Отут уже коло дезінформації замкнулось.

Брехлива теза про характер ставлення Президента України і секретаря РНБОУ до інтернет-видань, спотворення змісту обговорюваних проблем на засіданні РНБОУ і прийнятих рішень розповсюджено серед широкого загалу.

І не тільки українського: адже Інтернет - це світова глобальна мережа.

Здається, все зрозуміло.

Проте деякого коментаря ця ситуація потребує.

Як бачимо, безпосередню участь у даній акції брали різні видання - інтернетівські і друковані, українські і російські, так звані опозиційні, а якщо точніше сказати - виключно деструктивні, і такі, що на словах декларують свою прихильність до Президента і нібито клопочуться про його позитивний імідж, а на ділі використовують будь-який привід для його компрометації. У даному випадку організаторами піарівської акції якраз і були ці інтернет-провокаторські видання, точніше ті, хто за ними стоїть і хто оплачує роботу найманців (великого секрету, хто є їх власниками, немає).

Примітна у цій ситуації роль газети Верховної Ради України "Голос України" і її кореспондента Людмили Коханець. З інтернет-листками все ясно, їх мета із самого початку була зрозуміла, правдивість і достовірність інформації про засідання Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня їм була ні до чого, більшість із них до журналістики мають дуже приблизне відношення.

Але ж, питається, могла професійна журналістка, працівниця офіційного органу преси Коханець не користуватися інтернет-дезою, а звернутися до голови Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації Олександра Зінченка, який взяв участь у засіданні і виступив на ньому з грунтовною промовою, попрохати його розповісти читачам газети Верховної Ради України про суть питань, які обговорювалися на засіданні РНБОУ? Чи до інших учасників засідання: віце-прем'єр-міністра Семиноженка В.П., голови Рахункової палати Симоненка В.К., голови Державного комітету зв'язку та інформатизації Довгого С.О., голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Холода Б.І., голови Національної спілки журналістів Лубченка І.Ф, академіка-секретаря Національної академії наук Дзюби І.М. тощо? Чи врешті-решт безпосередньо до членів Ради національної безпеки і оборони України?

Та ні, їй - пасивній чи активній учасниці здійснюваної провокації, достовірна інформація аж ніяк не було потрібна. Своє завдання (з точки зору методів чорного піару, одне із найсуттєвіших, а саме: закріплення дезінформації в офіційному друкованому органі) вона виконала блискуче (див. матеріал Знамєнського "Регулировать или :запрещать? Интернет как угроза национальной безопасности").

Зрозуміло, що проблема "інтернет-видань" тут ні при чому.

Суть дещо інша.

За останній час Радою національної безпеки і оборони України прийнято ряд важливих рішень і заходів стосовно діяльності спільних підприємств із неіснуючими іноземними інвестиціями і їх ухилення від сплати податків, боротьби із корупцією і злочинністю у сфері енергетики, транспорту, тіньовій економіці, наведення порядку у галузі зв'язку та інформатизації, припинення незаконного перекачування валютних коштів за кордон тощо.

Наведемо конкретні приклади. Завдяки вжитим РНБОУ заходам тільки у сфері СП і залізничного транспорту зруйновані схеми, за якими щорічно розкрадалося біля 5 млрд. грн. За матеріалами розслідування порушено десятки кримінальних справ, поставлено заслін незаконному збагаченню купки ділків, що намагалися і намагаються узурпувати владні позиції в політиці і економіці, фінансові потоки, які безпощадно привласнювалися певними особами, повернуто у галузь. Реальні економічні результати відчутні вже сьогодні.

На засіданнях Ради вирішувалися принципові кадрові питання, звільнено з високих посад декілька керівників, зокрема, колишнього голову Державного комітету зв'язку та інформатизації України Олега Шевчука. До речі, на останньому засіданні РНБОУ досить гостро поставлено питання про причини невиконання колишнім Урядом - взагалі, і Шевчуком - зокрема, Національної програми інформатизації країни, Указу Президента України "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" від 31 липня 2000 року (роботу Уряду, Держкомзв'язку, Держкомінформполітики визнано незадовільною). Також вказувалось на серйозні фінансові порушення у галузі зв'язку, інформатизації, телебачення і радіомовлення, прийнято рішення про проведення розслідування та фінансову перевірку відповідних установ, притягнення винних до конкретної відповідальності.

Ось в чому полягає суть піарівської акції, приводом до якої стало засідання Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 року, та істинні причини інформаційної війни, розв'язаної проти РНБОУ. І ніякі інші.

В той же час варто зазначити, що інтернет-провокацію з точки зору методів "чорного піару" здійснено професійно. Вона може слугувати класичним прикладом використання брудних технологій у політичній боротьбі і з повним правом посісти належне місце у піарівських посібниках, підручниках, методиках, де аналізуються схеми розповсюдження дезінформації і оббріхування та розповідається про їх використання у політичній боротьбі і недобросовісній конкуренції.