Переднє слово
За ухвалою Соціяльно-Економічного (ІІІ-го) Відділу Української Академії Наук 27 лютого 1919 року засновано було під головуванням (тепер уже покійного) академика О. І. Левицького „Правничу Термінологічну Комісію“ в складі: акад. А. Ю. Кримського, акад. Б. О. Кістяківського (тепер уже покійного) та правників-практиків: М. І. Радченка, О. Ф. Хруцького, П. Я. Стебницького, В. М. Ачкасова, О. М. Бутовського й І. Ю. Черкаського. Останнього, тоб-то І. Ю. Черкаського, новозаснована Комісія на першому-ж свойому засіданні (10 березня р. 1919) обрала на секретаря. Тоді-ж-таки поповнила вона свій склад, запрохавши в число членів В. О. Коренева, В. О. Крижанівського, Г. Д. Вовкушівського, М. Ф. Чернявського, В. В. Колбасьєва, О. О. Тізенгавзена, В. С. Назімова, В. І. Грекова, М. Д. Пухтинського, Д. А. Марковича, А. Л. Дроб’язка та В. Д. Гаврика, а на засіданні 17 березня того-ж року — В. І. Войткевича-Павловича, М. І. Ляхницького, М. М. Товстоліса й К. М. Кротевича. Отже „Правнича Термінологічна Комісія при Соціяльно-Економічному Відділі Української Академії Наук“ складалася з трьох академиків і двацяти правників-практиків; але вужча редакційна колегія звичайно не переходила цифру шістьох людей.
На засіданнях 22 — 24 березня 1919 р. визнано було, що треба дати не вузьку спеціяльну збірку термінів, а такий російсько-український правничий словник, до якого увійшли-б відповідні властивостям українського права й мови — по змозі всі найпотрібніші для біжучої щоденної праці правника-практика слова, терміни та вирази; а тому такий словник повинен містити в собі не самі-но суто-правничі терміни з паростів права кримінального, цивільного, фінансового й т. и., ба й слова так званого вищого розуміння, та по змозі всі ті слова та вирази, які потрібні правникові в його щоденній праці при складанні різного роду правничих актів, при виголошенні промов на суді, при судовому та адміністраційному діловодстві, листуванні й т. и., нехай би читач правничого словника таким чином мав змогу завдовольнити цю свою потребу, не звертаючися ще й до инших, „нетермінологічних“ російсько-українських словників.
Ще й перед тим, як Академія Наук заснувала свою Правниче-Термінологічну Комісію, на Україні вже була провадилася праця в цьому напрямкові, дещо було зроблено, почасти навіть і опубліковано. Українське Правниче Товариство вже було й друком видало свій „Короткий московсько-український словник судівництва та діловодства“; термінологічні комісії державних установ України за часів попередніх урядів (Центральної Ради, гетьмана) теж провадили роботу та й зредагували цілі збірки потрібного матеріялу. Все те Правниче-Термінологічна Комісія Академії Наук у своїх руках мала та й критично використала; але довелося покласти ще дуже й дуже багато труду на те, щоб збільшити реєстр усіх правничих термінів, які потрібують українського перекладу. Для зредагування реєстру притягнуто було до діла всі латинські, німецькі, французькі й російські словники, які тільки можна було під той час здобути в Київі, переглянуто було й збірки російських законів, а для української частини — як-найширше використано було чотирьохтомовий „Словарь украинскаго языка“ Б. Д. Грінченка і новітню наукову літературу, українською мовою друковану. Обговорювати та колегіяльно ухвалювати альфабетно-погуртовані терміни Комісія почала 5-го квітня 1919 р., а скінчила 26-го березня 1921 р. (тоб-то замалим не в 2 ½ р.), потративши на це 395 засіданнів (у 1919 році — 144, у 1920 р. — 137 і в 1921 р. — 114). Щоб не затримувати працю, з 10 травня 1920 року, для обговорювання додаткового матеріялу, що увесь час прибував, на ті літери, котрі Комісія вже перейшла, було виділено підкомісію; на обговорювання додаткового матеріялу підкомісія витратила 93 засідання (13 в 1920 році, 23 в 1921 р. і 56 в 1922 році), закінчивши працю 30 червня 1922 року.
