |
|
|
| 1. |
|
киноман: |
|
Есть ли у нас режиссеры, актеры, операторы, которые, при наличии хорошего финансирования, могли бы сделать шедевр, достойный Оскара? |
|
|
Г.Чміль, Т.Томенко, В.Приходько: |
|
Виктор Приходько: Я думаю, что есть, но я его пока еще не знаю. Я думаю, что это кто-то из молодых, которые неизвестно чем занимаются, но скоро появятся на свет.
На что претендовать: на получение «Оскара» или на выдвижение на «Оскар»? это разные процедуры.
-Имеется в виду профессиональный уровень, который заслуживал бы высшей награды.
Ганна Чміль: Тоді треба розглядати американські «Оскари» як одну із складових американської кіноіндустрії. Це складова, яка спрямована на те, щоб стимулювати розвиток американського кіно і поширення цього кіно і показ його по всьому світу. Тому якщо хтось думає, що від того, що хтось там з’явиться і отримає зразу «Оскар» - це смішно, просто смішно.
При мені було висунуто три фільми, зокрема, «Мамай» Саніна. До речі, він мав найкращу кінопресу в Америці. Хоча в кількох публікаціях було зауважено, що це авторське кіно і в принципі отримання «Оскара» у глядацькому контексті розраховувати не може.
Трохи інша пресу була пов’язана з «Авророю» і «Ілюзією страху». Ці два фільми пройшли менш помітно, ніж фільм Леся Саніна. Але я притримуюсь тієї точки зору, що, за будь-яких обставин, претендувати треба, висувати треба і показувати треба.
Тарас Томенко: Я хотів би повернутися до попередньої розмови – ми повинні себе поважати, тому що єдина номінація, на яку може претендувати Україна, - «Кращий фільм іноземною мовою». Я гадаю, що потрібно себе поважати, розуміти, що ми є нація, що ми є Україна, і це є наша мова, і кіно має бути українською мовою.
Виктор Приходько: Речь не идет о том, что нельзя снимать на украинском. Речь о том, что нельзя запрещать другие языки. Сейчас Министерство культуры и все остальные тупо запрещают показывать фильмы на русском языке.
Ганна Чміль: Вибачте, це Закони України, і ми, як громадяни України, маємо ці закони виконувати. |
|
|
|