Тема
Янукович – це Україна
09:24, 30.11.2009
Пропозиція Януковича до західняків – проста і чітка. Відмовитися від національних устремлінь на користь земної соціалки. Ситість замість ідеї.
ZAXID.NET продовжує серію політичних портретів кандидатів у президенти України. Нагадаємо, що раніше були опубліковані статті про Арсенія Яценюка та Юлію Тимошенко. Надаємо слово автору.
Не вона, а саме Янукович – це Україна. Корвалол тут не допоможе. Допоможуть тільки вибори, які примусять (акцентую на слові «примусять») Західну Україну нарешті зрозуміти, що вона живе в країні Януковича. А значить, у чужій країні. Формула «Янукович – це Україна» не є компліментом чи позитивним піаром, як багато хто напише в коментах під цією публікацією. Це констатація факту, який при бажанні ілюзієфільних галичан розплющити очі може принести багато користі. Або принаймні примусить замислитись, чи не пора капітулювати.
Вони наступають
Янукович – персоніфіковане уособлення половини України, України негалицької, точніше антигалицької. Янукович – персоніфіковане уособлення іншої політичної реальності з іншими цінностями, яку вже не можна ігнорувати. Янукович – персоніфіковане уособлення сильнішої частини українців, яким галичани значно програють у цілеспрямованості, твердості переконань і фахових підходах. Янукович – персоніфіковане уособлення неспроможності Західної України іти до влади і бути нею. Зрештою, він є персоніфікованим уособленням сучасної України, яка є тут і зараз: двомовної, в наймах в олігарха (-ів), безідейної, вузько-добробуторієнтованої, байдужої до історичної пам’яті, ностальгійної за якою-не-якою стабільністю, скептичної щодо панукраїнського пафосу, пост-совкової – тієї України, в якій раптом опинилася Галичина з цілковитим відчуттям своєї інородності.
Янукович – персоніфіковане уособлення сильнішої частини українців, яким галичани значно програють у цілеспрямованості, твердості переконань і фахових підходах
Януковичів дуже багато. Їх мінімум кожен третій, хто населяє територію України. Те, як еволюціонує Віктор Федорович у відтинку 2004-2009, як він крокує до найвищої представницької посади в країні, - є знаком того, як змінюється Україна в бік повного національного пофігізму. Подобається це західняку, чи ні, але вирішує в цій країні не він, а згаданий вище кожен третій. Янукович – це дійсно Україна за вікном, за Збручем, за Дніпром. І такої України більше кількісно й більше якісно.
Електоральний ріст Януковича від виборів до виборів – це дзеркало електорального регресу класичних націонал-патріотів. Для Галичини цей кандидат, який ще 5 років тому вважався дияволом на землі, уже не бандит. Але не тому, що Янукович став ченцем від політики, а тому що вакансію "бандита" зайняли персонажі з «нашого» табору (бютівці Лозинський чи Уколов чи той же брат Ющенка Петро, якому закидають, що він курував газовим посередником «Росукренерго»). Для Галичини Янукович уже не такий явний ставленик Кремля. Але не тому, що в кандидата прокинулася національна гідність, а тому що улюблена наша Тимошенко занадто відкрито хіхікає в такт Путіну, коли той дозволяє собі недипломатичні репліки щодо України. Янукович уже не є простою маріонеткою Ахметова. Але не тому, що вони порвали стосунки – просто Раїса Богатирьова не просто так опинилася у свиті нашого Ющенка. Особисто Янукович не має ніяких заслуг у тому, що після Майдану він лише зміцнів. Просто Україна пішла іншим шляхом – відцентровим від української ідеї. І він несподівано для себе став символом цього поступу "від".
Галичині дуже важливо зараз побачити в Януковичі Україну без прикрас і зрозуміти, що за півтора місяця їхня половина поглине нашу. Це не є «стінка на стінку» зразка 2004 року. Це просто перемога одного виду свідомості над іншою коштом якіснішої еволюції. Янукович і Західна Україна, світ їхній і світ наш – несумісні. Він це розуміє, тому не нав’язується західнякам. Його влаштує фонове голосування Галичини на рівні 10%. Біда в тому, що ми не готові нічого путнього протиставити йому. Безпорадність Галичини перед Януковичем-Сходом – у самому ставленні до себе і своєї країни. Основна ідеологема світу януковичів (світу кожного третього) – це експлуатація України, споживацтво як спосіб організації кожного будня. Для роботяг-вуглекопів унизу і олігархів уверху зі світу Януковича Україна – це не міф, не енергія, не ідея (як для нас), а об’єкт матеріального призначення. Галичина не має шансів пропагувати національні цінності в країні, де кожен третій хоче просто жити і нічим не перейматися.
