№ 10 (22),
жовтень 2007

АКТИВ

Гора, з якої все видно і чути

Рокита. Висота — 1111, а на вершині — ретранслятор

Свидовець у хмарі й Чорна Тиса в чаші

Похмурий характер лагідного хребта

Веломани відкрили Красію

Погодні умови ускладнили змагання з маунтинбайку

...І сказав Володар: "Ту стань!"

Реконструкція середньовіччя біля екс-фортеці на скелях

КОЛОРИТ

Осінь з присмаком кави

Демісезон: фестивалимо в містах, екстремалимо в горах

Язловець: місто поза часом

Повертаючись у далеке минуле, переночуємо в монастирі

Коваль галицької фотографії

Коли «цифра» ще й не снилася

АВТЕНТИКА

Прутик до прутика

Заглядаючи в руки майстрам лозоплетіння

Сіна верхового стебелинка...

Полонинський сінокіс не терпить лінощів

Чужі на своїй землі: забуті форти Перемишля

Крізь хащі до історико-туристичного відкриття

Це солодке слово - наливка

Якщо вживати, то по-панськи, по-гурманськи

 на початок

Отже, жовтень... Якщо пригадуєте, в минулому числі журнал «гукнув» наших читачів-туристів подавати ідеї на жовтневу екоакцію. Статистика не дуже оптимістична: охочих назбиралося десяток-другий — не більше. З ідеями у нас з вами поки що ще бідніше. Чи не єдиний варіант — вилізти на якусь гору, зібрати сміття і або закопати на місці (що буде, мабуть, еклогічно неграмотно), або, в кращому разі, знести вниз і залишити там. Було б смішно, якби не було сумно. Бо навряд чи така потуга якось вплине на екологію гір. Напрошується висновок, що уява про боротьбу за екологічну чистоту Карпат у нас геть зелена. А якщо чесно, то й знання екологічної ситуації в наших теренах теж достатньо дилетантське. А звідси — безпомічність. Тож, очевидно, слід почати з лікнепу. І нехай нам його проведуть професіонали, науковці та люди, які у подібній справі мають досвід. Що стосується других, то наші закордонні сусіди по горах у більшій чи меншій мірі дають собі раду з екологією. Тож чи варто винаходити колесо? Словом, ми журналісти спробуємо в своїй журналістській царині докластися до цієї справи. В наступному числі журналу відкриваємо (проситься вигук: нарешті!) екологічну рубрику. І нехай це буде початок справи. А далі... Може, наступні наші екологічні ідеї не виглядатимуть так дитинно.

...І трохи про це число «Карпат». Не те щоб наша енергійність з настанням прохолоди пригасла, але, схоже, будемо збирати сили перед новим ривком — готуємось до зимового активу. Поки що ж легко розминаємося: їздимо на велосипедах в тумані по горбах, скачемо з велотрамплінів у яри, заповнені болотом, здійснюємо необтяжливі гірські прогулянки, лазимо хащами і знаходимо серед них маловідомі історичні пам’ятки (цілком придатні на роль туратракцій), пізнаємо народні ремесла, гірський побут і таке ін. І ще — милуємося! Бо коли ще гори бувають такі мальовничі, такі барвисті, просто на межі з кічем, якщо це слово узагалі застосовне до Матінки Природи. Ловіть цей щемливо швидкоплинний момент золотої осені. Не марнуйте час на сидження вдома.

Редколегія

Читайте у 10 (22) номері такі матеріали:

Гора, з якої все видно і чути Туристичний маршрут через гору Рокита (1111 м), запропонований на сторінках журналу, дещо відрізняється від інших карпатських. Він нескладний, і здійснити його можна у період з ранньої весни до пізньої осені протягом одного дня. З верхівки цієї гори видно майже половину Гуцульщини. Маршрут можна ускладнити, якщо з Рокити продовжити подорож через гори Петраш (1047 м), Мокрицька (950 м) і зійти у село Білі Ослави або ж у сторону гори Яворова (997 м), Маковиця (988 м) та вийти до села Делятин Івано-Франківської області. В усіх селах, що зустрічаються на шляху маршруту, добре транспортне сполучення із районними та обласним центром. Щасливої подорожі!		Язловець: місто поза часом Позачасовість Язлівця, розташованого біля міста Бучач Тернопільської області, можна відчути, уже під’їжджаючи до нього з боку селища Товсте. Перед вами несподівано виникне Язловецький замок-фортеця, захопить панорама каньйону. У середині XVIІ століття фортеця була одним із найукріпленіших форпостів і без того надукріпленого Поділля. Та згодом втратила оборонне значення і домінантою став палац, що розташувався в нижній частині замку. Зараз на території палацу діє жіночий монастир Сестер Непорочниць. З дозволу настоятельки в монастирі можна оглянути будівлю, навіть залишитися тут на ніч. Ще однією потужною спорудою Язлівця, окрім замку, є Успенський костел, збудований у 1589-1590 роках. Втім, в Язлівці — раніше місті з королівськими привілеями, тепер селі — ще чимало історико-архітектурних об’єктів, вартих уваги мандрівника.
Коваль галицької фотографії Фотоспадщина істинного коваля галицької фотографії Ярослава Коваля (1908-1997) налічує десятки тисяч знімків. Усе своє життя він присвятив фотомистецтву. Особливість стилю фоторобіт Коваля в тому, що автор природно й невимушено передавав портрети простих горян та видатних особистостей. Цінними вважаються й етнографічні фотозбірки з різноманітних закутків карпатського регіону. Будучи також поетом, репортером, він легко, з вродженою кмітливістю та гумором промовляв до своїх читачів. Про цю душевної краси й таланту людину залишились не тільки теплі спогади — більша частина робіт фотографа, що не розійшлися по приватних колекціях, знаходяться зараз в музеї автора у рідному селі Цінева на Івано-Франківщині.		«Сіна верхового стебелинка...» Сам Господь створив для заготівлі сіна Карпатські схили й долини. Сінокоси в горах відбуваються по різному: у долинах косять тричі за сезон на відміну одного покосу у високогір’ї. Це не просто робота — за цим ціла філософія, ментальні особливості мешканців Карпат. Адже на неродючих, малопридатних для землеробства гірських землях питання заготівлі сіна та отави тісно пов’язане з питанням виживання горянина. Як косили у давнину і як косять зараз, як зберігають та використовують сіно дізнаєтесь із розповіді мешканця гір, закарпатського письменника Петра Мідянки.

У номері ще багато чого цікавого:

— Свидовець у хмарі й Чорна Тиса в чаші

— Веломани відкрили Красію

— ...І сказав Володар: "Ту стань!"

— Осінь з присмаком кави

— Прутик до прутика

— Чужі на своїй землі: забуті форти Перемишля

— Це солодке слово - наливка