Стаття у газеті «Сегодня» «Як засудити ВНЗ», якщо Ви не вступили через пільговиків»

У першу чергу потрібно скласти позовну заяву до усіх причетних інстанцій. Обіцянки головної освітянської установи, що цього року не повториться історія вступної кампанії-2008, коли пільговики зайняли майже усі бюджетні місця на престижних спеціальностях, залишилися тільки на словах. На ділі багатьом юнакам із високими балами довелося йти не туди, куди було до душі, а туди, де менше пільговиків. А якщо спробувати відстояти свої права у суді?

Але ж надаючи переваги одним категоріям абітурієнтів, держава в особі ВНЗ порушує права інших. А тому є підстави вимагати сатисфакції у законному порядку. Про перспективи такого процесу, та про те, як побудувати стратегію дій, нас консультували юрист Олексій Святогор і адвокат Донецької обласної колегії адвокатів Марина Гавяда.

Шанси є

Нагадаємо, що абсолютна більшість існуючих пільг при вступі надається за соціальними ознаками: сиротам, інвалідам, дітям загиблих під час виконання співробітникам органів внутрішніх справ, ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС та шахтарів. За ними закріплено право безумовного прийому поза конкурсом. Таку ж пільгу, але з обмеженням «не більш ніж 50% бюджетних місць», мають переможці міжнародних олімпіад і конкурсів-захистів МАН. При тому перераховані преференції обумовлені документами різних інстанцій: Законом України «Про  статус осіб, які постраждали від аварії на ЧАЕС», Постановами Кабміну (сироти, інваліди), Наказами Міносвіти (олімпіадники, МАНівці) та Указами Президента (діти шахтарів). «Але ж за існуючої ієрархії законів конституційні права переважають над будь-якими указами, наказами та постановами, хто би не видавав їх, - говорить Олексій Святогор. – Згідно Конституції, всі громадяни мають рівні конституційні права та свободи, і привілеїв та обмежень за будь-якими ознаками бути не може. На цьому ґрунті й можливо будувати свою стратегію у суді».

З такою думкою погоджується й Марина Гавяда. Також експерт радить: «Якщо ви вирішите, що потребуєте послуг адвоката, заключить з ним договір, згідно якого він бере зобов’язання довести справу до кінця, тобто до Верховного Суду. Інакше, якщо вас від футболять у районному суді, вам доведеться платити йому ще раз». За словами Марини Гавяди, «ціна» такого договору становить у середньому 3 тис. гривень, що в межах можливостей більшості абітурієнтів.

План дій

Отже, зважившись на судову епопею, у першу чергу складаємо позовну заяву. Це під силу кожному, достатньо прогорнути Цивільній кодекс та послатися на декілька його статей. Задля економії вашого часу наші експерти склали зразок позову. Також, варто подати скарги в усі «причетні» інстанцій: до ВНЗ – з проханням предметно обґрунтувати відмову у прийомі, до Міністерства освіти і прокуратури (за місцем розташування ВНЗ або одразу до Генеральної) – з вимогою перевірити законність дій ВНЗ. Якщо ВНЗ вам відмовить, посилаючись на конфіденційність інформації, таку перевірку невідворотно зініціює сам суд з вимогою надати фактичну інформацію про те, скільки було прийнято за пільгами, а скільки без пільг, і тоді напевно спливуть всілякі порушення. Не виключено, що керівництво ВНЗ, бажаючи випередити подальші розгляди, піде на мирову і вирішить проблему у конфіденційному порядку на вашу користь, від найшовши «у резервах» вільне місце.

Від районного до Європейського

Приготуйтеся паралельно вести декілька процесів у різних інстанціях.

1.    Якщо отримаєте негативне рішення районного сулу, ідіть до Конституційного (КС), чим, до речі дуже любить займатися сам пан Президент. Важливий момент: ваш позов має містити прохання «розтлумачити верховенство законів» , а не жорстке формулювання «щодо визнання конституційності правових норм», з чим можуть звертатися лише Президент і депутати. Зважте, що процес розгляду в КС прохання від «маленького українця» може затягнутись на місяці, тому що пріоритет мають звернення віщих органів влади. Але ж рано чи пізно, йому доведеться підтвердити верховенство Конституції.

2.    Отримавши такий вердикт від Конституційного Суду, вимагайте перегляду справи у першій інстанції  (тобто у районному суді) за «нововиявленими обставинами»

3.    Наприкінці, враховуючи крайню ангажованість наших суддів, яким навряд чи забажається констатувати неконституційність президентських указів, позивайтеся до Європейського суду. А вже там точно нададуть перевагу конституційним правам громадян, для цього суду президент та інші тимчасові органи влади не є авторитетами. Щоправда, там такі справи можуть лежати декілька років.

Максим Бороній