[Veis]

Останніми днями на Літературному Журналі було викладено поезії Віталія Заїченка (Ізраїль) та Отто Вехтера (Німеччина). Обидва - наші співвітчизники, які живуть за кордоном. Як ви оцінюєте їхню творчість? Що ви думаєте взагалі про людей, які виїхали за кордон і пишуть по-українськи цілком пристойні (як на мою думку) речі? І чи варто це робити? Чи, може, слід дотримуватися думки: це - відрізаний окраєць, а отже - нічого "по-нашому" творити?

[IRENKA]

Ну знаєш, люди яким скрутило життя і закинуло за кордон в тому не винні, і їхнє право писати мовою якою вони захочуть, звісно будуть писати українською. бо це їх рідне, а навіть якщо поїхали за власною волею. аналогічно. Та й взагалі, яка різниця де вони живуть, головне шоб були людбми і пам"ятали про те шо вони українці! :friends:

[Prophet]

скрутило життя і закинуло за кордон
Аякже! "Скрутило", а вони такі біднесенькі, безпорадні... Зараз розплачусь. Ніколи не розуміла оцих утеч за кордон. Ну нехай собі їдуть, без таких "свідомих" нам легше буде на Батьківщині все до ладу привести.

Власне, цей допис не стосується вищезгаданих панів, бо нічого про них не знаю. Це я так, загалом.

[acid drinker]

шось ти надто агресивна, як на загалом... ті, кому по боку зовсім, писати НЕ БУДУТЬ, тим більше українською. і спробують чимскоріше забути, звідки вони туди повиповзали. а тих, кому не по боку, прошу не чіпати. бо поняття зеленого не маєш про причини їх втечі - і навряд чи гориш бажанням зрозуміти.
на тему. вказаних авторів не читала, але загалом... схожий приклад у російській літературі - довлатов. від проживання в америці він не став меншим росіянином, тим більше - гіршим автором.

[IRENKA]

Аякже! "Скрутило", а вони такі біднесенькі, безпорадні... Зараз розплачусь. Ніколи не розуміла оцих утеч за кордон. Ну нехай собі їдуть, без таких "свідомих" нам легше буде на Батьківщині все до ладу привести.

Власне, цей допис не стосується вищезгаданих панів, бо нічого про них не знаю. Це я так, загалом.
От хтось з нас когось не розуміє, "скрутило" і "утекти" це зовсім різні речі. Чи ти цього не розумієш. От на прикладі тих самих лемків, шо вони кудись тікали, їх нак нахально "прогнали" з їх Батьківщини. от тобі і приклад

[radus]

приклад у російській літературі - довлатов. від проживання в америці він не став меншим росіянином, тим більше - гіршим автором.
Досить цікаве ствердження. Почитавши його американський цикл, можна наочно побачити, як збільшується ступінь гіркоти й лізуть комплекси, в першу чергу - комплекс невдахи. Відповідно, читається це з меншою цікавістю. Що це, як не погіршення автора?

[Veis]

на тему. вказаних авторів не читала, але загалом...
Прочитати вказаних авторів можна тут:
http://www.ukr.liter.net/poetry/zaich/poem.shtml
http://www.ukr.liter.net/poetry/vehter/sonet.shtml

[acid drinker]

Досить цікаве ствердження. Почитавши його американський цикл, можна наочно побачити, як збільшується ступінь гіркоти й лізуть комплекси, в першу чергу - комплекс невдахи. Відповідно, читається це з меншою цікавістю. Що це, як не погіршення автора?
досить суб'єктивне сприйняття - якшо не помиляюся, навіть у "голосі" новели рівні - і американського напрямку, і російського... можливо, то просто моє розуміння скривлене, але навіть оті закомплексовані речі читаються. і подобаються.
а типу веллер ні? от цьому навряд чи можна закинути... правда, я не знаю, як довго він прожив у латвії /чи литві - треба перечитати, а то плутаю.../, але й у той час встиг немало хорошого натворити... а як читаєш "ножик сережи довлатова", взагалі дивно стає, шо у них долі такі схожі...

[Prophet]

Я взагалі не визнаю того "скрутило". І творчість тут ні до чого, просто жаліти і пробачати людей, які ніби патріоти, але відсиджуються за кордоном, я не стану. Вже 10 разів можна було тим "скрученим" повернутись.

[Iryska]

2 Prophet
а я вважаю, що патріотизм не виявляється в тому, що сидиш в україні і бєш байдики. можна і за кордоном бути, робити свою справу і любити батьківщину (фууууу... як банально звучить)
а повернутися - це вже в кого як виходить. життя штука непердбачувана. і комусь добре живеться в столиці, вчитися там, працювати... а комусь доводиться з маленьких міст вивтікувати туди, де за зарплатню можна знімати хоча б кімнату і здобувати освіту чи робити карєру... і обставини складаються так, що не завжди дороги ведуть до києва. :(
2 Veis
зайду на посилання, як почитаю - напишу враження

[LanceloT]

Дозволю замітити, що якась частина там сидить, і годує тут "і оболтусів" і "гарних" діток, і рідню усіляку, і вчить і матчастину їм забезпечує...