Гімн байдужих
На Західній Україні Януковичу не залежить, позаяк усі 7 західних областей перекриває електорат однієї Донеччини плюс половини Луганщини. Відтак уся кампанія кандидата на наших теренах побудована лишень на його присутності. Візитів і прямих ефірів на Західній Україні в Януковича не буде. Та й цього не потрібно. Йому не комфортно переконувати аутсайдерів.
Електоральний ріст Януковича від виборів до виборів – це дзеркало електорального регресу класичних націонал-патріотів
«Україна для людей» - це виборче гасло Януковича якнайповніше демонструє безідейний універсалізм цього кандидата. Він через білборд і телеекран доносить внутрішній світогляд кожного третього українця: жити тут і зараз, менше страждати всякими націєтворчими маніями, не грузити себе українською мовою та історією, а використовувати цю землю й цю країну з усіма доступними ресурсами, бо вона для тебе. Цей лозунг покриває кожного, хто навіть у підсвідомості не має думки про високі ідейні матерії, будівництво Української державності і так далі. Рейтинг Януковича – це рейтинг саме таких людей. Не втомлених, а просто пересічних. Хтось додасть – байдужих. А ще більше – втомлених публічністю брудної політики і піаром уявних результатів «роботи» влади.
Омана і їхньої, й нашої України в тому, що тенденції народної аполітичності очолюють політики. Дуже скоро з політичного порядку денного зникнуть стратегічні питання національного життя (куди прямує Україна геополітично, протекціонізм свого малого і середнього бізнесу, реабілітація спотвореної минувшини тощо). Їх витіснять «коритні» інтереси не громадянина, а обивателя. Цитата з програми Партії регіонів: «досягнення сучасних стандартів життя має стати основою національної ідеї». Грубо кажучи, від Сяну до Дону нам пропонують об’єднатися на цифрі середньої зарплати, пенсії чи стипендії. Це – розуміння Януковичем інфантильної мрії «ще нам, браття молодії, усміхнеться доля». Як не дивно, ось таку споживацьку ментальність репрезентує кожен третій в Україні і кожен десятий західняк. Процес пішов.
«Розвод» від Януковича
Електоральний ріст Януковича від виборів до виборів – це дзеркало електорального регресу класичних націонал-патріотів
Образ кандидата Януковича – найбільш прогнозований. Жодних сюрпризів від нього виборцям не варто чекати. Позиціонування просте: він не вміє солодко говорити, зате вміє працювати. Лозунг донецьких: зароби сам, але поділися, спрацьовує на електораті, який у більшості – це підлеглі та чинопочитачі. А найбільш подразливі для Галичини тези – російська мова, невступ у НАТО, федералізм – це данина проросійському електоратові, якого просто кількісно більше і який здатен привести клан до влади. Це – технологія, така собі невинна жертва безідейної команди во ім’я мети. Донецькі просто здешевлюють кампанію за рахунок Москви. Їхньою мовою це називається «розвод». В нашому випадку – подвійний, бо розводять насамперед виборця, обіцяючи невиконуване.
|
За 10 років Україна повинна увійти в G-20.
|
Нема заперечень. Але є зустрічне запитання до кандидата: чи готовий ваш Ахметов завести в дідівські шахти, які щомісяця завалюються, інноваційні технології уже наступного року? І ще: чи потрібна енергоощадність олігархам, газові потреби котрих бере на себе держава? |
|
Збільшення прямих іноземних інвестицій в Україну до 50 млрд доларів 2014 року |
Зараз таких інвестицій – 4 млрд в рік. Аби пообіцяти 12-кратне збільшення прямих інвестицій, кандидат повинен оприлюднити портфель інвестиційних пропозицій на підкріплення своєї обіцянки. Враховуючи, що Україна офіційно очолює європейський список країн із найбільшим ризиком інвестування |
|
Податкові канікули для малого бізнесу на 5 років; втричі зменшити податки для підприємств, які створюють робочі місця |
Підприємці – в раю, бюджетники – в шоці. Приватники мають практику: оформляють працівника на роботу в ПП через центр зайнятості, що дає певні вигоди працедавцеві. Фіктивне робоче місце може стати тотальним способом підприємців утричі зменшити податки. Всі бюджети в країні – від державного до міського – дефіцитні. Як країна з податковими канікулами прогодує службовців, які звикли на пікнік літати службовими літаками, - цікаво буде подивитися |
|
Захистити державу від цінових коливань. Перелік продуктів харчування: хліб, овочі, олія, молочні продукти, цукор, круп’яні вироби |
Це називається адміністративна (планова) економіка, що базується на насильному, неринковому регламентуванні процесів. За урядування Януковича ріст цін у Львівській області був таким: крупи - на 10,9%, борошно – на 3,7%, хліб – 1,5%, молоко - 1,8%, яйця – на 11,1%, олія – на 17,1%, масло вершкове – на 6,7%, сало – на 6,4%, маргарин – на 4,5% |
|
Українців має стати 50 млн.
