Рідна Україна : ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО ІНТЕРНЕТ-ГАЗЕТИ “РІДНА УКРАЇН

[view.aspx?id=89&lang=1] 2-8.11.2009 ПОШУК МИ В СВІТІ Наші Символи Реґіональна Хроніка Політика Культура Історія Україна incognita Мова/Язык Кишенькова Книжка Захід-Схід Українські дослідження Туризм Огляд книжок і музики Жартуймося! Українофобія Усяке різне Тримай зв'язок Олег Тягнибок ВО "Свобода" ДО НАРОДУ УКРАЇНИ 02/11/2009 17:13 Сьогодні ми дійшли до такої межі руйнації своєї держави, за якою, власне, цієї держави може й не бути. Сьогодні кожен із нас має усвідомити свою власну персональну відповідальність за долю цієї країни, за долю своїх дітей, онуків і правнуків. Бо це з нашої мовчазної згоди знахабнілі бандюки та ними найняті демагоги, ділять нас на «східняків» і «західняків», на «бандерівців» і «слов'ян», на слов'ян «правильних» і слов'ян «неправильних». Це вони щохвилинно і щосекундно вбивають в наші мізки думку про те, що всі однакові і що всі бандити, що ми нічого не можемо і що наша хата з краю, що мафія безсмертна і що корупція непереможна. Це вони переконують нас у тому, що це правильно коли вони, бандюки, привласнили те, що їм ніколи не належало. [ Політика ] АКАДЕМІК СЕРГІЙ ЄФРЕМОВ І СІЧЕСЛАВ 26/10/2009 10:32 Сергій Єфремов „висловлювався про Яворницького непохвально, казав, що його праці... мають невелику наукову вартість”. Єфремов міг недолюблювати Яворницького, бо вони були людьми різного політичного темпераменту: палкий публіцист Сергій Єфремов був дуже заанґажований політично, через що не раз ув’язнювався. Натомість Яворницький, як ми знаємо, стояв осторонь політики, намагаючись служити „і нашим, і вашим”, що зрештою дозволило йому померти своєю смертю. [ Історія ] КОЗАЦЬКЕ БАРОККО 19/10/2009 05:33 До сьогоднішніх днів, пройшовши крізь війни, революції, пожежі, сваволю чиновників, збереглася видатна пам’ятка української архітектури – запорізький Троїцький собор у Самарі (поки тимчасово Новомосковськ Дніпропетровської області). Довгий час це була найбільша і найвища в Україні дерев’яна споруда, одна з найшановніших святинь Запоріжжя. Вона побудована без єдиного цвяха. Звичайно, сьогодні, після декількох генеральних реставрацій, цвяхів у будівлі собору хоч відбавляй, але Яким Погрібняк зміг обійтися без них. Зроблено це було на прохання замовників, які вважали, що не можна вбивати цвяхи у храм Спасителя – Ісуса Христа, який, за біблейським переказом, був розп’ятий на хресті саме за допомогою залізних цвяхів. [ Культура ] ВЗЯВ БИ Я БАНДУРУ... У Підгородньому відкрився унікальний Центр Кобзарського Мистецтва 12/10/2009 14:35 У самісінькому осередку колишньої вольниці Запорозької, у великому селі Підгородньому, що поблизу Дніпропетровська, силами небайдужих патріотів, поціновувачів української національної культури, щирих і завзятих нащадків запорозьких лицарів відкрито по-своєму унікальний культурний заклад – Центр Кобзарського Мистецтва. Плани створення Кобзарського центру робилися ще за часів першої української державності. 1918 року уряд гетьмана П.Скоропадського призначив створення подібного закладу, який містив б у собі не лише музей бандури, але був повноцінним культурним центром і мав навіть будинок для престарілих кобзарів. Але тим планам здійснитися не судилося. Як відомо, в Україні двадцятого століття кобзарів воліли стріляти, а не доглядати. Хоч якоюсь мірою справедливість починає відновлюватися тепер, у столітті двадцять першому… Сьогодні у планах засновників Центру створення при ньому не лише «творчої лабораторії», музичної школи кобзарів, але й майстерні для виготовлення та реставрації народних інструментів. [ Культура ] Інтеліґенція, що вихована колонізатором, є головним ворогом власного народу. Дж. НЕРУ Дорогі друзі, браття і сестри українці! Чи колись ви замислювались над питанням, що таке Україна? Безперечно, кожен з нас має на це свою власну, окрему думку. Але кожен з нас напевне зупиниться і одразу не підбере ємного і вичерпного визначення, бо важко знайти у світі країну більш химерну, більш містичну, більш несподівану і разом із тим більш чудову, прекрасну, ніж наша Україна. Ми часто навіть і не уявляємо, де саме ми живемо, хто самі ми є. А між тим ми, можливо, найдавніша eвропейська нація, наша генетична пам’ять зберігає тисячолітню інформацію цієї землі, яку