Туристичний маршрут вихідного дня «Ð†ÑÑ‚оричні перлини Чернігівщини» розрахований на найширше коло екскурсантів, є важливою складовою історико-культурного просвітництва народу, поширення знань щодо розвитку української державності, духовних основ нації.

 

Протяжність маршруту – 518 км.

 

Схема маршруту: Київ – Козелець – Лемеші – Ніжин – Крути –“Ганнина Пустинь”

– Ð¼Ð¾Ð³Ð¸Ð»Ð° ÐŸ.І. Прокоповича – Батурин – Чернігів – Київ

 

 

7:00 – від’їзд з м. Києва.

7:00-8:00 – переїзд до сел. Козелець.

8:00-8:45 – оглядова екскурсія по сел. Козелець. Відвідання: Собору Різдва Богородиці, Полкової канцелярії, садиби Покорщина, Миколаївської церкви, Вознесенської церкви.

08:45-09:00 – переїзд до с. Лемеші

09:00-09:20 – відвідання Трьохсвятительської церкви.

09:20-10.10 – переїзд до м. Ніжина.

10:10-12:00 – екскурсія по м. Ніжину. Відвідання: Благовіщенський Ð¾Ð±Ð¾Ñ€, Всіхсвятська грецька церква, Введенський жіночий монастир, Миколаївський собор, Спасо-Преображенська церква, Грецький магістрат, Грецьке кладовище, музей “Поштова станція”, музей рідкісної книги, пам’ятник М.Гоголю, пам’ятник “Ніжинському огірку”.

12:00-13:00 – обід.

13:00-13:15 – переїзд до с. Пам’ятне.

13:15-13:45 – відвідання меморіалу “Пам’яті Героїв Крут”.

13:45-14:10 – переїзд до с. Оленівка.

14:10-15:10 – відвідання меморіального музею-заповідника “Ганнина Пустинь”.  

15:10-15:40 – переїзд до с. Пальчики.

15:40-16:10 – відвідання могили П.І. Прокоповича.

16:10-16:40 – переїзд до м. Батурина.

16:40-17:00 – брейк-кава.

17:00-19:00 – екскурсія по м. Батурину. Відвідання: Палацу К.Розумовського, будинку Генерального судді В.Кочубея, Воскресенську церкву–усипальницю К.Розумовського, Цитаделі Батуринської фортеці: фрагменти оборонних стін із в’їзною брамою та баштами, Гетьманський будинок, Гетьманська скарбниця, дерев’яна церква Воскресіння Господнього, Пам’ятний хрест; музей археології, Храм Покрови Пресвятої Богородиці.

19:00-21:00 – переїзд до м. Чернігова.

21:00 – розміщення в готелі. Вечеря.

 

8:00-9:00 – ÑÐ½Ñ–данок

9:00-11:00 – екскурсія по м. Чернігову (частина І). Відвідання: Дитинець-Вал, Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарнавського, Чернігівського художнього музею, Катерининську церкву, П’ятницьку церкву, церкву Михайла і Федора, літературно-меморіальний музей М. Коцюбинського, Єлецький монастир.

11:00-11:15 – брейк-кава.

11:15-13:00 – екскурсія по м. Чернігову (частина ІІ). Відвідання: Воскресенської церкви, курганів: “Чорна могила”, “Гульбище”, “Безіменний”; Болдених гір, Антонієвих печер, Іллінської церкви Троїцького-Іллінського монастир монастиря, Троїцько-Іллінський монастир.

13:00-15:00 – обід.

15:00 – від’їзд до м. Києва.  

 

 

Козелець — районний центр, розташований Ð½Ð° р. Остер, на автомагістралі Одеса – Санкт-Петербург, за 65 км. від обласного центру. Вперше згадується у XV столітті. У XVII – XVIII ст. Козелець був сотенним містечком, Ð· 1696 року тут розміщувався центр Київського полку, а з 1782 р. – повітове містечко. Увагу туристів привертають собор Різдва Богородиці (XVIII ст., арх. А Квасов, І.Григорович-Барський), будинок полкової канцелярії Київського полку (XVIII ст.), садиба Дараганів з кам’яницею (XVIII ст.).

