Проза життя

shakhtar.com

"Шахтар" знову не виграв у Полтаві

Огляд матчів 3-го туру Прем'єр-ліги

У цьому контексті маю на увазі не лише конкретний функціональний стан того чи іншого футболіста донецької команди. Власне, цей показник достоту суб’єктивний, він має здатність змінюватися за короткий часовий проміжок. Себто форма має властивість форсуватися чи її показники зростати в процесі входження в сезон. Певен, усе це в "Шахтарі" буде. Якщо не найближчим часом, то трішки пізніше. Я про інше. Старт нового сезону наглядно (як для мене) продемонстрував, що "Шахтар" на даний момент неготовий грати на кілька фронтів. Парадоксально, як на перший погляд, але це справді так. Луческу елементарно не вистачає виконавців високого ґатунку. В той час як достоту кваліфіковані футболісти "Шахтаря" поповнюють ряди конкурентів. Зверніть увагу – після того, як Мірча Михайлович у поєдинку проти "Ворскли" зняв двох основних гравців (Фернандіньйо та Жадсона), гра "Шахтаря" в центрі поля повністю розладналася. Не кажучи вже про дії донеччан в обороні та нападі. Цілком ймовірно, що наставник віце-чемпіонів країни робив ці рокіровки з благим наміром – поберегти стрижневих футболістів для матчу проти "Тимішоари". Однак, піклуючись про журавля в небі, він не втримав і синиці в жмені. І не факт, що журавель той буде впольований. Надто вже в нинішньому "Шахтарі" багато проблем.

Відверто кажучи, матч проти "Тимішоари" особисто я чекаю з острахом. Безпосередньо після першого поєдинку мені здавалося, що гірникам на виїзді в Румунії буде простіше, аніж удома. Проте після полтавського виїзду мене гризуть смутні сумніви. Враховуючи стан "помаранчево-чорних", немає жодної гарантії, що "Тимішоара" не зможе зробити те, що зробила "Ворскла". Повторюся – аргументів на користь прогресу багатьох гравців команди Луческу поки що катастрофічно бракує.

Приміром, у нападі можна покластися хіба що на Луїса Адріано. Гладкий і особливо Агахова ще не готові вирішувати серйозні завдання. Іщенко, Кучер, Чижов і навіть Чигринський із періодичністю, гідною іншого застосування, припускаються фатальних, результативних помилок. А провести ротацію, наголошую, немає можливості. Одних вже/ще немає, інші – далеко. Тому я розумію Ахметова, який не відпустив Чигринського до "Барселони". У разі від’їзду Дмитра захист "Шахтаря" із непереконливого миттєво перетворився б на прохідний двір. Однак у той же час я навідріз відмовляюся розуміти самого Чигринського, який не використав свій головний шанс у житті.

Тільки не треба тут базікати про патріотизм і інші красиві речі. Не для глечика капуста. Свого часу Шевченко теж опинився перед подібним вибором. І зробив його на користь європейського суперклубу. І що, прогадав? Так то ж форвард, якому простіше засвітитися. Чигринський – перш за все професіонал. Він має зростати і як футболіст, і як людина. З обопільною користю як для себе, так і для збірною. Вважаєте, він буде прогресувати, граючи поруч із Кучером? Особисто я в цьому сумніваюся. Проте певен, що подібного шансу більше не буде. Навряд чи до таких команд кличуть двічі. Як приклад згадайте ситуацію з переходом оборонця Відіча із "Спартака" до "Манчестера". Москвичі також пропонували сербові залишитися, обіцяли вдвічі підняти зарплатню, проте хлопець ризикнув. І хто нині "Спартак", а хто – Відіч?

Утім, не будемо більше про це. Вибір, яким би він не був, зроблено. Як мовиться, кожному – своє. Дійсно, складна ця робота – тягнути бегемота з болота...

А тим часом ворог, тобто суперник, не спить. Зернятко до зернятка – і "Динамо" вже на два очки випереджає володаря Кубку УЄФА. Знову ж таки, оцінити справжній нинішній потенціал команди Газзаєва надзвичайно складно – відсутній фон, на якому це можна робити. Проте вона, команда, (принаймні поки що) має одну непогану рису – не втрачати "свої" очки. І на тлі того таки "Шахтаря" виглядає привабливіше з точки зору можливості підсилювати гру в процесі матчу.

Цікаво, що не тільки "Динамо" а й загалом "корпорація Коломойський та партнери" стартували переконливо. І "Дніпро", і "Арсенал" йдуть із мінімальними турнірними втратами. Один лиш "Кривбас" поки що пасе задніх. Та у команди Тарана є відмазка – складний турнірний графік, коли в перших трьох турах довелося зустрітися одразу з обома заклятими друзями.

Хоча щодо "Дніпра" я, можливо, й погарячкував. Приміром, таку команду, якою нині є луганська "Зоря", така команда, як "Дніпро", може не лише безболісно загнати за Краснодон, а просто закидати капелюхами. Окрім морально-вольових якостей, котрі вмикаються дуже рідко, багатостраждальній "Зорі" похизуватися нічим. Особливо кваліфікацією людей, котрі волею випадку опинилися на тренерській лаві. У "Дніпра" ж є все. Навіть більше. За винятком хіба що голови. Тренерської. Навіть на суддів нарікати, як раніше, дніпрянам вже не доводиться. І вони, судді тобто, лізуть із шкіри, щоб догодити. Але не вміють цього робити елегантно, невимушено, діючи за задавненою звичкою рубати хвоста по самісіньку голову.

Хоча, з іншого боку, чому тут дивуватися? Понабирали суддів із Макдональдсу, то чого від таких можна очікувати? Як не син Дерда, так син Грися. Чи нащадок Арановського. Або Лисенчука. Останній у грі "Зорі" проти "Дніпра" за фол останньої надії замість порушника Грінченка вилучив ні в чому не винного Омоко, який довго не міг второпати, що й до чого, а головне – за що? Може, Лисенчук просто расист?

...А "Чорноморець" програв утретє поспіль. Без гри, без варіантів, без надії. Вочевидь, треба, щоб одесити поступилися й наступного разу, аби бос нарешті побачив і зробив висновки, хто керує його командою.

Ось де проза життя – сер Боббі Робсон помер, а всілякі там "несери" продовжують "тренувати", катуючи й себе, й інших. Воістину, справедливості немає як у житті, так і на полі...