Скінчивши перше своє завдання, себ-то критично обговоривши й ухваливши оснівний лексичний матеріял, взятий із живої української мови, Правнича Комісія вступила в другу стадію своєї роботи. Вона притягла до діла ще й тую давню українську правничу термінологію, яку розкидано щедрою рукою по давніх українських актах (друкованих і рукописних) і по розвідках старих українських правників.
Для цього Комісія використала:
1) „Общій словарь“ (давньоукраїнської мови XIV — XV в.), доданий до збірки Вл. Розова „Южнорусскія грамоты“ т. 1, 1917 р. стор, 1 — 75; вкорочено він зазначається: ЮГ.
2) „Словарь книжной малорусской рѣчи XVII в.“, доданий до розвідки П. Житецького „Очеркъ литературной исторіи малорусскаго нарѣчія“. Вкороч.: ЖО.
3) Акти, надруковані в праці О. М. Лазаревського: „Очерки по исторіи Малороссіи“, вип. V за 1899 р. Вкороч.: ЛОМ.
4) Акти, надруковані в праці О. М. Лазаревського „Украинскія історическія мелочи“. Вкороч.: ЛИМ.
5) „Архивъ Юго-Западной Россіи“ (АЮЗР), особливо ч. 6, т. І; ч. 8, т. III, і т. V.
6) Акти, додані до праці О. М. Лазаревського: „Замѣчанія на историческія монографіи Д. П. Миллера „О малорусскомъ дворянствѣ и Статутовыхъ судахь“. Вкороч.: ЛЗ.
7) Акти під заголовком: „Стороженки. Фамильный архивъ“ т. VI. Вкороч.: СФА.
8) Рукописну розвідку бунчукового товариша Чуйкевича: „Судъ и росправа“ 1750 р. Вкороч.: ЧСР.
9) „Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи г. Кіева“; К. 1844. Вкороч.: ТОК.
10) Акти, що їх зібрав О. М. Лазаревський (з відділу рукописів бібліотеки кол. київськ. університету): Протоколи Полтавського Полкового суду. Вкороч.: ЛР, або РЛ.
11) Акти Віл. Арх. Ком. т. XVIII. Вкороч.: АВАК.
12) Почаївський стародрук XVIII в. „Сѣмя слова Божого“.
13) „Акты Полт. город. уряду XVII в.“, вип. І, — Модзалевського. Вкороч.: АКПГУ.
14) Документи Рум’янцівського опису, Переяславський полк (рукоп. відд. бібліотеки кол. київськ. університету). Вкороч.: РО.
15) Договір та ухвала між гетьманом Орликом і військом Запорізьким.
16) Черниговскія Губернскія Вѣдомости. Вкороч. ЧГВ.
Із зазначених джерел Комісія взяла близько 2.000 слів-термінів. Багато поміж ними було таких, що й досі любісінько живуть в устах українського народу, але траплялися й такі, що їх у живій мові тепер уже нема. Перед такими, тепер невживаними словами дається в нашому словнику зазначка: „(стар.)“ тоб-то „старе“, чи там — „староактове“. Яка була ця праця тяжка, видно хоч-би з того, що на вибирання термінів із словника, доданого до „Южнорусскихъ грамотъ“ В. Розова, Комісія затратила 10 засіданнів, а взяла звідти всього тільки 68 слів-термінів — себ-то одно засідання ішло пересічно на 7 термінів! Студіюючи-ж сами акти, Комісія спромагалася зачитувати в одно засідання пересічно один друкований аркуш і, обміркувавши зачитаний текст, могла взяти для словника звичайно яких-небудь 6 — 8 термінів.
Працюючи над вибором слів-термінів і виразів із давньої правничої мови, Комісія рівночасно не переставала й далі користати із живої української мови, посилаючи для цього в різні місця України окремих своїх членів, щоб вони безпосередньо з уст народу збирали правничі терміни, за наперед укладеною програмою. Крім того й сучасне українське друковане слово, наскільки в ньому можна бувало знаходити потрібний матеріял, не було й надалі залишено без уваги. Отож, використано було ще ось які видання:
1) Переклад П. Куліша: Маніфест 19 лютого 1861 року з Положенням про селян. Вкороч.: КМ.
