ТеNETівське: глибина2
21 November 2009 at 16:45 by g_i
настали скрутні часи1. Клавдій, в принципі, не був схильним до такого - але замкнений простір, постійна одноманітність і нульова результативність кого хош подолають.
усе якось поступово скотилося до напівсонного стану - безперервна напівдрімота (навіть виспатися по-людськи давно вже не вдавалося) з короткими перервами на так само в’ялий прийом нехитрої їжі; думки порозпливалися так, шо учепити бодай одну стало марною справою. сидів лиш і спостерігав як вони пливуть десь у різні боки своїми власними шляхами полишені напризволяще.
деколи випадково помічав, шо об’єкт так і сидить. але кому яке діло?
важкі сни де він немічно намагався шось зробити2 і постійно відчував непереборний спротив поверталися абсолютною непрацездатністю наяву - і з цим пора було закінчувати.
ось так і подумав одного ранку: пора. шось робити - неважливо шо, але просто постійно шось робити; інакше явно ризикував так і залишитися в цьому ступорі.
для початку вирішив чітко окреслити межі сну, і поза цими годинами взагалі триматися подалі від жилого приміщення. табу! для серйознішого усвідомлення намалював собі на стіні здоровенний графік - при чому і в середині і з боку коридору. о 10 відбій, о 6 підйом - і ніяк інакше.
наступним кроком став обов’язковий тричі на день контрастний душ, кожен з яких мав тривати 30 хвилин.
далі - індивідуальний комплекс психофізичних вправ, двічі на день.
- здоров! - уперше за кілька місяців заговорив до об’єкта клавдій. - як ся маєш?
- я. мабуть. - таки вирішив озватися той.
“може, скучив?” - припустив жартома клавдій.
- шо поробляєш? - озирнувся довкола він розглядаючи сліди загадкової об’єктової діяльності. таких, до речі, практично не було: значить, той зберіг свою постійну звичку одразу розбирати нового мегаполіса коли його вже остаточно завершено згідно із якимось там генеральним планом.
натомість посеред кімнати перед сидячим по-турецькі на підлозі об’єктом було розгорнуто кілька куп розкинутого непотребу - порожніх консервних банок, одноразових виделок, мідного дроту тощо. а на столі в кутку було так само неохайно скинуто в купу шматки твердого сиру, насипано гірку цукру; ну і ще шось там поскидано було.
а об’єкт знай собі сидить і переводить час від часу погляд з одної купи на іншу.
- а-а, - “розуміюче” протягнув клавдій. - ну то я пішов.
і пішов собі у справах.
“власне, хто сказав, шо мають бути якісь результати? план складено, етапи розписано - шо ще треба? я це все проводжу в найкоротші терміни, пишу кілька здоровенних звітів - і бувайте здорові. відсутність результату - теж результат. зрештою - не мені ж приймати рішення? я пишу шо бачив шо чув, додаю кілька суб’єктивних думок - а ви там уже дивіться шо з ним, об’єктом, робити.
врешті-решт - йому й тут непогано ведеться: сидить собі, майструє - і ні на шо не скаржиться.”
на тому й порішив.
пішов до своєї “лабораторії”, прикинув шо для чого йому ще потрібно і як краще організувати процес так аби це все зайняло поменше часу. позбирав увесь наявний мотлох в сусідній кімнатці (”підсобці”), розклав там здоровенну маркерну дошку - та й взявся за розрахунки.
виходило, шо аби перепробувати йому усі комбінації, то потрібно досить таки багато часу. АЛЕ якшо повикидати явно вже дублюючі одна одну, та ще відмінити ті напрямки шо одразу покажуть себе неперспективними; і ще й трошки скоротити час, відведений на польовий етап (кому там ті кілька хвилин шо нового скажуть?) - то виходила досить таки істотна економія часу.
а ще - вирішив прикинути як краще буде звіти готувати; вирішив - шо прямо на ходу буде фіксувати інфу і піддавати її базовій обробці; а потім кожних три дні робити невеличкі такі собі зведення. головне - одразу систематизувати усе так, шоби нове вписувалося в існуючі структури і би нічого потім заднім числом переробляти не треба було.
таким чином - то тут, то там, а разом виходило, шо вже днів за 60-70 можна було розраховувати на щасливе звільнення з глибинного полону.
“адаптуватися, звісно, доведеться ще тижні зо два-три”, - прикинув собі клавдій. але шо? пережити - а там і не згадаєш. крім того - якшо серйозно зануритися у справу, так воно ще й досить цікаво. “принаймні, досвід, - подумав він, - точно буде явно унікальним”.
а справа на практиці пішла навіть ще швидше, аніж думалося: дійсно, чого розтягувати, коли постійно результати абсолютно ідентичні?
