Битва за Львів

Для більшості ключових осіб, задіяних у президентській кампанії 2010, вибори глави держави – це лише елемент місцевої політичної боротьби. Відтак будь-який результат президентських виборів струсоне місцевим політикумом та планами окремих його діячів.

Львів та Галичина під час усіх президентських кампаній незалежної України традиційно були єдиним електоральним фронтом на підтримку одного з кандидатів. Він здавався галичанам то «надією нації», потім двічі «меншим злом» і згодом знову «надією нації». Цим користались Чорновіл 1991 року, Кравчук 1994, Кучма 1999 та Ющенко 2004. Для двох останніх саме рекордна підтримка галичан за максимальної явки в цьому регіоні стали дуже важливим чинником перемоги.

Більшість оглядачів нинішньої кампанії сходяться на думці, що її результат залежить здебільшого від того, чи зуміє Юлія Тимошенко у другому турі хоча б наблизитись до результатів своїх попередників на Львівщині – Кучми 1999-го (91,59%) та Ющенка 2004-го (93,74%). І, відповідно, результат Януковича залежатиме від успіхів його команди на ниві збурення ситуації в Західній Україні і посиленні недовіри до лідерки БЮТ. Безперечно, мова йде не лише про Львівську область, але й про інші області Західної України. Однак політичні процеси саме у Львові здебільшого віддзеркалюють ситуацію у решті західноукраїнських, а особливо галицьких, областей.

Ми не намагатимемося дати відповідь на запитання, чи вдасться Юлії Володимирівні досягти бажаного. Натомість спробуємо окреслити ті локальні політичні комбінації у Львові, на фоні яких відбувається президентська кампанія. Несподівану та непросту мозаїку формують різні, інколи непов’язані між собою чинники – особисті амбіції та образи, локальні плани завоювання влади та бізнесові союзи (тривалі і тимчасові). У такій комбінації взаємостосунків кожен з її учасників грає свою гру, має власні інтереси.

 

президентська кампанія плавно перетікає у вибори місцевих органів влади, призначені на 30 травня

 

Для більшості ключових осіб, задіяних у президентській кампанії 2010, вибори глави держави – це лише елемент місцевої політичної боротьби. Особливо, якщо врахувати той факт, що президентська кампанія плавно перетікає у вибори місцевих органів влади, призначені на 30 травня. Відтак будь-який результат президентських виборів струсоне місцевим політикумом та планами окремих його діячів.

Гра Деньковича

Голові Львівської обласної організації БЮТ Івану Деньковичу не позаздриш. З одного боку, він керівник місцевого осередку найпопулярнішої на сьогодні на Львівщині політичної сили, яка має всі шанси посилити свої позиції у разі перемоги Юлії Тимошенко. З іншого – реальний вплив на партійні процеси у БЮТі в Івана Деньковича наближається до нульової позначки. Остаточним підтвердженням цьому стало дошкульне для Івана Деньковича призначення керівником виборчої кампанії Тимошенко на Львівщині народного депутата від БЮТу Віктора Швеця. Деньковичу дісталася функція керівника штабу – фактично виконавця прийнятих рішень вищим керівництвом. Деньковичу продемонстрували рівень довіри до нього, а також його перспективи. Для тих, хто ближче знає характер депутата, зрозуміло, які ментальні процеси запущено таким кроком.
Ситуація для Івана Деньковича складається вкрай незручна.

Успіх Тимошенко на Львівщині – свідчення правильності усунення його від кампанії, а далі – справа техніки. ЮВТ неодноразово демонструвала легкість, з якою вона прощається з людьми, які своє відіграли. Провал Тимошенко у Львові, можливо, дав би Деньковичу тиху, відому лише йому одному, моральну сатисфакцію, але одночасно означав би гарантований програш Тимошенко на виборах загалом. А відтак треба зблизитися з тими, хто в такому разі набирає сили у Львові.