[Olha Klipkova]

2 Prophet
а я вважаю, що патріотизм не виявляється в тому, що сидиш в україні і бєш байдики. можна і за кордоном бути, робити свою справу і любити батьківщину (фууууу... як банально звучить)
а повернутися - це вже в кого як виходить. життя штука непердбачувана. і комусь добре живеться в столиці, вчитися там, працювати... а комусь доводиться з маленьких міст вивтікувати туди, де за зарплатню можна знімати хоча б кімнату і здобувати освіту чи робити карєру... і обставини складаються так, що не завжди дороги ведуть до києва. :(
2 Veis
зайду на посилання, як почитаю - напишу враження

+1

Хотілося б нагадати про українську еміграційну літературу. Зокрема, явище "Нью-Йоркської групи". Прекрасна література, збагачена західним досвідом - як на мене, вже точно цікавіша за "шістдесятників" і всіх, хто творив на теренах УССР. І таки українська. Або Ігор Костецький - прекрасний драматург в еміграції.

Як на мене, справа зовсім не в тому, чи варто писати в еміграції - справа у таланті. Якщо людина має талант, вона творитиме в яких завгодно умовах якісну літературу. Інша справа, якщо в літературу виливається те, що прийнято називати "тугою за Батьківщиною" - тоді, переважно, робляться маловартісні речі.

Доречі, як правильно зазначив LanceloT, українська діаспора направді непогано підтримує усіх, хто пробивається до цього джерела. Зокрема, Смолоскип.

[Spacer]

українська діаспора направді непогано підтримує усіх, хто пробивається до цього джерела
Тек-тек-тек!.. Це до якого такого джерела ??? :p

[Olha Klipkova]

Тек-тек-тек!.. Це до якого такого джерела ??? :p

До неї :8

[Prim]

Діаспора підтримує не лише літературу.

[Iryska]

щиро захоплююся ланселотом, втім він і так це знає... класно, коли тобі хтось навіть матчастину забезпечує... хоча нашо воно мені... але хай, якщо треба буде - я знаю, до кого звертатися.
і підтримую думку - що головне талант. в усьому, не тільки в літературі.

[LanceloT]

щиро захоплююся ланселотом, втім він і так це знає... класно, коли тобі хтось навіть матчастину забезпечує... хоча нашо воно мені... але хай, якщо треба буде - я знаю, до кого звертатися.
і підтримую думку - що головне талант. в усьому, не тільки в літературі.

Ну мене ще ніхто не "захоплював в полон".... ;) Це тішить

Але дякую! Та думаю, що "всі ті слова не варті оголошення", це ж лише слова! Добре?

Але писати справді важко ззакордону, після того як проходить єйфорія ... такий смуток коли пишеш... праця-праця-праця, може

[Оса]

Знаєте, думаю таким людям треба сказати "Дякую", що живуть далеко, а відчувають себе українцями, і мову не забули... І ніяка німецка, або англійська їм баки не забиває. А, може, тому й тримаються свого, коли навкруги чужого доста?...

[LanceloT]

Знаєте, думаю таким людям треба сказати "Дякую", що живуть далеко, а відчувають себе українцями, і мову не забули... І ніяка німецка, або англійська їм баки не забиває. А, може, тому й тримаються свого, коли навкруги чужого доста?...

Та мабуть і перше і друге, всього по каплі.

[Оса]

І от ще скажу дещо... Я володію і українською, і російською однаково добре, розмовляю обома мовами без акценту. Закинула мене доля минулого літа у "бєлокамєнную" працювати, ніби все добре, якщо не враховувати вельми червонуваті тони росіян. А так люди, загалом, привітні, доброзичливі. (до речі, у бізнесі чомусь не кидають новачка, як у нас, і навіть платять гроші!...)
Але минуло три місяці - чую, щось мені не теє...Щось дратує, злить, якась я сама не своя. А потім на Арбаті раз чую - галицька говірка! Я думала, глюк. Роздивляюся, прислухаюся - ні, таки балакають! Я так до них прилипла! Мої супутники аж іржати почали, мовляв, "Ха-ахол ха-ахла учуял!" А я була така щаслива погомоніти із земляками, така щаслива! І вже не могла дочекатися, коли вже у потяг сяду до Львова. Отаке-то воно, мовний голод!
І це лише протягом трьох "халявних" місяців у Москві зі мною таке коїлось, а що вже говорити про тих, хто за кордоном на МПП...

[Мамай]

Я колись, багато років тому, побачив у Тель-Авіві на Аленбі молоду пару, яка жваво ділилася враженнями характерною івано-франківською говіркою... :) Ледве стримався, щоб не підійти :).

[Оса]

Я колись, багато років тому, побачив у Тель-Авіві на Аленбі молоду пару, яка жваво ділилася враженнями характерною івано-франківською говіркою... :) Ледве стримався, щоб не підійти :).То й треба бло підійти, хоч поздоровкатися! От би вони здивувалися! :yahoo:

[Iryska]

Оса, як я тебе розумію.... сама в москві вже... от вчора рік виповнився. але рятує те, що працюю перекладачем на українську, та й наш український відділ потрохи росте. а ще є інтернет і дзвінки додому.... так що мовний голод ніби і втамовую, але хочеться більшого...

[Vivisektor]

А я от з Prophet цілком солідарний. І для мене теж - емігранти не земляки. Зрадники. :)

[Оса]

