Який чарівний цей світ... (емоції з утроби)

Ми святкуємо свій День народження із запізненням на дев'ять місяців. Ця фраза є свого роду лейтмотивом виставки “Який чарівний цей світ”, що зініційована Львівським центром репродуктології "Інтерсоно". Проект, що нині презентується у МО “Дзиґа” покликаний зупинити майбутніх матерів у спробах аборту, навчити їх любити ще ненароджене маля так само, як те, що вже з'явилося на світ.

Ці двадцять п'ять тривимірних ультразвукових зображень діток в материнській утробі, зроблених лікарями клініки лікарями Палигою та Мороз, відкривають усі грані емоцій та переживань цих малюків. Знімки, які завдяки найсучаснішій технології, можна зробити уже з дванадцятого тижня існування плоду, ловлять і фіксують мить їхніх настроїв. Усмішку або солодко заплющені оченятя, скоцюблені ніжки чи “німб” навколо голівки... Подекуди, на ранніх термінах вагітності, на цих великоформатних квадратних знімках ще не помітно усього цього - лише клубочки-клітини, проте дивлячись дивним чином відчуваєш присутність у цьому коричнувато-теплому просторі маленького життя.

Ігор Палига, акушер-гінеколог, ультразвуковик Львівського центру репродуктології “Інтерсоно”:

•  Ідея цього проекту зародилася у нас рік тому рік тому, коли ми навчилися обробляти і отримувати трьохвимірне зображення плодів, які ще не народилися. Бачили, що багато батьків, які очікують дитину, ще не розуміють, що з ними відбувається і часто це призводить до негативних наслідків. А на ці з зображення майбутньої дитини багато пацієнтів реагували приємно і жодного разу негативно. Це посилювало зв'язок між матір'ю і малям, батьком і малям і навіть зв'язок між подружжям. Вони вже любили цю дитину так, ніби вона вже народилася. Щоразу приходили до нас, очікували зустрічі, адже уже могли спостерігати за ним. Окрім того, ми хотіли показати ці зображення суспільству, що попередити небажані вагітності, аборти. Я дотримуюся думки, що ми святкуємо свій день народження на дев'ять місяців пізніше, ніж мали б. Адже вже з десяти тижнів ми можемо спостерігати повністю сформований організм.

•  З якого віку дитини вдається зробити отакі фотографії, які представлені на виставці 3 “Дзизі”?

•  З дванадцяти тижнів. У цей період відбувається дуже важливий огляд, на якому ми можемо попередити хромосомну патологію. А обличчя плода гарно видно у 24-26 тижнів. Але, звичайно, зображення добре виходить не щоразу. Плоди бувають сором'язливі, часто ховаються за руками, пуповиною, плацентою і деколи не вдається побачити їхні обличчя. А інколи вони відкриті, дрімають собі...

•  Тобто можна говорити про те, що це перші паростки майбутніх характерів цих дітей?

•  Деколи батьки впізнають свої характери. А буває, що ми просто потрапляємо на період або спокою або активності. Чи не бояться плоди ультразвуку? Я не спостерігав реакції, але ультразвук – це нешкідлива процедура.

•  Чому ви вирішили зробити з цих світлин саме мистецьке явище – виставку?

•  Тут уже є філософський момент. Кожна людина має свою думку щодо цього, а як відреагує суспільство – побачимо.

•  Знаю, цією виставкою уже зацікавилися у інших містах?

•  Так. Сподіваюся, її побачить у Києві і у Польщі.

Продовженням теми і фактично повноцінною акцією-продовженням ідеї виставки стала інсталяція невтомного у творчих пошуках Влодка Кауфмана. Поклавши у візки, на яких зазвичай везуть продукти у супермаркетах, барбі, пупсиків та ікони у поліетилені, митець таким чином висловив своє ставлення до проблеми не лише абортів, але й клонування.

•  Мене ідея цієї виставки “Інтерсоно” настільки зацікавила, що я сам захотів взяти у ній участь. Заінстальований простір – це і є моя реакція на усе це. Сама ідея тієї виставки для мене є важливою в тому сенсі, що ставить собі за мету примусити людей застановитися над існуванням проблем абортів, клонування, які зараз є на часі. Для себе не до кінця переконаний чим клонування і допомога запліднення є етичнішим ніж аборт. Але я не суддя і не беруся на це відповідати. Це просто моя реакція. Ці клоновані пупсики, барбі і ікона в поліетилені – увесь цей сурогат поєднання є моїм способом загострити увагу на проблемі...

Оксана КЕРИК