Турботи Писарчука

Коли у людини є важлива мета, вона все робить для її досягнення. З політичною мотивацією Петра Писарчука все просто. Якщо у тебе є бізнес, ти його укріплюєш і розвиваєш. Коли у тебе є бізнес, а ти немолодий і в тебе вже стріляли, ти не можеш не думати про те, хто і як твій бізнес успадкує.

Бізнес Писарчука – ринок «Південний» – це колос на глиняних ногах. І хвороба цих ніг - юридичного походження. У побудові торгівельної імперії Писарчука забракло важливого фінального елемента – юридичного узаконення самозахоплених земель. Лише поразка 2002 року лояльного до Писарчука мера Львова Василя Куйбіди, за часів якого бізнесмен безперешкодно облаштувався на 17 гектарах міської землі, не дала бізнесменові завершити цього процесу. Жоден з наступних міських голів – ані Буняк, ані Садовий – не пішли на побажання Петра Івановича.

А без узаконення весь бізнес Писарчука – потенційна жертва чиїхось рішучих дій (чи то рейдерів, чи то влади, чи то симбіозу одних з другими). За нинішнього юридичного статусу – це лише питання часу і волі. Слова іншого львівського олігарха Петра Димінського про те, що серед об’єктів, які він міг би розглядати як внесок міської влади у ВАТ «Народна команда «Карпати», є і ринок «Південний», могли, звичайно, бути жартом. Але з таких жартів Писарчук навряд чи сміється.

Тож уся політична та громадська діяльність головного регіонала Львівщини підпорядкована зрозумілій і абсолютно логічній потребі бізнесмена – встановлення контролю над владною вертикаллю міста та області (з акцентом на місцевій владі, яка є головною для вирішення земельних проблем «Південного»).

Головну роль у цьому процесі Писарчук відводить самому собі. На відміну від свого колеги Петра Димінського, який не досяг значних успіхів у публічній політиці і звик діяти радше через підконтрольних політиків різного масштабу, Писарчук активно зайнявся власною політичною кар’єрою. Тричі ставав депутатом Верховної Ради (одного разу через вибори в окрузі від СДПУ(о) і двічі за списком Партії регіонів) а 2006 року отримав третє місце на виборах мера Львова, здобувши 15% голосів львів’ян.

 

уся політична та громадська діяльність головного регіонала Львівщини підпорядкована зрозумілій і абсолютно логічній потребі бізнесмена – встановлення контролю над владною вертикаллю міста та області

 

Писарчук одним з перших розпочав кампанію з виборів мера Львова 2010 року. Регіонал не зникає з ефірів львівського телебачення, регулярно з’являється у друкованій пресі, запускає нові медійні проекти. Пильні журналісти помітили, що на рекламу соціальних проектів Писарчука витрачають більше коштів, ніж на самі проекти. Щоправда, наразі помітного успіху така активність не приносить. Мерський рейтинг бізнесмена не перевищує 8-9% (за усередненими даними різних соціологічних опитувань).

Для досягнення свого Писарчук навіть пішов на мирову з Петром Димінським. Свого часу ППД відреагував на звинувачення у намірах організувати рейдерську атаку на «Південний», оприлюднену в газеті Писарчука «Україна і час», скандальною фразою: «Я не якийсь там торгаш з підворотні, аби це коментувати».

Відтоді минуло два роки. Пан Димінський і сам зайнявся торгівлею, збудувавши на місці колишніх дитячих спортивних майданчиків поблизу стадіону «Україна» базар з аналогічною назвою. Починаючи з вересня 2009 року інформаційна агенція Димінського стала одним з головних рупорів кампанії Писарчука. Давній соратник Димінського Леонід Мельник пішов працювати заступником Писарчука. Петро Іванович віддячив тезці, ставши на його бік у конфлікті власника «Карпат» з мером Львова Андрієм Садовим. Для Димінського ставка на Писарчука та ПР – можливість повернути вплив на міську політику. Не може не керувати Димінським і пам’ять про елементарний «кидок» власника «Карпат» командою Юлії Тимошенко під час формування списків БЮТ на вибори 2006.