клавдій навіть про себе дякував об’єктові коли той виявлявся в структурі зведеної комунікації на перших же етапах.
складалося таке враження, шо візьми жбурни в коридорі з одного кінця в другий тенісного м’яча - так “я-мабуть” і тут буде присутнім якимось чином в процесі комунікації між рукою кидаючого і протилежною стіною.
а ще - на доступних експериментальних відстанях абсолютно не спостерігалося жодної різниці. тобто в яких межах діяв об’єктів “талант” і чи взагалі мав він межі - …
“може, дарма ми тут сидимо на глибині? - думав деколи клавдій. - може, цьому усе одно де знаходитися, посеред інформаційного департаменту - чи на дальній орбіті? чи у глибині…”
- ну шо, - вирішив клавдій зайти попрощатися з підопічним коли ударними темпами завершив усі дослідження. - будем прощатися.
- мабуть. - озвався той3
- ну мабуть так мабуть. бувай.
усе обладнання було понищено, носії інформації складено і запаковано належним чином, звіти підготовлено. залишалося лише залізти до того ж “експресу” викермувати до обумовлених координат і ждати доки підберуть.
узяв навіть із собою таких-сяких харчів - локшини зварив, цибулею заправив, сиру натер..
підібрали із запізненням у два дні - вже було й переживати почав чи не забули за нього; чи серйозне шось може сталося, форсмажор який..
хлопці з морфлоту, правда, непривітні якісь були. подивлялися підозріло, до бесіди не квапились.. ну й біс з ними - вирішив виспатись, а назавтра якраз прибути на місце.
і дійсно - вже “назавтра” його нагодували так-сяк і виставили з усіма лахами нічого толком не пояснивши. не наша, мовляв, компетенція. ми довезли - а тут розбирайтесь.
доки ще з території бази ВМС вибрався - так взагалі під обід стало.
дивно - але ніхто не зустрічав. і взагаалі уваги не звертав ніхто.
узяв таксі, поскладав усі результати своєї кропіткої праці охайненько, назвав адресу - поїхали. трохи навіть заспокоївся.
а як наблизилися до міста - якось воно дивно, здалося, виглядало.. і десь там в голові закралися певні підозри.
- до гелікоптерів, - коротко скорегував маршрут і ще пильніше став придивлятися до навколишнього світу.
- куди? - запитався добродушного вигляду пілот через внутрішній зв’язок
- туди - вказав клавдій пальцем на центр міста
- туди так туди, - прийняв пілот.
до центру, правда, не долетіли: ще далеко до того усе стало зрозуміло. попросив ще покружляти трошки, переконатися: саме так, помилки бути не могло.
- вертаємось, - якось на диво легко сприйняв усе клавдій.
- вертаємось так вертаємось, - підтвердив пілот за своєю, мабуть, звичною манерою.
на підході до траси першою справою підійшов до величезних сміттєвих баків і висипав туди усе привезене із глибини: все одно там нічого корисного вже не було.
якось одразу легше стало - і фізично, і морально. прикинув собі, що відпочине кілька днів, а потім завітає до роботи - з якою, якщо він усе правильно розумів4, нічого не сталося і яка була там - де й раніше.
огледівся ще раз на сині води океану - та й попрямував дорогою до міста, яке тепер виглядало точнісінько як об’єктові “мегаполіси”, шо він їх зводив із усілякого непотребу та харчів.
**********************
**********************
За підтримки:
Не знаете где остановиться в Одессе? Ищете недорогие гостиницы Одессы для отдыха летом? Трехзведочная гостиница Юность приглашает туристов!
Предлагаем вам шикарный ассортимент литературы на любой вкус! Недорогой книжный магазин в интернете Букля. Бесплатная доставка книг по Киеву.
- продовження. початок при бажанні читаємо тут [назад ↩]
- навіть вікно елементарно в хаті одного разу відкрити не вдалося. от крутиш ручку - і не вдається! [назад ↩]
- об’єкт іще тижня півтора тому із “я. мабуть.” забрав “я.” - відповідно, залишилося лише “мабуть.”; шо деколи навіть створювало ілюзію якоїсь осмисленості й зворотнього зв’язку [назад ↩]
- а він таки усе правильно розумів [назад ↩]
Також можна випити пива і почитати про блоги і про заробіток на них
Trackback URI | Comments RSS
Leave a Reply
Також по темі
- Місто після
- ТеNETівське: глибина
- ТеNETівське: соціалізація- 2
- ТеNETівське: соціалізація
- ТеNETівське: black.domain
- ТеNETівське: перше нормальне пиво
- Оказія п’ята
- Оказія четверта
- Оказія третя
- Оказія друга
