Все про Закарпаття - Виноградарство і виноробство

ВСЕ ПРО ЗАКАРПАТТЯ Загальні відомості [ZADMIN.html] | Природа | Економічний потенціал | Населення | Історія Транспорт, зв’язок | Архітектура | Туризм, рекреація | Цікаве Закарпаття | ФОТОГАЛЕРЕЯ Історія виноградарства на Закарпатті Батьківщиною культурного винограду є південні країни Закавказзя та Середньої Азії, а також Іран, Афганістан, Північний Китай, Мала Азія. З давніх давен виноград вирощують в Сірії, Месопотамії, Єгипті. Близько трьох тисяч років тому його почали культивувати в Греції. В той же час виноградарство поширюється в Італії, а дещо пізніше у Франції. В XV-XIX століттях виноград проникає у Південну Африку, Австралію, Нову Зеландію, Японію, Північну та Південну Америку. В Європі виноградарство і виноробство досягло найвищого розвитку в кінці XVII - на початку XVIII століття. Особливо інтенсивно розвивається галузь у Франції, Іспанії, Португалії, Італії, Угорщині. Але після завезення з Америки небезпечного шкідника винограду - філоксери (1867 р.) виноградарство зазнало великих збитків. Значно скоротились площі. Найбільші площі виноградників нині зосереджені в Європі та Азії, найменші - в Австралії. На Південному березі Криму та в Бессарабії виноградарство починає розвиватись в VII столітті до нашої ери, в інших районах (Південь України) відносно недавно - 200-350 років тому. Існують дані, що виноград у нашому краї вирощували вже у III столітті. Перші кочові племена угорців, які прийшли зі сходу на початку Х століття в Дунайську улоговину, очевидно, завезли середньоазіатські пізні столові сорти винограду. Після навали в Закарпаття орд Батия виноградники повністю знищено. В 1254 році угорський король Бейла IV для заселення спустошеної місцевості запросив німецьких та італійських виноградарів і виноробів (вінцлерів). Він надав колоністам і нечисленному населенню краю право закладати виноградники, виготовляти і продавати вино, звільнивши їх на 10 років від податків і церковної десятини. У XIII-XV століттях значна частина виноградників Закарпаття належала монастирям. На початку XVI століття виноградарство краю розвивається інтенсивніше. Мукачівські та Берегівські вина йдуть не лише на задоволення потреб населення та місцевих феодалів, але й потрапляють на королівський стіл. З першої половини XVI століття, коли східна частина Угорщини відійшла до Османської імперії, і до XVII століття виноградарство на Закарпатті розвивалось під впливом виноградарських районів Причорномор'я. З Малої Азії і Балкан завезено такі сорти як Чауш, Карабурну, Липовина, Фурмінт. В період турецького протекторату під виноградники були освоєні майже всі південні схили вулканічних горбів від Токаю, через Ужгород, Середнє, Мукачево, Берегове, Виноградове і далі до Хуста. Мабуть, в цей час побудовано перші винні підвали в Мужієві та Середньому, тераси на Чорній горі. Після Карловецького миру (1699 р.) закінчилося майже двовікове турецьке панування в Угорщині. Виноградарство краю розвивається швидкими темпами. Вина Закарпаття експортуються в Пру сію, Польщу, Росію. Особливо славляться Середнянські вина. У XIX столітті виноградарство Закарпаття розвивається під впливом Франції, Італії, Німеччини, з яких завозиться садівний матеріал, запозичується агротехніка. Разом із садівним матеріалом в 70-их роках була завезена філоксера, яка знищила всі кореневласні виноградники на площі 2700 га. З 1885 року починається відновлення виноградників щепленими саджанцями і сортами ізабельної групи, завезеними з Америки. На початку Першої світової війни площа виноградників вже становила 3 тис. га. За період з 1919 по 1938 рік, коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини, ця площа зросла до 4,5 тис. га, а на час возз'єднання Закарпаття з Україною залишилось всього 3,5 тис. га. Після колективізації почалися масові посадки виноградників. Створено спеціальний винтрест, розсадницьку базу. Вже в 1953 році площі виноградників зросли до 5400 га. Щороку закладалось по 1200-1500 га нових насаджень. У 1960 році виноградники (без індивідуального сектора) займають площу 14,5 тис. га, чого не знала історія краю. Виноградники закладались в Іршавському районі. Площі їх було доведено до З тис. га. Були спроби освоїти під виноградники окремі площі в Хустському та Свалявському районах. Розвивалась виноробна промисловість. Збудовано винзаводи з автоматичними лініями, які випускають вина в пляшковому розливі. Пізніше проводиться в основному реконструкція старих насаджень. Починаючи з 1965 року площі виноградників скорочуються. Одна з причин цього - низькі заготівельні ціни на виноград і низька оплата праці виноградарів. Це призвело до відтоку робочої сили. На виноградниках почали застосовувати хімічні засоби боротьби з бур'янами (гербіциди), що негативно вплинуло на стан насаджень. Почалась ерозія грунтів на схилах. Через відсутність досконалої техніки і нестачу робочої сили виноградники на схилах заросли чагарниками, різко знизилась їх урожайність. Великі кошти було витрачено на терасування схилів під виноградники у Берегівському, Іршавському та інших районах, які себе не виправдали. Тепер на цих схилах вирощують, на жаль, переважно ізабельні сорти. Дуже негативно вплинула на виноградарство краю протиалкогольна кампанія. З приватизацією землі, створенням фермерських господарств та колективних садівничих господарств є всі можливості відновити традиції Закарпатського виноградарства. В цьому напрямку вже проведено певну роботу. За останні 40 років значно змінився сортовий склад виноградників, зникла велика кількість добре пристосованих до умов Закарпаття європейських сортів. За даними облстатуправління найбільші площі під виноградниками у господарствах області (без індивідуального сектора) були в 1960 році -14,5 тис. га, а найвищий валовий збір винограду у 1970 році - 201,4 тис. ц. У 1992 році площа виноградників становила близько 6,1 тис. га, а валовий збір винограду - 138,2 тис. ц. Із загальної площі насаджень європейські сорти займають тільки 1,9 тис. га або 31 %. Валовий збір винограду європейських сортів у 1992 році не перевищує 38600ц. повернутися в розділ "Виноградарство і виноробство"