Писарчук, безумовно, розуміє, що вибори 2010 року є чи не останнім шансом на вирішення власних проблем. Шансом доволі примарним. І річ тут не в тім, що, аби наздогнати рейтинг чинного мера Андрія Садового, Писарчуку потрібно збільшити власний втричі. І навіть не в його партійній належності. Писарчук надто одіозна особистість. Рейтинг недовіри серед львів’ян перевищує 60%. Ситуативних прихильників у львівських середовищах він здобуває суто грішми. Більшість експертів сходяться на думці, що максимальним результатом Писарчука на виборах-2010 може стати повторення 15-відсоткової планки з виборів 2006 і проведення власної фракції в міську раду (за інформацією з джерел в міському осередку ПР, Писарчук розглядає можливість походу на місцеві вибори двома колонами – списком Партії регіонів та окремим іменним блоком під власним іменем).

А тому бізнесовий хист підприємця не міг не врахувати альтернативного варіанту. Одним із них є здобуття посади губернатора Львівщини у разі перемоги Януковича на президентських виборах та подальше просування на посаду мера лояльного до себе кандидата. Ідеально, якби такого кандидата одночасно підтримав і популярний у Львові БЮТ. Для усунення рейтингового Садового, як єдиної перешкоди для реалізації такого сценарію, у такому разі були б задіяні всі можливі важелі (блокування державних коштів для Львова, задіяння підконтрольних губернатору силових структур тощо).

Хід Сендегою

Озвучена 3 листопада лідером бютівців на Львівщині Деньковичем ідея висунути в мери Львова екс-губернатора Львівщини Олександра Сендегу стала несподіванкою для багатьох. Навіть для самої лідерки БЮТ. Очевидці розповідають, що Юлія Володимирівна, прибувши наступного дня до Львова у зв’язку з епідемією грипу, ще в аеропорту влаштувала Деньковичу прочуханку за самодіяльність. Не меншою несподіванкою ідея з Сендегою була і для керівника кампанії Тимошенко на Львівщині нардепа Сергія Швеця.

Що змусило Деньковича запропонувати на роль кандидата в мери Львова від БЮТу начальника газопромислового управління «Львівгазвидобування» (здобув посаду завдяки протекції тодішнього керівника НАК «Нафтогаз України» регіонала Юрія Бойка), кума, близького товариша і бізнес-партнера Петра Писарчука, кандидата №273 у списку Партії регіонів на парламентських виборах 2007 року, людину, за безпосереднього сприяння якої на посаді голови Залізничного району Львова (1994-1996), а згодом першого заступника міського голови Львова Василя Куйбіди (1996-2002), Писарчук безперешкодно будував торгівельні комплекси на захоплених землях?

Ось три версії причин такого кроку:

1. Денькович демонструє теперішньому шефові Сергієві Швецю власну незалежність і кидає публіці перше прізвище, яке йому спадає на згадку (принаймні сам Сендега у подальших коментарях демонструє щире здивування такій ініціативі, але, безумовно, «якщо громада Львова хоче бачити мене мером – тоді я прийму рішення»);

2. Денькович демонструє Писарчуку готовність зіграти в його гру;

3. Денькович і Писарчук уже грають у парі. Сендега – кандидат у мери від БЮТу – ідеальний варіант для Писарчука у будь-якій комбінації (чи то «губернатор Писарчук – мер Сендега» чи то «кандидат в мери Писарчук і технічний, лояльний до Писарчука кандидат в мери від БЮТу»).