2) „Чумацькі народні пісні“ Рудченка.
3) Словник Яворницького, т. І.
4) Словник, доданий до граматики українського язика Ів. Нечуя-Левицького. Вкороч.: ІЛ; або: Неч.-Лев.
5) „Сьогочасна часописна мова на Україні“ — Ів. Нечуя-Левицького.
6) „Перехресні стежки“ Ів. Франка (повість на карному ґрунті). Вкороч.: ПС (ІФ).
7) „Історія Туреччини“ (1923) акад. А. Ю. Кримського. Вкороч.: ІТ.
8) „Правнича Часопись“ річник VI.
9) „Державний Вісник“ за 1918 р.
а надто:
10) Радянське законодавство — низка збірників.
Це була, так сказати, вже третя стадія роботи над словником.
І от, з 1922 року Комісія приступила до остаточного редагування словника, присвячуючи на це до 6 годин щоденної праці, і за 136 засіданнів-днів (31 засідання в 1923 році, й 105 — в 1924 р.), закінчила працю на 13 червня 1924 року. Тоді цей словник пішов на філологічну редакцію до акад. А. Ю. Кримського. Він охоче взяв на себе цю нелегку повинність, бо тимчасом Державне Видавництво (мабуть через брак коштів) одклало на довший час друкування ІІ-го тому академічного „Російсько-українського Словника“, що мав-би виходити в світ під редакцією акад. А. Ю. Кримського, і шановний академик уважав за свою моральну повинність пильно попрацювати хоч над правничим словником, раз нема змоги працювати над редагуванням ІІ-го тома загально-академічного словника) ). Робота академика А. Ю. Кримського не обмежилася на суто-філологічному обробленні поданого йому матеріялу: він ще й од себе збагатив словник термінами, взятими з тих джерел, якими Комісія не встигла покористуватися. На початку 1926 року словник почав і друкуватися.
Здавши свою працю для редагування акад. Кримському, Комісія одначе не перестає й далі збирати матеріял для поповнення того складеного словника, чи то із давньої української правничої мови, чи то із сьогочасної, сподіваючися внести нові матеріяли до словника вже в другому його виданні.
Оце така зовнішня, довгенька нівроку, історія нашої більше ніж семилітньої пильної роботи. Та варто ще зазначити й той матеріяльний стан, в якому перебувала Комісія, збираючи матеріял для словника й складаючи його. Члени Правничої Комісії вважалися нештатними науковими співробітниками Української Академії Наук і тому жадного місячного утримання не одержували. Тільки поодинокі члени займали штатні посади в Академії по инших, несловникових комісіях і ділилися своїм (звичайно нужденним) утриманням з тими, хто нічого не одержував. Потім з 1923 року Академія з мізерних коштів, одпущених їй на науково-операційні видатки, могла вже дещо виплачувати за опрацьовані в Комісії картки, але небагато, тільки 40 відсотків. Щоб уявити собі, скільки навіть тоді одержував кожен член Комісії, нагадаймо, що бували засідання, коли Комісія, перечитавши більше-менше 1 друкований аркуш актів, ухвалювала звідти для словника якихсь 6 — 8 термінів. Якщо рахувати картку за найвищим тарифом (11,72 коп.), то матимем за одно засідання, беручи на одно засідання 7 опрацьованих карток, всього на всього 11,72 X 7 = 82 коп. Це — на 6 чоловіка, що працювали в 1923 — 24 рр. або на одного чоловіка — по 82 : 6 = 13 ⅔ коп. за одно засідання. Через те-ж, що Академія могла виплачувати тільки 40 відс. зазначеної суми (а бували часи, коли Академія оплачувала всього тільки 5 відс., а бувало, що й нічогісінько), то за одно засідання кожний член Комісії одержував по 4,4 коп. (навіть не цілого п’ятака!), а на місяць припадало на одного по 1 — 1 ½ карб. Ції цифри аж надто красномовні, навіть без усяких коментарів, і додати варто хіба лиш те, що члени Комісії свою уперту працю провадили в жахливих умовах не тільки голоду, ба й холоду, бо приміщення Академії Наук узимку не опалювано: Академія не мала дров. Вже аж тоді, як праця над словником вступала в свою останню стадію, прийшло на допомогу авторам Державне Видавництво України. Воно, думаючи попереду само видрукувати цей словник, виплатило Комісії певну частину авторського гонорару, а потім дозволило Комісії видати словник самостійно, як суто академічне видання, з тим, щоб узяту од Держвидава грошову підмогу повернути йому готовими видрукуваними примірниками книжки. За це Комісія складає Держвидавові щиру подяку.
