У галереї 3 червня відкрився „новий Всесвіт”. Без жодних перебільшень. Художній, інтелектуально-чуттєвий та перенасичений людським духом, плоттю та ego Всесвіт молодого і талановитого митця Міхая Тимошенка. А саме його персональна і перша у Львові виставка графіки і скульптури під назвою „Діалог. Суб’єктивний аналіз Всесвіту”.

Відкриття було гучним та багатолюдним не тільки тому, що на експозицію завітали друзі художника, однокурсники, практично вся поважна професура Академії Мистецтв (ректор, проректор, декан факультету дизайну та інші), а й тому, що на цю виставку неможливо не прийти!

Гадаю, це саме той випадок, коли, виходячи з галереї, стаєш іншою людиною, і коли виставка залишається в тобі назавжди. Вона нібито оприсутнює тебе в собі і
себе в тобі. Оприсутнює надзвичайно міцно та цупко. Я й досі відчуваю її (виставки) присутність у своїх зіницях та душі, а думки, що встановлювали (нав’язували!) діалог із глядачем, тільки-но започатковують у мозку нові дискурси...

Насамперед бодай побіжно спробую окреслити творчий портрет Міхая, що його ословлювали викладачі академії, друзі, художники: перспективний графік і пластик, роботи якого надзвичайно добротні (в них відчувається легка рука і чітке мислення); належить до обдарованих людей, чиї дух та аура надзвичайно сильні та потужні;

талановитий у всьому; кафедра пишається таким студентом і бажає, щоб його творчий „діалог” був постійним і не переривався; це саме той рідкісний випадок таланту, обдарування; хоче сильних саморефлексій в собі; шукає сильні виражальні методи відображення; має широкий діапазон інтересів; проникає глибоко в душу людини; зачіпає різноманітні наукові відкриття, за які ніхто не береться – коректно, через весь спектр з’яв;

має відчуття мистецтва від Бога; якщо раніше вважали, що художник яко художник може відбутися тільки у зрілому віці, то Міхай – доказ протилежного!; він – художник серйозно сформований; дай Боже кожному деканові мати таких студентів, як він; Міхай – художник, який спішить зробити багато, надзвичайно енергійний та працьовитий;

це талант, помножений на мислення та працю; вражає велика кількість його графіки; він працює в 10 разів більше від своїх колег (коли ті малюють одну роботу, Міхай - 15) і не зупиняється; працює не просто заради задоволення, а задля проникнення в суть, у думання; від інших студентів не вимагається такої зрілості, як у Міхая; це та людина, яка ніколи не зупиниться; його чекає величезне майбутнє...

І це далеко не все, що говорили про Міхая... В очах слухачів постать молодого художника розросталася до величезних масштабів, але й поготів не до таких, які виринули із його робіт...

Сказати, що я була приголомшена, збентежена, заскочена зненацька, шокована... ще якась... – значить не сказати нічогісінько!

Цю експозицію треба пережити. Себто її неможливо „переглянути”, вона просто не дається до „переглядання”, вона справді втягує в діалог, спонукає до рефлексій та уважного „вичитування” авторського „я” з робіт та впечатування цього ж „я” у тебе, шановний глядачу, у твоє „я”, а відтак самотвориться діалог, нескінченна комунікація, що за Бахтіним, триватиме вічно.

Цих „я” (а значить, „ти”, „ми”, „ви”, „воно” тощо) безліч, вони різні та неподібні, вони цілком протилежні чи пов’язані однією темою, ідеєю, дискусією, відтак вони творять ПОЛІЛОГ. Цей полілог розмикається на нескінчені та незліченні розгалуження, безкінечне розчеплення підтексту та візуального образу, їхніх значень на різні рівні, різні реєстри, часові простори та площини. Так витворюється Всесвіт. Всесвіт однієї людини. А саме Міхая Тимошенка.

Марія Титаренко