Мрії Куйбіди

У Василя Куйбіди не менше підстав ображатись на Тимошенко. Саме активна підтримка ЮВТ дозволила у 2002 Любомирові Буняку сенсаційно перемогти на виборах мера Львова і змістити Куйбіду з цієї посади. Саме втручання Тимошенко 2006 року зірвало в останній момент рішення обласного осередку БЮТу (на чолі з тим же ж Деньковичем) про підтримку Куйбіди на тодішніх мерських виборах. І знову ж, на глибоке переконання Василя Степановича, саме це не дозволило йому повернутися на омріяну посаду. Образа Куйбіди тиха, але від того не менш глибока. І лише міністерське крісло, рекомендації рухівського лідера Бориса Тарасюка, а також потенціал рейтингу Юлії Володимирівни у Львові змушує екс-мера триматись команди БЮТу.
Через це Куйбіда навіть розсварився зі своїми найбільш вірними соратниками – нардепом Ярославом Кендзьором та керівником штабу 2006 року Іваном Рудницьким. Втративши вплив на львівський Рух (чи не єдиний реальний осередок цієї партії в Україні), Куйбіда фактично позбувся останнього кадрового ресурсу у Львові. Але не позбувся нестримного бажання повернутися до столиці Галичини.

За інформацією наближених до Василя Степановича джерел, Куйбіда остаточно відмовився від ідеї нового походу на мерські вибори. Його рейтинг, який різні соціологічні служби оцінюють від 12% до 15%, суттєво менший від того результату, який він показав на останніх виборах. Третій поспіль програш остаточно б перекреслив будь-які шанси на подальшу політичну кар’єру.

 

За інформацією наближених до Василя Степановича джерел, Куйбіда остаточно відмовився від ідеї нового походу на мерські вибори

 

Тому думки Куйбіди, за даними цих же джерел, спрямовані на реалізацію надійнішого варіанту – очолити список БЮТу на виборах до облради і посісти після виборів посаду голови цього органу.

Що ж стосується мерських виборів, то Куйбіда зіграє в них активною підтримкою того, хто здатен скласти реальну конкуренцію його головному опоненту – Андрію Садовому. І тандем близьких по духу Писарчука і Сендеги є для цього найбільш очікуваним.

Облога Садового

Яке ж місце у цій комбінації чинного мера Андрія Садового? За час свого перебування на посаді міського голови Андрій Іванович так і не зумів (або не захотів) налагодити більш-менш пристойні стосунки з найбільш впливовими людьми регіону. Нейтральний на початку каденції Писарчук поступово, через непоступливість Садового в питанні узаконення земель «Південного», перетворився на його затятого опонента. Найвпливовіший і найбагатший бізнесмен регіону Петро Димінський через аналогічне небажання Садового віддати олігарху 17 гектарів землі біля стадіону «Україна» взагалі оголосив війну меру. Гроші Димінського, а згодом і Писарчука, стояли ледь не за всіма публічними акціями проти міської влади.

Не став Садовий «своїм» і для більшості партійних бонз Львівщини та їхніх спонсорів. І якщо 2006 року подібна ворожість політичного бомонду області до тодішнього лідера радикальної «Самопомочі» не стала йому на заваді – молодий політик пішов ва-банк і переміг на виборах як самовисуванець – то 2010 року впливові опоненти Садового вже не грішитимуть недооцінкою його шансів і, об’єднавши зусилля, можуть створити мерові реальну загрозу. Садовий явно недооцінює фінансових та політичних ресурсів, які можуть включитись у боротьбу з ним. Одних лише рейтингу, потужностей власного медіа-холдингу та команди піарників цього разу буде недостатньо, особливо якщо на боці опонентів будуть задіяні силові структури.

 

найбагатший бізнесмен регіону Петро Димінський через небажання Садового віддати олігарху 17 гектарів землі біля стадіону «Україна» взагалі оголосив війну меру

 

Дуже хитким є і позиціювання Садового щодо головних претендентів на посаду Президента України. Намагання мера Львова утримувати хоча б відносну рівновіддаленність від ключових політичних діячів країни врешті-решт зіграє проти нього. Його не вважатиме «своїм мером» жоден з потенційних переможців, а відтак намагатиметься встановити над містом надійніший контроль під час майбутніх місцевих виборів.