А я от з Prophet цілком солідарний. І для мене теж - емігранти не земляки. Зрадники. :) :nono: Боюся, ви надто категоричні.Отак просто й легко навісити табличку "ЗРАДНИК" - і край! Обставини можуть бути різні.І ЗРАДНИК - це не той, хто поїхав, щоби дітей вивчити і жити достойно, а той, хто перекидає мільйони в "загарманичниє" банки, купує будиночки в Майамі, а потім вертає на іномарці, хизується своїми капіталами й кричить про свій патріотизм, коли поряд люди з голоду дохнуть, коли пенсії такі, що встидно кому сказати. Нажаль, Україна - не та країна, де тим, хто її справді любить, живеться добре. Якраз навпаки. От люди помирати й не хочуть. А що ж їм робити, коли діти просять їсти, а рідна Ненька не дає, бо сама бідна, попри всі її багатства? Хто захистить пересічного українця, коли за будь-що треба платити стільки, скільки за все житя не заробити, сидячи вдома? Чому патріоти не зроблять так, щоб люди не тікали по світах? Навіщо жертви, які никому не потрібні? Ну помре людина з голодухи, никому не відома, не потрібна нікому, і що? Любить вона Україну, чи не любить - кому це тут цікаво, олігархам, які міняють кольори по 10 разів на день?...Судити легко, коли ситий, коли є вареник на чорний день, а стати на місце тих, хто не з власної волі поїхав, хто останні гроші державі віддав, а вони пропали, ті гроші, і кінці у воду - що ЙОМУ робити?...Помирати накрившись прапором? Або йти в найми, гарувати на чужих, якщо своїм не треба? або виходити заміж "за бугор", щоб мати змогу себе людиною відчути?... Щоб це зрозуміти, треба щось мати в душі АПОЛІТИЧНЕ, людське, незаангажоване. От поки не відчуємо того "щось" - ніц з того не буде, правду кажу! :nono: Вибачайте за різкість, але не можу більше терпіти усього того... За політиканством людей не бачимо...

[Iryska]

2 Оса
не бери до голови :) як каже моя бабця, не бери важкого в руки, а дурного до голови.
хто завгодно може вважати мене особисто зрадницею, чи ким завгодно. для мене важливіше, ким я себе відчуваю. і працюючи в москві українським перекладачем не бачу ніякого зрадництва. борюся за чистоту укр мови в тих проектах, що виконує наша фірма.
віртуально, завдяки українському інтернету, теж дома.
і громадянство не збираюся міняти.
і не зраджувала нікого. тим більше Батьківщину.... - звучить пафосно і не зовсім щиро, але так воно є.
у всіх є право на власну думку, вважайте зрадницею чи негідницею, але що є, то є. для себе я - українка.

[Оса]

Оце і є правда. Головне - ким сам себе відчуваєш.
Дякую, Іриско!:)

[Vivisektor]

Власне, не казав безпосередньо проти тут присутніх нічого поганого, так що не бачу підстав так на мене нападати. Тим паче, що не Вам, пані Оса, пояснювати мені як живеться в Україні. Бо я таки тут живу. І нічого, виживаю. І не я один.

[Оса]

Власне, не казав безпосередньо проти тут присутніх нічого поганого, так що не бачу підстав так на мене нападати. Тим паче, що не Вам, пані Оса, пояснювати мені як живеться в Україні. Бо я таки тут живу. І нічого, виживаю. І не я один. І вас це влаштовує? А хіба ТАК має бути? Я не тільки за присутніх вступилася. Присутні самі себе захистять, а от ті, що не можуть, виходить, "зрадники"... Люди мусять ЖИТИ, а не виживати. Усюди, в цілому світі, ЖИВУТЬ, а в нас ВИЖИВАЮТЬ, щоб не вмерти, і це - нормально?... :( Гра на виживання, до останнього подиху... :(

[Vivisektor]

А як я маю, по-вашому, відноситись до тих, хто поїхав ЖИТИ, залишивши нас тут ВИЖИВАТИ? Подакувати їм? Ну, дякую. Хай живуть. Але я, як людина, що зробила інший, діаметрально протилежний вибір - себе з ними не ототожнюю. Я і діЯспора - не один народ. І годі вже казати тоді про тих, кому й ВИЖИВАТИ тут не вдається але виїхати теж можливості не має. Поїхали собі де краще живеться? Скатертю! Живіть в своє задоволення, так добре, як вам вдасться. Це теж люди, без сумніву. І відношуся я до них не гірше (але й не краще!) ніж до інших людей. Я ж не стану ненавидіти якогось абстрактного (а чи й конкретного) американця чи німця, чи ще когось, лише за те, що він живе краще за мене. Проте й українцем його вважати не буду. Так і тут. Кожен сам робить свій вибір. Кожен сам вирішує свою долю. Моя доля - в моїй країні. І я зроблю усе, що можу, щоб ті самі стандарти життя довести до належного рівня. Щоб Україна була не гіршою за хай ту ж таки Німеччину. Тому я маю право називати себе українцем. Я, а не хтось, хто працює на чужині, чужині платить податки, з чужини навіть і вертатися не збирається (мова, звісно, не про тих, "хто перекидає мільйони в "загарманичниє" банки, купує будиночки в Майамі, а потім вертає на іномарці, хизується своїми капіталами й кричить про свій патріотизм, коли поряд люди з голоду дохнуть, коли пенсії такі, що встидно кому сказати" - тут вже питання стоїть не українець чи ні, а людина чи ні). А як припре - вертатися ВИЖИВАТИ, чи ЖИТИ далі там, де живете, але задля цього, наприклад, громадянство доведеться-таки поміняти? Що виберете? Та добре, ви-то самоідентифікуєте себе українкою. А скільки таких повиїжджало і в носі не мають - де там та ненька, як вона там... А спитай - а як же! Українець, блін, викапаний! Мову забув, або акцент такий, що без словника не зрозумієш - нічого! Громадянство канадське - пусте! Борщ з говядини з макдоналдсу і сало без холестерину - зате душа, душа-то українська! І таких - більшість. Так що проти вас, як мінімум, закон великих чисел.

І вас це влаштовує? А хіба ТАК має бути?