 

 

 

Своєю величчю й багатством вражає собор Різдва Святої Богородиці, де у склепі, надякувавшись Богові за щасливу долю ÑÐ²Ð¾Ñ—Ñ… дітей, знайшла вічний спочинок Наталка Розумиха.

 

«ÐŸÐ¾ÐºÐ¾Ñ€Ñ‰Ð¸Ð½Ð°» - так називають садибу Дараганів (полковника Юхима Дарагана і Віри Розумовської) – також пам’ятка національного значення. Вона включає житловий будинок і кам’яницю. Будинок – один з кращих зразків українського бароко. Придбаний свого часу Наталкою Розумихою до приїзду імператриці Єлизавети, цей будинок приймав сановитих петербурзьких гостей . Відновлення будинку Дараганів та благоустрій території ÑÐ°Ð´Ð¸Ð±Ð¸ включено до плану реставрації на 2008 рік.

 

Лемеші — тут збереглися пам’ятки та пам’ятні Ð¼Ñ–ÑÑ†Ñ, пов’язані Ð· життям родини Розумовських, що вийшла у великий світ зі злиденного селянського подвір’я. На Ð¼Ñ–сці хати, де народились і виросли брати Розумовські (Олексій – став чоловіком російської імператриці Єлизавети, ÐšÐ¸Ñ€Ð¸Ð»Ð¾ – гетьманом України) стоїть будівля земської школи (поч. XX cт.), яку в пам’ять про славетних предків в 1911 році збудував один з австрійських нащадків роду – Каміл Розумовський.

 

 

 

Цікавою пам’яткою архітектури Ñ” Трьохсвятительська церква (1755 р., арх. І. Григорович-Барський), Ð·Ð±ÑƒÐ´Ð¾Ð²Ð°Ð½Ð° родиною Розумовських.

 

Ніжин — вперше згадується у літописі „Повість минулих літ” (1078 р.) З XVII ст. місто відоме як прикордонна фортеця у складі Польської держави. У 1648 р. Ніжин стає полковим містом. Це – одне з не багатьох населених пунктів України, в якому майже повністю збереглась історична Ð·Ð°Ð±ÑƒÐ´Ð¾Ð²Ð° центральної частини міста (XVII – XIX ст.). Серед найцікавіших пам’яток будівлі Поштової контори (XVIII ст.), старовинної аптеки (XVIII ст.), житлові будинки, культові споруди. 14 красунь – церков прикрашають місто на р. Остер.

 

 

 

Розвитку кінної пошти України з часів Київської Русі Ð¿Ñ€Ð¸ÑÐ²ÑÑ‡ÐµÐ½Ð° експозиція музею „Поштова станція”. Це єдиний у світі музей пошти. У XVIII – XIX ст. місто було одним з найбільших просвітницьких і наукових центрів України.

 

 

 

У 1805 році тут засновано Гімназію вищих наук князя Безбородька, яка стала провідним центром вищої освіти на Лівобережній Україні. Тут навчались М.Гоголь, Є.Гребінка, Л.Глібов. та багато інших відомих громадських, культурних, наукових діячів. Тепер це Ніжинський Ð¿ÐµÐ´Ð°Ð³Ð¾Ð³Ñ–чний університет Ñ–м. М.Гоголя, в якому, крім музею історії закладу, є прекрасна картинна галерея.

 

Крути — залізнична станція. Тут 29 січня 1918 року відбувся бій між Київськими студентами Ñ– військами Червоної Ð°Ñ€Ð¼Ñ–Ñ—. Ð—а часів незалежності національно-демократичні сили сформували традицію вшанування пам’яті юнаків, що загинули під Крутами. В 2006 році за участю Президента України відбулося відкриття Меморіалу “Пам’яті Героям Крут”. Створені скульптурні композиції „Колона” і „Шинель”, здійснено благоустрій території площею Меморіалу.

