Авторизация
[Вход]  |  [Регистрация]
Помощь по сайту
ПОИСК
Пользовательского поиска
ВАШЕ МНЕНИЕ
Какой из разделов сайта заинтересовал Вас больше остальных?
О НАС
ГОРЯЧАЯ ЛИНИЯ
РАСПИСАНИЕ
ПРЕСС-ЦЕНТР
КАДРЫ
ДОКУМЕНТЫ
ПОГОДА
СЧЕТЧИКИ
Заоскілля -=ЮЖД=-

Станція Заоскілля

Наприкінці XIX століття з Харкова у бік Москви почалося інтенсивне залізничне будівництво. Через місто Куп’янськ пройшла залізнична лінія Балашов — Харків з відгалуженням Куп’янськ — Лисичанськ. Побудована акціонерним товариством Південно-Східних залізниць, її здали в експлуатацію 17 грудня 1895 року. Зрештою ця дата стала днем народження й станції Заоскілля. Щоправда, до 1906-го вона називалася Куп’янськ-Місто, оскільки знаходилась у межах цього населеного пункту.

З центральною частиною Куп’янська станцію розділяють високі круті береги ріки Оскіл. «За Осколом» == так залізничники визначали місце своєї роботи. Згодом трішки видозмінена назва міцно закріпилася і за станцією. Всього у чотирьох кілометрах від Заоскілля знаходиться Куп’янськ-Сортувальний – одна з найбільших сортувальних станцій в Україні. Вона розташована на лінії Куп’янськ-Вузловий — Валуйки і починається практично одразу ж за горловиною станції Куп’янськ-Вузловий. Таким чином, сталева магістраль з’єднала три станції у єдиний залізничний вузол. 

З початком Великої Вітчизняної війни робота тут, як і на більшості підприємств міста,  була перебудована на військовий лад: створені винищувальні загони та загони охорони громадського порядку і майна. Рух поїздів також перевели на військовий графік, деякі з них переобладнали під санітарні шпиталі. З 23 червня 1942 року по 2 лютого 1943-го Куп’янськ та його околиці були окуповані німецько-фашистськими військами. Після звільнення міста першочерговим завданням стало відновлення залізничного вузла. Окрім спеціальної залізничної бригади, тут трудилося понад п’ять тисяч місцевих жителів і тисячі працівників вузла. Тож уже 18 лютого 1943-го рух поїздів було відкрито.

Швидкими темпами розбудовувалася промисловість міста, а з нею і ставала до ладу залізниця. У 1946 році створюється Куп’янське відділення Північно-Донецької залізниці, яке в 1956 році увійшло до складу Південної магістралі.
У 1967 році станція Заоскілля, як  і вся дільниця Валуйки – Куп’янськ-Вузловий, була електрифікована перемінним струмом 25 кВ 50 ГНц. В пасажирському і вантажному рухові почали використовувати електровози марки ВЛ60, ВЛ80, ЧС4, ВЛ82, а згодом і ВЛ82м.

Значних змін станція зазнала на початку ХХІ століття. Так, у 2003 році з огляду на те, що розмір руху на дільниці складав уже понад 40 пар поїздів на добу, було виконано укладку з’їзду для прийому непарних поїздів в парну систему станції, яка менш завантажена. Разом з тим було встановлено сучасне обладнання автоматичної ідентифікації рухомого складу.

Наступного, 2004-го року спеціалісти БМЕУ-4 повністю реконструювали вокзальний комплекс станції, а пізніше й газифікували будівлю. Вдячні пасажири й досі не намилуються просторим світлим та затишним приміщенням залу очікування, зручними касами та доглянутою територією навколо станції.

Зручності гідно оцінили й самі працівники Заоскілля, для яких, до того ж, обладнали і укомплектували кімнату для прийому їжі. А для складачів  поїздів будівельники облаштували  побутові приміщення з душовими кабінами.

У січні 2006 року вперше в історії українських залізниць через Заоскілля почав курсувати новий тип пасажирського рухомого складу – рейковий автобус за маршрутом Тополі — Дворічна – Харків. А вантажні потяги, прибуваючи зі Сходу на прикордонну станцію Куп’янськ-Сортувальний, відтепер проходили через своєрідні «ворота», обладнані системою відеоспостереження. Пильне око телекамер неупереджено фіксує як комерційний стан вантажів, так і технічний стан вагонів.

— Причому система промислового телебачення є  лише частиною цілого технологічного комплексу, який обслуговується станцією Куп’янськ-Сортувальний, — розповідає про нововведення начальник станції Заоскілля Тетяна Янченко. —  До його складу, крім посту списування усіх потягів, прийнятих на станцію Куп’янськ-Сортувальний як у непарну, так і парну системи станції, пневмопошти від приміщення оператора поста списування до приміщення оператора СТЦ непарної гірки, входять і наші тензометричні ваги – перші в Україні, які автоматично заносять дані до комп’ютера.
З цього часу проміжна станція 3-го класу Заоскілля набула особливого статусу – одного із найсучасніших контрольних об’єктів за транзитним вантажообігом з боку Росії. 

Шляховий розвиток Заоскілля складається з 9-ти станційних і 18-ти під’їзних колій, загальна довжина яких – 18 тисяч 250 метрів. Крім того, налічується 23 централізованих стрілочних переводи. Як показала практика, станція є доброю «школою» для молодих фахівців, які тут здобувають неоціненний досвід роботи і мають перспективу кар’єрного зростання. Приміром, начальник станції Тетяна Янченко свого часу починала залізничну біографію з посади товарного касира на станціях Заоскілля, Гракове, Куп’янськ-Вузловий, Тернове, Куп’янськ-Південний.  Працюючи, здобула другу вищу освіту, причому обидва дипломи – «червоні». Тепер під її керівництвом знаходиться 24 чоловіки, більшість з яких – досвідчені професіонали, які віддали залізниці 20 і більше років.  

Так, безпеку руху на Заоскіллі при пропуску потягів і маневровій роботі забезпечують чергові по станції Н. М.  Піщуліна, О. М. Ситник, Г. М. Ковальова та В. В.  Мамалига, стаж роботи яких наближається до 30-ти років. Ці жінки стали мудрими наставниками і порадниками для ДСП А. В. Ляшенко та п’ятьох складачів потягів.

Велика відповідальність лежить на плечах працівників комерційного господарства. І хоча левова частка товарних касирів та прийомоздавачів вантажу і багажу – це молоде поповнення, проте вантажна робота, як запевнила Тетяна Янченко, – у  надійних руках. Адже молоді завжди готові прийти на допомогу, поділитися досвідом старожили станції, такі як  О. І. Коваленко, Н. П. Удовика, Т. Ф. Іванова. Скажімо, за чотири останні місяці було завантажено 556 вагонів (в основному це зернові культури, молочна продукція і металобрухт) та розвантажено 262 вагони.

Завжди уважна й привітна до пасажирів команда квиткових касирів на чолі зі З. М. Полянською. Середньодобовий станційний прибуток від продажу квитків у приміському сполученні складає 270 гривень. На станції працює 7 комп'ютерів, тож уся робота автоматизована. Словом, злагоджена і безперебійна робота усієї команди забезпечує успішне виконання усіх поставлених завдань та регулярне виконання плану.

Наталія Васюта

ССЫЛКИ















Copyright by IVC PZ
Contact to Webmaster