Звісно, ні! Але що ви, все-таки, конкретно робите ТАМ, щоб ТУТ не було ТАК? Що, взагалі, звідти можна зробити?! Перекладати, як Іриска, в Москві з/на української для таких же, як ти? Боротися за чистоту української мови? Де? В Москві? В інтернеті? Поясніть мені, тупому, який, як я розумію, не має в душі нічого "АПОЛІТИЧНОГО, людського, незаангажованого", ЩО можна зробити для країни звідти?!!

Ну і просто-напросто нагадаю кілька словникових статей. НАРОД, -у, ч. 1. Населення держави, жителі країни. 2. Форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я).
Країни, панянки, країни! А ми у різних живемо.
НАЦІЯ, -ї, ж. 1. Конкретно-історична форма спільності людей, об'єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми економічними зв'язками, певними рисами культури і характеру.
Територією, панянки! Приємно було б, звісно, думати, що ваша присутність у Москві, чи деінде автоматично розширює територію мого народу, моєї нації на ці землі... От тільки аборигени на це навряд чи погодяться, еге ж?

[Оса]

Ну, що особисто я роблю - намагаюся зробити внесок в українстку культуру. НЕ знаю, що з цього вийде. Так, тут, вдома у себе, у Львові.
Але.
От дивіться, хіба не дивно, що людина, живучи у Москві, ВИТРЕБУВАНА там, працює, перенкладає, і ТАМ це потрібно, а тут - ні. Що б ви зробили для того, щоб люди мали де працювати саме тут?
От я, наприклад, відчуваю себе нікому не потрібною у своєму ж домі. Люди, як чужі. Ну, в мене була думка переїхати. Ні. не змогла. Зв"язок із землею не пустив. Але мені добре - у мене діти не плачуть. Відповідаю лише за себе-кохану і лише перед собою. А як бути тим, хто несе відповідальність не лише за себе? Як зробити так, щоб ТУТ можна було працювати щоб жити, а не жити, щоб працювати?
І знову ж таки повторюю, що справжній патріотизм - це не вмерти в холодній хаті, накрившись прапором України... Це апріорі щось інше, як на мене.
А щодо людей з діаспори...Так, вони інакші ніж ми. Але вони такі самі УКРАЇНЦІ. І вони може більше поважають рідну культуру, ніж ми. Нажаль, це так.

[Stroberynka]

Таке враження, що хто хоч раз спробував пожити на еміґрації - активно її захищає, а кому того так і не вдалося цього зробити - просто готовий прикрити рота (чи не дати писати-публікуватися) т.з. діЯспорі. Якщо талант має можливість подорожувати і пробувати інше (можливо часом краще чи забезпеченіше життя) - це погано? Чи навіть якщо є можливість пожити за кордоном, то нікуди не "рипатися", думаючи, що про нього скаже вічно незадоволене оточення?
Та й взагалі тут не в патріотизмі чи "зраді батьківщині" справа.

[Оса]

Колись у епоху джазу вважали зрадником батьківщини тих, хто "заразився" джазом. Навіть агітка така була: "Сегодня он играет джаз - а завтра Родину продаст". Така категоричність була. І тих то поїхав, чи лишився "там" після гастролів, піддавали "анахвемі"...Як би нам так зробити, щоби не повторювати історії...

[Vivisektor]

Щось у мене чуйка така, що мої слова ретельно передьоргують. Живіть де хочете, пишіть де хочете, робіть узагалі що хочете (головне в рамках законності і не на шкоду іншим). Проте прошу ще раз звернути увагу на наведені словникові статті. Коротко і однозначно - емігратни не є українцями за визначенням. Все. Діксі, блін. Що тут не зрозуміло? Українці - це що? Це нація, народ. Як нація, так і народ характеризуються в числі іншого спільними мовними і територіальними ознаками. Емігранти (діЯспора зокрема) спільних з проживаючими в Україні українцями територіальних ознак немає. А подекуди і мовних теж. Хай собі пишуть/публікуються. Мають на те повне право, як люди. Люди, визнаю, подекуди набагато кращі за моїх земляків. Але не українці. Вони можуть себе вважати ким завгодно, але тут їх багато хто за своїх не вважає (на щастя я не поодинокий в своїх поглядах). Що не робить їх, звісно, чужими... Але свій вибір вони зробили.

[salamandra]

Скажу від себе і за себе (як людина, що пише з-за кордону). Процес творіння - це виключно індивідуальний процес. І не суть у тому, де ти живеш. Однак велике значення має те, як і хто... тебе має почути. Скажімо, нелегко бути "почутим" співвітчизниками, якщо ти далеко від країни, в якій народився.

[Девор]

Нелегко, але таких нема. Читав старі номери "Дзвону" де присилали свої "сопливі" творіння творча діаспора. Та й тужні пісні не рідко линуть на "самвидавних дисках" з "московщини", чи ба від "американських лемків". Щось то більше виглядає на тужливий пафос. Зрештою українські пісні, не рідко думи, виплекані сльозами, але аж ніяк не соплями, звідки пішла ота дурнувата хвиля, що ніяк не припиняється?!
Чесно кажучи я хочу звідси поїхати, бо ж нема перспективи, хоча б зараз! Може там прокинеться така штука як "нацсвідомість", що не була розбурхана в мені ні помаранчевою революцією, ні історичними фактами. Так, люблю я цю землю, але не людей.
А чи існує взагалі якийсь сенс друкувати з-за кордону, коли й там видатись можна і при тому успішно, бо бюрократія і естетика "старенької Європи" ще не розівчилась цінувати літературу, та й попит і критика серйозніші. Можна брати приклад з Андруховича, а можна і з початку XX коли твори здебільшого видавались і читались не ТУТКА, а ТАМКА.

