На цей раз “жертвою” кореспондентів “Луцька неформатного” став представник тусовки журналістів (точні?е представниця) Світлана Зозуля. Ми сильно не напрягалися і задавали стандартний перелік питань, які стосуються представника будь-якої тусовки. Отже, поїхали:
далі »
3 коментарі
Журналісти - дивні люди, яким цікаво майже все, і які ловлять кайф від того, що це все описують. Місце, де можна знайти представників, - будь-яка редакція газети, радіо чи телебачення.
11 коментарі
Луцьк. Бар “Неофіт”. Саме тут відбулась зустріч кореспондентів “Луцька неформатного” з представником однієї з яскравих тусовок Луцька - байкером Мериком. Він люб’язно погодився відповісти на кілька на?их надокучливих питань, звичайно, це все було закріплено певною дозою істинно байкерського напою - пива :) А було це так…
- Хто такі байкери?
далі »
11 коментарі
Байкери - одна з найяскраві?их тусовок міста. Про їх існування знають всі або майже всі, бо їх важко не помітити. Люди, які ловлять кайф від мотоциклів, дороги, попутного вітру і ?видкості. В Луцьку (і взагалі на Волині) діє один байкерський клуб “Westbikers”. В сезон ці люди збираються щосуботи біля входу в парк, а в несезон їх найімовірні?е зустріти щосуботи в барі “Корчма” поблизу вокзалу…
далі »
коментарі
Тусовка - умовна назва для людей, об’єднаних одним спільним захопленням, єдина умова для того, щоб потрапити в тусовку - отримувати КАЙФ від того, чим займаються її представники. Що буде в цьому розділі залежить ли?е від тих, хто належить до цієї тусовки, або тих, хто захоче щось про них написати.
коментарі
Про Піп-Іван Мармароський я чув давно. Восьма в Україні за висотою вер?ина – 1940 метрів .. Прямо по Попу-Івану проходить державний кордон між Україною і Румунією. Північні схили гори – скелясті, тут дуже стрімки кручі, рівним яких немає в Українських Карпатах (недарма цей гірський масив називають ще Мармароськими Альпами). Мармароський хребет є однією з ділянок Карпатського біосферного заповідника, занесеного до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тут збереглися букові і смерекові праліси віком понад 150 років, багатий тваринний світ. Підігрівали мій інтерес і сучасні бувальщини. Мовляв, з Попа-Івана легко дістатися до високих румунських гір (якщо, звісно, не зловлять на?і або румунські прикордонники). В Україні ніби є мандрівники, яки десятки разів без жодних дозволів переходили з країни в країну як з одного села в друге. Мені і моїм друзям дуже хотілося побувати в ролі пер?овідкривачів, диверсантів і альпіністів одночасно. Тому на травневі свята ми виру?или з Луцька у Мармароські Альпи.
далі »
коментарі
Від гори до гори вітер стелить містки,
Поганяючи осінь на страту.
У Горганах дощі. Промокають кістки:
«Так далеко і близько до вирію, брате…»
Микола Васильчук
Людська діяльність мало торкнулася цих віддалених, диких місць. До 18 століття, коли у туте?ніх горах з’явилися пер?і організовані бригади лісорубів, безроздільними власниками гірських хребтів і долин були мисливці, збирачі ягід, грибів, ?укачі пригод та ведмеді, вовки, рисі.
далі »
1 коментар
« попередня сторінка · наступна сторінка »