Важливим фактором одержання високої врожайності і високої стандартної продукції овочевих культур є розміщення оптимальної кількості рослин на одиниці площі. Кожний вид рослин, а інколи й окремі сорти мають свої особливості в проходженні фаз морфогенезу залежно від густоти. За даними І.І.Синягина (1975) загущення по-різному впливає на однорічні і багаторічні овочеві рослини: у перших воно, як правило, прискорює розвиток, а в других — затримує його.
Хоча в цьому правилі є багато відхилень. Наприклад, у салату, квасолі і сої загущення стримує темпи розвитку, тоді як у цибулі ріпчастої — скорочує вегетаційний період. Загущення по-різному проявляє свій вплив також залежно від фази розвитку. Так, за даними А Н.Папонова (1962) у помідора загущення стримує цвітіння, але прискорює достигання плодів. У загущених посівах рослини погано ростуть, менш продуктивно використовують поживні речовини, вологу і сонячну енергію, витягуються, швидше та інтенсивніше уражуються хворобами. В цілому це знижує врожайність і стандартність продукції.
У сучасних передових технологіях вирощування овочевих культур норми висіву розраховують, як правило, під кінцеву оптимальну густоту. Проти, з метою страхування від несприятливих погодних факторів або через неможливість правильно відрегулювати старі марки сівалок, овочівники часто висівають у 2—5 разів більше від потреби. Такі посіви у фазі одного-двох справжніх листків проріджують до оптимальної густоти. Запізнення з формуванням густоти на 10—15 діб призводить до зниження врожайності на 20—30%.
Посіви овочевих культур, які вирощують з невеликими площами живлення (морква, петрушка, пастернак, селера, цибуля ріпчаста, буряк столовий, зеленні культури) проріджують за допомогою боронування впоперек рядків. Залежно від ступеня загущення підбирають легкі або середні борони.
Букетування застосовують на посівах рослин з великою площею живлення (безрозсадні помідор і білоголова капуста, огірок, кукурудза цукрова). З цією метою переобладнують просапні культиватори, встановлюючи прополювальні лапи (бритви) з урахуванням необхідної відстані між гніздами. Правильний рух агрегату впоперек рядків забезпечують встановленням слідопокажчика. Букети розбирають вручну, залишаючи по одній рослині відповідно до заданої густоти.
Для проріджування використовують також механічні й автоматичні проріджувачі, які не тільки формують задану густоту рослин, а також розпушують грунт у міжряддях і знищують бур’яни у рядку. В технологіях з шириною міжрядь 45 і 60 см використовують проріджувачі сходів цукрових буряків: механічний УСМП-5,4 і автоматичний ПСА-5,4 (продуктивність відповідно — 3,5 і 2,9 га/год). Останній обладнують контактними або кольорочутливими датчиками, які дозволяють дуже точно формувати густоту. На посівах з шириною міжрядь 45 см виявився досить ефективним проріджувач автоматичний ПСА-2,7 (продуктивність 1,35 га/год). На посівах з шириною міжрядь 70 см використовують механічний проріджувач УСМП-2,8А.
Залежно від довжини ножів і кількості їх на диску одержують довжину букетів при використанні УСМП-5,4 і УСМП-2,8А від 50 до 150 мм і довжиною вирізу від 50 мм. До автоматичних проріджувачів додається комплект змінних ножів довжиною 80, 100 і 120 мм, які забезпечують довжину букетів у межах 58—106 мм і довжині вирізів 130, 150, 180, 200 і 230 мм. На рамі автоматичних проріджувачів встановлюється електронний блок контролю за якістю проріджування в кожному рядку. Показники густоти висвітлюються на цифровому індикаторі в кабіні тракториста через кожні 10 м рядка, що дає можливість вчасно регулювати відхилення від оптимальних параметрів. Формування кінцевої густоти в букетах проводять боронуванням або проривають вручну, залишаючи необхідну кількість рослин. Проріджування з попереднім букетуванням зменшують затрати ручної праці у 5—10 разів.
Після проріджування механізованим способом кількість букетів із заданою кількістю рослин має становити не менше 75%, а пошкоджених і присипаних ґрунтом у букетах — не більше 10%.
На невеликих площах широко практикується ручне проріджування. У коренеплідних і зеленних культур проріджують посіви кілька разів, використовуючи вирвані рослини для пучкової продукції. Інколи, вирвані рослини використовують в якості розсади для створення нових плантацій або підсаджування (буряк столовий — округлих та циліндричних сортів), цибуля ріпчаста). Відстань між рослинами під час першого проріджування залежить від виду рослин. Так, у цибулі ріпчастої з насіння, моркви, пастернаку, петрушки, буряка столового перше проривання проводять в фазі одного-двох справжніх листків на відстань між рослинами 1—3 см, редиску — на 4—5 см, редьку — на 5—6 см. Перед і після ручного проріджування рослини поливають.
Друге і наступне проріджування співпадає з можливістю використання коренеплодів і цибулі ріпчастої на пучкову продукцію, а кропу і салату — на зелень. Петрушку проріджують протягом всього літа, одержуючи свіжу зелень. Кінцеву відстань між рослинами залишають відповідно до вимог тієї чи іншої технології вирощування.
Содержание главы: - Прореживание всходов и формирование густоты
- Программирование и прогнозирование урожайности овощных культур
- Получение дружных всходов
- Мульчирование
- Взрыхление междурядий
- Окучивание растений
- Установка опор
- Защита от зазимков и ветра
- Управление засоренностью
- Борьба с вредителями и болезнями
- Управление водным режимом
- Подкормка овощных культур в период вегетации
- Обогащение воздуха углекислым газом
- Опыление цветков
- Пасынкование, прищипывание и удаление цветоносов
- Регулирование роста растений биологически активными веществами
- Отбеливание и затенение продуктовых органов
|