|
Кандидат позиціонує себе як репродуктивний гігант… |
|
Збільшення кількості бюджетних місць у державних вищих навчальних закладах до 75%.
|
Львівський університет, факультет журналістики, з 150 місць 20 – бюджетні. Всі решта – платники, які й утримують ВНЗ. Якщо це готова робити держава, всім стане легше. Але – «податкові канікули на 5 років» |
|
Раз і назавжди викореню започатковану владою ганебну практику поборів із хворих за отримання медичних послуг |
Операцію на коліні кандидата проводили іноземні фахівці у платній клініці Барселони. Довіра політиків до вітчизняної медицини в дії |
|
Контрактна армія з 2011 року |
Зараз контрактників – 53 тисячі при потребі 80 тисяч. Бюджет їх утримання – не менше 23 млрд грн (2,5% від ВВП). Зараз держава здатна фінансувати армію лише на 0,7% від ВВП. До уваги кандидата: щоб повністю перейти на контрактну армію США знадобилося 14 років |
|
Позаблоковий статус |
Можливо, в цьому аспекті кандидат визначиться з неможливістю перебування іноземної бази в Україні (Чорноморський флот РФ)?
|
Варто нагадати й обіцянки Партії регіонів на парламентських перегонах 2006 і 2007 років, які досі залишилися на папері. Зараз ці обіцянки звучать навіть саркастично:
-
- молода родина отримає в оренду строком до 10 років муніципальне житло,
-
- молоді спеціалісти, які працюватимуть на підприємствах-флагманах індустрії, будуть забезпечені житлом під державні фінансові гарантії (1 млрд грн),
-
- люди зможуть планувати життя і сімейний бюджет на роки вперед,
-
- проведення земельних аукціонів,
-
- вчитель, лікар, працівник культури, міліціонер, військовослужбовець при укладанні трудового контракту на 20 років одержать ключі від квартири,
-
- кошти приватних інвесторів будуть спрямовані на розвиток медичного страхування,
-
- у 2008 р. завершимо видачу громадянам державних актів на землю замість земельних сертифікатів,
-
- у найближчі 3 роки подвоїться обсяг інвестицій на розвиток сільського господарства, соціальної сфери села – на газифікацію, будівництво шкіл, доріг тощо,
-
- зі створенням Національної зернової біржі вітчизняні аграрії отримають максимальну вигоду, а посередники будуть позбавлені надприбутків; цьому сприятиме також створення і проведення овочевих та фруктових аукціонів у містах,
-
- з 1 січня 2008 р. структури малого сімейного бізнесу отримають на 5 років податкові канікули та будуть звільнені від сплати за реєстрацію, видачу патентів та інших дозвільних документів,
-
- створимо мережу суворовських і нахімовських училищ для підготовки перспективного кадрового резерву Збройних Сил України,
-
- пряма виборність суддів громадянами…
Чому всі ці гарні слова залишаться словами? Бо голосують не за них. Голосують за Януковича-символа іншої половини України. На їхню думку, він – альтернатива. І неважливо, які передвиборчі обіцянки реєструють в ЦВК. Важливо, аби духовно цей кандидат виростав із альтернативної України, не дуже української.
Пропозиція Януковича до західняків – проста і чітка. Відмовитися від національних устремлінь на користь земної соціалки. Ситість замість ідеї. Спочатку їжа, і аж потім молитва «Господи, благослови цю страву, дай насититися плоті нашій». Причому він не претендує на наші голоси, бо вони вирішальної ролі для кандидата не грають. Він неначе тестує Галичину на соціалізм, на споживацтво, на усвідомлене визнання поразки національного проекту, на «канікули» від клюмбового патріотизму, на згоду побачити за вікном реальну, не уявну Україну, яка ось-ось…
Додати коментар (2500 знаків):
тексти
- Від педофілів до педофобів. Українська політика таки стає передбачуваною
- Пам’ять замовляли?
- … плюс делюмпенізація усієї (У)країни
- Віктор Янукович: переношене дитя компромісів
- Випробування Росією
- Галичина і Янукович: спроби нарису
- Якщо Янукович і здивує, то лише приємно
- Перемога Януковича може стати пірровою