 

 

 

Батурин — це велична сторінка нашої історії та трагічна сторінка боротьби українського народу, його кращих представників, за державність. Із встановленням незалежності України повертаються із забуття імена та події, що мали доленосний вплив на історію України, на формування національної свідомості. Одне з провідних місць у цьому списку займають події, пов’язані з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу.

 

Засновано на початку XVII ст. Вперше згадується у документах 1625 р. у зв’язку зі спорудженням Батуринської фортеці, що у 1664 р. витримала натиск військ польського короля Яна Казимира. У 1654 р. Батурину було надано Магдебурзьке право.

 

У 1669-1708 рр. і 1750-1764 рр. Батурин був резиденцією гетьманів Лівобережної України. У 1708 р. під час Північної війни, після переходу гетьмана І. Мазепи на бік Карла XII, місто було взято російськими військами під командуванням О. Меншикова та спалено. Гетьманську резиденцію за наказом Петра І було перенесено до Глухова. У 1760 р. 1 Батурин подаровано гетьману К. Розумовському.

 

Будинок Генерального судді В.Кочубея. Цегляний, одноповерховий, з двокамерним підвалом, розташований у давньому парку. У 1699-1708 рр. належав генеральному судді Лівобережної України В. Л. Кочубею (1640-1708 рр.). Багаторазово руйнувався та відновлювався. У XIX ст. добудований і заново обкладений цеглою. Старий будинок є південною частиною сучасної будівлі. У 1975 р. у будинку В. Кочубея відкрито Батуринський історико-краєзнавчий музей.

 

 

 

Палац К. Г. Розумовського. Великий палацово-парковий комплекс споруджено у 1799-1803 рр. на замовлення К. Г. Розумовського на околиці Батурина за проектом архітектора Ч. Камерона. Зберігся Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ð²Ð½Ð¸Ð¹ корпус палацу, побудований у стилі класицизму, прямокутний у плані, з виступами-напівротондами на бічних фасадах. Єдиний в Україні зразок “кубічної”, центричної композиції палацу.

 

 

 

Воскресенська церква. Споруджено у 1803 р. у стилі ампір. Хрестова у плані, одноапсидна, однобанна, з дзвіницею над західним притвором. У 1803 р. в ній поховано гетьмана України Кирила Григоровича Розумовського.

 

 

 

Пам’ятний хрест. У квітні 2004 р. на території Цитаделі було встановлено пам’ятник жертвам Батуринської трагедії — величезний кам’яний хрест із бронзовою фігурою розіп’ятого Ісуса Христа.  

 

Цитадель Батуринської фортеці. Була відновлена в 2008 р., в себе включає: фрагменти оборонних стін із в’їзною брамою та баштами, Гетьманський будинок, Гетьманську скарбниця, дерев’яну церкву Воскресіння Господнього.

 

 

 

 

 

Могила видатного українського бджоляра П.І. Прокоповича

Петро Іванович Прокопович — основоположник вітчизняного бджолярства, науки про бджільництво, винахідник рамкового вулика народився у 1775 році в с. Митченках теперішнього Бахмацького району в сім’ї священика. Навчався у Києво-Могилянській академії, по закінченні якої протягом 1794-1798 років служив у війську, брав участь в походах О.В. Суворова.

 

 

 

Після виходу у відставку 1798 року П.І. Прокопович повертається в рідне село займається бджолярською справою. Результатом невтомної праці дослідника стало винайдення у 1814 році першого у світі розбірного вулика з рухомими рамками. Петро Іванович також винайшов роздільну решітку, що дозволило утримувати бджолину матку окремо від медових стільників. Ці винаходи мали величезне значення для подальшого промислового розвитку бджільництва.