Особливо активно опоненти Садового дбають про те, аби негативна думка про нього запанувала в голові прем’єр-міністра. Тимошенко наполегливо нагадують спротив міського голови кампанії зі зменшення тарифів, яку тодішня лідерка опозиції проводила 2007 року. А найменший привід – нещодавню формальну зустріч мера з віце-спікером, регіоналом Олександром Лавриновичем – використали для поширення інформації про підтримку Садовим Януковича на виборах Президента. Показово, що єдиними, хто підтримав розкрутку цієї теми у Львові, були медіа Писарчука (газета «Рідне місто»), Димінського (агенція ЗІК) та лояльне до Деньковича інтернет-видання «Вголос».

Ефекту, однак, досягнуто, інформація поширилась у середовищі львівського та київського політикуму. Щоправда, як стверджують джерела в оточенні голови уряду, найпереконливішим для Тимошенко виявились не самі інформаційні повідомлення, а те, що їх «достовірність» підтвердив в розмові з нею віце-прем’єр Іван Васюник. Останній, за інформацією тих же джерел, і сам не проти позмагатися за крісло мера Львова.

Дилема Тягнибока

Піде чи не піде Олег Тягнибок на вибори мера – це питання у Львові обговорюють уже давно. Для самого Тягнибока це не менша дилема, ніж для місцевих політичних оглядачів. З одного боку, лідер «Свободи» здатен скласти реальну конкуренцію чинному мерові. У Тягнибока є і тверда підтримка вірного електорату, і риторика, яка дозволяє уникати розмов про його бачення реформ в міській господарці, в чому лідер «націоналістів» почувається не надто впевнено. Посада міського голови найбільшого міста базового для «Свободи» регіону могла б стати для Тягнибока потужним інформаційним майданчиком для подальших політичних кампаній на українському рівні.
З іншого боку, є і чимало «але». По-перше, поразка на виборах мера – це не поразка на виборах Президента. Для загальнонаціонального політика, яким, безумовно, є Тягнибок, це могло б стати переломним моментом в наразі зростаючій кар’єрі.

По-друге, стан інфраструктури будь-якого українського міста, і це також чудово розуміє Олег Ярославович, – це радше великий клопіт і ціла купа ризиків для його керманича, ніж реальний ресурс для побудови політичного іміджу.

Врешті-решт, Тягнибоку, так би мовити, «не впирається» у мерську посаду. Якщо, скажімо, для Писарчука контроль над міською владою – це життєво важливий механізм досягнення власних цілей, то Тягнибок, умовно кажучи, може ввійти до парламенту на наступних виборах і затриматися там надовго і без цієї посади.

Що дасть «Яценюк»?

Багато хто у Львові пов’язав свої плани з післявиборчим використанням популярності Арсенія Яценюка. Лідер місцевого «Фронту змін» Степана Кубіва розглядали і як можливого кандидата на вибори мера Львова, і навіть як губернатора Львівщини (тоді, коли розмови про президента Яценюка сприймали ще більш-менш серйозно).

Блискучі перспективи вимальовувались і для блоку Яценюка на місцевих виборах. Різні соціологічні опитування прогнозували ще навіть не створеному блоку понад 10%. Щоправда, такий нестримний оптимізм дещо розвіявся після «нового курсу» Яценюка і особливо наслідків, які це мало для рейтингу молодого політика у Львові. Лише за серпень-вересень соціологи зафіксували майже 10-відсоткове падіння рейтингу Яценюка у Львові.

Як стверджують джерела в львівському штабі Яценюка, останнім часом серед штабістів панує доволі гнітюча атмосфера, яка поселилася там після появи смугастих білбордів та підсилюється кожною новою антиєесівською чи «новоімперською» ідеєю московських помічників Арсенія Петровича.

