This version of the page http://life.pravda.com.ua/columns/4a40be2b105bf/ (0.0.0.0) stored by archive.org.ua. It represents a snapshot of the page as of 2009-12-13. The original page over time could change.
Человечек | Українська правда _Життя

 

// Закохані Дмитро та Олена Міщенки. Фото "Української правди. Життя"
// О Жизни

Человечек

Шел по миру человечек. Маленький. Незаметный. Таких много. Миллионы. Миллиарды. Ему казалось, что он так мал, что меньше не бывает. Ему было грустно и скучно. Кругом все было по расписанию. Утром встал: умылся, позавтракал и пошел на службу. Вечером пришел домой: поел, поглядел телевизор, почитал газеты, почистил зубы. И – лег спать. Ночью посмотрел сны. Погрезил. Встал утром и снова все то же.

Служба у него тоже была маленькая. Несложная. Почитал. Пописал. Раскланялся с начальством. Посплетничал с коллегами. Покурил. Выпил кофе. И пошел домой. Скучно было. И тогда человечек решил жениться. Он давно приглядел себе подругу. Только опасался отказа. И потому - медлил. Не подходил. Иногда, украдкой поглядывал на нее. Мысленно прижимал к себе. Целовал. Мечтал о детях. И шел себе дальше. По делам. По службе. Или домой. В холостяцкий уют.

Но однажды ему приснился сон. Вещий. Будто и женщина, о которой он так привычно и тихо мечтал, полюбила его. И решила: быть им вместе.

Встал человечек утром. Не умылся. Не поел. Не побрился. Бегом на рынок. За цветами. Купил маленький букетик. Скромный. И пошел. Сам не зная куда. Ему очень хотелось встретиться с любимой. Но так, чтобы невзначай. Случайно. На улице.

Долго он высматривал прохожих. Вглядывался в силуэты. Она - не она? Гадал он каждый раз. И каждый раз была не она. Человечек сник. Потерял надежду. Букетик опустил. Подумал: сон не в руку. Промах. Мечта погрезилась. Прикоснулась. И сбежала. Туда, откуда пришла. В сон. В небытие.

Набежала тучка. Прослезилась над человечком. Накапала грусти в лицо. И побежала дальше.

А человечек решил идти на службу. Там было сухо. Привычно. Распорядочно. Там не было места мечте. Но там было все, к чему он давно привык. Определенность. Границы. Приказы. И - покой.

До знакомого служебного крыльца оставалась немного. Может сто. А может - двести шагов....Что-то блеснуло под ногами. Бросилось в глаза. Ослепило. Это был лучик. Маленький. Тоненький. Точь-в-точь как человечек. Только смелый. Дерзкий. Радостный.

Человечек зажмурил глаза. И оторвал их от земли. Больно было глядеть вниз. Лучик играл с лужами в салки. И несясь напергонки перескакивал с одной на другую. Выпрыгивал вверх. Заглядывал человечку в глаза. И несся дальше. Вперед. На встречу.

Что-то йокнуло в груди у человечка. Тук-тук-тук. Застучало. Затрепетало. Что это? Кто это? Пронеслось в голове. И человечек поднял глаза. Прямо перед ним стояла ОНА. Его женщина. Его мечта. Маленькая. Теплая. И радостная. Как лучик.

Человечек протянул букетик. ОНА взяла его. И улыбнулась. Взяла за руку. И они - пошли. Вместе. Рядом. По лужам.

 

Автор - Валерий Песецкий


 
Додати коментар
Интернет магазин загрузка...
Льоня-Космос проти Юри-Термінатора. Шкільні роки
Tabloid.com.ua
ОСТАННІ КОМЕНТАРІ
Златка _ 26.06.2009 10:59
А написано добре і по-справжньому світло.
Олександр Тайра _ 26.06.2009 10:05
Досить мила історія, про "звичайну" людину, тільки завершення є досить традиційно-мильним. Він хотів, проте боявся, спробував - не вийшло, і, раптом промінчик, вона -- і все склалося. Але чи насправді Вона є межею мрії? Чому, власне, закінчуватися історія повинна жінкою? І якщо жінкою, то стає зрозумілим відомий жарт про одруження коли під вінцем стоять чоловік та жінка й надпис game ower.
Gromov _ 25.06.2009 22:04
Матерый человечище - респект:)!
Повеселил твой коммент.
А опус не столько убог, сколько бессмыслен. Такого можно наштамповть до бесконечности, кто читать будет?
Аня _ 25.06.2009 19:26
А мне понравилось. Светло написано. Почитала -- и настроение улучшилось!
Спасибо!
Матёрый человечище _ 24.06.2009 17:44
Суть этой лажи - жило себе полное чмо, и вдруг влюбилось, женилось - и стало им счастье... Вряд ли за чма вышла не чмиха - так что наплодят они чмят, и колесо этой убогой истории повернётся и так до бесконечности.
Какого хрена печатать такую лабуду?
Подивитися всі коментарі [ 10 ] або додати свій
КОЛОНКИ
Тетяна Потапова

Зелені хмарки теж мають амбіції5

 
Журналісти на фільм чекали, в першу чергу, як на конкурсанта від України. Але в ньому головний герой має зовсім не український паспорт, а ціни озвучують у рублях. Після прем’єри у залі поміж рідких аплодисментів чувся свист і "фу", а сам режисер поспішив піти, доки не вийшли усі глядачі.
Ксения Запорожец

Закон джунглей в квартире11

 
Кошка – животное чрезвычайно целеустремлённое. Если какая-нибудь идея крепко засядет в ее ушастую голову, рано или поздно она её осуществит, даже если осуществление этой идеи противоречит некоторым законам физики и биологии...
Алексей Карпович

Сказка о джазе1

 
Так и просится выражение Фрэнка Заппы "Рассуждать о музыке - все равно что танцевать об архитектуре". Потому что сложно описывать состояние после первого концертного дня, когда поляки наполнили вечер авангардно-джазовым звучанием, а звездная команда Майка Стерна сотворила маленькое чудо в зале Октябрьского
Кільчицька натякнула на свої приховані тату і плани про дітей
Tabloid.com.ua
КУЛЬТУРНІ МИ?
Ольга Солодуха, для УП

Хамство у день прав людини11

 
Насправді людей культури у Львові не так і багато. За вісім років проживання тут я це побачила так яскраво, як ніхто інший. У Києві теж хамовито ставляться до людей з інших міст. Виявляється, дві великі "культурні" столиці України зовсім такими насправді не є…
БЛОГИ "УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВДИ"
МУЛЬТИМЕДІА
Роботи Рембрандта і Рафаеля та сукні Одрі Хепберн викупили колекціонери
Правнучка Хемінгуея вдягла шапку-будьонівку. Фото
Українка увійшла в трійку найкрасивіших моделей світу. Фото
Українські художники здійснили стрибок у Нью-Йорку
Модні зимові аксесуари: рукавички, шапочки, шарфи...
ВІЛ пішов у народ
Як Андрухович став бомжем. ФОТО
Модний шопінг: хутряне вбрання на зиму
"Міс арабського світу 2009" важить 90 кг. Фото
Українка передала титул "Місіс світу" росіянці. Фото
 
Архів      RSS-стрічка
© 2007-2009, Українська правда. Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на Українську правду.Життя.

Зворотній зв'язок