На закінчення почуваємо моральний обов’язок пом’янути тих товаришів-членів Комісії, яких немає вже в живих і які, таким чином, одійшли від роботи не з власної волі. В 1919 році померли не своєю смертю О. О. Тізенгавзен і В. В. Колбасьєв, останній раз узявши участь в засіданні Комісії 12 серпня 1919 р.; 1920 року помер В. І. Греків, взявши останній раз участь у праці Комісії 16 вересня 1920 р.; в 1921 р. помер з голоду О. Ф. Хруцький, що останній раз брав участь у праці 17 листопаду 1921 р.; в 1922 році 10 вересня помер М. І. Радченко, останній раз брав участь у праці 3 серпня 1922 р.
М. І. Радченка ще 28 квітня 1919 року обрано було на заступника Голови Комісії, і він одтоді й аж по день своєї смерти керував працею Комісії, бо голова Комісії академик О. І. Левицький через свою старезність і хорість не міг звичайно брати діяльної участи в роботі. Після Радченкової смерти на голову обрано було В. О. Крижанівського (15 серпня 1922 р.), а як він зріксь обов’язків голови, то на голову обрано було І. Ю. Черкаського (25 листопаду 1923 р.). Секретарем з 25 лютого 1921 року і на цей день перебуває В. І. Войткевич-Павлович.
Випускаючи у світ оцей словник, ми його назвали не «Правничий Словник», бо в нього ввійшли не тільки-но суто-правничі терміни, а «Словник Правничої Мови», бо заводилися до нього й усякі инші слова-терміни й вирази, що потрібні бувають правникові як в усній так і в писаній правничій мові. Про це ми згадали в початку нашої передмови.
Ми дуже добре бачимо й знаємо, що в нашому словникові є прогалини, безперечно знайдуться й помилки; живовидячки, багато ще треба буде попрацювати над вивершенням його для другого видання. Ми свідомо подаємо багато синонімів, бо наш словник — академічний, науковий і подає те, що зачерпнув із різних джерел. Окрім того ми гадаємо, що живу мову не можна механізувати, і не можна втиснути різні відтінки в одне слово: одне слово не раз-у-раз може покривати всі відтінки того чи иншого розуміння. Працюючи тепер багато над перекладами наукових розвідок українською мовою, ми, що склали оцей словник, наочно переконуємося, що без синонімів, без відтінків того чи иншого розуміння-терміну, перебутися не можна: влучним бувши в одному сполученні, той самий термін в иншому сполученні слів вже й не підходить.
Свідомо ми повводили в словник багато слів із давньої правничої української мови, щоб з’ясувати звязок сучасної мови з давньою, підвести під сучасну правничу мову історичний ґрунт і показати, яку силу слів із давньої правничої мови заховує сучасна мова України й як жорстоко помиляються ті, котрі обвинувачують теперішню українську мову, закидаючи їй штучність, кованість, галичанізм, то-що. Адже показується, що ті самі слова, котрі иноді, здається, так ріжуть наше зросійщене вухо, мала в уживанні українська мова ще перед 200 — 300 роками. І тільки відірвавши нас у другій половині ХVIII в. од нашої давньої культури, від нашої української наукової мови, русифікаційна політика московського імперіялізму примусила нас забути тую мову, одзвичаїла нас навіть правильно читати ту давню українську мову, та й то так ґрунтовно одзвичаїла, що коли-б українець кінця XVII віку почув, як сучасні вчені українці (звичайно котрі не філологи) вимовляють, читаючи давні українські акти, то він подумав-би, що то читають якоюсь чужою, незрозумілою для нього слов’янською мовою.