наші предки перетворили з дикого степового ґрунту на родючу світову житницю, ми нізвідки не прийшли на ці терени, нікого не прогнали і нікому не нав’язували свого ладу. Але водночас чи є в світі другий такий народ, що витримав настільки жорстоку асиміляційну політику з боку сусідніх народів, настільки міцний етноцид, тотальне нищення всього національного, як це витримали ми, українці? І сьогодні, коли Україна стоїть на роздоріжжі світових шляхів, відроджуючись у муках, формуючись нарешті як саме УКРАЇНА, а не “окраина” чужих імперій, коли наше суспільство лихоманять хвороби вроджені чи набуті, коли крізь багно тихого чи голосного опору різноманітних “п’ятих колон” і “братніх народів”, численних “доброзичливців” і “укрАінцев”, ще гострішою стає необхідність доторкнутися до рідної землі, чітко і недвозначно самовизначитися і подивитися на самих себе. Подивитися не через замулене скло запозичених аберацій, а подивитися очима дитини на матір, очима чоловіка на кохану жінку, бо ми є плоть від плоті цієї країни, цієї землі, де б ми не мешкали, в які краї не закидала б нас доля, і – навіть – де б ми не народилися: бо ми одної крові, української. І ця кров свята, як свята нам наша багатостраждальна земля і наша солов’їна мова, і наша чарівна пісня. Але подивится такими очима на Україну не просто. Бо століттями нам відмовляли навіть у нашому власному існуванні як окремого народу. Нам казали (і тепер кажуть!), ніби ми тупе, нікчемне бидло, що спроможне хіба що колупатися в землі та жерти сало з горілякою, і що держава нам наша не потрібна, і мова наша – не наша, а вигадана, і Герої наші – бандити і зрадники (цікаво тільки, кого?). І, що гріха таїти, й посьогодні велика кількість світу дивиться на Україну крізь призму таких ганебних, давно згнилих і засмерділих стереотипів. Для більшості світу Україна й досьогодні, на превеликий жаль, залишається Terra Incognita, Невідомою Країною, про яку мало хто знає, що достеменно сказати. І це – про країну, яку ще двісті років тому мандрівники називали “Степовою Елладою”! Наше інтернет-видання певною мірою покликано виправити такий стан речей. Показати світові “незнану Україну”, пробудити до нашої Батьківщини інтерес у чужинців, запалити любов’ю до України серця тих українських громадян, котрі ще знаходяться в стані байдужего зацуплення, розвіяти сморід міфів і стереотипів і показати Україну такою, якою вона є насправді, яку ми любимо і носимо в своєму серці навіть далеко від рідної оселі, на чужині. Газета “Рідна Україна” рівною мірою протистоїть неґативним і хибним уявленням, що розповсюджені про Україну, формулює й пропагує своєрідний “особливий Український шлях”, “Український спосіб життя”, “Українську модель”, яка не має нічого спільного ні з пропонованим Москвою черговим малоросійсько-хохляцьким “братерським союзом”, ані з Західною (переважно американською) системою “ліберальних цінностей”, яка на перевірку в наших умовах виявляється не кращою, бо призводить до занепаду, криміналізації та оглуплення населення. Для нас Україна – окрема держава, цілий космос, що не є схожим на будь-кого зі своїх сусідів. Необхідно чітко з’ясувати для себе той факт, що Україна цілком здатна на повністю автономне існування, підтверджене як економічно, так і політично, і духовно. Зазвичай, існують і протилежні думки (які часто нічим не обґрунтовані та є простими спекуляціями на непоінформованості людей). Дискутувати з подібними тезами, доказово й переконливо споростовувати їх також є завданням сучасної української журналістики, завдання по-справжньому незалежного патріотичного видання. Цій меті й підпорядковані матеріяли нашої газети. Сподіваємося, що вона стане Вам у пригоді на життєвих “розпуттях велелюдних”. Щасти! УВАГА : Редакція залишає за собою право скорочувати або в інший спосіб виправляти надані матеріяли згідно з концепцією видання. Відповідальність за інформацію, висловлену в опублікованих матеріялах, несуть виключно автори матеріялів. Матеріяли редаґуються відповідно сучасних орфографічних і граматичних норм української мови. Керівники проекту не несуть відповідальності за можливі наслідки використання текстів цього ресурсу в цілях, заборонених чинним міжнародним або українським законодавством. РОСІЙСЬКИЙ ФЛОТ В УКРАЇНІ: "Пращай, любімай горад! Уходім зафтра ф морє!" (тицнути тут)