А нарухнок прикривань ротів, то або планка в нас зависока або ж "жаба дусить"

[Stroberynka]

Ностальгія - дійсно страшна штука! Якщо просто їй піддатися, то нічого кращого за соплі і не вийде. Але є й інша можливість, напевне якийсь вид сублімації (через відсутність тієї ж Батьківщини, маю на увазі), коли замість плакатися, який ти знедолений, закинутий за океан, можна спостерігати і користуватися з того, що ти потрапив у нетипові, навіть екзотичні, для тебе, чи українця взагалі, умови і вносити такий собі свіжий подих у щоденнну рутину місцевої української літератури.

[Кам.Ю]

Нелегко, але таких нема. Читав старі номери "Дзвону" де присилали свої "сопливі" творіння творча діаспора. Та й тужні пісні не рідко линуть на "самвидавних дисках" з "московщини", чи ба від "американських лемків". Щось то більше виглядає на тужливий пафос.

У 30-х роках минулого століття в українській літературі можна назвати багато гучних імен. Тоді був зовсім інший пафос. Ці шмарклі зявилися пізніше. А загалом серед людей, що творили у еміграції багато авторів, значення яких виходить за межі їхніх національних літератур. Напр, Борхес, Кортасар. Але варто відзначити, що майже усі вони - політемігранти і батьківщину покинули не через гонитву за довгим доляром.
Є і зворотнє підтвердження - з Італії та Португалі (країни, де живуть безліч україномовних заробітчан) щось не чутно могутнього креативу.


А чи існує взагалі якийсь сенс друкувати з-за кордону, коли й там видатись можна і при тому успішно, бо бюрократія і естетика "старенької Європи" ще не розівчилась цінувати літературу, та й попит і критика серйозніші. Можна брати приклад з Андруховича, а можна і з початку XX коли твори здебільшого видавались і читались не ТУТКА, а ТАМКА.


У світовій літературі авторів-емігрантів, які б успішно інтегрувалися у чужу літературу можна перелічити по пальцям. Усі ці наші андруховичі, забужки, тощо друкуються там лише тому що відомі тут. Та я щось сумніваюся наскільки успішно, серед укрсучліту немає щодного світового бесселеру, немає жодного світового імені. А невеличкі тиражики для потреб студентів-славістів не варто вважати успіхом.

[Vivisektor]

... можна спостерігати і користуватися з того, що ти потрапив у нетипові, навіть екзотичні, для тебе, чи українця взагалі, умови і вносити такий собі свіжий подих у щоденнну рутину місцевої української літератури.

Дозвольте нагадати, населення України щороку зменшується на 300 тисяч. Якась частина з цих тисяч - оті втікачі. І частина доволі вагома. Де ж тут нетипові для українця умови? ;) І справді - чи не половина (а може й більше) сімей мають у своєму складі когось, хто там, за бугром перебуває або перебував. Так що в творчому плані нічого нового еміграція не підкине (хіба кудись, де вже ну дуууже мало наших - в Антарктику, чи що...).

[Vivisektor]

І ще одна думка, навіяна п. Stroberynka:
...вносити такий собі свіжий подих у щоденнну рутину місцевої української літератури.
Ото ж бо й воно, що місцевої. Отутечки поруч нещодавно бурхливо обговорювали що є ФУ, що є УФ (фантастика україни і українська фантастика). Так ото, народ тяжіє до невизнання російськомоних авторів, що проживають в Україні, за українських. Винашли їм навіть підкатегорію - те саме ФУ у протиставлені до УФ.
Аналогічно до творчості емігрантів - ти можеш попасти у світові літературні надбання - тоді ніяких питань хто ти - українець чи ні - взагалі нема! Ти Землянин з великої літери. ;) Можеш інтегруватись до літератури місцевої і стати, до прикладу, україномовним італійським письменником, або і не україномовним, але аж ніяк не українським. Але писати там і бути письменником тут - неможливо. Принаймні зараз, коли, як було сказано, їдуть за "довгим рублем" а не за примусом.
Я розумію, що дещо відхиляюся від теми "чи легко писати з-за кордону". просто мене більше турбує тема "чи взагалі варто писати з-за кордону". Виїхали - пишуть собі там і туди, а не звідти нам. Про нас ви нічого нам нового розповісти не зможете... Про вас нам нецікаво. Як схочу прочитати щось про гамериканців - візьму, наприклад, Селінджера...
Ще одне до тих, хто так обурювався невизнанням емігрантів за українців, розповідав про неможливість жити тут, неоціненність, злидні і т.д., і т.п. В контексті до писемництва - почитайте біографію Г. Л. Олді. Як жилося їм, поки вони не вибилися в люди, не стали Письменниками - такими, яких визнають у світі, які здатні нормально прожити зі своєї творчості. Почитайте. Якщо талант справді є - він проб"ється не зважаючи ані на злидні, ані на благополуччя. Якщо його нема - неважливо де писати, та й взагалі писати не треба.

[Кам.Ю]

Олді - невдалий приклад. Вони реалізувалися в контексті іншої літератури проживаючи в Україні. Таких дуже багато.

[salamandra]

Абсолютно погоджуюсь із думкою Кам.Ю, що насправді для чужої країни ти цікавий тільки тоді, коли є значущим для своєї рідної країни. Тобто. Якби Андрухович не відбувся як АНДРУХОВИЧ на Україні, то маю великі сумніви, що консервативна матінка-європа так радісно сприйняла би його тут (принаймні в Німеччині). Тому здоровий оптимізм мусить бути у поєднанні з реальним станом речей.

