 | | |
— Ваше Високопреподобіє, чому саме Церква має звертати увагу на проблеми сучасної профілактики негативних явищ серед підлітків та молоді?
— Ще в середині XVІІ ст. архідиякон Павло Алепський, супроводжуючи антіохійського патріарха Макарія до Москви, так описав свої враження про Україну: «По всій землі козаків ми побачили прекрасну рису, яка вразила нас: всі вони, також жінки і діти, знають грамоту, порядок церковного богослужіння й піснеспівів. Навіть дітей-сиріт священики не залишають на вулиці, але проявляють турботу про них і вчать грамоті».
За останні роки, внаслідок кризових явищ в економіці та деморалізації суспільства втрачено основні важелі формування світогляду молодого покоління. Споконвічні заповіді «не вбий», «не вкради», «полюби ближнього» не доводяться сім’єю та суспільством до свідомості підлітків. Замість них – безкінечні вбивства, сцени насилля, що перенасичили телебачення, масова пропаганда культу сили, грошей, здобутих будь-яким шляхом.
Для того щоб можна було змінити ситуацію на краще, необхідно об’єднати зусилля всім здоровим силам суспільства. Держава, правоохоронні органи повинні робити свою справу, щоб припинити торгівлю наркотиками, зупинити розбещення дітей і молоді, заборонити рекламу алкогольних та тютюнових виробів. Медики, Церква повинні об’єднати свої сили в лікуванні та профілактиці негативних явищ (адже наркотична, алкогольна та тютюнова залежності розцінюються Церквою, насамперед, як духовна хвороба).
— Чим світська профілактика відрізняється від профілактики, що грунтується на християнських цінностях?
— Світський досвід в профілактиці негативних явищ ми не можемо відкидати, якщо він базується на науковому професійному підході до питання. Коли ми розповідаємо підліткам про шкідливість того чи іншого негативного явища, ми також використовуємо світський досвід і методичні підходи. Але різниця між світським та християнським підходами у профілактиці існує навіть якщо ми працюємо з невіруючою молоддю.
По-перше, християнський підхід, я б сказав, має комплексний характер, оскільки він базується на чітких світоглядних орієнтирах. Коли ми говоримо, наприклад, про шкідливість вживання наркотиків, то зосереджуємо увагу слухачів не тільки на їх фізичному здоров’ї, а й на здоров’ї їхньої душі. Церква бачить людину духовно й фізично здоровою, коли вона вільна від тиранії будь-якої пристрасті: наркоманії, невтримного прагнення насолод, лінощів або бездумного проводження свого часу. Адже наркоманія не з’являється зненацька, на голому місці й без будь-яких підстав. Вона є сумним завершенням певного, нездорового з духовної точки зору способу життя, результатом духовних хвороб-страстей. Церква впродовж тисячоліть розробила методику лікування всіх духовних хвороб з урахуванням духовних, психологічних, гігієнічних й інших аспектів проблеми.
По- друге, християнський підхід, на мій погляд, дає більш глибокі, ніж просто збереження тілесного здоров’я, мотивації щодо утримання від негативних явищ. Ми намагаємося зорієнтувати молодь у житті, показати значення дбайливого ставлення до своєї душі, свого тілесного здоров’я та здоров’я ближнього. І намагаємося говорити про це зрозумілою доступною мовою.
— З радянських часів існує думка, що батьки мають довіряти вихованню в школі. Чи повинні зараз батьки звертати увагу на те, що вводиться в навчальну програму?
— Школа і сім’я покликані бути основою виховання духовно, морально і фізично здорових дітей. Але, на жаль, і сім’я, і школа не завжди справляються зі своїм головним завданням. Тому батьки повинні уважно слідкувати за тим, що розповідають дітям на уроках. Так, до шкільних програм з предметів «Основи безпеки життєдіяльності» та «Біологія людини» (Воронцова Т.В., Репік І.А. Основи безпеки життєдіяльності: Підручник для 8-го класу. – К.: Алатон, 2004 — с.6-50; Омельченко Л.П. Основи безпеки життєдіяльності. 8 клас: Плани конспекти уроків. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2002. — с. 14-66; Шабатура М.Н., Мотяш І.Ю., Мотузний В.О. Біологія людини. 9 клас: Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Ґенеза, 2001. — С.95-125, С.131-132) введені теми статевих стосунків і статевої просвіти.
Програми з «секспросвіти», що впроваджуються через державні соціальні служби, Міністерство освіти і науки, ухвалені й розроблені за участю ООН, ЮНЕСКО, ВОЗ та Української Асоціації Планування Сім’ї (УАПС). Офіційно стверджується, що ці проекти мають «санітарно-профілактичний» просвітницький характер і ставлять за мету статеву освіту та виховання підлітків. Але насправді це не виховання, а розбещення наших дітей.
Судіть самі: 13-14-річним учням (ще дітям!) шкільні підручники подають відверто розписані подробиці статевих відносин, нав’язують інформацію про сексуальні збочення та проституцію, пропонують для вивчення теми такі, як «Бажані способи контрацепції для підлітків», «Що таке петінг?», «Що таке безпечний секс?» Програмою передбачено навчити учнів користуватися природними, механічними, хімічними та іншими методами регуляції зачаття. І все це у шкільних програмах має назву «здоровий спосіб життя»! Під словом „виховання” насправді криються інтереси виробників контрацептивних засобів, яким необхідно розширити ринок збуту свого товару. І це за рахунок морального, психічного, фізичного здоров’я наших дітей!