Прохаємо українських правників і взагалі українське громадянство подавати листовно свої зауваження з приводу нашого словника. А хто хоче й може, той навіть і матеріяли, особливо з уст українського народу, нехай ласкаво надсилає до Комісії. Їх вона вдячно візьме всі до уваги і в майбутньому виданні повиправляє пропуски, недоладності й помилки, які будуть зазначені.
У Київі. Редакційна колегія.
Року 1926-го червня 15.
ПОЯСНІННЯ ВКОРОЧЕНЬ.
- (Розділка, дефіс), поставленая перед кінцем слова, заміняє собою цілий початок слова. Наприклад, коли в рубриці «Авторитéт» ми стрічаємо: «доверяться чьему -ту», то маємо це читати: «доверяться чьему авторитéту». Або знов: Безвозмéздный, -но — треба читати: Безвозмéздный, безвозмéздно». Очевидячки, так само — і в українських словах. Напр.: «передплáтник (-ка)» треба читати: «передплáтник (nominativ), передплáтника (genitiv)».
( ) Круглі дужки, поставлені поруч називного відмінку, визначають, що в дужках подано форму родового відмінку. Прим., вищенаведений приклад «передплáтник (-ка)» треба розуміти так: «називний відмінок — передплáтник, родовий відмінок — передплáтника». Коли-б дужок не було, то треба було-б розуміти, що подано форму рівнорядну; от, «промóвець, -вця» треба розуміти: «промóвець» и «промóвця», тим часом як «промóвець (-вця)» має визначати: «наз. відм. — промóвець. род. відм. — промóвця». В инших випадках круглі дужки показують, що якусь літеру або цілий склад можна й читати, а можна й не читати; от, «торгóв(éльн)ий» треба розуміти: «торгóвий», або «торговéльний». Коли надруковано: «(роз)дрóблення», то це значить, що єсть і слово «роздрóблення», і просто «дрóблення».
[ ] Ламані дужки показують на паралелізм. Прим. «пó[í]мста» читати треба: «пóмста», або «пíмста». Окрім того в ламаних дужках ставляться фразеологічні приклади.
Инші вкорочення.
бот. — ботанический термин
вульг. — вульгарно
гал., галицк.— галицкое слово
делик. — деликатно
диал. — диалектизм, в диалектах
ж. р. — женский род
зап., западн. — западно-украинское слово
зоол. — зоологический термин
мед. — медицинский термин
мн. — множественное число
м. р. — мужеский род
муз. — музыкальный термин
напр. — например
напыщ. — напыщенно
отгл. сущ. — отглагольное существительное
отрицат. — отрицательно
полож. — положительно
полон. — полонизм
пренебреж. — пренебрежительно
провинц. — провинциализм
разгов. — разговорное слово
сказ. — сказуемое
см. — смотри
соб. — собирательное
сов. — совершенный вид
с. р. — средний род
стар. — старинное неупотребительное теперь слово
ув. — увеличительное
ум. — уменьшительное
устар. — устарелое слово
фамил. — фамильярно
хим. — химический термин
Про українські дієслова треба пам’ятати, що вони в словнику подаються в формі як виду недоконаного, так переважно й доконаного (російська форма здебільша береться тільки недоконана). Тому, напр., елліптичне: «Обгонть — випереджти, впередити, переганти, перегнти» треба повністю читати так: «Обгонть, обогнть — випереджти, сов. впередити, переганти, сов. перегнáти»
Нарешті, зазначім, що новий російський правопис ще досі твердо не встановив альфабетного порядка для того апострофа (’), який у середині слова замінив собою скасовану літеру ъ. У нашому словникові найчастіш береться давній порядок розміщення російських слів (що, здасться, і тепер має найширше вживання). Напр., російське слово Об’единéние іде в нашому словнику після слова Óбщность (ст. 96). Тільки-ж подекуди з огляду на українського читача згадуються такі російські слова ще й у порядкові альфабету українського, в якому об’ед... має, як відомо, місце поруч обед... (див. ст. 91). Та напевне, через неминучий недогляд, повстала в декотрих випадках певна непослідовність, якої ми сами не помітили, а помітить уже, хіба, читач.