[Vivisektor]

Абсолютно не погоджуюсь з Кам.Ю. :) Тепер в нас є "та" література, а є "інша"?!
Можливо, недоречно пояснивши свою думку, був неправильно сприйнятий - Олді я наводив як приклад як раз тих, хто НЕ виїжджав, а добився чого хотів у своїй країні. Ну, те що добились вони цього пишучи російською - питання інше - за просто загальна біда нашої країни...

І - абсолютно згоден з Саламандрою. :) Так, спершу треба відбутися на батьківщині і вже лише тоді можна кудись їхати. :) Антитезою до думки, що рефреном тут проскакує, що ніби-то можна і навпаки...

[jull]

ya narazi zakordonom iiiiiiiiiiiiiiiiiiiii meni diysno vagko!!!
1- ne mogu dochekatysia povernennia, yakby tut ne bulo garno
2- ne vstygau slidkuvaty za usim nainovishym, a ce dlia mene ne zvychno
3- wo ne namagausia napysaty= zanadto tuglyve i neseriozzne=vykresluu, abo prosto delete
4- i we bachyla lyshe dva kompa v kraini z ros nalypkamy na klaviaturi, pro ukr movchu
5- dumky to zanadto zaplutani, to zanafto banal'ni, nemae rivnovagu, tut ne do pysannia

[Stroberynka]

Дозвольте нагадати, населення України щороку зменшується на 300 тисяч. Якась частина з цих тисяч - оті втікачі. І частина доволі вагома. Де ж тут нетипові для українця умови? ;) І справді - чи не половина (а може й більше) сімей мають у своєму складі когось, хто там, за бугром перебуває або перебував. Так що в творчому плані нічого нового еміграція не підкине (хіба кудись, де вже ну дуууже мало наших - в Антарктику, чи що...).
Смію не погодитися, бо таке враження що ми говоримо про різні речі. Я також глибоко переконана, що не багато творчого надбання залишиться для нашого народу після бідолах-заробітчан у чехіях-португаліях-італіях (які у своїй більшості і становлять тих щорічних 300 тисяч). Мала на увазі студентів, викладачів, та й взагалі творчих людей, які, завдяки своїм знанням чи таланту, мають можливість якийсь час жити за кордоном (вбільшості за рахунок того ж закордоння), вчитися там і під тим же враженням творити. Невже аж настільки поганий варіант?

[Stroberynka]

А ще маленький і не надто приємний парадокс - чомусь часто тебе починають оцінювати саме на чи після закордонних студій, а не вдома. Чого б це?

[Vivisektor]

Смію не погодитися, бо таке враження що ми говоримо про різні речі. Я також глибоко переконана, що не багато творчого надбання залишиться для нашого народу після бідолах-заробітчан у чехіях-португаліях-італіях (які у своїй більшості і становлять тих щорічних 300 тисяч). Мала на увазі студентів, викладачів, та й взагалі творчих людей, які, завдяки своїм знанням чи таланту, мають можливість якийсь час жити за кордоном (вбільшості за рахунок того ж закордоння), вчитися там і під тим же враженням творити. Невже аж настільки поганий варіант?
Та бо ми й справді говоримо про різні речі. :) Річ утім, що я трохи в оффтоп вдарився. Нічого не маю проти писанини на чужині, але щось суттєве з того приводу сказати не можу, бо ж і не пробував цього робити. Натомість, якось так вийшло, що зачепилася тема еміграції в цілому, я й висловив своє "фе" з цього приводу. Проти ж тимчасових виїздів нічого не маю, а на навчання - так взагалі усіляко вітаю таке діло, аби поверталися й жили на користь батьківщині. :)

Ну а те, що цінують по іншому... Ну що ж тут зробиш, дуже далека від досконалості наша країна. Дуже. :(

[salamandra]

Психологічне вживлення у контекст іншої культури, іншої землі (навіть якщо ти "там" тимчасово) надзвичайно складний. Іноді людина мусить відболіти, відмовчатись, а потім - якщо виживе, почати творити. І це процес не на місяці, а на роки. Тому, jull, я вас прекрасно розумію і співчуваю...
Інша справа, що коли ти надовго відриваєшся від "своєї" землі, ніби зависаєш у повітрі. Оскільки, потрапляючи у творче середовище після повернення на рідну землю, відчуваєш себе "чужим". І не тому, що ти такий не схожий з ними, ні. Просто суттєво змінюються якісь внутрішні категорії, стереотипи, погляди, що мають видбитки уже тієї землі, на якій ви перебуваєте постійно чи... тимчасово.

Хочу погодитись із Строберинкою. Справді, те, що творча людина має можливість жити, вчитись, творити десь "за" - це не є негативом. Власне, світ трохи змінився. При сучасних засобах пересування та комунікативних засобах - це є абсолютно нормальним явищем, коли люди мають можливість жити, творити, спостерігати не лише за життям однієї країни і в одній країні, а за межами цієї країни.
І стиль тих людей, що живуть "за межами" трохи інакший. І тут не йде мова про розмащування соплів та ще там чогось по стінах. Ні. Скажімо, ""Московіаду" Андрухович писав у Москві. І, судячи з його інтерв"ю, на той момент рідної землі йому не вистачало особливо. Однак - твір абсолютно класний.
Хочу сказати, що людина не мусить бути сліпою за будь-яких обставин. Візьми із ситуації те, що можеш, те, що може бути важливим для твого потенційного читача, що є важливим, але саме так, як це відчуваєш тільки ти! Бо жодна людина на світі більше ніколи в цю ріку не увійде...

[jull]

wyro diakuu, ce, zdaetsa, naybilshyy i naygruntovnishyy vidguk na bud'-yake z moih povidomlen'. mau nadiu, wo tak vse i stanetsia!!! we raz diakuu!

