В.В.Остапович

Принцип фрактальної цілісності людини світу в філософських, релігійних та наукових підходах.

  Розділ 1.     Формування сучасних уявлень про цілісність людини світу.
                                               З точки зору  Платона,та й взагалі 
                                               з точки зору античної космології, 
                                               світ являє собою деяке ціле,
                                               котре підпорядковане принципу 
                                               гармонійного відношення – 
                                               Золотої Пропорції.

Спокон віків людина розумна прикладала немало зусиль до того потаємного, за межами котрого, на її думку, знаходиться відгадка на питання про таїну буття.

 Усе, що сьогодні відомо про цю велику тайну, можна спробувати знайти у філософських уявленнях, релігійних течіях та математичному обгрунтуванні в різні історичні періоди. Чогось іншого просто не існує. А це значить, що жодні пошуки іншого швидше всього просто не знайдуть місця, оскільки вони не закарбовані у генетичну пам'ять людини.

 Існуючі нині відомі філософські та релігійні концепції з цього приводу створювалися свідомістю людини розумної та витікають із глибин тисячоліть. А ось відтінки їх  забарвлення відповідають характеристиці стану об'єктивних умов, під час котрих створювалися чи приводились у ту чи іншу відповідність ці концепції.

 Звісно, таке розмаїття суті філософських і релігійних концепцій не може бути приведено до спільного знаменника без їх новітніх аргументацій. Саме тому свій акцент тут мають зробити наукові дослідження з використанням сучасної обчислювальної техніки, основний принцип роботи котрої, як з'ясовується, також пов'язаний з деяким єдиним алгоритмом, відповідним  суті Світобудови.

 Починаючи від математичного аналізу принципу „Золотої пропорції” Платоном, Евклідом, Піфагором, Леонардо да Вінчі, Кеплером та іншими історичними постатями до спроб математичного моделювання Світобудови як фрактального об'єкту сьогодні,  з'являються підстави стверджувати про наявність того спільного знаменника.  Це в свою чергу підводить існуючі знання про людину світу до моменту істини.
Усю статтю можна завантажити тут

 В.В. ОСТАПОВИЧ

НОВА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ.

Життя, котре ми проживаємо, а також світ, в котрому ми живемо, залежить від нас.
                       Масару Емото.

   
   1. Система суспільного типу та короткочасна пам'ять мозку людини

 Під системою прийнято розуміти безліч елементів, між котрими існують функціональні відносини з статичними (зв'язки) та динамічними (дії) функціями.

 Оточуючий людину світ являє собою чисельну  кількість зв'язаних між собою тою чи іншою мірою систем, котрі розкладає на складові частини сама людина. Оскільки існує система - людське суспільство,- основним структурним елементом якої є сама людина, таку систему у відмінності від інших (фізичні, біологічні та т.п.) прийнято називати  суспільною системою.

 Функціонуванню суспільної системи, структурним елементом котрої є людина, властиво пристосовуватися до впливу оточуючого  світу і здійснювати, в межах присутніх їй свідомості та волі, доцільні дії з метою впливу на оточуючий світ, тобто, в першу чергу її життєдіяльність, що і прийнято називати її функціонуванням у такій системі. Ця життєдіяльність являє собою єдність двох протилежних по своїй суті процесів.

 З однієї сторони, людина, знаходячись під впливом оточуючого її світу, пізнає його та формує своє уявлення про нього. Всяке формування уявлень людини про світ є не чим іншим, як моделюванням, сутність якого  полягає у створенні нею певних абстракцій (символів, образів, обрядів, релігій та т.п.) з наступним створенням із цих абстракцій ідеальних систем та прийняттям таких за системи реального буття. При цьому, кожна подібна модель несе в собі відбитки ідеології, котру проповідує людина, створивши модель.

 З іншої сторони, людина на основі сформованих систем уявлення оточуючого світу та цілей, які вона переслідує, впливає на оточуючий її світ, реалізує системи своїх уявлень у скоєних нею вчинках та створює нові ідеальні та матеріальні системи чи змінює та руйнує старі, раніше існуючі системи.

 Таким чином, процес функціонування людини у суспільній системі являє собою циклічне повторення перетворень систем зовнішнього по відношенню до людини світу в системі її внутрішнього світу (свідомість), а потім перетворення систем внутрішнього світу (свідомості) знову у системи зовнішнього світу.
Усю статтю можна завантажити тут