«Ð“аннина Пустинь» — історико-меморіальний музей-заповідник Пантелеймона Куліша, що створений на території відродженої садиби Білозерських–Кулішів на хуторі Мотронівка Борзнянського району. Увагу відвідувачів привертають відтворені будівлі, ставок, сад, впорядкована територія, могили подружжя.

 

 

 

 

Чернігів — обласний центр, одне з найстаріших міст України, з понад 1300 річною історією. Свого часу перший президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський назвав Ð§ÐµÑ€Ð½Ñ–гів “Українською Равенною”. Тут знаходяться третина Східноєвропейських Ð¿Ð°Ð¼’яток архітектури домонгольського періоду – Спасо-Преображенський собор (ХІ ст.), Борисоглібський собор (ХІІ ст.), Успенський собор Єлецького монастиря (ХІІ ст.), Іллінська (ХІІ ст.) і П’ятницька (кінець ХІІ ст. – початок ХІІІ ст.) церкви.

 

Всі вони перебувають у складі Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній", який включає також комплекс Антонієвих печер (ХІ-ХІІ ст.), Єлецький і Троїцький монастир, курган "Чорна могила" і курганний могильник на Болдиних горах, колегіум (1700), полкову канцелярію (будинок Мазепи, кін. XVII cт.), Катерининську церкву (початок XVIII ст.). У фондах заповідника зберігається 70 тисяч експонатів, які становлять основу постійних виставок.

 

Спаський собор — пам’ятка давньоруської архітектури, один з найдавніших храмів на теренах колишньої Київської Русі, неофіційний символ Чернігова. Будівництво цього архітектурного шедевра розпочалося князем Мстиславом Володимировичем в ХІ столітті (перша літописна згадка датується 1036 роком). Собор неодноразово перебудовувався, а з кінця ХІХ століття його вигляд залишається незмінним.

 

Єлецький Успенський монастир заснований у 60-х роках ХІ століття чернігівським князем Святославом Ярославичем у хвойному лісі, де йому на дереві явилося зображення Богоматері. Доля монастиря та основного храму Єлецького собору пов’язана з історичними подіями: був зруйнований монголо-татарами, належав єзуїтам. Сучасний Єлецький собор має риси українського бароко, оскільки суттєві корективи в архітектуру храму вносилися у Ð¥VІІІ столітті.

 

Борисоглібський собор споруджений у другій половині ХІІ століття на честь перших святих Київської Русі братів Бориса та Гліба. У перші десятиліття Ð¥VІІ був у складі домініканського монастиря, на території якого наприкінці цього ж століття Ñ€Ð¾Ð·Ð¼Ñ–щувалася друкарня, перевезена з Новгород-Сіверського. У 70-х роках ХХ століття у Борисоглібськом соборі відкрита музейна експозиція, найцікавіше в якій – фрагменти різьблених білокам’яних капітелей давньоруського періоду (зображення так званого «Ñ‡ÐµÑ€Ð½Ñ–Ð³Ñ–Ð²ÑÑŒÐºÐ¾Ð³Ð¾ звіра») та срібні царські врата іконостасу Ð¿Ð¾Ñ‡Ð°Ñ‚ку Ð¥VІІІ століття.

 

 

 

П’ятницька церква збудована на Чернігівському посаді, біля торгу у кінці ХІІ – на початку ХІІІ століть, репрезентує найвищий етап розвитку архітектури Київської Русі. Названий храм на честь покровительки торгівлі Параскеви П’ятниці. За гіпотезою істориків, церква виконувала і оборонні функції. П’ятницька церква також неодноразово зазнавала змін. У Ð¥VІІ – Ð¥VІІІ століттях вона входила до складу П’ятницького дівочого монастиря. Під час Великої Вітчизняної війни була повністю зруйнована, у 60-х роках ХХ століття відновлена у первісному вигляді. Зараз храм належить релігійній громаді Української православної церкви Київського патріархату.