[jull]

Wodo antarktyky, to odyn z moih druziv zaraz pracuu vna Alisci, i yomu tam ne solodko!! kage, wo gory y okean yogo nadyhaut', wos' pyshe. Ale z togo wo ya vge chytala, to ya dughe bousia za niogo, bo v niogo yakos' mistychno pidminylysia uiavlennia pro ludey, yakyhos' znayomyh i vzagali ukrainciv, na viddali pam'ataesh tilky horoshe, chy tilky pogane, bagato domysluesh, zabuvaesh, wo domyslyv, a wo y spravdi bulo. ya yogo chudovo rozumiu, bo sama zaraz takym stragdau. I uiavit', yak z takymy dumkamy y domyslamy wos' pysaty, hiba wo fantastyku.

[LanceloT]

Було дуже цікаво прочитати, так як давно сюди не "проникав".
Трохи засмутив VIVIsektor із радикалізмом, але і в тому щось теж є...
Але як на мене, потрібно спробувати і тоді все стає простіше

[salamandra]

Іноді буває так, що "зболені" твори приходять до людей тільки опісля... Тільки з часом. Власне, на вимоги того ж таки часу.

[Олесь Бережний]

Останніми днями на Літературному Журналі було викладено поезії Віталія Заїченка (Ізраїль) та Отто Вехтера (Німеччина). Обидва - наші співвітчизники, які живуть за кордоном. Як ви оцінюєте їхню творчість? Що ви думаєте взагалі про людей, які виїхали за кордон і пишуть по-українськи цілком пристойні (як на мою думку) речі? І чи варто це робити? Чи, може, слід дотримуватися думки: це - відрізаний окраєць, а отже - нічого "по-нашому" творити?


Досить цікава тема. Задля того, аби уникнути непорозумінь і шароварних закидів деяких дописувачів, пропоную ввести поняття "закордонна українська література". Тоді, НМД, все стає на свої місця. :nono:

Особисто я писати українською почав тільки після того, як виїхав за кордон. Мабуть, якби лишився і надалі в русскоязычной Україні, ніколи б може і не взявся за це, бо не побачив би всієї унікальної окремішности та чарівної краси української мови, культури, літератури. Отже відповідь така, що в моєму випадку це не дилема легко чи тяжко, а радше взагалі писати чи не писати українською. Добре вино треба витримувати багато років. Добру картину треба дивитися на відстані. Отак у мене з Україною. :cool:

[salamandra]

Як на мене - то дуже слушна думка щодо "закордонної української літератури". Адже це явище існує не залежно від обставин внуирішніх, чи... зовнішніх.

[Олесь Бережний]

А я от з Prophet цілком солідарний. І для мене теж - емігранти не земляки. Зрадники. :)

Якщо навести для прикладу чималу купу класиків укрлітератури (навкидь увізьму ТГ Шевченка й Лесю Українку), то чимало з них перебували й творили укрлітературу саме ЗА КОРДОНОМ. І нічого, всьо чотко! І навіть жоден довбур не зазіхнеться називати їх зрадниками. Також певен, що чимало емігрантів не вважають цілком солідарних Vivisektor'a i Prophet'a своїми земляками. Більш того, у свою чергу мають для цих "солідарних" вельми барвисті епітети. :yahoo:

[Prophet]

бувають обставини, при яких виїзд за кордон я можу зрозуміти і прийняти як вимушений крок. але у нас час я достатньо поважних причин для того не бачу. коли людина свідомо кидає рідну країну назавжди - який вона українець?

[Олесь Бережний]

коли людина свідомо кидає рідну країну назавжди - який вона українець?

для того аби безсоромно кидати свою рідну країну не конче треба виїжджати за її межі. більшість з того ка-гм... хто в україні за паспортом є сертифікованими, а відтак за вашою логікою, стовідсотковими українцями чхати й срати хотіли на неї. подивіться, хто більше кинув україну, ніж її власні посадовці, обрані стовідсотковими українцями внаслідок найдемократичніших виборів за всю історію україни...

отже, спершу скажіть мені які вони українці? :scared:

[LanceloT]

ми взагалі то про те як пишеться!...
а щодо чиновників, отак і існує уркаїнська література..."з розумінням" від посадовців

[Vivisektor]

для того аби безсоромно кидати свою рідну країну не конче треба виїжджати за її межі. більшість з того ка-гм... хто в україні за паспортом є сертифікованими, а відтак за вашою логікою, стовідсотковими українцями чхати й срати хотіли на неї. подивіться, хто більше кинув україну, ніж її власні посадовці, обрані стовідсотковими українцями внаслідок найдемократичніших виборів за всю історію україни...

отже, спершу скажіть мені які вони українці? :scared:

Ну, по-перше, що це за мила манера перекручувати слова опонента? І взагалі, що у вас за стосунки з логікою? Вони взагалі є, стосунки ці? З того, що вам сказали зовсім не випливає те, що ви вклали в уста опоненту. Якщо ті, хто втік за рубльом - зрадники, це зовсім не означає того, що покидьки з-поміж тих, хто залишився обов"язково вважатимуться чемними громадянами. Не плутайте святе з грішним.

[Олесь Бережний]

Не плутайте святе з грішним.

Шановний Vivisektor'e, аби я надалі цього не плутав, майте ласку надати чітке визначення того, що ви розумієте під "святим", а що - під "грішним" у контесті запропонованої теми дискусії.
Щиро дякую. :p

[Vivisektor]

у "контексті запропонованої теми дискусії" ми зараз займаємось оффтопом, визначення даних термінів буде оффтопом ще більшим. простіше кажучи - нафіх нада.

