Гуцульська міфологія Сергія Іванова

Якщо за аксіому взяти твердження художника Влодка Кауфмана про полісність роботи галереї “Дзиґа” (якою, з одного боку, захоплюються, а з іншого – їй погрожують), то виставка живопису львівського художника, члена Національної спілки художників України Сергія Іванова – ще один аргумент, що для захоплення є серйозні підстави.

Мова про знаного у світі графіка, який водночас понад десять років пропрацював викладачем кафедри оформлення й ілюстрації книги Української академії друкарства, розробив декілька потрібних навчальних курсів, але головне – оформив чимало видань (серед яких повне зібрання творів Михайла Грушевського), які нині є гордістю української книги. Володар призових місць (перших зокрема) на творчих конкурсах у Бельгії, Італії, інших державах, графік-естет Сергій Іванов нині презентує свої експерименти у площині малярства. Взявши за основу своєї творчості тезу, що художник не повинен бути застиглим, він, поза іншим, представляє своє бачення гуцульської міфології.

Властиво, міфологією – зокрема давньогрецькою – Сергій Іванов захоплювався віддавна. А в гуцульську заглибився випадково. Його знайомий Володимир Захарчук із Чернівців, який займається зеленим туризмом, запропонував художникові оформити відпочинкові котеджі гуцульськими міфологічними сюжетами.

“Коли я заглибився в міфологію Гуцульщини, то збагнув, що скоро не вийду з неї, – зізнався художник “Газеті”. – Маю намір зробити на цю тему офорти, а потім і пластику. Площина для експериментів неозора. Це настільки унікальний світ, просякнутий світлом і позитивною енергетикою, що байдуже його сприйняти може хіба лиш камінь”.

“Мені подобається розлите в усіх творах Сергія Іванова сяйво доброти, – сказав на відкритті письменник Роман Лубківський. – У нашу дуже агресивну сучасність єдине, що може об’єднувати, – це те, що робить людей людьми. Сергій Іванов знаходить це. Він будує сюжети своїх творів на позитиві, на доброті, й це те, що не може не тримати при ньому”.

Цікаво, що, працюючи над темою, художник аж тричі побував на Гуцульщині. Однак спеціально не спілкувався ні з місцевими мешканцями, ні з науковцями, аби не затьмарити відчуттів, які будила природа. Щоправда, гуцулами захопився, їхньою відкритістю поглядів та усмішками до світу, але у творчій праці поклався на дві тематичні книги та уяву, а також на власне сприйняття світу.

“Я вірю в дивовижні сили, в долю, – додав Сергій Іванов. – Адже зі мною за життя відбулося багато історій, які не пояснені ні логічно, ні науково. І знаю одне – якщо людина веде праведне життя, з природою вона зможе домовитися. А якщо зможе домовитися з природою, то домовиться і зі собою”.

Ярина Коваль
www.gazeta.lviv.ua