Підсумок

У Львові готуються до можливого президентства Януковича не менше, ніж до перемоги Тимошенко. Кожен з ключових гравців регіону бере до уваги обидва варіанти і, відповідно, готується до них. Зокрема місцеві соратники лідерки БЮТ. Так не було 2004-го, коли прихильники Ющенка розуміли, що ставка на «помаранчевих» – це ризик, за який при поразці доведеться дорого платити. Те, що відданої безкорисної праці задля її перемоги на місцях не буде, розуміє і сама ЮВТ. Навіть у Львові Тимошенко не знайшла людини, якій би вона могла довірити кампанію. Зрештою, Тимошенко пожинає плоди власного посіву. Наскільки гіркими вони будуть, покажуть найближчі два місяці.

P.S. Вже коли цей матеріал був готовий до друку, на світ з’явились плівки Димінського. Шляхом різних маніпуляцій, як то купівля ТРК «Міст-ТБ», залучення майна обласної ради та кулуарні домовленості з Львівською обласною державною телерадіокомпанії, ППД суттєво посилив роль у президентській (ефір львівського державного телеканалу може дати значний крен в сторону Януковича) і майбутній місцевій виборчих кампаніях. Відомо також, що тандем Димінського-Писарчука працюватиме і по лінії нових медіа-ресурсів власника «Карпат». З грудня 2009 року в ефірі телекомпанії Димінського УТ-Захід виходитиме новий телевізійний проект Писарчука, який наразі готує його медіа-команда.

Додати коментар (2500 знаків):

Iм'я*
Вiдгук*
OpenID
Код*

Коментарі до статті

Stakeholder09-01-2010 19:27

Tiльки Сaдoвий, в цьoму нeмaє жoднoгo сумнiву, нe знaю як щe мoжуть рoзкритикувaти йoгo oпoнeнти, aлe фaкт зaлишaється фaктoм, вiн нaйкрaщий мeр Львoвa з чaсiв нeзaлeжнoтi, i вiн вибрaв i впрoвaджує прaвильну стрaтeгiю рoзвитку,дужe бaгaтo зaxoдiв, фeстивaлiв, вiдбувaється зa пiдтримки мiськрaди i зa рaxунoк її спiвпрaцi з мiсцeвими пiдприємцями, всe цe рoбиться зaдля притягувaння людeй дo нaшoгo мiстa i нa рoзвитoк йoгo туристичнoгo пoтeнцiaлу,ствoрeння oсoбливoї aтмoсфeри Львoвa. I дiйснo нe тiльки культурoю живe Львiв, дужe бaгaтo здiйснюється eкoнoмiчниx прoeктiв з нaцioнaльними a тaкoж з зaкoрдoнними пaртнeрaми .Taкoж мiськрaдa eфeктивнo прaцює в прaвoвoму пoлi i зaдля пiдтримaння мoрaлi, зoкрeмa мoжнa видiлити турбoту прo бeзпритульниx твaрин, в бaгaтьox мiстax їx прoстo знищують a у Львoвi їx мaркують i стeрeлiзують, мiстo фiнaнсoвo пiдтримує притулки для твaрин, i виxoдячи з зaкoнiв прo мiсцeвe зaмoврядувaння стaрaється рeгулювaти вiдпoвiднo зaкoнoдaвствo щo дo утримaння твaрин i пoвoджeння з ними.Oдним слoвoм всe рoбиться для тoгo щoб рoбити Львiв всe бiльш рoзвинeним, цивилiзoвaним i привiтним як для мeшкaнцiв тaк i для гoстeй мiстa. Якщo кoгoсь цe нe влaштoвує, щoж, oбирaйтe Писaрчукiв i Димiнськиx i пoтiм прoклинaйтe їx зa тe щo всe тaк пoгaнo

ksssuuha9207-12-2009 20:58

Садовий зробив для міста більше всіх порівня Львів зараз і 4 роки тому . а те що він не підтримує олігархів лише плюс

Крос30-11-2009 23:28

По-перше,Тягнибок - націоналіст, а не нацист.Але,якщо б він навіть і був нацистом - І ЩО?

ІГОР29-11-2009 22:46

Тягнибок - нацист!

Олег29-11-2009 22:45

РОБОТА