але скажіть-но мені, чого це ви раптом вчепилися до фразеологізму, заміть того щоб заперечити посуті? чи не того, що нічого заперечити? власне, з такими вашими методами ведення дискусій я не те що якісь визначення давати, я взаалі, певно, здоровкатись при зустрічі не захочу. самі за опонентів думки додумуєте, слова договорюєте, а на зауваження щодо цього віджартовуєтесь? ну, флаг, жартівнику...

[Spacer]

Це завжди було, в усі віки. Культуру і націю рухали уперед одиниці. Оці «одиниці» раніше були тільки у себе в державі, а тепер вони стали жити в усьому світі. Та їхня мета не змінилася. (http://observer.sd.org.ua/etnonet.phtml)

[jull]

ще раз дякую, за те, що так і сталося, якнайкраще! приїхала додому щаслива, одразу щось написала, дуже подобається, але вийшло надто щиро, тепер боюся комусь показати, бо дізнається про мене більше, ніж хто-небудь. отакої!

[воля]

Треба мати мужність, щоб залишитися українцем за кордоном. Багато нашого брата в Україні перетворилося на ні те ні се. Було б добре, якби українські літератори Зарубіжжя взяли за правило допомагати нашим літераторам з перекладами. Отоді б їх внесок в українську скарбницю був би неперевершений. Чи є проблеми з перекладачами? Тим більше, що наша так звана українська влада навіть не розуміє, якою державою вона керує. Справа потопаючих є справою власних рук. Активізуймося, бо про нашу літературу лише й судитимуть за Андруховичом та Забужкою. Чи вже такі ми бідні та бідолашні?

[Prophet]

Мужність треба, щоб бути українцем в Україні.

[LanceloT]

А я от з Prophet цілком солідарний. І для мене теж - емігранти не земляки. Зрадники. :)

Нажаль Вівісектор в чомусь правий, більша половина емігрантів "злиденно заточені на гроші", годують своїх і то по крихтам, до інших - байдужість і зверхність... Але ж є і ті котрі, як можуть та і докладаються до підтримки України.

Ну а по друге - чи був би Віві... таки категоричним якщо б отримав контракт і хорошу суму на прожиття, куди б він подівся - їздив за свої кошти здавати щомісяця роботу туди і назад чи пересилився?...

[Prophet]

цікавий одрук - "пересилив ся"...

[LanceloT]

цікавий одрук - "пересилив ся"...

??? пояснити можна

[Prophet]

Ви мали на увазі "переселився", тобто "змінив місце проживання"? А вийшло "пересилив себе".

[LanceloT]

ДЯКУЮ
*ROFL*
Скоріше за все саме так, тому що "технічне" переселення, яке хто зна чи не перейшло б у емігранське ...

[salamandra]

Хотіла би відповісти шановним дописувачам з приводу того, як українці з-за кордону допомагають нести українську культуру у світ... Сьогодні вийшов перший номер українського віртуального часопису "Захід-Схід". Засновниці - 3 авторки, що живуть за межами України. То що ж, панове, чи не даремно ви нарікаєте на тих, хто живе так далеко, але намагається робити добротні якісні проекти як для українських читачів, так і для українських авторів...

А ось невеличка інформативна стрічка про цей проект:


18 березня 2008 стартував інтернет-часопис www.zahid-shid.net «Захід-Схід». Сайт має на меті об‘єднання вербально-комунікативно-зображальних мистецтв: поезії, прози, драматургії, живопису, графіки, фото. Діє дев‘ять тематичних розділів, один з яких є галереєю художніх робіт. Концепція «Заходу-Сходу» – космополітична: об‘єднання творчих лабораторій митців України а також митців світу. Кожен випуск має концептуальне «обличчя» (тобто обкладинку), і на даний момент на сайті розпочався конкурс на кращу художню роботу, яка потрапить на обкладинку наступного номеру часопису. Очолюють проект: Тетяна
Мельник (Німеччина), Дана Рудик (Польща), Оксана Лущевська (Америка). Автори заохочуються до активної співпраці та креативних пропозицій!

То ж ласкаво просимо!!!

[Націоналістка]

Українець і поза межами України залишається українцем. (в основному) Якщо він проживши тривалий час за межами соєї країни не перестає турбуватись її проблемами, творити "цілком пристойні речі" рідною мовою, якщо йому болить за Батьківщину - він українець. Згадайте хоча б Довженка з його "Щоденниками", або Барку з його "Жовтим князем". Вони писали свої твори в еміграції і так вдало показували правду, засуджувли тогочасну владу, розкривали людям очі...

[LanceloT]

Українець і поза межами України залишається українцем. (в основному) Якщо він проживши тривалий час за межами соєї країни не перестає турбуватись її проблемами, творити "цілком пристойні речі" рідною мовою, якщо йому болить за Батьківщину - він українець. Згадайте хоча б Довженка з його "Щоденниками", або Барку з його "Жовтим князем". Вони писали свої твори в еміграції і так вдало показували правду, засуджувли тогочасну владу, розкривали людям очі...

це ви назвали кращих, загартованих. А де ті мілйони котрі зараз не дома?

[Націоналістка]

Якщо вони не дома то значить шукають десь кращого життя. Я не ідеалістка але думаю ми не можемо нікого судити. Раз поїхали - значить були на те причини.

[Оксі]

Вважаю, що за кордоном творити легше, - була я одного разу в Росіїї, за тисячу з гаком кілометрів від свого рідного міста, і хоча я не бозна яка писака, але тексти самі приходили на думку.

[radus]

+1.
Я почав писати теж далеко від Батьківщини.