Неповнолітнім дітям передчасно пропонується інформація, до сприйняття якої вони ані психічно, ані фізіологічно не підготовлені. Дітей у сьогоднішньому світі потрібно оберігати від розтління, а натомість виходить, що школа, яка повинна це робити, сама сприяє злочинному розбещенню учнів.
Наслідком реалізації подібних проектів в США і країнах Західної Європи стало зростання гомосексуалізму, швидке розповсюдження венеричних захворювань та СНІДу, збільшення кількості психічних розладів, руйнування сімей, зростання сексуальних злочинів та інші негативні наслідки. Там уже зрозуміли, що тільки пропагуючи стриманість та цнотливість можна зберегти націю, і ухвалили відповідну соціальну реформу.
Згідно з Сімейним кодексом України та іншими законодавчими актами, батьки мають обов’язок та право на виховання своїх дітей перед усіма іншими особами і є учасниками навчально-виховного процесу. Тому батьки повинні знати, що вони мають безперечне право: вимагати від Міністерства освіти і науки зняття програм сексуальної освіти з усіх навчальних дисциплін; не допускати в школи «секспедагогів» соціальних служб, УАПС, фармацевтично-комерційних структур; звертатися до органів місцевого самоврядування, державної влади, громадських організацій, суду за захистом конституційних прав батьків і дітей.
— Чи можна сказати, що ОБЖ — це суцільне зло, яке шкодить дитині?
— Ні, звичайно. На уроках ОБЖ розглядаються важливі питання, які стосуються гігієни та особистої безпеки в різних ситуаціях. Але незгоду викликає саме форма подання матеріалу в деяких розділах. Наприклад, складається враження, що автори підручника (Воронцова Т.В., Репік І.А.), розповідаючи про безпеку на дорогах у восьмому класі, заохочують дітей вступити до «об’єднання мотоциклістів». До речі, наприкінці розділу надаються адреси п’яти байкерських спеціалізованих інтернет-сайтів, де можна отримати «багато інформації».
В іншому розділі автори намагаються розвіяти деякі «гендерні стереотипи» (гендер — статева роль, яка визначає особливості поведінки, що вважаються характерними для чоловіків і жінок у даному суспільстві — авт.), іншими словами — стерти грані між чоловіком і жінкою, сформувати без згоди батьків світоглядну позицію дитини в цьому питанні. Чому б не розповісти в цьому розділі й про те, що найвище покликання жінки — це материнство, що жінка, яка не виховує дітей, навряд чи може бути щасливою?
Якщо говорити про світоглядні орієнтири, які нав’язуються дитині в рамках цього предмету, необхідно звернути увагу на те, що дітям не надається інформації про традиційні етичні або моральні цінності, властиві нашій нації. Навпаки, дитині пропонується на основі отриманої інформації сформувати свої особисті цінності та моральні принципи. На думку дитячих психіатрів і психологів, така ситуація, коли у дитини штучно формують стереотипи поведінки, що протирічать національній ментальності, є однією з основних причин дитячих психічних розладів.
— Який досвід має Благодійна організація «Дияконія» щодо уроків з ОБЖ?
— Благодійна організація «Дияконія» (з грецької «суспільне служіння»), яка цього року відзначила своє 5-річчя, в одному з напрямків своєї роботи проводить триденні, або тижневі тренінгові семінари для тренерів (не тільки в Києві, а й в інших регіонах України) з профілактики негативних явищ серед підлітків та молоді. Також наші тренери проводять бесіди з дітьми на ці теми.
— Чи може дитина, яка ходить регулярно до Церкви, відвідує недільну школу, потрапити під вплив негативних явищ? Якщо так, то чому це відбувається?
— Те, що дитина ходить до Церкви та відвідує недільну школу, не убезпечує її від зовнішнього негативного впливу. Питання стоїть так: наскільки дитина глибоко серцем сприймає те, що вона бачить і чує в Церкві, недільній школі. Завдання батьків полягає не стільки у тому, щоб надати їй певні знання про життя християнина, а щоб навчити її жити таким чином. А це досягається насамперед особистим прикладом. Як в армії — гарний сержант говорить новобранцю: «Роби, як я». А потім вимагає від нього робити те, що він йому показав.
Діти — це наше дзеркальне відображення. Якщо ми бачимо, що вони дратуються, істерично поводяться, значить, хтось у сім’ї так реагує на дитину або на інших. Якщо ми палимо, то наше слово про те, що цигарки — це шкідливо, не знайде відгуку у серці дитини.
Негативні явища, про які ми говоримо, — це заключна стадія хвороби душі людини. Важливо побачити й адекватно відреагувати на попередні її симптоми — зневага до батьків, споживацьке ставлення до інших, жадоба отримувати лише «насолоду» від життя тощо. Щось змінити в позитивному сенсі можна тільки якщо змінити себе й своє ставлення до дитини. Насамперед необхідна молитва, адже без Божої допомоги, якщо дитина в такому стані, навряд чи можна щось зробити. По-друге, ми повинні повернути дитині недодані увагу, свій час і любов. Адже цінність дитини у нашому житі не можна порівняти з цінністю кар’єри або матеріального добробуту.
Бесіду вела Ксенія КУЧЕРЕНКО |